Адміністративно-територіальний устрій Франції
Адміністративно-територіальний устрій Франції — досить складний — п’ятиланковий. Територіальними одиницями, що складають основу системи публічної адміністрації Франції, є (від нижчого рівня до вищого): комуна, кантон, округ, департамент та регіон.
Дві із вказаних п’яти ланок - кантон і округ — по суті не мають органів урядування і фактично лише територіально обмежують сферу діяльності деяких спеціальних адміністративних органів. Проте необхідно враховувати, що окрім них у Франції існує низка інших спеціальних округів — військових, судових, шкільних тощо, межі яких не завжди збігаються з межами адміністративно-територіальних одиниць.У Франції наявні три види територіальних «колективів»: регіон, департамент і комуна. Відтак лише комуни, департаменти та регіони мають органи місцевого самоврядування і становлять територіальну основу діяльності самоврядних територіальних колективів.
Існуючий нині адміністративно-територіальний устрій Франції є результатом тривалої еволюції території держави під впливом різноманітних чинників. Так, основа територіальної організації Франції була закладена ще у XVIII ст. Після революції 1789 року Наполеон утворив на території Франції 22 адміністративні регіони, 95 континентальних департаментів, до складу яких увійшли 325 субдепартаментів, 3 075 округів і 36 433 комуни[35]. Головним критерієм утворення департаментів стала можливість кожного мешканця дістатися з будь-якого населеного пункту цього департаменту в його адміністративний центр і назад упродовж одного дня. Комуни утворювалися на базі церковних приходів та міст із різною чисельністю населення. Регіони виконували суто адміністративні функції, департаменти очолювали чиновники — представники центрального уряду. Це у сукупності створило умови для існування досить централізованої унітарної держави[36].
З другої половини ХХ століття у Франції розпочався процес децентралізації влади, який триває й досі, проте існуючий територіальний устрій зберіг традиції, що були закладені у XVIII столітті. Реформи переважно стосувалися зміни статусу територіальних утворень, часткового їх укрупнення.
Так, у 1963 році під час реформи публічного управління було створено ради з регіонального економічного планування (CODER), а 1972 року - регіональні ради[37]. У 1970-х роках за часів правління консервативного уряду було здійснено спробу надати комунам більших повноважень за умови їх укрупнення. Тим самим стимулювався процес добровільного об’єднання громад. Після приходу до влади соціалістичного уряду, починаючи з 1982 року, було проведено низку системних адміністративних реформ, спрямованих на децентралізацію влади. Саме цього року було прийнято закон про децентралізацію, яким завершено правове оформлення регіону як територіального колективу, а всю територію держави було поділено на регіони.
Базовою територіальною одиницею Франції на сьогоднішній день є комуна. Її правовий статус регулюється Кодексом законів про муніципальну адміністрацію від 1957 року, до якого внесено поправки у 1979 та 1982 роках, Законом про децентралізацію від 1982 року, Законами про розмежування компетенції між державою і територіальними самоврядними колективами від 1983 року, Законом про місцеву демократію від 27 лютого 2002 року[38].
Більшість комун є невеликими за розміром та нечисленними за кількістю населення (близько 90% комун мають менше 2 000 громадян, проте деякі комуни налічують більше 500 000 мешканців).
Представницьким органом комуни є муніципальна рада. Кількість членів муніципальної ради, а також порядок її формування залежать від чисельності населення. Так, у комунах з кількістю населення менше 100 жителів обирається муніципальна рада у складі дев’яти осіб, у комунах із населенням від 100 000 до 149 999 жителів обирається 55 членів муніципальної ради, в комунах з кількістю жителів понад 300 000 — 69 членів. Найбільші міста Франції мають особливий статус.
Так, муніципальна рада Парижа формується у складі 163 членів ради, Марселю — 101, Ліона — 73 осіб.Одна з найважливіших особливостей правового статусу комун — відсутність у їх межах органів виконавчої влади в особі призначуваних урядом чиновників. Функції представника уряду в комуні виконує мер комуни, що має подвійний статус: він одночасно — представник територіального колективу та представник держави у комуні. Мер комуни обирається муніципальною радою.
Очевидно, що за умов існування значної кількості невеликих комун реалізація управлінських повноважень у деяких сферах вимагає співпраці між ними. Тому досить поширеними у Франції є об’єднання муніципальних рад.
Поряд із досить широкими можливостями комун у вирішенні питань місцевого значення (як-от: щодо самостійного формування виконавчих органів на місцях) незважаючи на відсутність у комуні офіційного представника уряду, у Франції існує досить жорстка система контролю за діяльністю комун. Уряд через своїх представників - префекта та супрефекта - може призупиняти виконання рішень муніципальних рад у разі їх невідповідності законам.
Упродовж багатьох років у Франції дискутується питання щодо ліквідації дрібних і не завжди дієвих сільських комун, чисельність населення яких становить іноді всього лише кілька десятків чоловік. Проте державна політика з цього питання є досить виваженою і аж ніяк не радикальною. Жодних кардинальних рішень щодо ліквідації чи злиття дрібних сільських комун досі прийнято не було. Натомість законодавство створює можливості для різних форм кооперації комун, створення їх об’єднань для реалізації окремих повноважень та здійснення тих чи інших економічних та соціальних проектів.
Так, Закон про об’єднання та консолідацію комун[39] від 16.06.1971 передбачив можливість злиття комун та утворення ними спільних органів місцевого самоврядування. Передбачається обов’язкове проведення консультативного опитування мешканців комун з цього питання, що проводиться за ініціативою як органів місцевого самоврядування, так і префектів.
Законом від 12 липня 1999 року передбачено додаткову державну фінансову підтримку тим комунам, що об’єдналися з іншими.Департаменти у Франції є територіальною основою функціонування органів місцевого самоврядування, а також діяльності органів державної влади. Органами місцевого самоврядування в департаментах є ради, які обирають своїх голів. Голова очолює раду і водночас є керівником її виконавчого органу. Поряд із органами місцевого самоврядування у департаменті функціонує префект, який, відповідно до Указу Президента Французької Республіки від 29.04.2004 про повноваження префектів, організацію та діяльність державних служб у регіонах і департаментах, реалізує повноваження щодо контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування департаментів і комун.
Регіони були вперше засновані у 1960 році з метою створення і запровадження регіональної структури державного економічного планування. З цього часу і до 1982 року вони поступово перетворювалися з територіальних одиниць прямого державного управління на територіальну основу функціонування органів місцевого самоврядування. З 1982 року в регіонах функціонують виборні ради на чолі з головами, а також префекти як представники держави. Відповідно до названого у попередньому абзаці Указу Президента Французької Республіки, регіональний префект є гарантом реалізації національних інтересів, а також узгодженості державних послуг у регіоні. Він очолює і координує діяльність префектів департаментів, що діють у регіоні. Префект регіону забезпечує адміністративне управління державними інститутами в регіоні, належне здійснення своїх повноважень органами публічної влади в регіоні. Він також здійснює адміністративний контроль за законністю діяльності органів місцевого самоврядування в межах регіону.
2.1.3.