§ 5. Сільськогосподарські кооперативи

Діяльність сільськогосподарських кооперативів регулю­ється ГК України, ЦК України, Законом України «Про коопе­рацію», а також спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України «Про сільськогосподарську кооперацію».

ГК України у ст. 94 не вказує окремо на сільськогоспо­дарські кооперативи. Ця норма не заперечує, а отже, дозво­ляє створення в аграрній галузі сільськогосподарських коо­перативів, діяльність яких регулюється законом. Закон України «Про кооперацію» у ст. 6, перелічуючи за напряма­ми діяльності кооперативи, не виокремлює сільськогоспо­дарські. Прийняття цих нормативних актів поставило пи­тання про доцільність існування в системі кооперативного законодавства Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»^[172]. Відмітною ознакою с/г кооперативу є те, що його засновниками (членами) мають право бути лише с/г товаровиробники - фізична або юридична особа незалежно від форми власності та господарювання, в якої валовий до­ход, отриманий від операцій з реалізації с/г продукції влас­ного виробництва та продуктів її переробки, за наявності с/г угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних наса­джень тощо) та/або поголів'я с/г тварин у власності, корис­туванні, в тому числі й на умовах оренди, за попередній зві­тний (податковий) рік перевищує 75 % загальної суми валового доходу. Це обмеження не поширюється на осіб, які ведуть особисте селянське господарство.

ПК України у ст. 14.1.235 для визначення фіксованого с/г податку надає інше поняття с/г товаровиробника: юри­дична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом с/г продукції та/або розве­денням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водо­ймах (озерах, ставках і водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно- виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Існують відмінності між Законом України «Про коопера­цію» та Законом України «Про сільськогосподарську коопе­рацію» щодо можливості прийняття у члени с/г кооперативу спадкоємців. Останній не надає такого права членам с/г виробничих кооперативів. Адже ч. 2 ст. 25 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» вказує на те, що право власності членів кооперативу - фізичних осіб на пай є спадковим. Тому у випадку смерті члена с/г кооперативу йо­го спадкоємці не стають членами кооперативу, оскільки членство в кооперативах є індивідуальним, а мають лише право на отримання вартості паю чи отримання в натурі зе­мельної ділянки, як у випадку виходу з членів кооперативів^[173].

Згідно із Законом України «Про сільськогосподарську коо­перацію» під с/г кооперацією необхідно розуміти систему с/г кооперативів, об'єднань, створених з метою задоволення еко­номічних потреб членів кооперативу. Сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є с/г товаровиробниками, на заса­дах добровільного членства і об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському госпо­дарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

За цілями, завданнями і характером діяльності с/г коо­перативи поділяються на виробничі та обслуговуючі. Зако­нодавство не виокремлює жоден підвид виробничого с/г кооперативу.

Виробничі - здійснюють господарську діяльність на за­садах підприємництва з метою отримання прибутку (дохо­ду). Тому ознакою виробничого с/г кооперативу є виробни­цтво с/г продукції, обов'язкова трудова участь дійсних членів кооперативу в його діяльності і відповідно участь у ньому тільки фізичних осіб.

Щодо обслуговуючих кооперативів, то вони спрямовують свою діяльність на обслуговування с/г та іншого виробниц­тва учасників кооперації для надання комплексу послуг, пов'язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва. За­лежно від виду діяльності вони поділяються на:

— переробні - займаються переробкою сільськогосподар­ської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, ри­бних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- і пиломатеріалів тощо);

— заготівельно-збутові - здійснюють заготівлю, збері­гання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо;

— постачальницькі - створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ре­сурсів, необхідних для виробництва с/г продукції та проду­ктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та по­стачання їх с/г товаровиробникам;

— сервісні - виконують технологічні, транспортні, меліо­ративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійс­нюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно- курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.;

— багатофункціональні - створюються у разі поєднання кількох видів діяльності тощо.

Необхідно взяти до уваги, що такий поділ на виробничі та обслуговуючі, наведений в Законі України «Про сільського­сподарську кооперацію», не співпадає із видами діяльності виробничого кооперативу за ч.

