<<
>>

13. Очисні споруди каналізації

13.1. Основні завдання експлуатації очисних споруд

каналізації.

13.1.1. основними завданнями експлуатації очисних споруд

каналізації є:

захист відкритих водойм від забруднення стічними водами,

забезпечення очищення стічних вод і обробки осадів, їх відведення

від очисних споруд згідно із затвердженим проектом, Правилами

охорони поверхневих вод, Санітарними правилами і нормами охорони

поверхневих вод від забруднення, вимогами територіальних органів

центрального органу виконавчої влади з питань охорони

навколишнього природного середовища, екологічної безпеки,

заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності,

Державного санітарного нагляду, охорони рибних запасів;

створення умов для переробки стічних вод і осадів для їх

подальшого використання у народному господарстві;

організація ефективної безперебійної і надійної роботи

очисних споруд, зниження собівартості обробки стічних вод,

економія електроенергії, реагентів і води, що витрачаються на

технологічні цілі;

систематичний лабораторно-виробничий і технологічний контроль

роботи очисних споруд;

контроль за станом очищення стічних вод на підприємствах -

абонентах.

13.2. Нагляд за будівництвом і приймання в експлуатацію.

13.2.1. Приймання в експлуатацію збудованих або

реконструйованих очисних споруд здійснюється згідно із СНиП

3.05.04-85.

13.2.2. Споруди, що підлягають прийманню в експлуатацію,

повинні бути виконані за затвердженим проектом з дотриманням всіх

вимог, встановлених Будівельними нормами та правилами, технічними

умовами та іншими нормативними документами.

13.2.3. Пуску очисних споруд каналізації в експлуатацію

повинна передувати їх пробна експлуатація.

Пуск в експлуатацію споруд біологічної очистки проводять при

гарантованій температурі стічних вод не нижче 12 гр.С.

13.2.4.

До пуску очисних споруд в пробну експлуатацію

необхідно:

укомплектувати кадри і провести навчання експлуатаційного

персоналу із стажуванням на аналогічно діючих спорудах;

забезпечити необхідний запас і належне зберігання реагентів,

реактивів та інших матеріалів, захисних засобів тощо, а також

доставку необхідної кількості активного мулу з діючих споруд;

забезпечити всі технологічні ділянки і структурні підрозділи

положеннями про них, посадовими інструкціями, інструкціями з

експлуатації, з техніки безпеки, журналами для реєстрації роботи

очисних споруд;

перевірити готовність лабораторії до проведення

лабораторно-виробничого і технологічного контролю;

провести інструктаж експлуатаційного персоналу з питань мети

і завдань пробної експлуатації та техніки безпеки при її

проведенні;

погодити з територіальними органами центрального органу

виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного

середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також

гідрометеорологічної діяльності і Державного санітарного нагляду

порядок і умови скиду в водойму очищених стічних вод, а також

методики аналізу стічних вод.

13.2.5. Пробну експлуатацію очисних споруд проводять при

проектному режимі (за кількість і технологією обробки стічних

вод).

У процесі пробної експлуатації перевіряють працездатність

усіх споруд, їх елементів, комунікацій, запірно-розподільного і

контрольно-вимірювального обладнання.

Тривалість пробної експлуатації визначається часом досягнення

проектних показників.

13.2.6. Після закінчення пробної експлуатації очисні споруди

за узгодженням з територіальними органами центрального органу

виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного

середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також

гідрометеорологічної діяльності та Державного санітарного нагляду

вводять в тимчасову експлуатацію, про що складається відповідний

акт.

13.2.7. Під час тимчасової експлуатації необхідно:

провести технологічне налагодження очисних споруд;

відпрацювати економічні експлуатаційні режими;

уточнити дози реагентів;

провести випробування споруд на проектну потужність і

форсовані режими (на випадок аварій);

виявити і усунути недоліки і несправності в роботі очисних

споруд, комунікацій, запірно-регулюючого і

контрольно-вимірювального обладнання тощо.

Для технологічного налагодження споруд слід залучити

спеціалізовану пусконалагоджувальну організацію.

13.2.8. Приймання збудованих або реконструйованих очисних

споруд у постійну експлуатацію проводиться згідно із СНиП

3.05.04-85 Державною приймальною комісією після їх введення в

тимчасову експлуатацію, проведення всебічних комплексних

випробувань і досягнення проектної потужності та проектних

показників очищення стічних вод.

З моменту підписання акта державною приймальною комісією

очисні споруди вважаються введеними в постійну експлуатацію.

Під час приймання в експлуатацію очисних споруд зміна

передбаченої в проекті потужності, як правило, не допускається. У

виключних випадках така зміна може бути дозволена лише органом, що

затверджує акт приймання споруд в експлуатацію, за поданням

державної приймальної комісії.

У тому випадку, коли кількість стічних вод, що надходить до

очисних споруд, менша за передбачену проектом, дозволяється

посекційне налагодження, приймання і пуск в експлуатацію очисних

споруд.

13.3. Технічна документація.

13.3.1. На діючих очисних спорудах каналізації, крім

документації, вказаної в розділі 2.6 цих Правил, повинна

зберігатися ще така технічна документація:

схема санітарно-захисної зони очисних споруд;

виконавчий план і висотна схема очисних споруд з нанесеними

комунікаціями і випусками;

оперативна технологічна схема;

схема автоматики і телемеханіки;

технічний звіт налагоджувальної організації і технологічний

регламент.

13.4. Обслуговуючий персонал.

13.4.1. Структурними виробничими підрозділами очисних споруд

є технологічні цехи (механічної очистки, біологічної очистки,

обробки осадів стічних вод) і контрольні лабораторії (хімічна,

бактеріологічна та ін.).

До виробничих цехів також належать служби з експлуатації

насосних і компресорних станцій, котелень і комунікацій,

розташованих на майданчику очисних споруд.

13.4.2.

До складу обслуговуючого персоналу повинні входити:

працівник, що відповідає за загальний стан і роботу очисних

споруд, - начальник очисних споруд;

працівник, що безпосередньо відповідає за якість очищення

стічних вод згідно з проектом і технологічним регламентом,

додержання вимог природоохоронних та санітарних органів, вчасний

контроль технологічного і санітарного режимів очищення стічних

вод, величину доз реагентів, організацію змінних чергувань,

вчасний ремонт технологічних споруд і устаткування, - технолог;

працівник, що відповідає за організацію і проведення

лабораторних досліджень, вчасний контроль складу стічних вод,

встановлення доз реагентів і контроль якості реагентів, -

завідуючий лабораторією;

працівник, що відповідає за роботу з охорони праці і техніки

безпеки - інженер;

працівники, які несуть по черзі змінні чергування на очисних

спорудах і відповідають за роботу зміни в цілому, - старший

черговий (інженер, технік, майстер);

працівники, які здійснюють усі необхідні технологічні

операції в цехах лабораторіях, - оператори, хлораторники,

вантажники, лаборанти;

працівники, які відповідають за технічну експлуатацію

електричного і механічного обладнання, контрольно-вимірювальних

приладів тощо, - інженери, майстри, електрики, слюсарі.

12.4.3. Роботу очисних споруд обліковують шляхом регулярних

записів в журналах:

технічної експлуатації, де щоденно реєструють кількість

стічних вод, які очищуються, і осадів, кількість витрачених

реагентів та їх дози, кількість води, витраченої на технологічні

потреби, найменування споруд, агрегатів і обладнання, що

перебувають у роботі, очищенні, ремонті тощо;

аналізів, до яких щоденно вносять результати аналізів з

визначення складу стічних вод (що надходять до споруд і скидаються

у водойму), а також складу стічних вод на окремих стадіях

очищення, дані аналізів сирих та оброблених осадів тощо;

складському, куди заносяться дані про надходження і

витрачення реагентів та інших матеріалів, що зберігаються на

складах очисних споруд.

13.5. Лабораторно-виробничий контроль.

