Принципи саморегулювання господарської діяльності
Підґрунтям саморегулювання господарської діяльності є принципи. Принципи правового регулювання можна визначити як засновані на пануючій системі цінностей в державі основні ідеї, що відображають закономірності і зв’язки розвитку суспільних відносин і які визначають сутність, соціальне призначення та особливості дії права на території конкретної держави[167].
Досліджуючи принципи саморегулювання господарської діяльності, потрібно зазначити, що, перш за все, це основні ідеї, на яких будується означений інститут, це певні універсальні засади, які впливають на усі види господарської діяльність.Базовим для усієї правової системи України є принцип верховенства права. В. С. Щербина, виходячи з предмета правового регулювання, яким є господарські відносини, до основних принципів господарського права відносить такі: оптимальне поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів; економічнк багатоманітність; визнання усіх суб’єктів права власності рівними перед законом, недопущення протиправного позбавлення власності; забезпечення державою захисту прав усіх суб’єктів права власності і господарювання; право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції; соціальна спрямованість економіки[168].
В. С. Мілаш додає: «Від принципів господарського права слід відрізняти принципи правового регулювання підприємницької діяльності, до яких відносять: свободи підприємництва в межах, визначених законом; збалансування публічних і приватних інтересів у сфері господарювання (принцип пропорційності); свободи господарського договору в межах, визначених законом; захисту слабкої сторони в договорі; добросовісної та ділової практики; захисту економічної конкуренції; раціонального використання природних ресурсів у сфері господарювання; пріоритетного збереження здоров'я людини та охорони довкілля щодо економічного ефекту тощо»[169].
Підприємницьку діяльність називають найбільш іманентною саморегулюванню. Володіючи внутрішньою логікою із здатністю до саморозвитку, підприємництво саме собою стає рушійною силою[170]. Д. В. Задихайло пропонує розглядати підприємницьку діяльність «як основний інститут ринкового саморегулювання. Саме в його межах відбувається організація виробництва товарів і послуг, що урівноважують попит та споживання на прийнятному для суспільства рівні. У цьому сенсі право на підприємницьку діяльність є системоутворюючим елементом усього комплексу відносин у ринковій економіці і має розглядатися як у «вертикальному», так і «горизонтальному» системно-структурному контексті системи права та системи законодавства»[171]. Отже, принципи, які відносять до принципів підприємницької діяльності, притаманні саморегулюванню господарської діяльності.Спроба практичного законодавчого закріплення принципів саморегулювання була здійснена у проекті Закону України «Про саморегулівні організації» від 23 серпня 2012 року, у якому під поняттям саморегулювання розумілась самостійна та ініціативна діяльність суб'єктів підприємницької та/або професійної діяльності, змістом якої є розробка і встановлення правил вказаної діяльності, контроль за дотриманням вимог вказаних правил, сприяння реалізації та захисту прав споживачів, а до принципів саморегулювання віднесено такі принципи: державного сприяння створенню та діяльності саморегулівних організацій; рівноправності саморегулівних організацій; недопустимості обмеження саморегулівними організаціями економічної конкуренції; пріоритетності забезпечення прав та законних інтересів споживачів товарів (робіт, послуг), що надаються членами саморегулівної організації; заборони незаконного обмеження державою прав суб'єктів підприємницької або/та професійної діяльності в залежності від участі або не участі у саморегулівній організації[172].
Інший проект Закону України «Про саморегулюючі організації» не виділяє принципи саморегулювання, однак під саморегулюванням розуміє самостійну й ініціативну діяльність, яка здійснюється суб'єктами підприємницької або професійної діяльності або недержавними пенсійними фондами, і цілю якої є розробка і встановлення правил і стандартів вказаної діяльності, а також контроль за дотриманням вимог вказаних правил і стандартів[173].
