§ 1. Поняття контролю, його сутність і форми

У сфері господарювання держава здійснює довгостро­кову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціаль­ну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узго­дження інтересів суб'єктів господарювання та споживачів і населення в цілому.

Основні засади здійснення контролю визначають відпо­відні закони: ПК України, «Про Антимонопольний комітет України», «Про основні засади здійснення державного фі­нансового контролю в Україні»^[201], «Про захист прав спожива­чів», «Про стандартизацію», «Про Національний банк Украї­ни» та ін.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про основні засади дер­жавного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльнос­ті» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територі­альних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади АРК, органів місцевого самоврядування (органів державного нагляду (контролю) в межах повнова­жень, передбачених законом, щодо виявлення і запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарюван­ня та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт і послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. З наведеного можна стверджувати, що контроль є заключ­ною функцією державного управління, тобто діяльність спе­ціально створених державних органів, що безпосередньо спрямована на виконання приписів нормативно-правових актів.

У літературі^[202] окреслюється низка рис, яким повинен відповідати державний контроль. Серед них такі:

1) це один з основних дозволених законом випадків втручання держави в господарську діяльність, за виклю­ченнями, встановленими нормативно-правовими актами;

2) контроль за здійсненням господарської діяльності ґрунтується на обмежених повноваженнях державних конт­ролюючих органів, що передбачається законодавством;

3) контрольні функції належать не лише державним ор­ганам, але й громадським організаціям (наприклад товарис­тву захисту прав споживачів), іншим суб'єктам у тому ви­падку, якщо буде виявлено факти порушення їх абсолютних прав;

4) контроль повинен здійснюватися в передбачених за­коном правових формах і лише в межах, передбачених нор­мативно-правовими актами;

5) контроль повинен здійснюватися на підставі перед­бачених законодавством випадків;

6) контроль повинен бути результативним, завершеним і закінчуватися відповідними висновками;

7) контроль повинен бути оперативним і здійснюватися в оптимальні строки.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принци­пами, які визначено у ст. 3 Закону України «Про основні за­сади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема:

1) пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середови­ща проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами й цілями у сфері господарської діяльності;

2) підконтрольності і підзвітності органу державного на­гляду (контролю) відповідним органам державної влади;

3) рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів гос­подарювання;

4) гарантування прав суб'єкту господарювання;

5) об'єктивності та неупередженості здійснення держа­вного нагляду (контролю);

6) наявності підстав, визначених законом, для здійс­нення державного нагляду (контролю);

7) відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю);

8) неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю);

9) невтручання органу державного нагляду (контролю) у статутну діяльність суб'єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону;

10) відповідальності органу державного нагляду (конт­ролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб'єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства;

11) дотримання умов міжнародних договорів України;

12) незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об'єднань громадян;

13) наявності одного органу державного нагляду (конт­ролю) у складі центрального органу виконавчої влади.

Згідно із ст.

- збереження та витрачання коштів і матеріальних цін­ностей суб'єктами господарських відносин - за станом і до­стовірністю бухгалтерського обліку та звітності;

- фінансових, кредитних відносин, валютного регулю­вання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни;

- цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію та послуги;

- монополізму та конкуренції - з питань додержання антимонопольно-конкурентного законодавства;

- земельних відносин - за використанням і охороною земель; водних відносин і лісового господарства - за вико­ристанням та охороною вод і лісів, відтворенням водних ре­сурсів і лісів;

- виробництва і праці - за безпекою виробництва і пра­ці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриман­ням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов'яз­кові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності;

- споживання - за якістю і безпечністю продукції та по­слуг;

- ЗЕД - з питань технологічної, економічної, екологічної та соціальної безпеки.

Заходи державного нагляду (контролю) згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади державного на­гляду (контролю) у сфері господарської діяльності» здійсню­ються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, об­стежень та інших дій.

В юридичній літературі^[203] існує позиція, за якою контроль за здійсненням господарської діяльності здійснюється у та­ких формах:

а) державний контроль (здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади);

б) самоврядний контроль (здійснюється сільськими, се­лищними, міськими, районними та обласними радами);

в) громадський контроль (здійснюється громадськими інспекторами, яких призначають відповідні органи місцево­го самоврядування; профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями).

Водночас існує підхід^[204], за яким правовими формами контролю визнано:

1) парламентський контроль, що здійснюється перева­жно у формі запиту, - вимоги депутатів до відповідних державних органів, їх посадових осіб надати пояснення про їхню діяльність;

2) адміністративний контроль, що здійснюється у формі ревізій і перевірок. Ревізія проводиться з метою документа­льного контролю фінансово-господарської діяльності, за ре­зультатами чого складається акт. Перевірка проводиться з метою обстеження і вивчення окремих напрямів фінансово- господарської діяльності суб'єкта господарювання. На від­міну від ревізії за результатами перевірки складається дові­дка або доповідна записка.

Контролюючими органами, які мають право проводити планові і позапланові перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, є:

а) органи ДПС - стосовно сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів;

б) митні органи - стосовно сплати ввізного мита, акциз­ного збору і податку на додану вартість, що стягуються у випадку ввезення (вивезення, пересилки) товарів на митну територію України в момент перетину митного кордону;

в) органи: Держказначейства, ДКРС, ДПС - стосовно бюджетних займів, кредитів, гарантованих коштами бю­джетів, цільового використання дотацій і субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів позабюджетних фондів, а також належного виконання державних контрактів, про­авансованих за рахунок бюджетних коштів.