13.5.1. Лабораторно-виробничий контроль - необхідна умова

організації регіональної експлуатації очисних споруд і

забезпечення очистки стічних вод, що відповідає вимогам Правил

охорони поверхневих вод, Санітарних правил і норм охорони

поверхневих вод від забруднення СанПіН N 4630-88, вимог

територіальних органів центрального органу виконавчої влади з

питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної

безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної

діяльності та Державного санітарного нагляду.

13.5.2. Лабораторно-виробничий контроль повинен бути

організований на усіх етапах і стадіях очищення стічних вод і

обробки осадів як для оцінки кількісних і якісних показників

роботи очисних споруд, так і для реєстрації кількості і якості

стічних вод і осадів, що обробляються.

13.5.3. У процесі експлуатації очисних споруд необхідно

постійно аналізувати результати лабораторно-виробничого контролю

для забезпечення найвищих техніко-економічних показників роботи

споруд, удосконалення технологічних процесів, уточнення доз

реагентів.

Систематичний аналіз результатів лабораторно-виробничого

контролю повинен бути спрямований на вчасне виявлення порушень у

технологічному процесі і попередження відводу води, яка не

відповідає встановленим вимогам.

13.5.4. Лабораторно-виробничий контроль здійснюють працівники

хімічної та бактеріологічної лабораторій, а також черговий

персонал очисних споруд. Відповідальність за проведення контролю

покладається на головного інженера (технолога) споруд, а за

достовірність аналізів і стан метрологічного та

матеріально-технічного забезпечення лабораторії - на завідуючого

лабораторією.

13.5.5. Обсяг і графік лабораторно-виробничого контролю

визначають з урахуванням місцевих умов, погоджують з

територіальними органами центрального органу виконавчої влади з

питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної

безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної

діяльності та Державного санітарного нагляду і затверджують у

керівництва Водоканалу.

13.5.6. Лабораторно-виробничий контроль проводять на основі

об\'єктивних способів обліку і вимірювань за допомогою приладів, а

також на основі методик аналізів, що регламентуються державними

стандартами або погоджені з територіальними органами центрального

органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного

середовища, екологічної безпеки, заповідної справи, а також

гідрометеорологічної діяльності та Державного санітарного нагляду.

Усі прилади, що використовуються для вимірювань та обліку

роботи очисних споруд, повинні бути повірені і опломбовані у

встановленому порядку.

( Пункт 13.5.6 із змінами, внесеними згідно з Наказом

Держжитлокомунгоспу N 2 ( z0077-05 ) від 04.01.2005 )

13.5.7. Приладами повинні реєструватися:

кількість стічних вод, що надходять на очисні споруди,

кількість осадів і мулу;

рівні води і осаду в очисних спорудах;

тиск і температура в установках термічної обробки осадів;

температура в метантенках.

13.5.8. Ефективність роботи окремих споруд або всього

комплексу очисних споруд каналізації контролюють за складом

стічних вод і осадів перед кожним етапом очистки і після нього.

Склад стічних вод контролюють за фізико-хімічними і

бактеріологічними показниками:

Фізико-хімічні показники:

температура стічних вод, гр.С;

маса зважених речовин при 105 гр.С, мг/л;

зольність, відсотків від маси зважених речовин;

біхроматна окисненість (ХСК) мг/л;

БСК і БСК , мг/л;

5 повне

азот загальний, мг/л;

азот амонійних солей, мг/л;

азот нітритів, мг/л;

активна реакція (pH);

розчинений кисень, мг/л;

хлориди, мг/л;

хлор активний, мг/л;

фосфати, мг/л;

синтетичні поверхнево-активні речовини (СПАР), мг/л;

нафтопродукти, мг/л;

солі важких металів, мг/л.

Цей перелік може бути уточнений і доповнений територіальними

органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони

навколишнього природного середовища, екологічної безпеки,

заповідної справи, а також гідрометеорологічної діяльності з

урахуванням місцевих умов.

Бактеріологічні показники:

загальна кількість бактерій в 1 мл;

колі-індекс;

індекс колі-фагу;

кількість яєць гельмінтів в неочищеній і очищеній стічній

рідині.

Склад осадів стічних вод контролюють за такими показниками:

питомий опір фільтрування, см/г;

вологість, відсотків;

зольність, відсотків;

хімічний склад (кількість жирів, білків та вуглеводів), мг/л;

вміст СПАР, мг/л.

Для осадів, які використовують як добрива, додатково

визначають: азот, фосфор, калій, кальцій, солі важких металів, а

також кількість життєздатних яєць гельмінтів.

13.5.9. Повний аналіз стічної води, що надходить на очисні

споруди і скидається у водойму, проводять за узгодженням з

територіальними органами центрального органу виконавчої влади з

питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної

безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної

діяльності та Державного санітарного нагляду з урахуванням

місцевих умов, але не рідше одного разу на декаду.

13.5.10. Проби для аналізу стічних вод, як неочищених, та і

очищених, треба відбирати в місцях повного перемішування потоку з

глибини 0,3-0,5 м. Періодичність відбору проб - не рідше одного

разу на добу.

Бажано встановлення автоматичних пробовідбірників для

одержання середньодобової проби.

13.6. Технологічний контроль.

13.6.1. Основне завдання технологічного контролю - всебічна

оцінка технологічної ефективності роботи очисних споруд для

вчасного вжиття заходів щодо забезпечення безперебійної роботи

споруд з визначеною потужністю, необхідним ступенем очищення води

і обробки осадів.

13.6.2. Технологічний контроль регулярно здійснюють черговий

оператор разом з черговим персоналом лабораторії під загальним

керівництвом головного інженера (технолога) і завідуючого

лабораторією. Усі дані спостережень і вимірювань заносять до

журналів встановленої форми.

13.6.3. Під час організації та встановлення обсягу

технологічного контролю необхідно розмежувати обов\'язки між

черговими операторами і працівниками лабораторії та визначити

операції з контролю, які виконуються спільно.

13.6.4. До обов\'язків чергового персоналу і персоналу

лабораторії з технологічного контролю входять:

нагляд і контроль за технологічним процесом і якістю очищення

води і обробки осадів;

контроль і регулювання кількості води і осадів, що

подаються на споруди;

контроль за кількістю і складом очищених стічних вод, що

скидаються у водойму;

контроль за кількістю і складом осадів і мулу, що надходять

на споруди з обробки осадів чи для використання у

сільському господарстві;

нагляд і контроль за рівнями і рівномірністю розподілу води

між окремими спорудами та їх блоками, рівнями осадів;

перевірка справності і правильності переключень окремих

споруд, їх секцій, трубопроводів, а також реагентних установок;

перевірка справності механічного устаткування, КВП і

автоматики, дросельних і вимірювальних пристроїв та іншого

обладнання;

перевірка наявності запасу і якості реагентів та інших

матеріалів, нагляд за їх зберіганням.

13.6.5. Для всебічної оцінки режимів роботи очисних споруд

необхідно вести кількісний і якісний облік роботи не тільки всього

комплексу, але й окремих споруд за такими показниками:

решітки - кількість покидьків, їх вологість, зольність і

густина - не рідше одного разу на місяць;

пісковловлювачі - кількість осаду за об\'ємом, його густина,

вологість, вміст піску - не рідше одного разу на місяць;

первинні відстійники (у тому числі двох\'ярусні) - кількість

сирого осаду, його вологість, хімічний склад, кількість зважених

речовин на виході, тривалість перебування стічної рідини у

відстійнику - не рідше одного разу на декаду;

аеротенки - БСК повне стічної води перед і після перебування

в аеротенку - один раз на тиждень; тривалість та інтенсивність

аерації; кількість активного мулу, що надходить в аеротенки, та

надлишкового мулу, що відводиться в мулоущільнювачі або на мулові

майданчики; концентрація, ступінь рециркуляції і регенерації

активного мулу, кількість повітря, поданого в аеротенки, вміст

розчиненого кисню у воді - один раз на зміну;

вторинні відстійники - тривалість відстоювання, винос мулу,

концентрація рециркуляційного мулу - один раз на тиждень, муловий

індекс - два рази на тиждень, а у разі "спухання" мулу - кожної

зміни;

мулоущільнювачі - кількість, вологість, зольність мулу на

вході і виході з споруди, тривалість ущільнення мулу, кількість

зважених речовин в освітленій воді - один раз на декаду;

преаератори - доза мулу, кількість повітря, тривалість

аерації - один раз на зміну;

біокоагулятори - доза мулу, кількість повітря, час

перебування води у споруді, вміст зважених речовин на вході і

виході з споруди, кількість осаду, його вологість, зольність -

один раз на зміну;

біофільтри - БСК повне, ХСК, вміст зважених речовин,

навантаження по БСК повному - один раз на декаду; температура води

на вході і виході з споруди, вміст розчиненого кисню - один раз на

зміну.