Проект закону Закону України «Про фахові саморегулівні і самоврядні об'єднання» від 23.09.2010 року № 4841-1 визначає діяльність фахових саморегулівних і самоврядних об'єднань (далі - фахових об'єднань) як одного з найважливіших елементів громадянського суспільства в Україні[174].
У проекті Закону України «Про основи саморегулювання в аграрному секторі економіки» визначається, що саморегулювання аграрного сектору економіки здійснюється на таких засадах: збалансованого та громадянського регулювання аграрного сектору економіки; рівноправності саморегулівних організацій в різних сферах діяльності; захисту інтересів членів (учасників) самрорегулівних організацій; неможливості узурпації контролю над саморегулівними організаціями; неможливості зловживань саморегулівних організацій щодо учасників (членів) та у відповідній сфері діяльності; державного захисту та підтримки дій саморегулівних організацій, вчинених в межах відповідного законодавства[175].
У Проекті Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності» визначено широкий спектр принципів СРО: законності; рівності; добровільності та доступності участі, що передбачає право суб'єктів господарювання та суб'єктів професійної діяльності на вільну участь у саморегулівній організації; недискримінації; самоврядності, що передбачає право членів саморегулівної організації самостійно здійснювати управління діяльністю саморегулівної організації; самофінансування; відповідальності, що передбачає встановлення саморегулівною організацією відповідно до цього та інших законів дієвих механізмів забезпечення дотримання (виконання) членами саморегулівної організації статуту та правил саморегулівної організації; запобігання та недопущення необгрунтованого чи надмірного регуляторного навантаження на членів саморегулівної організації; прозорості, відкритості, публічності, що реалізується шляхом забезпечення саморегулівною організацією вільного доступу до інформації про її діяльність[176].
Однак деякі із вказаних принципів у Проекті не є визначальнми для діяльності СРО. Наприклад, самофінансування, адже є СРО, яким передаються делеговані повноваження органів державної влади і, відповідно, у цих межах має надходити державне фінансування. Принцип недискримінації, під яким у Проекті розуміють недопущення обмеження щодо членства у саморегулівній організації на підставі ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, за мовними та іншими ознаками, а також надання будь-яких переваг на цих підставах[177]. Однак, на нашу думку, змістове наповнення цього принципу не відповідає потребам врегулювання господарської діяльності.Незважаючи на явні недосконалості, суперечності вказаних законопроектів, слід зазначити, що вони уособлюють прагнення до врегулювання важливого питання економічного життя держави - саморегулювання господарської діяльності, яке з кожним роком актуалізується і потребує вирішення на рівні окремого розділу ГК України, у якому пропонується закріпити право на саморегулювання суб'єктів господарювання та особливості його здійснення.
Підсумовуючи зазначене, до принципів саморегулювання господарської діяльності слід віднести.
1. Збалансування державного регулювання та саморегулювання господарської діяльності. Приватний інтерес, який активно проявляється у саморегулюванні, має гармонійно поєднуватися, не протиставлятися публічному інтересу, який проявляється у комплексі інтересів держави, суспільства та територіальних громад. Водночас має бути обмеженим і державне втручання у саморегулювання, керівною засадою такого обмеження має бути принцип «дозволено лише те, що прямо передбачено законом» і, відповідно, нормативною підвалиною стаття 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України[178].
