Учасники бюджетного процесу

На всіх стадіях бюджетного процесу задіяні його учасники, якими визначаються органи, установи та посадові особи, наділені бюджетни­ми повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетни­ми коштами).

До основних учасників бюджетного процесу належать: Президент України, органи законодавчої (представницької) влади, органи виконавчої влади, розпорядники бюджетних коштів, установи казначейської служби, Національний банк України, органи державно­го фінансового контролю.

Президент України як учасник бюджетного процесу підписує закон України про Державний бюджет України на відповідний рік та закони України про внесення змін та доповнень до закону про Держав­ний бюджет, а також інші закони, що стосуються бюджетного законо­давства, звертається із щорічним і позачерговими посланнями до Вер­ховної Ради України. До бюджетних повноважень Президента України належить також застосування права вето щодо прийнятого Верховною Радою України закону про Державний бюджет України на відповідний рік та законів про внесення змін і доповнень до закону про Державний бюджет, а також інших законів, які стосуються бюджетного законодав­ства, із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України із зауваженнями та пропозиціями. Президент має право законодавчої ініціативи відповідно до ст. 93 Конституції України, а та- кож видає укази та розпорядження з питань, не врегульованих бюджет­ним законодавством.

Законодавчі (представницькі) органи влади як учасники бюд­жетного процесу - Верховна Рада України, Комітет з питань бюдже­ту, інші комітети Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, сільські, селищні, міські та районні у містах ради - наділені такими бюджетними повноваженнями:

• розгляд і затвердження бюджетів;

• розгляд і затвердження звітів про виконання бюджетів;

• контроль за виконанням рішень відповідної ради про бюджет.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету як учасник бюджетного процесу має такі повноваження:

• розгляд і прийняття рішення щодо поданих до Верховної Ради України законопроектів, які стосуються змін діючого законодавства і його впливу на формування доходів та здійснення видатків Державно­го бюджету;

• відстежування, опрацювання та узагальнення пропозицій і вис­новків комітетів Верховної Ради України, народних депутатів України до проекту закону про Державний бюджет та законопроектів, які впли­вають на доходну та видаткову частини бюджетів;

• підготовка висновків і необхідних матеріалів та представлення на засіданні Верховної Ради України у першому, другому та третьому читаннях проекту закону України про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період;

• заслуховування інформації міністрів, керівників державних комі­тетів, інших органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і об'єднань громадян, а також головних розпорядни­ків і розпорядників бюджетних коштів щодо виконання бюджетних по­вноважень на всіх стадіях бюджетного процесу;

• розгляд та заслуховування інформації Кабінету Міністрів Украї­ни, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, інших установ про підготовку підзаконних актів, спрямованих на реалі­зацію бюджетної політики, зокрема закону про Державний бюджет;

• відстежування, виконання, оцінка та підготовка висновків про ви­конання закону про Державний бюджет протягом року;

• підготовка висновку до звіту про виконання закону про Держав­ний бюджет України;

• розробка та внесення на розгляд Верховної Ради України зако­нопроектів про внесення змін до закону України про Державний бюд­жет України на відповідний бюджетний період та ін.

До бюджетних повноважень комітетів Верховної Ради Ук­раїни належать:

• розробка законопроектів, пов’язаних із формуванням доходної та видаткової частин бюджетів;

• попередній розгляд та підготовка пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період з пи­тань, які належать до їх компетенції;

• заслуховування інформації щодо використання коштів Державно­го бюджету України за профілем комітетів та подання висновків до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для підготовки узагальнених пропозицій тощо.

До бюджетних повноважень Національного банку України належать:

• визначення основних засад грошово-кредитної політики;

• розробка законопроектів, пов’язаних із формуванням доходної та видаткової частин бюджетів, підготовка пропозицій до проекту Дер­жавного бюджету України на наступний рік, підготовка звіту про ви­конання Державного бюджету України та інші.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, тобто складають так звану мережу розпорядників бюджетних коштів.

Мережа розпорядників бюджетних коштів - це згрупована розпорядником коштів бюджету відповідно до законодавства України вичерпна інформація щодо установ (організацій), які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику. Кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпоряд­ника бюджетних коштів. Бюджетна установа не має права здійснюва­ти запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, перед­бачених законом про Державний бюджет України.