13.6.6. Робота споруд з обробки осадів контролюється за

такими показниками:

метантенки - кількість і температура сирого осаду і мулу, а

також збродженого осаду, що вивантажується з споруди; кількість

газу і витраченої пари - щоденно; вологість, зольність осаду на

вході і виході з споруди, температура бродіння і хімічний склад

осаду - щомісячно;

мулові і піскові майданчики, мулові ставки - кількість і

вологість осадів, що надходять на споруди і видаляються з споруд;

тривалість сушіння, питомий опір фільтрування; БСК повне і вміст

зважених речовин у дренажних водах - один раз на декаду;

споруди механічного зневоднення осадів - кількість,

вологість, зольність осадів перед обробкою і після неї; кількість

фільтрату, вміст у ньому зважених речовин; дози і витрата

реагентів, виробність вакуум-фільтрів - один раз на зміну; БСК

повне дренажної води - один раз на декаду;

аеробні стабілізатори осадів - тривалість та інтенсивність

аерації; кількість осадів з первинних відстійників і надлишкового

мулу; кількість повітря, поданого в споруду; вміст розчиненого

кисню - один раз на зміну; вміст сухої речовини, зольність,

вологість та питомий опір фільтруванню стабілізованого осаду -

один раз на тиждень;

споруди термічного сушіння осаду - кількість, вологість,

зольність сирого і висушеного осаду, температура топкових газів на

вході і виході споруди, витрата пального (абсолютна і на одиницю

продукції), виробність споруди - один раз на зміну;

поля фільтрації - навантаження по воді на 1 га, БСК і вміст в

очищеній воді зважених речовин, розчиненого кисню, бектеріальних

забруднень - один раз на декаду;

біологічні ставки - тривалість перебування стічних вод, БСК

повне, вміст зважених речовин на вході і виході, кількість

затриманих осадів та їх характеристика - один раз на місяць;

періодичність очищення ставків.

13.6.7. У процесі дезинфекції стічних вод контролюють дози і

витрату хлору (хлорного вапна, гіпохлоритів), тривалість контакту,

залишковий хлор і хлоропоглинання - за узгодженням з

територіальними органами центрального органу виконавчої влади з

питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної

безпеки, заповідної справи, а також гідрометеорологічної

діяльності та Державного санітарного нагляду. Концентрацію

залишкового активного хлору визначають кожну годину, а

хлоропоглинання (з бактеріологічним контролем за ефектом

знезараження) для уточнення дози хлору і ефективної концентрації

залишкового хлору - не рідше одного разу на тиждень.

У кожній партії хлорного вапна повинна бути визначена його

активність. Активність хлорного вапна, що зберігається на складі,

повинна перевірятись щомісячно.

13.6.8. На всіх спорудах необхідно вести облік витрати

електроенергії, води і пари.

13.6.9. Дані про роботу очисних споруд, а також відомості про

всі виявлені Несправності черговий персонал зобов\'язаний

записувати в робочі журнали. Журнали заповнює кожна зміна, в денну

зміну підводять підсумки роботи споруд за добу.

13.6.10. За даними обліку складають зведену відомість роботи

очисних споруд.

13.7. Споруди механічної очистки стічних вод.

13.7.1. Решітки і проціджувачі.

13.7.1.1. Решітки і проціджувачі повинні забезпечувати

видалення крупних предметів і забруднень, що містяться в стічних

водах.

13.7.1.2. У процесі експлуатації решіток персонал

зобов\'язаний:

при максимальному притокові стічних вод витримувати швидкість

проходу води в прозорах решітки 0,8-1,0 м/с для механізованих

решіток і 1,2 м/с - для решіток-дробарок;

слідкувати за станом прозорів решітки, не допускаючи їх

засмічення і підпору стічних вод;

вести постійний нагляд за роботою граблин і видаляти

покидьки, що на них залишаються;

не допускати попадання в дробарку твердих предметів, які

можуть її пошкодити;

при контейнерному вивезенні вчасно (один раз на 3-4 доби)

видаляти покидьки і слідкувати за герметичністю закриття

контейнерів.

13.7.1.3. У процесі експлуатації проціджувачів персонал

зобов\'язаний:

слідкувати за рівнем води в камері проціджувача і станом

проціджуючого барабана, вчасно його очищувати, не допускати

підпору стічної рідини;

вчасно видаляти затримані покидьки і вивозити їх на звалище.

13.7.1.4. У теплу пору року покидьки, що зберігаються для

вивезення на звалище, необхідно обробляти хлорним вапном.

13.7.1.5. У приміщенні решіток і проціджувачів повинна

постійно діяти вентиляція, у разі необхідності слід відчиняти

вікна і двері.

13.7.2. Пісковловлювачі.

13.7.2.1. Пісковловлювачі повинні забезпечувати видалення із

стічних вод піску та інших мінеральних домішок з фракціями

розміром понад 0,25 мм на 85-90 відсотків.

13.7.2.2. У процесі експлуатації пісковловлювачів персонал

зобов\'язаний:

вести контроль за витратою стічних вод, що надходять,

регулювати навантаження на окремі пісковловлювачі;

вимірювати шар затриманого піску;

видаляти з пісковловлювачів пісок (у міру накопичення, але не

рідше ніж через 1-2 доби);

здійснювати відмивання та зневоднення піску, а також

вивезення його з території очисних споруд;

слідкувати за подачею повітря в аеровані пісковловлювачі та

інтенсивністю аерації;

контролювати шар напуску піску на піскові майданчики та

забезпечувати вчасне вивезення підсушеного піску;

забезпечувати мінімальний вміст органічних домішок в піску,

який видаляється з пісковловлювачів.

13.7.2.3. Нормативна швидкість руху стічної води у

пісковловлювачах:

горизонтальних 0,15-0,30 м/сек;

аерованих 0,08-0,12 м/сек.

Нормативне навантаження для вертикальних і тангенціальних

пісковловлювачів - 100-110 м3/м2, годину.

13.7.2.4. Для огляду, очищення і ремонту обладнання

пісковловлювачі спорожняють не рідше одного разу на рік.

13.7.3. Первинні відстійники.

13.7.3.1. Первинні відстійники повинні забезпечити необхідний

ефект освітлення стічних вод і ущільнення осаду.

Ефект освітлення стічних вод (відсоток) і ущільнення осаду в

первинних відстійниках повинен становити:

для вертикальних 30-40 відсотків при 94,5-95,5 відсотків;

для радіальних 40-50 відсотків при 92,0-94,0 відсотків;

для горизонтальних 50-60 відсотків при 93,0-94,0 відсотків

вологості осаду.

Вміст зважених речовин у стічній воді після первинних

відстійників не повинен перевищувати 150 мг/л при подачі її на

біофільтри або аеротенки неповної очистки і 100 мг/л при подачі в

аеротенки повної біологічної очистки.

Для зменшення винесення зважених речовин з відстійників

необхідно забезпечувати гідравлічне навантаження на 1 м водозливу

в межах 10-12 л/сек.

13.7.3.2. У процесі експлуатації первинних відстійників

персонал зобов\'язаний:

постійно контролювати час перебування стічної рідини в

спорудах і забезпечувати її рівномірний розподіл між усіма

відстійниками;

очищувати лотки і канали, які підводять воду до відстійників,

від відкладень важкого осаду і покидьків;

зіскрібати з країв водозливів збірних лотків забруднення та

біологічні обростання;

вчасно видаляти з поверхні відстійників плаваючі речовини;

контролювати ефект освітлення стічних вод і попереджувати

винесення осаду;

утримувати в справному стані і чистоті засувки, шибери та

інше обладнання;

забезпечувати видалення осаду не рідше двох разів на добу - з

вертикальних і горизонтальних відстійників, не обладнаних

скребковими механізмами; не рідше 1-2 разів на зміну - з

радіальних та горизонтальних відстійників, обладнаних скребковими

механізмами;

забезпечувати належний догляд за скребковими механізмами та

їх рейковими коліями.