Прикладом такої збалансованості публічних та приватних інтересів при саморегулюванні може бути принцип забезпечення прав споживачів товарів (робіт, послуг), який реалізується, у тому числі, членами саморегулівної організації. До саморегулювання господарської діяльності звертаються саме для того, щоб здійснювати ефективне упорядкування у певній галузі відповідно до притаманних саморегулюванню засобів. Виходячи з зазначеного, констатуємо, що для належного функціонування саморегулювання господарської діяльності потрібно створити ефективний механізм його забезпечення зі сторони органів публічної влади, який би базувався на загальних принципах права, галузевих принципах господарського права та принципах саморегулювання господарської діяльності. Тому принцип збалансування державного регулювання та саморегулювання господарської діяльності виявляється у підтримці, заохоченні саморегулювання як корисного та економічно вигідного для держави способу. Така підтримка здійснюється специфічним набором заходів, притаманних державному регулюванню.2. Принцип свободи саморегулювання господарської діяльності, може виявлятися у кількох різновидах: як принцип свободи договору, принцип свободи встановлення стандартів і правил здійснення конкретних видів господарської діяльності, принцип свободи створення саморегулівних організацій та свободи членства в них, принцип свободи підприємницької діяльності. Зрозуміло, що вказані принципи не є безмежними, законодавчо визначаються допустимі засади обмеження на основі принципу «дозволено усе, що не заборонено законом». Вказаний принцип реалізується виходячи з ознак самостійності та ініціативності здійснення господарської діяльності.
3. До наступного принципу можна віднести принцип рівності суб'єктів саморегулювання, адже недопустимо, щоб одні учасники саморегулювання мали переваги перед іншими. У разі укладення господарського договору між контрагентами забороняється застосування примусу, погроз тощо. У межах саморегулівних організацій даний принцип може проявлятися у забороні узурпації контролю над саморегулівними організаціями певним обмеженим колом учасників, забороні зловживань повноваженнями самими саморегулівними організаціями відносно їх учасників.
Вказане може призвести до дестабілізації і монополізації ринку, нав'язування умов учасникам ринку, усунення конкурентів або ж до закритості ринку для інших гравців.4. Іншим принципом може бути заборона недобросовісної конкуренції між суб'єктами саморегулювання, тобто недопустимості обмеження саморегулівними організаціями економічної конкуренції у певній галузі.
5. До принципів діяльності саморегулівних організацій можна віднести принцип корпоративності. Завдяки цьому принципу створюються саморегулівні організації як некомерційні юридичні особи з відповідними повноваженнями, зокрема: розробки етичних кодексів, правил поведінки та інших саморегулівних норм; у межах певної організації можуть діяти певні корпоративні норми, спрямовані на упорядкування відносин між членами саморегулівної організації.
Створення саморегулівної організації має відповідати соціальній спрямованості економіки, оскільки вона допомагає налагодити взаємовідносини між органами влади, суб'єктами саморегулювання та споживачами певних товарів та послуг, тобто саморегулівна організація як об’єднання професійних учасників конкретного ринку забезпечує свій корпоративний інтерес та здійснює упорядкування і прозорість діяльності з огляду на панування державної політики у цій галузі. Завдяки принципу корпоративності уможливлюється здійснення контролю самими суб’єктами саморегулювання (у разі порушення корпоративних правил у межах саморегулівної організації можлива дисциплінарна відповідальність, виключення з організації тощо). Крім того, показовою у даному випадку є структура саморегулівної організації, у якій можна виділити органи управління саморегулівної організації та спеціалізовані органи саморегулівної організації (ревізійні, контролюючі, дисциплінарні тощо).
6. Важливими є принципи прозорості, відкритості, публічності у діяльності СРО. Оскільки СРО здійснює регулювання певного ринку, то така діяльність має бути максимально зрозумілою для споживачів товарів та послуг суб’єктів господарювання - членів СРО. СРО зобов’язана відкрито публікувати реєстр своїх членів, правила та стандарти діяльності тощо. Враховуючи актуальність теми принципів саморегулювання господарської діяльності, є потреба у продовженні обговорення ключових проблем змістового наповнення досліджуваних принципів, а можливо і їх системи.
Висловлюючи власну позицію, до принципів саморегулювання господарської діяльності відносимо: збалансування державного регулювання та саморегулювання господарської діяльності, принцип свободи саморегулювання господарської діяльності, принцип рівності суб’єктів саморегулювання, заборона недобросовісної конкуренції між суб’єктами саморегулювання, принцип корпоративності, принципи прозорості, відкритості, публічності.
1.5.