В умовах відродження кооперативного руху в Україні набувають актуальності підстави поділу кооперативів на види за такими ознаками: рід діяльності; предмет діяльнос­ті; спосіб створення; рівень усуспільнення майна; правовий режим земель; функціональна спрямованість; територія дія­льності; ступінь включення в господарський обіг; підстави об'єднання тощо^[174].

Обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибут­ку та надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 % загального обороту коо­перативу.

Кооперативи можуть на добровільних засадах утворюва­ти об'єднання, які, в свою чергу, можуть утворювати об'єд­нання вищого рівня за галузевими чи територіальними ознаками. Кооперативи та їх об'єднання мають право ви­ступати засновниками різних видів підприємств, мати представництва в інших регіонах України та за її межами.

Порівнюючи загальні принципи кооперації з принципа­ми діяльності с/г кооперативів, необхідно зазначити, що вони дещо не співпадають із тими, які відображені у Законі України «Про кооперацію», їх перелік трохи ширший:

- добровільність членства фізичних і юридичних осіб у кооперативі та безперешкодний вихід з нього;

- обов'язкова трудова участь членів у діяльності вироб­ничого кооперативу;

- обов'язкова участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу;

- відкритість і доступність членства для тих, хто визнає статут кооперативу, бажає користуватися послугами цього кооперативу та в разі потреби погоджується брати участь у фінансуванні його на умовах, встановлених статутом коопе­ративу;

- демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом «один член кооперативу - один голос»;

- обмеження виплат часток доходу на паї;

- розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності;

- контроль членів кооперативу за його роботою у поряд­ку, передбаченому статутом цього кооперативу.

Існують відмінності і щодо створення с/г виробничого кооперативу та несільськогосподарського виробничого. Так, останній можуть згідно із Законом України «Про коопера­цію» створити громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Аналогічна стаття Закону України «Про сіль­ськогосподарську кооперацію», передбачаючи загальні умо­ви створення с/г виробничого кооперативу, наголошує, що засновниками такого кооперативу можуть бути лише гро­мадяни України. Таке обмеження буде існувати до тих пір, поки не буде відмінено мораторій, який стосується інозем­ців та осіб без громадянства, щодо права власності цих суб'єктів на землі с/г призначення.

Для здійснення господарської та іншої діяльності с/г ко­оператив за рахунок власного майна формує відповідні майнові фонди. Майно кооперативу згідно з його статутом поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів коо­перативу до нього не включають. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом. Він має вартісне вираження і не може бути поділений між чле­нами кооперативу.

Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюють у рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі чле­на кооперативу в його господарській діяльності.

Пайовий фонд с/г кооперативу становлять майно, яке внесли члени кооперативу під час вступу до організації, та кооперативні виплати, нараховані на наявні паї. Пайовий фонд кооперативу і пай конкретного члена кооперативу не є незмінними сталими величинами, вони змінюються залежно від різних чинників, а тому паї потребують обліку^[175].

Облік паїв членів кооперативу здійснюється в регістрах первинного, аналітичного і синтетичного обліків. Первин­ний облік паїв можна здійснювати у регістрах двох видів: у пайових книжках або пайових посвідченнях.

Пайову книжку відкривають на кожного члена коопера­тиву, видають йому на руки, вона є документом, що засвід­чує розмір та динаміку його паю. Характер ведення пайової книжки багато в чому схожий з веденням ощадних книжок. Пайова книжка має бути завірена головою кооперативу, го­ловним бухгалтером, скріплена печаткою і підписана влас­ником книжки, а щорічні записи - завірені підписами бух­галтера та власника книжки. Аналітичний облік паїв ведеться в книзі аналітичного обліку - Книзі паїв членів ко­оперативу з такими реквізитами, як і в пайовій книжці. За­писи в Книгу паїв і в пайові книжки чи виписку свідоцтва здійснюють раз у рік після складання річного звіту с/г коо­перативу і розподілу прибутку^[176].

Щодо структури управління с/г кооперативами, поряд­ку створення, функціонування і ліквідації, то вони співпа­дають із положеннями, викладеними в Законі України «Про кооперацію», для виробничих кооперативів.