13.7.3.3. Під час випуску осаду з вертикальних та

горизонтальних відстійників засувку на мулопроводі слід відкривати

поступово.

13.7.3.4. Після закінчення випускання осаду колодязь і

мулопровід промивають. Воду після промивання спрямовують в голову

очисних споруд.

13.7.3.5. Спорожнення відстійників для огляду, очищення і

ремонту повинно виконуватися: не рідше 1 разу на 2 роки - для

відстійників, обладнаних механічними скребками; не рідше 1 разу на

3 роки - для усіх інших типів відстійників.

13.7.4. Двох\'ярусні відстійники.

13.7.4.1. У процесі експлуатації двох\'ярусних відстійників

персонал зобов\'язаний:

постійно забезпечувати задану тривалість відстоювання і

рівномірний розподіл води між усіма відстійниками;

не допускати підвищеного винесення зважених речовин

надходження осаду у відстійні жолоби;

контролювати висоту шару осаду в муловій камері;

випускати осад через кожні 10-15 діб з наступним промиванням

мулопроводу;

не допускати утворення на поверхні відстійників щільної кірки

чи спінювання осаду, що зброджується.

13.7.4.2. При спарених відстійниках для рівномірного

розподілу осаду в мулових камерах періодично, через 10-15 діб,

переключають встановлені в лотках шибери для перепуску рідини з

одного боку споруд на інший.

13.7.4.3. Перший випуск осаду з відстійника здійснюють через

5-6 місяців після його пуску в експлуатацію, причому відстань між

рівнем води в муловій камері і щілиною осадового жолобу повинна

бути менше 1 м.

13.7.4.4. Осад випускають повільно і контролюють його

зрілість. Зрілий осад має вологість 85-90 відсотків, темно-сірий

колір, зернисту структуру, pH 7,2-7,6, без запаху сірководню.

Вміст органічних речовин у ньому повинен бути на 40 відсотків

менший, ніж в сирому осаді.

13.7.4.5. У процесі експлуатації відстійників щоденно

очищують розподільчі лотки і переливні краї від осаду, ганчір\'я та

інших предметів, видаляють плаваючі речовини, а також причищають

щілини відстійних жолобів.

13.7.4.6. Перед настанням зими з відстійника випускають

частину осаду. В муловій камері повинно залишатися не менше 15-20

відсотків об\'єму добре збродженого осаду.

13.7.4.7. На зимовий період двох\'ярусні відстійники

утеплюють, накриваючи їх дерев\'яними щитами. Відкритими

залишаються тільки лотки (для забезпечення можливості їх

очищення).

13.7.4.8. Для очищення від ущільненого осаду і ремонту

двох\'ярусні відстійники спорожнюють не рідше одного разу в 3-4

роки.

13.7.5. Преаератори та біокоагулятори.

13.7.5.1. Преаератори та біокоагулятори повинні забезпечити

зниження концентрації забруднень, а також підвищення ефективності

видалення іонів важких металів та інших забруднень, присутність

яких утруднює процес біологічної очистки стічних вод.

Преаератори слід застосовувати на станціях очистки стічних

вод з аеротенками, біокоагулятори - на станціях очистки як з

аеротенками, так і з біологічними фільтрами.

13.7.5.2. Під час експлуатації преаераторів і біокоагуляторів

персонал зобов\'язаний:

постійно забезпечувати рівномірний розподіл стічних вод між

окремими спорудами;

підтримувати потрібні параметри роботи споруд; тривалість

аерації стічних вод, кількість активного мулу, що подається в

преаератор, надлишкового активного мулу та біоплівки (для

біокоагуляторів), кількість повітря, що подається;

вчасно випускати осад;

контролювати рівень зваженого шару (для біокоагуляторів,

освітлювачів).

13.7.5.3. Нормальна робота преаераторів і біокоагуляторів

забезпечується при тривалості аерації з надлишковим активним мулом

відповідно 10-12 і 20 хвилин, кількості надлишкового мулу до

50 відсотків і витрати повітря 0,5 м3 на 1 м3 стічних вод.

13.7.5.4. Для огляду, очищення і ремонту преаератори і

біокоагулятори спорожняють не рідше одного разу на 2-3 роки.

13.8. Споруди біологічної очистки стічних вод.

Споруди біологічної очистки повинні забезпечувати необхідний

ефект окислення і мінералізації органічних речовин, які містяться

і стічних водах.

13.8.1. Біологічні фільтри і аерофільтри.

13.8.1.1. У процесі експлуатації біофільтрів персонал

зобов\'язаний:

забезпечувати подачу на фільтр заданої кількості стічної

рідини (на одиницю об\'єму чи площі завантаження) та її рівномірний

розподіл;

контролювати подачу повітря при штучній аерації і слідкувати

за роботою вентиляторів;

вести спостереження за температурою стічної рідини (взимку);

регулярно оглядати і очищувати водо- і повітрярозподіляючі

пристрої;

забезпечувати вчасно промивання піддонного простору і

каналів;

вживати заходів до усунення підвищеного виносу зважених

речовин, біоплівки і недопущення утворення на поверхні біофільтрів

калюж;

підтримувати нормальну рециркуляцію стічних вод;

контролювати стан завантаження біофільтрів.

13.8.1.2. Біофільтри завантажують ретельно відсортованим за

крупністю промитим матеріалом, який відповідає вимогам СНиП

2.04.03-85, або пластмасовим завантаженням (блоками з

полівінілхлориду, полістиролу, поліетилену, поліпропілену,

поліаміду, гладких або перфорованих пластмасових труб тощо).

13.8.1.3. У процесі експлуатації постійно уточнюють:

навантаження на біофільтри за органічними речовинами, витрату

повітря (для біофільтрів з штучною аерацією).

13.8.1.4. Температура стічних вод, що надходять на

біофільтри, повинна бути не нижче 6 гр.С, тому взимку в приміщення

біофільтрів треба подавати тепле повітря.

13.8.1.5. Гідравлічне навантаження на біофільтри повинно бути

в межах:

для крапельних біофільтрів - 1-3 м3/м2 добу;

для високонавантажених біофільтрів - 10-30 м3/м2 добу;

для біофільтрів із пластмасовим завантаженням - 6-18 м3/м2

добу.

13.8.1.6. Перерва у подачі стічних вод на зрошення

завантаження біофільтрів (особливо взимку) не повинна бути більше

1 години.

13.8.1.7. У разі появи на поверхні біофільтру калюж слід

негайно розпушити завантаження в цьому місці і промити його

струменем води під тиском.

13.8.1.8. Для видалення забруднень із завантаження фільтру

необхідно:

промити (зросити) поверхню біофільтра чистою водою, видалити

з піддонного простору осади;

зняти верхній шар завантаження і промити його за межами

біофільтра;

замінити верхній шар завантаження на новий чи добре промитий

матеріал.

13.8.1.9. У період пуску біофільтрів витрата стічних вод на

зрошення поверхні біофільтра повинна становити 30-40 відсотків

проектної витрати. У разі різкого зниження амонійного азоту і

появи у фільтрі нітратів навантаження на біофільтр доводять до

проектного.

13.8.1.10. Промивання або заміну верхнього шару завантаження

біофільтрів здійснюють не рідше одного разу на 2 роки, а повну

заміну усього завантаження - один раз на 6-10 років.

13.8.2. Аеротенки.