Головні розпорядники бюджетних коштів (далі - головні роз­порядники) - бюджетні установи в особі їх керівників, які визначаються відповідно до ст. виключно за бюджетними призначеннями, перед­баченими Законом про Державний бюджет України, а головні розпоряд­ники коштів місцевих бюджетів - за бюджетними призначеннями, пе­редбаченими рішенням про місцевий бюджет відповідного рівня.

Розпорядники коштів бюджету нижчого рівня (далі - розпорядни­ки нижчого рівня) - розпорядники, які у своїй діяльності підпорядко­вані відповідному головному розпоряднику та/або діяльність яких ко­ординується через нього. Розпорядники коштів нижчого рівня, у свою чергу, класифікуються на таких, що мають власну мережу, та на роз­порядників коштів без мережі.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з не­обхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджет­них коштів;

2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцево­му фінансовому органу;

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюд­жетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відо­мості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів ниж­чого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отри­маних розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержу­вачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюд­жетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і ана­лізує ефективність використання ними бюджетних коштів^[88].

З часу запровадження в Україні казначейського обслуговування місцевих бюджетів усіх рівнів існує неоднозначний підхід до питання складання мережі розпорядників бюджетних коштів місцевих бюдже­тів і робота над її упорядкуванням продовжується.

Бюджетне призначення - це повноваження, надане головному розпоряднику БК України законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні і часові обмеження та дозоляє надавати бюджетні асигнування. Якщо у процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головним розпо­рядникам бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місце­вого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідні­сть бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Рес­публіки Крим, місцева державна адміністрація, виконавчий орган відпо­відної ради) у двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради) у вста­новленому порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджет­них призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету).

У Бюджетному кодексі України існує норма, яка встановлює, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійс­нювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Бюджетне зобов’язання - це будь-яке здійснення відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення догово­ру, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних опера­цій протягом бюджетного періоду, згідно з яким необхідно здійснюва­ти платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Зобов’язання виникає внаслідок складання угод, замовлень, дого­ворів, згідно з якими розпорядник коштів бюджетів, як споживач товарів, робіт, послуг, повинен сплатити належну суму виконавцю за умов виконання цих договорів. Зобов’язання розпорядників коштів сплатити кошти за надання товарів (послуг) чи інші ідентичні операції розглядаються як фінансові зобов’язання і обліковуються розпорядни­ками коштів бюджетів на рахунках як кредиторська заборгованість, що відображається у звітності.

Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх ви­конання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Відповідальні виконавці бюджетних програм:

1) розробляють плани діяльності на плановий та наступні за пла­новим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації ін­вестиційних програм (проектів));

2) організовують і забезпечують на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подають їх головному розпоряднику бюджетних коштів;

3) отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження в законі про Державний бюджет України; приймають рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпо­рядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляють та доводять до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

4) затверджують кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

5) надають головному розпоряднику пропозиції щодо формування порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, здійснення заходів, за якими передбачене нормативно- правове визначення механізму використання бюджетних коштів;

6) розробляють проекти паспортів бюджетних програм та пода­ють головному розпоряднику бюджетних коштів, складають звіти про їх виконання, здійснюють аналіз показників виконання бюджет­них програм;

7) здійснюють управління бюджетними коштами в межах вста­новлених їм бюджетних повноважень та оцінювання ефективності бюджетних програм;

8) здійснюють внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов’язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ни­ми бюджетних коштів;

9) здійснюють своєчасне повернення у повному обсязі до бюд­жету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою, та коштів, наданих під держав­ні гарантії ;

10) забезпечують організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової та бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством^[89].

Бюджетна норма визначає, якщо після прийняття закону про Дер­жавний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) відповідаль­ність за виконання функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне призначення, передається відповідно до законодавства від одного головного розпорядника іншому головному розпоряднику бюд­жетних коштів, дія бюджетного призначення не припиняється і засто­совується в порядку, встановленому законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником, якому це доручено. У цьому випадку Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє Кабінет Міністрів України (Раду міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган відповідної ради) та Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної Республіки Крим, відповідну раду) про такі зміни в двоти­жневий термін. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окре­мим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подають­ся та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропози­цій до проекту бюджету. Видатки, відповідно до внесених до бюджет­них призначень змін, здійснюються лише після набрання чинності від­повідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі змі­ни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призна­чень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

8.3.