13.8.2.1. У процесі експлуатації аеротенків персонал

зобов\'язаний:

забезпечувати подачу в аеротенки заданої кількості стічних

вод і повітря;

контролювати і підтримувати задану концентрацію у стічній

рідині зважених речовин (не більше 100 мг/л), активного мулу,

вміст розчиненого кисню (не менше 2 мг/л), а також задані

концентрацію і витрату зворотного активного мулу;

слідкувати за рівномірністю розподілу та не допускати

перебоїв в подачі повітря;

вести нагляд за безперебійною роботою механізмів, обладнання

і вимірювальних пристроїв, вживати заходів до усунення усіх

виявлених несправностей;

контролювати стан мулу за біоценозом і муловим індексом та

вчасно вживати заходів проти його слухання;

контролювати і підтримувати задану ефективність очищення

стічних вод за БСК.

13.8.2.2. У нормальних умовах активний мул повинен мати

муловий індекс 60-100 см3 на 1 г сухої речовини мулу. Цим значення

мулового індексу відповідає навантаження забруднень за БСК повне

від 200 до 500 мг/добу на 1 г беззольної речовин.

13.8.2.3. Кількість стічної рідини, інтенсивність подачі

повітря, концентрація активного мулу і розчиненого кисню повинні

уточнюватися в процесі експлуатації дослідним шляхом виходячи із

складу стічної рідини, яка надходить і відводиться з аеротенків.

13.8.2.4. Подачу повітря в аеротенк регулюють на основі

оцінки якості стічної рідини на виході з аеротенку з урахуванням

концентрації розчиненого кисню і активного мулу в аеротенку.

13.8.2.5. Якщо якість стічної рідини на виході з аеротенку не

відповідає встановленим вимогам, то при високому дефіциті

розчиненого кисню підвищують подачу повітря, а при високій

концентрації розчиненого кисню підвищують концентрацію активного

мулу (якщо це можливо за умовами роботи вторинних відстійників).

Примітка. Якщо за максимально можливої концентрації активного

мулу і нормативної концентрації розчиненого кисню якість очищених

стічних вод не відповідає встановленим вимогам, це свідчить про

те, що навантаження споруди за БСК перевищує її окислювальну

спроможність.

13.8.2.6. Концентрацію розчиненого кисню в стічній рідині

визначають у пробі, відібраній разом із скаламученим активним

мулом, або за показаннями автоматичних приладів.

13.8.2.7. У разі зменшення навантаження на аеротенк

відключають частину відділень (секцій) аеротенку, щоб забезпечити

задану інтенсивність аерації в працюючих відділеннях, а також

негайно зменшують об\'єм активного мулу, який видаляється із

системи, або повністю припиняють його відведення.

У відключених відділеннях аеротенку після їх спорожнення

промивають пористі пластини (аератори).

13.8.2.8. Очищення пористих пластин виконують у міру їх

забруднення, але не рідше одного разу на рік. Пластини очищають

металічними щітками при обмиванні 30 відсотковим розчином соляної

кислоти або під шаром води 10-20 мм з продуванням пластин повітрям

знизу. Очищення пластин може також виконуватися за допомогою

піскоструминного апарату.

13.8.2.9. Строк служби пластин залежить від місцевих умов і

не повинен бути меншим за 4 роки. Під час заміни пластин треба

відбирати пластини з однаковою пористістю (однаковою втратою

напору у процесі пропускання через них повітря або води).

13.8.2.10. У разі змін хімічного складу стічних вод і

підвищення їх токсичності зменшують навантаження на частину

аеротенків, щоб дати можливість мікроорганізмам активного мулу

адаптуватись до нового складу стічних вод.

13.8.2.11. У разі спухання активного мулу залежно від його

причин необхідно вжити таких заходів:

зменшити навантаження на аеротенк за БСК;

відрегулювати співвідношення між концентрацією мулу і

кількістю повітря (збільшити подачу повітря);

збільшити час перебування мулу в регенераторі;

збільшити відкачування зворотного мулу і скид його надлишків;

підвищити pH стічної рідини за допомогою вапна або соди до

8,5-9,5;

провести хлорування зворотного активного мулу перед

регенератором дозами хлору 10-26 мг/л (0,3-0,6 відсотків від сухої

речовини мулу);

ввести добавки біогенних елементів у вигляді суперфосфату,

сполук амонію і фосфору, мулової води з метантенків;

застосувати добавки біогенних елементів у вигляді

суперфосфату, сполук амонію і фосфору, мулової води з метантенків;

застосувати добавки мінеральних коагулянтів, дисперсних

матеріалів або катіонних флокулянтів перед вторинними

відстійниками;

застосувати пульсуючу подачу стічних вод в окремі секції

аеротенку (2-5 хвилин кожну годину різко збільшувати подачу

стічних вод).

13.8.2.12. У разі складних порушень режимів очищення стічних

вод в аеротенках, коли перелічені вище заходи не допомагають і

активний мул втрачає очищувальну здатність, видаляють із системи

зіпсований мул і розпочинають культивування нового активного мулу.

13.8.3. Вторинні відстійники.

13.8.3.1. Вторинні відстійники повинні забезпечувати

необхідну ступінь видалення з води пластівців активного мулу (до

10-20 мг/л) і ущільнення зворотного мулу до необхідної

концентрації (до 5-15 г/л).

13.8.3.2. Під час експлуатації вторинних відстійників, окрім

робіт, перелічених в п.13.7.3.2 цих Правил, персонал зобов\'язаний:

вчасно видаляти з поверхні відстійників плаваючу піну або

плівку в метантенки або на мулові майданчики;

періодично очищувати стіни і днища відстійників від осаду

(після біофільтрів).

13.8.4. Поля зрошення і фільтрації.

13.8.4.1. Поля зрошення і фільтрації повинні забезпечувати

біологічну очистку стічних вод у природних умовах.

13.8.4.2. Під час експлуатації цих споруд персонал

зобов\'язаний:

забезпечувати рівномірний розподіл стічних вод по зрошуваних

ділянках або картах та нормативне (за регламентом) питоме

навантаження стічних вод;

підтримувати належний стан поверхні ділянок і карт, не

допускаючи їх замулення, для чого у міру необхідності, але не

рідше двох разів на сезон, проводити їх оранку, уникаючи порушення

планування поверхні карт і створення горбів та западин;

не допускати скидання стічних вод в осушувальну (дренажну)

мережу і водойми;

дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог;

проводити не рідше одного разу на тиждень, а також після злив

огляди, забезпечувати вчасне видалення наносів, сміття з

водорозподільчих каналів, лотків, дренажних і зрошувальних канав;

скошувати рослинність на валиках і відкосах канав 2-3 рази на

сезон;

вчасно проводити поточні ремонти усіх елементів полів

зрошення і фільтрації;

вести систематичний контроль за ступенем очищення води і не

допускати відведення з полів фільтрації стічних вод, які не

відповідають встановленим вимогам.

13.8.4.3. У місцевих інструкціях повинні бути чітко визначені

завдання персоналу щодо підготовки полів до експлуатації в різні

пори року.

13.8.5. Окислювальні канали.

13.8.5.1. У процесі експлуатації циркуляційних окислювальних

каналів персонал зобов\'язаний:

забезпечувати постійну подачу зворотного активного мулу і

періодичне видалення надлишкового мулу;

контролювати і підтримувати задану дозу мулу в споруді;

вчасно видаляти плаваючі речовини;

очищувати решітку, водозливи випускного пристрою, лотки і

збірні жолоби від забруднень;

не допускати перерв у роботі механічних аераторів;

вести нагляд за механізмами і обладнанням згідно з

інструкціями заводів-виготовлювачів та вживати заходів до усунення

всіх помічених несправностей.

13.8.5.2. Належні умови роботи циркуляційних окислювальних

каналів забезпечуються при концентрації розчиненого кисню не менше

2,0 і не більше 6,0 мг/л при швидкості руху води в каналі не менше

0,4 м/сек.

13.8.5.3. Заглиблення гребенів аератора повинно бути не менше

0,08 м і не більше третини діаметра аератора.

13.8.5.4. Припинення роботи аератора та пристроїв для подачі

зворотного активного мулу для огляду чи ремонту допускається не

більше ніж на 2-3 години.

13.8.5.5. Період нарощування активного мулу залежить від

кількості, складу і температури стічних вод, а також від пори року

і може складати 1-2 місяці.

13.8.5.6. Взимку аератор утеплюють для запобігання його

обмерзання. Допускається застосування електрообігріву кожуха

аератора.

13.8.6. Компактні установки заводського виготовлення.

13.8.6.1. Експлуатацію компактних установок здійснюють згідно

з інструкціями заводів-виготовлювачів, а також згідно з

Інструкцією з прив\'язки і експлуатації установок заводського

виготовлення для очистки стічних вод. - М., Стройиздат, 1984.

13.8.6.2. Під час експлуатації компактних установок персонал

зобов\'язаний:

очищувати решітки від забруднень;

забезпечувати рівномірну подачу стічних вод з вікон

розподільчого лотка;

контролювати і підтримувати задану дозу мулу за об\'ємом;

вчасно видаляти надлишковий мул (не допускаючи накопичення

мулу більше 70 відсотків від об\'єму проби);

забезпечувати безперебійну роботу механізмів і обладнання;

не допускати перерви в подачі повітря (в роботі аераційних

пристроїв);

підтримувати належний санітарний стан на установці і

прилеглій території.

13.8.6.3. Дозу мулу за об\'ємом визначають один раз на 2 доби

(із занесенням результатів до експлуатаційного журналу) таким

чином: пробу мулової суміші переливають в мірний циліндр і

відстоюють 30 хвилин. Після цього визначають об\'єм мулу, що

осів, І розраховують дозу мулу Дм за формулою:

Woc

Дм = ————— x 100 відсотків, де

Wп

Woc - об\'єм мулу, що осів, мл;

Wп - об\'єм проби, мл.

13.8.6.4. Перерви в роботі аераторів і повітрядувок для

оглядів і ремонту допускаються не більше ніж на 1-2 години.

13.8.7. Споруди доочищення стічних вод.

13.8.7.1. Для доочищення стічних вод застосовують біологічні

ставки та фільтри із зернистим завантаженням. Біологічні ставки

повинні влаштовуватися на нефільтруючих або слабофільтруючих

грунтах. При несприятливих, у фільтраційному відношенні грунтах

необхідно проводити протифільтраційні заходи.

13.8.7.2. У процесі експлуатації біологічних ставків персонал

зобов\'язаний:

постійно контролювати режим наповнення ставків, не допускаючи

їх переповнення і переливання води через огороджуючі валики;

вести систематичний нагляд за станом огороджуючих валиків і

забезпечувати їх поточних ремонт;

систематично вести спостереження за процесом очистки стічних

вод, контролювати концентрацію розчиненого кисню у воді і склад

очищених стічних вод, які скидаються у водойму;

вчасно очищувати ставки від осадів;

обслуговувати аераційні пристрої в ставках з штучною

аерацією;

вчасно викошувати рослинність на берегах ставків, не

допускати їх надмірного заростання.

13.8.7.3. Перед пуском ставків в експлуатацію (навесні) слід

проводити зорювання дна. Після закінчення експлуатаційного сезону

необхідно спускати із ставків воду.

Під час пуску в експлуатацію ставки заповнюють стічними

водами і витримують до повного видалення амонійного азоту.

13.8.7.4. Для підвищення ефективності і глибини очищення

стічних вод у біологічних ставках можуть використовуватись

культури нижчих водоростей (хлорели, анкістродесмуса), а також

вища водяна рослинність (очерет, рогіз тощо).

Перед скиданням очищених стічних вод у водойму клітини нижчих

водоростей повинні бути видалені з води відстоюванням.

13.8.7.5. Під час експлуатації фільтрів із зернистим

завантаженням персонал повинен виконувати вимоги п.6.7.2 щодо

експлуатації фільтрів водопровідних споруд.

13.8.7.6. Для завантаження фільтрів можна використовувати

кварцовий пісок, гравій, гранітний щебінь, гранульований доменний

шлак, антрацит, керамзит, полімери, а також інші зернисті

матеріали, які мають необхідні технологічні властивості, хімічну

стійкість та механічну міцність.

13.8.7.7. У процесі експлуатації фільтри треба систематично

промивати нехлорованою фільтрованою стічною рідиною, пильно

слідкувати за станом завантаження, не допускаючи його біологічного

обростання та агломерування. Щоб запобігти цьому, необхідно 2-3

рази на рік обробляти завантаження хлорною водою з вмістом хлору

до 150 мг/л при тривалості контакту 24 години.

13.9. Споруди для обробки осадів стічних вод.

13.9.1. Мулові площадки.

13.9.1.1. Мулові площадки повинні забезпечувати зниження

вологості (зневоднення та підсушування) осаду і активного мулу, що

надходять з відстійників і метантенків, до 70-80 відсотків.

13.9.1.2. Під час експлуатації мулових площадок персонал

зобов\'язаний:

дотримуватися заданих періодичності напусків та товщини шару

осаду, що напускається. Періодичність напусків залежить від

місцевих умов і може складати 15-30 діб, а товщина шару 0,2-0,3 м

влітку та на 0,1 м нижче верху огороджуючих валиків взимку.

Для площадок, обладнаних горизонтальним і вертикальним

дренажем, спеціальними механізмами, або за умови обробки осаду

хлором чи флокулянтами режим напусків визначається за спеціальними

регламентами;

вчасно видаляти підсушений осад з вирівнюванням поверхні

карт, промивкою дренажних систем та підсипання піску;

забезпечувати вчасне відведення мулових (дренажних) вод на

очисні споруди, не допускаючи їх скиду в водойму;

вести нагляд за станом лотків, труб, шиберів, дренажних

систем, вчасно їх прочищати та промивати;

слідкувати за станом огороджуючих валиків, вчасно їх

обкошувати, не допускаючи обсіменіння осаду бур\'янами;

вчасно ремонтувати будівельні конструкції та

запірно-регулюючі пристрої площадок;

вести облік кількості і вологості поданого і видаленого

підсушеного осаду, кількості і якості відведеної мулової води;

контролювати якість осаду за вмістом важких металів,

забрудненість його шкідливими бактеріями і яйцями гельмінтів

(використання осаду як органічного добрива).

13.9.1.3. Перед напуском осаду на мулові площадки, обладнані

горизонтальним дренажем, останній необхідно заповнити водою до

рівня поверхні площадки, а відкриття засувок в дренажних колодязях

здійснювати поступово і лише після 1-3 - добовій витримки (для

запобігання замулення дренажних шарів і ефективного відведення

мулової води).

13.9.1.4. Наступні напуски осаду на мулові площадки

допускаються лише після підсушування раніше випущеного осаду до

80 відсоткової вологості і утворення на його поверхні глибоких

тріщин, через які може проходити мулова вода з нового напуску.

13.9.1.5. Збирати і вивозити підсушений осад з карт слід дуже

обережно під наглядом особи, яка відповідає за технічну

експлуатацію мулових площадок, щоб не пошкодити фільтруючі шари і

дренажні пристрої.

13.9.1.6. Для наморожування осаду взимку слід використовувати

не більше 75 відсотків площі мулових площадок.

13.9.1.7. Для прискорення підсушування осаду слід періодично

(2-3 рази на літо) розпушувати кірку на поверхні осаду і видаляти

рослинність.

13.9.1.8. Робота мулових площадок може бути значно

інтесифікована шляхом їх обладнання горизонтальним та вертикальним

дренажем, системами відводу мулової води з поверхні карт,

механізмами для розпушування кірки, підсипання піску і видалення

підсушеного осаду, обробкою осаду перед подачею на мулові площадки

активним хлором та катіонними флокулянтами.

13.9.1.9. Експлуатаційний персонал повинен вживати заходів

для вчасного вивезення осаду з мулових площадок та його

використання в сільському, зеленому чи лісовому господарстві або

при рекультивації земель.

За узгодженням зі споживачами допускається вивезення з

мулових площадок - ущільнювачів осаду, ущільненого до вологості

90 відсотків, якщо він відповідає санітарним вимогам споживачів.

Для завантаження рідкого осаду в пересувну тару слід

використовувати насоси для перекачування рідкого гною типу НЖН-200

та ін.

13.9.2. Метантенки.

13.9.2.1. Метантенки повинні забезпечувати анаеробне

зброджування осаду з відстійників і надлишкового активного мулу в

умовах мезофільного або термофільного процесів.

Допустимо, якщо ще не порушує процесу, подавати в метантенки

подрібнені покидьки з решіток та проціджувачів.

13.9.2.2. У процесі експлуатації метантенків персонал

зобов\'язаний:

контролювати вологість, зольність, температуру осадів і мулу,

що надходять, та забезпечувати завантаження не вище встановленої

норми;

постійно підтримувати заданий температурний режим у

метантенку;

контролювати процес перемішування осаду, не допускаючи

ущільнення та утворення на його поверхні кірки;

забезпечувати постійний рівень осаду в метантенку і вільний

вихід газу;

вести постійний облік виходу газу, визначати його склад (не

рідше одного разу на тиждень), слідкувати за тиском у газопроводі

та газовому просторі метантенку і газгольдері;

вести облік кількості пари або гарячої води, що подаються в

метантенки, з реєстрацією тиску і температури;

регулярно вивантажувати зброджений осад, вести облік його

кількості і якості (вологість, зольність, температура, питомий

опір фільтруванню тощо).

13.9.2.3. Нормальний процес бродіння в метантенках

досягається за умов:

дотримання встановленої норми добового завантаження і

необхідної температури осаду (оптимальні температури для

мезофільного процесу 30-35 гр.С, для термофільного процесу

50-55 гр.С);

регулярного і повного перемішування осаду, який

завантажується, з усім осадом, що перебуває в метантеку;

регулярного вивантаження добре збродженого осаду;

вчасного видалення з дна метантенку піску і недопущення

утворення щільної кірки на поверхні;

систематичної перевірки основних технологічних параметрів

процесу.

13.9.2.4. Режим завантаження метантенків свіжим осадом

залежно від місцевих умов може бути встановлений один раз на добу,

позмінний (два-три рази на добу) та безперервний.

Об\'єм осаду, що завантажується, повинен бути рівним об\'єму

осаду, що вивантажується з метантенку.

13.9.2.5. Гази, що утворюються з метантенку, насичені

вологою, що спричинюється до виділення в газопроводах великої

кількості конденсату, тому в усіх понижених місцях встановлюються

конденсатозбірники і пристрої для видалення конденсату, а відкриті

ділянки газопроводу утеплюються.

13.9.2.6. У разі появи запаху сірководною в збродженому осаді

слід вводити в метантенк вапно (у вигляді молока) до pH8-8,5 для

поліпшення умов лужного бродіння, підсилити перемішування і

поступово підвищити температуру до 35 гр.С. Різка зміна

температури може спричинити кіркоутворення.

13.9.2.7. Експлуатація газового господарства метантенків

здійснюється згідно з Правилами безпеки в газовому господарстві.

13.9.2.8. Метантенки належать до вибухо- і пожежонебезпечних

об\'єктів, тому електродвигуни, освітлювальна арматура і пускова

апаратура метантенків повинна мати вибухобезпечне виконання, а

знання і виконання експлуатаційним персоналом правил техніки

безпеки повинно контролюватися особливо суворо.

13.9.3. Мулоущільнювачі.

13.9.3.1. Мулоущільнювачі повинні забезпечувати необхідний

ступінь ущільнення осаду і навколишнього активного мулу.

13.9.3.2. Експлуатація мулоущільнювачів типу вертикальних або

радіальних відстійників здійснюється згідно з пп.13.7.3.2-13.7.3.5

цих Правил.

13.9.3.3. Для підвищення ефективності ущільнення осаду

промивають очищеною стічною рідиною.

13.9.3.4. У процесі експлуатації мулоущільнювачів персонал

зобов\'язаний:

забезпечувати промивання і ущільнення осаду із встановленим

регламентом;

кожної зміни контролювати рівень ущільненого осаду (він

повинен перебувати на глибині не менше 1 м від поверхні води);

забезпечувати рівномірну подачу осадів на ущільнювання і

вчасний випуск ущільненого осаду; підтримувати у справному стані

всі механізми;

вести систематичні спостереження за кількістю і якістю осаду,

що надходить і видаляється із споруди, контролювати його вологість

і фізико-хімічні властивості.

13.9.3.5. Для підвищення стабільності роботи мулоущільнювачів

рекомендується направляти до них надлишковий активний мул не після

вторинних відстійників, а після регенераторів. У цьому мулі

міститься значна кількість кисню, і він довше не піддається

анаеробним процесам, краще ущільнюється.

13.9.3.6. З метою інтенсифікації роботи мулоущільнювачів слід

застосовувати спеціальний переміщуючий пристрій, який монтують (з

труб, сталевої полоси, ланцюгів або дошок) на підвісках

мулоскребів. Висота цього пристрою повинна відповідати

розрахунковій глибині шару ущільненого осаду.

13.9.4. Аеробні стабілізатори.

13.9.4.1. Аеробні стабілізатори повинні забезпечувати

стабілізаційну обробку осадів з відстійників та надлишкового

активного мулу в аеробних умовах.

13.9.4.2. У процесі експлуатації аеробних стабілізаторів

персонал зобов\'язаний:

забезпечувати подачу в стабілізатори заданої кількості осадів

і надлишкового активного мулу;

підтримувати вміст розчиненого кисню в муловій суміші на

рівні не менше 2 мг/л;

не допускати перерви в подачі повітря;

контролювати вологість, зольність, температуру і питомий опір

фільтруванню осадів та мулу, що надійшли, і забезпечувати

нормативне їх завантаження в споруду;

регулярно вивантажувати стабілізований осад, вести облік

кількості обробленого осаду, контролювати його вологість,

зольність, дегідрогеназну активність, питомий опір фільтруванню та

якісний склад мулової води;

не допускати завалів осаду в відстійних зонах стабілізатора;

вести нагляд та забезпечувати безперебійну роботу механізмів

і обладнання, вживати заходів до усунення помічених недоліків.

13.9.4.3. Кількість осадів та надлишкового мулу, що

завантажуються, інтенсивність подачі повітря і вміст розчиненого

кисню повинні уточнюватися в процесі експлуатації дослідним шляхом

виходячи із складу осадів, що надходять і видаляються із

стабілізатора.

13.9.4.4. Регулювання подачі повітря проводять за

концентрацією розчиненого у муловій суміші кисню.

13.9.4.5. Нормальна робота аеробних стабілізаторів

забезпечується за таких умов:

концентрація осаду 20 мг/л;

питома витрата повітря 1-1,5 м3 на годину на 1 м3 робочого

об\'єму споруди;

інтенсивність аерації 4 м3/м2 год;

концентрація розчиненого кисню 2 мг/л;

вологість ущільненого осаду в мулоущільнювачі 97 відсотків;

При цьому досягається розклад органічних речовин осаду на

20-40 відсотків, зниження бактеріального забруднення за БГКП на

90 відсотків значне зменшення питомого опору фільтруванню.

13.9.4.6. Взимку при мінусовій температурі повітря

стабілізатори утеплюють або підігрівають осад, щоб температура в

аеробному стабілізаторі була не менше 10 гр.С.

13.9.5. Вакуум-фільтри.

13.9.5.1. Обробка осадів на вакуум-фільтрах повинна

забезпечувати їх зневоднення до вологості 75-80 відсотків.

13.9.5.2. У процесі експлуатації вакуум-фільтрів персонал

зобов\'язаний:

забезпечувати безперервну роботу агрегатів;

контролювати вологість вихідного осаду і кеку;

підтримувати задані дози хімічних реагентів;

вчасно проводити регенерацію фільтруючої тканини;

контролювати кількість і якість обробленого осаду, витрату

реагентів, електроенергії і промивної води;

утримувати в справному стані усі механізми і устаткування.

13.9.5.3. Дози хімічних реагентів (хлорного або

сірчано-кислого заліза, вапна, флокулянтів) для коагуляції осадів

встановлюють експериментально за зниженням питомого опору осадів

10

фільтруванню до величини 10-100. 10 см/г.

Хлорне залізо та вапно вводять в осад у вигляді

10 відсоткових розчинів. Першим треба вводити хлорне залізо, а

потім - вапно.

13.9.5.4. Для вакуум-фільтрів використовують спеціальні

фільтрувальні тканини. Строк служби цих тканин 1000-2000 годин.

13.9.5.5. Робочий вакуум у фільтрі підтримують на рівні

400-500 мм рт.ст. - для осадів первинних відстійників, 300-400 мм

рт.ст. - для ущільненого і активного мулу, 300-500 мм рт.ст. - для

суміші осаду і активного мулу.

13.9.5.6. Перед пуском вакуум-фільтра фільтрувальну тканину

треба добре змочити водою.

Регенерацію фільтрувальної тканини проводять віддувкою

стисненим повітрям і промиванням водою. Витрату промивної води

підтримують в межах 0,1-0,3 м3/год на 1 м2 поверхні фільтра.

13.9.5.7. При недостатній ефективності регенерації (більше

20 відсотків площі без кеку) фільтрувальну тканину промивають

розчином інгібірованої соляної кислоти.

13.9.5.8. Після кожної зупинки вакуум-фільтра фільтрувальна

тканина повинна бути ретельно промита водою з милом або пральним

порошком і очищена щіткою.

13.9.5.9. При невеликих розривах і пошкодженнях фільтрувальну

тканину зашивають, не знімаючи з барабана.

13.9.5.10. Робота вакуум-фільтра може бути інтенсифікована за

допомогою додавання до осаду катіонних флокулянтів.

13.9.5.11. Сирі осади первинних відстійників після обробки на

вакуум-фільтрах для використання в сільському господарстві

необхідно дегельмінтизувати.

13.9.5.12. Експлуатація основного і допоміжного обладнання

цеху вакуум-фільтрів (насосів, насосів-дозаторів, конвеєрів тощо)

здійснюється згідно з цими Правилами та інструкціями

заводів-виготовлювачів.

13.9.6. Центрифуги.

13.9.6.1. Обробка осадів на центрифугах повинна забезпечити

зневоднення осаду до вологості 68-75 відсотків.

13.9.6.2. Експлуатація центрифуг здійснюється згідно з

інструкціями заводів-виготовлювачів.

13.9.6.3. Під час експлуатації центрифуг персонал

зобов\'язаний:

підтримувати задані параметри роботи центрифуг (діаметр

зливного циліндра, кількість обертів ротора);

контролювати і обліковувати час роботи центрифуги, кількість

осаду, що обробляється і зневоднюється;

вести спостереження за вологістю і зольністю вихідного осаду,

кеку і фугату (два рази на тиждень), концентрацією зважених

речовин і БСК5 фугату (один раз на тиждень);

забезпечувати безперебійну роботу основного і допоміжного

устаткування.

13.9.6.4. Для підвищення ефективності затримання сухої

речовини осадів до 95-99 відсотків можна використати відповідні

коагулянти і флокулянти.

Вибір реагентів і визначення їх доз проводять шляхом пробної

коагуляції і центрифугування осадів.

13.9.6.5. Оптимальний режим роботи центрифуги (число обертів

ротора, діаметр зливного циліндра, продуктивність) встановлюють

експериментально виходячи з умови одержання найбільш чистого

фугату.

13.9.6.6. Для зменшення гідравлічного навантаження на

центрифугу осади попередньо ущільнюють.

13.9.6.7. Для зменшення зносу центрифуги з осадів треба

ретельно видалити пісок та інші абразивні частки.

При високому вмісті піску в осаді треба зменшувати частоту

обертання ротора і діаметр заливного циліндра.

13.9.6.8. Для попередження засмічення центрифуги крупними

забрудненнями перед нею треба встановлювати проціджувачі осаду або

решітки-дробарки.

13.9.7. Термообробка осадів.

13.9.7.1. Установки термічної обробки осадів повинні знизити

питомий опір осаду фільтруванню, а також забезпечити

дегельмінтизацію і стерилізацію осаду з метою його безреагентної

підготовки до зневоднення і використання в сільському

господарстві.

13.9.7.2. Термообробка осаду полягає в його нагріванні в

теплообмінниках та витримуванні в реакторах при високій

температурі (150-200 гр.С) і тиску (1,5-2,0 МПа).

13.9.7.3. Для запобігання засміченню теплообмінних апаратів

перед ними слід встановлювати проціджувачі осаду.

13.9.7.4. Експлуатацію основного та допоміжного обладнання

термічної обробки осадів здійснюють згідно з інструкціями

заводів-виготовлювачів та спеціальними регламентами.

13.9.7.5. У процесі експлуатації установок термічної обробки

осадів персонал зобов\'язаний:

підтримувати задані параметри роботу установки (температура,

тиск, дози завантаження осаду тощо);

контролювати та обліковувати кількість та якість осаду до і

після термообробки, витрати електроенергії, газу, пари, тепла;

суворо дотримуватися правил безпеки під час експлуатації

посудин, що працюють під тиском, високотемпературних паропроводів,

насосного устаткування високого тиску;

забезпечувати безперебійну роботу основного та допоміжного

устаткування;

слідкувати за справністю приладів, що вимірюють тиск і

температуру, вчасно їх повіряти.

13.9.8. Термічне сушіння осадів.

13.9.8.1. Термічне сушіння зневодненого осаду повинно

забезпечувати висушування осаду до сипучого стану (вологість

25-30 відсотків) та його стерилізацію з метою безпечного

використання як органо-мінерального добрива.

На сушіння можуть подаватись осади після їх механічного

зневоднення до вологості 60-85 відсотків.

13.9.8.2. Сушіння осадів проводять в сушарках із зустрічними

струменями і барабанних сушарках.

Експлуатація сушарок і допоміжного обладнання

(теплообмінників, транспортерів, циклонів, скуберів, насосів тощо)

здійснюється згідно з інструкціями заводів-виготовлювачів і цими

Правилами.

13.9.8.3. У процесі експлуатації сушарок персонал

зобов\'язаний:

наглядати за роботою сушарки і підтримувати задані

технологічні параметри (температуру газів, витрату палива і

стисненого повітря, вологість осадів на вході і виході з сушарок

тощо);

вести систематичний (кілька разів на зміну) контроль і облік

кількості і якості зневодненого і висушеного осаду, витрат

електроенергії, палива та стисненого повітря.

Кожного тижня необхідно визначати зольність, вміст азоту,

фосфору, калію та деяких важких металів у висушеному осаді;

утримувати в справному стані сушарки і допоміжне обладнання,

вчасно ремонтувати і перевіряти системи КВПіА;

забезпечувати задані продуктивність сушарок і вологість

висушеного осаду;

не допускати понаднормативних втрат тепла з відхідними

газами.

<< | >>
Источник: Пакет документів по діяльності ОСББ. 2006

Еще по теме 13. Очисні споруди каналізації:

  1. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства
  2. 2. Організація технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації
  3. 3. Диспетчерська служба
  4. 6. Виробництво питної води. Очисні споруди систем водопостачання.
  5. 7. Насосні станції
  6. 10. Облік відбору води з джерел водопостачання, подачі та реалізації води. Боротьба з втратами води
  7. 12. Каналізаційні мережі
  8. 13. Очисні споруди каналізації
  9. 15. Охорона навколишнього природного середовища. Моніторинг
  10. Перелік основних законодавчих актів, нормативних та керівних документів і державних стандартів з питань водопостачання та каналізації
  11. Н А К А З N 65 від 01.07.94 Про затвердження Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України
  12. 3. Утримання приміщень
  13. Н А К А З 24.06.2004 N 117 Про затвердження Правил визначення вартості робіт з ремонту устатковання та обладнання, які виконуються на об\'єктах житлово-комунального господарства
  14. ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ. Проектування СКЛАД, ПОРЯДОК РОЗРОБЛЕННЯ, ПОГОДЖЕННЯ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА ДБН А.2.2-3-2004
  15. ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ. ПОЛІГОНИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ
  16. Усредненные показатели для определения лимита средств на дополнительные затраты при выполнении строительно-мон­тажных работ (кроме ремонтно-строительных) в зимний период в инвесторской сметной документации
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -