Термінологія на літеру Б

БАГАТОНОМІНАЛЬНЕ ОБРОБЛЕННЯ БАНКНОТ

(англ. multi-nominal banknotes processing ['mΛlti'nυmm(o)l 'b^ηknoots 'proosesιη])

- оброблення різних номіналів банкнот, які змішано подаються в автоматизовану систему оброблення банкнот для їх сортування за номіналами, розміщенням, відокремлення на придатні, непридатні для обігу та сумнівні банкноти (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів.

БАГАТОСТОРОННІЙ НЕТТІНГ

(англ. multilateral netting [_ιmΛl.ti'⅛t.or.ol 'nεtιη])

- угода між трьома або більше сторонами здійснити неттінг за їх зобов’язаннями. Зобов’я­зання, охоплені такою угодою, можуть виникати за фінансовими угодами або за платежами. Б. н. платіжних зобов’язань, як правило, здійснюється в рамках системи багатостороннього нетто-розрахунку. Б. н. забезпечується шляхом взаємного погашення двосторонніх нетто-по- зицій кожного учасника з іншими учасниками для одержання багатосторонньої нетто-пози- ції. Такий неттінг здійснюється через центрального контрагента (зазвичай, це - клірингова палата), який юридично заміщує покупця для кожного продавця і продавця для кожного покупця. Багатостороння нетто-позиція представляє собою двосторонню нетто-позицію між кожним учасником і центральним контрагентом (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. -ISBN978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

БАГАТОСТОРОННІЙ РАХУНОК

(англ. omnibus account ['υmnιbos o'kaont])

- єдиний рахунок для об’єднаних грошових коштів або позицій кількох сторін. Учасник клірингу часто веде Б. р. в кліринговій палаті для всіх своїх клієнтів. У такому випадку учасник клірингу зобов’язаний вести облікові записи по кожному клієнту (джерело: Банків­ська енциклопедія /колектив авторів.

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «грошові кошти (гроші)», «кліринг», «клієнт».

БАЗЕЛЬ II

(англ. Basel II ['ba:zl] )

- угода про визначення достатності банківського капіталу для забезпечення ефективної та стабільної діяльності банківських установ та їх регулювання. Вона була прийнята Базель- ським комітетом з питань банківського нагляду в 2004 р. на заміну попередньої (Базель І), запровадженої в 1988 р. Метою прийняття Базеля II є сприяння адекватній капіталізації банків, вдосконаленню систем управління ризиками, і, таким чином, посиленню стабіль­ності банківської системи в цілому. Для цього регулятивний капітал банку має відповідати його реальним ризикам, покривати всі основні ризики та визначати обсяг операцій, який може здійснювати банк відповідно до рівня свого капіталу.

Нова система стандартів капіталу є спробою досягти цих цілей шляхом застосування трьох взаємодоповнюючих концептуальних компонентів - опор (стовпів, принципів), як вони названі в доповіді Базельського комітету: 1) мінімальні вимоги до достатності капіталу; 2) вдосконалення наглядового процесу з урахуванням ризиків; 3) вдосконалення розкриття інформації для підтримки ринкової дисципліни.

Перший компонент (опора) визначає мінімальні вимоги до достатності капіталу. Порядок визначення загальної суми регулятивного капіталу залишився практично без змін. Норма­тив достатності капіталу (відношення загальної суми регулятивного капіталу до активів, зважених за ступенем ризику, теж залишився незмінним - 8%.

Базель II орієнтований переважно на банки, які є активними учасниками міжнародного ринку і передбачає поширення нагляду на банківські групи та холдингові компанії, тобто стосується не лише активів банків, а й страхових та інших організацій. Таким чином роз­рахунок здійснюється на консолідованій основі.

Основні зміни, закладені в новій схемі, стосуються процедури зважування активів за сте­пенем ризику і вимог до мінімального розміру капіталу та більш тісно пов’язуються з фактичними основними ризиками банків та ступенем ділової активності банку і системами внутрішнього контролю.

Загальна сума активів, зважених за ступенем ризику, визначається як сума показників за видами ризику: кредитного, розрахованого за одним з трьох альтернативних підходів; рин­кового ризику; операційного ризику, розрахованого шляхом множення відповідних вимог до капіталу на 12,5 (тобто на обернену величину до мінімального коефіцієнта покриття ризику капіталом, що дорівнює 8%).

Головним видом ризику залишається кредитний ризик. З метою підвищення точності оцінки ризиків, пов’язаних з різними категоріями активів, і їх чутливості до якості цих активів, Базельський комітет надає можливість використовувати зовнішні кредитні рейтинги спеці­алізованих фінансових агентств, серед яких найвідомішими є Standard and Poor's, Moody's Servise, Fitch IBCA.

У зв’язку з активізацією процесів на фінансових ринках, учасники яких чинять зовнішній вплив на банки, все більшого значення для банківських установ набуває оцінка ринкових ризиків. Відповідно до поправки 1996 р. обов’язковим є врахування ринкових ризиків при розрахунку показника достатності капіталу. Також розглядається можливість введення ка­піталу третього рівня, до складу якого входив би короткостроковий субординований борг. Пропонується оцінювати ринкові ризики або шляхом використання стандартизованої ме­тодики, або за допомогою внутрішньої моделі банку.

Сукупний ризик банку розраховується як сума кредитного, операційного та ринкового ри­зиків. Базель II встановлює чіткі вимоги до капіталу стосовно ризиків у діяльності самого банку - операційних ризиків, пов’язаних або з помилками у внутрішніх системах, процесах, діях персоналу, або із зовнішніми подіями.

Розрахунок потреби в капіталі для покриття операційного ризику може здійснюватися за допомогою одного з трьох підходів: 1) базовим індикативним, який базується на зовніш­ніх рейтингах згідно з яким потреба у капіталі розраховується в процентах від середнього валового доходу за 3 роки; 2) стандартизованим, який базується на поділі операцій банку на вісім так званих бізнес-ліній і визначення потреби у капіталі за кожною з них із вико- ристаниям коефіцієнтів покриття капіталом: корпоративні фінанси, торговельні операції, платежі й розрахунки - 18%; комерційне кредитування та агентські послуги - 15%; роз­дрібний банківських бізнес, управління активами та роздрібні брокерські операції - 12%; 3) удосконаленим, за якого розмір необхідного капіталу дорівнює величині ризику, розра­хованого на підставі розроблених банками внутрішніх системи вимірювання операційного ризику, основаного на комбінації кількісних та якісних критеріїв.

Другий компонент - це здійснення ефективного контролю за виконанням банками вимог щодо достатності капіталу з боку органів банківського нагляду, яким він забезпечує можливість надання оцінки визначенню банками своїх власних ризиків і встановлення, наскільки така власна оцінка ризиків банком є обґрунтованою. У Базелі II чітко підкреслюється необхідність застосування нагляду, який ґрунтується на оцінці ризиків. Другий компонент передбачає право органу нагляду вимагати від банків дотримання вищого (порівняно із базовим 8%) значення адекватності капіталу, залежно від рівня ризиків та практики управління ними. Для банку або органів нагляду недостатньо покладатися на мінімальний обсяг регулятивного капіталу, визначеного відповідно до першого компонента, необхідно також доповнювати більш ретельним аналізом ризиків, що загрожують банкам, а також систем управління і контролю, що сприяють зменшенню таких ризиків.

Збільшення масштабів і складності роботи банківських груп і фінансових ринків потребує розширення міжнародної співпраці органів банківського нагляду. Ефективне поєднання належного нагляду на місцевому рівні в країні знаходження банку з дієвим наглядом на консолідованій основі в країні реєстрації вимагає встановлення більш тісної співпраці, в основному через обмін інформацією, а також поглиблення знань фінансових інструментів і зміцнення зв’язків з фінансовими групами.

Третій компонент піднімає значимість ринкової дисципліни з метою розумного управління банками шляхом підвищення ступеня відкритості офіційної звітності. Дотримання рин­кової дисципліни має бути важливим елементом успішної політики керівництва банків. Прозорість звітів є умовою дотримання ринкової дисципліни.

Клієнти і партнери банків при прийнятті спільних рішень звертають увагу на рівень кор­поративного управління в них. Банк зобов’язаний публікувати в достатньому обсязі інфор­мацію, яка дає змогу учасникам ринку оцінювати фінансовий стан банку, його прибутки та збитки, характер ризиків, а також практику управління і контролю.

Базель II завдяки третьому компоненту системи має слугувати завчасному обмеженню надмірно ризикованих дій, його завдання - зменшити вірогідність виникнення неочікува- них подій, що відбуваються у разі відсутності прозорості і здатних призвести до збоїв у фінансовій системі. Запровадження Базеля II розпочалося у 2007 р. і передбачалося, що в більшості країн воно триватиме до 2015 р., коли будуть повністю запроваджені всі його опори. У грудні 2009 р. Базельський комітет прийняв рішення щодо впровадження нових форм регулювання діяльності банків «Базель ІІІ», яке було підтримано учасниками саміту G-20 у 2010 р. в Сеулі (джерело: Basel II: International Convergence of Capital Measurement and Capital Standards: A Revised Framework Iune, 2004 [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.bis.org.; Банківський нагляд: підручник /В.І. Міщенко, С.В. Науменкова. - К.: ЦНД НБУ, УБС, 2011. - 498 с.).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Базель ІІІ».

БАЗЕЛЬ III

(англ. Basel III ['ba:zl] )

- стандарт «Базель ІІІ» передбачає:

Збільшення акціонерного капіталу. Головним нововведенням Базеля ІІІ стало істотне підви­щення вимог до форми капіталу першого рівня (Tier 1), до якого рекомендовано включати тільки акції та нерозподілений прибуток. Показник капіталу першого рівня повинен зрости з 4 до 6%. Це означає, що інші інструменти капіталу першого рівня - відкладені податкові активи, інвестиції в інші фінансові компанії (additional going concern capital) можуть скла­дати до 1,5% від загального розміру капіталу першого рівня.

Мінімальні вимоги до капіталу залишаються на рівні 8% з урахуванням нового буфера ка­піталу. Причому, в загальному капіталі розмір капіталу першого рівня (основний капітал) повинен складати 6%, а капітал другого рівня (додатковий) - не більше 2%. Таким чином змінюються акценти у структурі капіталу. Основний капітал згідно Базеля ІІІ повинен втричі перевищувати додатковий.

З метою підтримки достатності банківського капіталу Базель ІІІ передбачає запровадження показників буферу збереження капіталу та контрциклічного буферу капіталу.

Буфер збереження капіталу. Мета запровадження цього показника - надати можливість банкам підтримувати рівень капіталу протягом значних спадів економіки та скоригувати рівень виплати дивідендів у такі періоди.

Для всіх банків буде встановлено мінімальну вимогу щодо рівня акціонерного (власного) капіталу - 4,5% від активів, зважених на ризик. Якщо банки будуть провадити свою діяль­ність «на межі» встановленого граничного значення, то в скрутні часи достатність капіталу відразу буде втрачено. Щоб запобігти цьому, запроваджується так званий «буфер збереження капіталу». В періоди виникнення стресових ситуацій або криз акціонерний капітал може зменшуватись, але тільки в межах буфера збереження капіталу.

Джерело наповнення цього буфера співпадає із джерелом формування мінімального рівня капіталу - це акціонерний капітал після всіх необхідних відрахувань (нагадаємо, згідно вимог Базеля І, відраховується гудвіл) як найбільш надійна та незмінна форма капіталу. Розмір буфера встановлено в розмірі 2,5% від активів, зважених на ризик. Вимога щодо рівня буферного капіталу, який повинен пом’якшити тиск на банківський капітал у кризові періоди, тепер має мінімальне значення на рівні 4,5 та 2,5%, що в сумі дає 7% ефективного рівня акціонерного капіталу від активів, зважених на ризик. Таким чином вимоги до ка­піталу першого рівня збільшуються більше, ніж у три рази у порівнянні з нинішніми 2%. Таким чином, у періоди економічного зростання нові вимоги будуть стимулювати банки до створення буферів збереження капіталу. Натомість у періоди падіння економічної активності до банків не будуть застосовуватися заходи впливу, доки мінімальна вимога дотримується. Контрциклічний буфер капіталу. У фазі економічного зростання регулятори будуть ви­магати від кожного банку сформувати капітал понад регулятивний мінімум. Таким чином буде запроваджено новий підхід до формування додаткового резервного капіталу (буфера) на основі моделі очікуваних втрат, а не тих, що зазнали банки. Передбачено, що розмір «контрциклічного» резерву складатиме 2,5% від капіталу залежно від розмірів банків. Тому, фактично за нових вимог, банки повинні забезпечити дотримання співвідношення регуля­тивного капіталу до зважених за ризиком активів на рівні 10,5, а не 8%, як було раніше. При цьому формально мінімальний рівень достатності капіталу залишається без змін - 8% від зважених за ступенем ризику активів. У періоди надмірного зростання кредитування наглядові органи використовуватимуть контрциклічний буфер як інструмент макропру- денційного регулювання.

Згідно Базеля ІІІ всі відрахування з капіталу повинні проводитись з капіталу першого рівня. Ця вимога є суттєво посиленою у порівнянні з діючими правилами, згідно яких відраху­вання здійснюються пропорційно: половина відрахувань - з капіталу першого рівня (Tier 1), а половина - з капіталу другого рівня (Tier 2). Нагадаємо, що згідно Базеля ІІ до відра­хувань з основного капіталу відноситься гудвіл, а до відрахувань з регулятивного капіталу - вкладення в статутні фонди, що перевищують 10% та вкладення в статутні фонди інших банків, що перевищують 10%. Для пом’якшення вимог міжнародні регулятори дозволили не відносити до відрахувань міноритарні (до 10%) частки в інших фінансових компаніях та відкладені податкові активи.

Попереднє доповнення до Базельської угоди стосувалося тільки тих ризиків, під які банки повинні утримувати капітал: кредитний, ринковий (процентний, валютний, пайових цінних паперів, товарний), операційний. А ризик ліквідності автори угоди не вважали настільки важливим, як ризики, розглянуті у Базелі ІІ, тому мова про нього в цьому документі взагалі не йшлася. Фінансова криза, через яку банківські установи світу зазнали значних втрат ліквідних коштів, внесла свої корективи. Стало зрозумілим, що платоспроможний, але неліквідний банк шансів на виживання майже не має. Тому у відповідь на процеси, що від­булися в банківських системах у період кризи, Базельський комітет пропонує запровадити контроль за ризиком ліквідності. Таким чином, в оновленій базельській угоді створюється та пропонується міжнародна концептуальна основа для оцінки, стандартизації та моніторингу ризику ліквідності. Базелем ІІІ встановлені два обов’язкові параметри контролю ризику ліквідності: коефіцієнт ліквідного покриття та коефіцієнт чистого стабільного фінансування. Коефіцієнт ліквідного покриття. На основі показника мінімальної ліквідності (аналог нор­мативу короткострокової ліквідності, який використовується в Україні) можна оцінити, чи може банк існувати найближчі 30 днів. Згідно нових базельських вимог банки повинні мати ліквідні активи, які б на 100% покривали короткострокові зобов’язання банків терміном менше місяця. У разі виникнення в банківській установі гострої кризи ліквідності органи нагляду можуть дозволити їй для компенсації чистого відтоку грошових коштів використовувати високоякісні ліквідні активи, що не мають обтяжень. Банки можуть отримати такий дозвіл при наступних умовах: різке скорочення кредитного рейтингу установи; часткова втрата депозитної бази; втрата незабезпеченого інвестиційного фінансування; значне збільшення обмежень забезпеченого фінансування; збільшення відтоків коштів за рахунок деривативів і позабалансових інструментів.

Коефіцієнт чистого стабільного фінансування характеризує наявність довгострокових стабільних джерел фінансування і розраховується на 1 рік.

Коефіцієнт лівериджу (частка позикових коштів) є нововведенням Базельського коміте­ту. Цей показник раніше не розглядався як коефіцієнт Угоди про капітал. Гармонізований на міжнародному рівні коефіцієнт лівериджу повинен доповнювати показники капіталу з урахування ризиків. Передбачається обмежити банки від надмірних ризиків шляхом вста­новлення нового розміру коефіцієнта лівериджу (максимального плеча) - відношення об­сягу капіталу першого рівня (Tier 1) до сукупних активів без їх зважування на коефіцієнти ризику - на рівні 3%.

Протягом перших двох років (01.01.2011 р. -01.01.2013 р.) наглядові органи будуть здійс­нювати лише моніторинг цього коефіцієнта. З 1 січня 2013 р. до 1 січня 2017 р. цей коефі­цієнт стане обов’язковим для виконання, але розкриття його значення у звітності банків розпочнеться тільки з 1 січня 2015 р. Далі, протягом 2017 р. буде проведено ґрунтовний аналіз отриманих фактичних даних щодо дотримання коефіцієнта лівериджу та, у разі потреби, його доопрацювання (методики розрахунку чи нормативного значення). Плану­ється, що з 1 січня 2018 р. цей показник буде офіційно включено до тексту Компоненти 1 «Адекватність капіталу» Базельської угоди. Як засвідчила практика, попередні правила Базельського комітету виявились недостатніми, щоб запобігти нещодавній фінансовій кри­зі. Поступово відновлюючись, світова банківська система навіть зараз відчуває серйозні проблеми структурного характеру, незважаючи на значну фінансову допомогу від урядів. Тому регулятори розглядають введення нових стандартів Базель ІІІ як своєчасний та ви­правданий захід. Автори реформи розраховують на те, що при повторенні кризи у банків не буде необхідності для уникнення банкрутства звертатись за допомогою до держави. Задля цього запроваджуються спеціальні вимоги до формування додаткового резервного капіталу (буферу), який можна використовувати, проте через певний час необхідно відновлювати. У випадку системної кризи у банків буде певний «буферний» капітал, який вони зможуть зменшувати, порушуючи мінімальне значення коефіцієнта достатності без санкцій регуля­тора. Проте після кризи банки повинні будуть цей капітал відновити.

Оновлені вимоги, представлені світовій фінансовій спільноті, є більш жорсткими та обов’яз­ковими до виконання, на відміну від показників Базеля ІІ, більшість з яких мали рекомен­даційний характер (джерело: Базель ІІІ: нові підходи до регулювання банківського сектору /В. Міщенко, А. Незнамова //Вісник НБУ. - 2011. - № 1. - С. 4 - 9).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Базель ІІ».

БАЗЕЛЬСЬКИЙ КОМІТЕТ З ПИТАНЬ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ (англ. Basel Committee on Banking Supervision ['ba:zl ko'mιti υn 'bapkip _ιsuιpo^,vi3∏])

- організація, що об’єднує національні наглядові установи, які регулюють банківську діяль­ність. Комітет з питань банківського нагляду було засновано керівниками центральних банків країн-членів Групи 10 у 1974 р. при Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements, BIS), який розташований у місті Базель (Швейцарія). Саме від назви міста цей комітет і отримав свою назву - Базельський комітет.

Спочатку до складу Комітету ввійшли представники вищого керівництва наглядових ор­ганів і центральних банків Сполучених Штатів Америки, Канади, Японії, Об’єднаного Королівства, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів, Бельгії та Швейцарії. Пізніше до них приєдналися Аргентина, Австралія, Бразилія, Китай, спеціальний адміністративний регіон - Гонконг, Індія, Індонезія, Південна Корея, Люксембург, Мексика, Росія, Саудівська Аравія, Сінгапур, ПАР, Іспанія, Швеція, Туреччина. Європейська комісія бере участь у роботі.

Базельського комітету на правах спостерігача. Зазвичай, засідання Комітету відбуваються у Банку Міжнародних Розрахунків, у Базелі, де знаходиться постійний секретаріат, 4 рази на рік.

Основним завданням Базельського комітету є впровадження єдиних стандартів у сфері бан­ківського регулювання. З цією метою він розробляє директиви та рекомендації для органів регулювання країн-членів Комітету. Ці рекомендації не є обов’язковими до виконання, однак у більшості випадків вони відображуються у національному законодавстві багатьох країн. На добровільних засадах ці принципи, рекомендації та підходи можуть використовувати всі країни світу.

Розробка директив і рекомендацій здійснюється шляхом співробітництва з банками та на­ціональними органами регулювання багатьох країн.

У своїй діяльності Базельський комітет керується двома основоположними принципами: 1) жодна банківська система не повинна залишатися поза банківським наглядом; 2) нагляд повинен бути надійним (джерело: Банківський нагляд: підручник /В.І. Міщенко, С.В. На- уменкова. - К.: ЦНДНБУ, УБС, 2011. - 498 с.).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Базель ІІ», «Базель ІІІ».

БАЗОВА (БАЗИСНА) СТАВКА

(англ. prime rate [ргліш reit])

- ставка процента, від величини якої вираховується значення змінної процентної ставки під час її переоцінки. Як правило, використовують як базові, так звані, «безризикові» ставки (на зразок LIBOR), прайм-рейт (ставка процента для першокласних найбільш надійних позичальників), або «специфічні» ставки на зразок собівартості залучених коштів банку. В Україні як базова ставка може використовуватися облікова ставка Національного банку (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «Національний банк України».

БАЗОВІ ВІДНОСИНИ

(англ. basic relationships ['beisik π'leij⅛njιps])

- відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов’язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія (джерело: Положення про по­рядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 78. - Ст. 156).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «принципал (аплікант, наказодавець)», «бене- фіціар», «гарантія».

БАЛАНС (ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВИЙ СТАН)

(англ. balance sheet (financial position report) ['b^lons Jiit (fai'n^njol po'zijbn n'po:t)])

- звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зо­бов’язання і власний капітал (джерело: Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтер­ського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»» від 07.02.2013 № 73, зареє­стровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868 // Офіційний вісник України. - 2013. - № 19. - Ст. 665).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «активи», «фінансовий стан».

БАЛАНС БАНКУ

(англ. bank balance sheet [bsηk ^,bal(o)ns Jiit])

- запис всіх грошово-кредитних операцій, проведених банком протягом певного періоду часу. Б. б. складається з двох частин. У лівій частині (актив) відображаються всі активи, а у правій (пасив) - зобов’язання та власний капітал банку. Б. б. відображає стан залучених і власних коштів банку, їх джерела, розміщення в кредитні та інші операції. До складу активу входять: каса, кошти на резервному та кореспондентському рахунках у центральному банку, а також на кореспондентських рахунках в інших банках, дебітори банку, кредити, видані банком, цінні папери, придбані банком акції, будівлі, обладнання та інші основні засоби. До складу пасиву включають: статутний капітал, додатковий капітал, кошти резервного фонду, кошти на поточних рахунках клієнтів банку, кошти на рахунках банків-кореспондентів, депозити юридичних і фізичних осіб, одержані в інших банках кредити, випущені зобов’я­зання (банківські векселі, депозитні та ощадні сертифікати, облігації) інша кредиторська заборгованість, інші фонди та резерви банку.

Статті активу та пасиву у Б. б. наводяться в порядку зменшення їх ліквідності. Відображення інформації в Б. б. здійснюється на основі методу подвійного запису у вигляді бухгалтерського рівняння: А = П = З + К, де: А - активи, П - пасиви, З - зобов’язання, К - капітал. Такий запис називають класичним бухгалтерським рівнянням або функціональною обліковою моделлю (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923­2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «активи».

БАНДИТИЗМ

(англ. gangsterism [,g^ηstorιzom])

- організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі (джерело: Кри­мінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25. - Ст. 131).

БАНК

(англ. bank [b^ηk])

- юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банків­ські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30);

- юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку залу­чати у вклади грошові кошти фізичних і юридичних осіб і розміщувати зазначені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також відкривати та вести банківські рахунки фізичних і юридичних осіб.

У науковій літературі існує два основних підходи до визначення часу виникнення та сут­ності банків. Відповідно до першого підходу, банки виникли в XIV-XV ст. в італійських містах-республіках Венеції, Генуї з розвитком торгового капіталу, а пізніше сприяли розвитку мануфактурного виробництва. Перший банк, у сучасному його розумінні, виник в Італії в 1407 р. (Banka di San Giorgio). Вважають, що слово «банк» походить від італ. banco - стіл, на якому середньовічні міняйли, які були представниками грошово-торгового капіталу, розкладали свої монети в мішках і посудинах. Міняйли приймали грошові вклади від купців і спеціалізувалися на обміні грошей різних міст і країн. З часом міняйли стали надавати гроші в кредит та отримували за це відсотки, що фактично й означало перетворення міняйл на банкірів. Вважають, що від слова «banko» походить також «банкрут»: коли міняйло зловживав чиєюсь довірою, розбивали стіл, за яким він сидів - «banko rotto».

Відповідно до другої точки зору, банківська справа виникла набагато раніше період. У Єгипті банківські операції здійснювались у 2700 р. до н. е. Збірник законів Хаммурапі (1704-1662 рр. до н.е.) свідчить про те, що у Вавилоні та Ассирії в обігу були свого роду чеки «bekcenir», а форми зберігання коштів і позичкові операції регулювалися законами. У Стародавній Греції банкірів називали трапезидами (від грецьк. - стіл).

Банки в Україні створюються відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяль­ність» та нормативно-правових актів Національного банку (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. -ISBN978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «юридична особа», «Національний банк України», «фізична особа», «банківськірахунки», «суб’єкти первинного фінансового моніторингу».

БАНК-АГЕНТ

(англ. bank-agent [b^ηk-'eι⅛ont])

- банк, через який Фонд здійснює виплату гарантованої суми відшкодування за вкладами відповідно до цього Закону (джерело: Про систему гарантування вкладів фізичних осіб: Закон України від 23.02.2012 № 4452-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2012. - № 50. - Ст. 564).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «вклад».

БАНК БЕНЕФІЦІАРА

(англ. beneficiary bank [_ιbenι'fιJ⅛∏ b^ηk])

- банк, що обслуговує бенефіціара за гарантією (джерело: Положення про порядок здійс­нення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затвердже­но постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних ва­лютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 78. - Ст. 156);

- банк, який обслуговує бенефіціара за акредитивом (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Наці­онального банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Націо­нального банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 52. - Ст. 2831). Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «бенефіціар», «гарантія», «акредитив».

БАНК-ГАРАНТ

(англ. bank-guarantor [bsηk -_ιgsran^,to:])

- банк, який надає гарантію на користь бенефіціара (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затвер­джено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних ва­лютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 78. - Ст. 156).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «бенефіціар», «гарантія».

БАНК-ЕМІТЕНТ

(англ. bank emitter [b^ηk fmιto])

- банк, який за дорученням наказодавця акредитива або від власного імені відкриває акредитив на користь бенефіціара (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534 //Офіційний вісник України. - 2003. - № 52. - Ст. 2831);

- банк, що видав розрахунковий чек (розрахункову чекову книжку) (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Мініс­терстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 // Офіційний вісник України.

- 2004. - № 13. - Ст. 908).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «бенефіціар», «акредитив».

БАНК З ІНОЗЕМНИМ КАПІТАЛОМ

(англ. bank with foreign capital [b^ηk wιδ,form, k^pztl])

- банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, стано­вить не менше 10 відсотків (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30);

- банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10%. Поряд з поняттям Б. з. і. к. виділяють поняття «іноземний банк». Головни­ми ознаками іноземного банку є розташування центру прийняття стратегічних рішень за кордоном і контроль іноземних власників. В умовах глобалізації роль Б. з. і. к. та іноземних банків підвищується.

Основними позитивними наслідками діяльності Б. з. і. к. в Україні відзначають: сприяння запровадженню сучасних банківських технологій, фінансових інновацій, нових систем ри- зик-менеджменту та методів корпоративного управління; консолідацію банківської системи; сприяння розвитку фінансових ринків і вдосконаленню ринкової інфраструктури; підвищення конкуренції на ринку банківських послуг; залучення прямих іноземних інвестицій, спри­яння стабілізації та диверсифікації джерел формування банківських ресурсів; підвищення ефективності функціонування банківської системи.

До аргументів, що стримують діяльність Б. з. і. к. в Україні, відносять: можливість поси­лення фінансової нестабільності під час банківських криз шляхом «інфікування» вітчизня­ної банківської системи; відмінності у системах банківського регулювання та нагляду, які можуть створювати проблеми у процесі нагляду за діяльністю Б. з. і. к.; створення Б. з. і. к. передумов для посилення конкурентних переваг іноземних компаній над національними. Діяльність Б. з. і. к. у період економічного зростання сприяла підвищенню капіталізації банківської системи України, нарощенню темпів кредитування, розширенню асортименту, підвищенню якості банківських послуг. Основні конкурентні переваги таких банків над вітчизняними банками полягають у високому рівні зовнішньої підтримки та можливості швидкого доступу до дешевих ресурсів материнських груп. Однак Б. з. і. к. більш схильні кредитувати зарубіжні компанії, фінансовий сектор, торгівлю, підприємства з низькою до­даною вартістю та розвивати споживче кредитування(джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503). Зв’язок з іншими термінами: див. термін «банк».

БАНК ЗА УЧАСТЮ ДЕРЖАВИ

(англ. bank with the participation of the state [b^ηk wιδ δo pαι_ιtιsι^,peιj⅛n ov δo steιt])

- банк, частка державної власності у статутному капіталі якого становить менше 100 відсотків (джерело: Про фінансову реструктуризацію: Закон України від 14.06.2016 № 1414-VIII // Відомості Верховної Ради України. - 2016. - № 32. - Ст. 555).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «статутний капітал».

БАНК ІНКАСУВАЛЬНИЙ

(англ. encashment bank provider [ιn^,ksjmont b^ηk proAaido])

- будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції з інкасування векселя (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з век­селями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 10. - Ст. 444).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «вексель», «інкасування (інкасо) векселя».

БАНК-КОНТРГАРАНТ

(англ. counterparty bank [Aaonto_iPali b^ηk])

- банк, який надає контргарантію на користь банку-гаранта або на користь іншого банку-кон­тргаранта (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 41/10321 // Офіційний вісник України.

- 2005. - № 78. - Ст. 156).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «контргарантія», «банк-гарант».

БАНК-КОРЕСПОНДЕНТ

(англ. correspondent bank [ikoris^ondont b^ηk])

- банк, що на підставі договору та в порядку, встановленому Національним банком України, відкриває в іншому банку кореспондентський рахунок (джерело: Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2346-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 137).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Національний банк України», «корес­пондентський рахунок».

БАНК МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ (БМР)

(англ. bank for international settlements, BIS [bsηk fa: mto'na∣'(o)n(o)i ^,setlmonts])

- спеціалізована міжнародна фінансова установа, яка об’єднує на акціонерній основі цен­тральні банки 41 країни Європи, Азії та Африки. США представлені у БМР не ФРС, а City Bank Corp. Однак ФРС тісно співпрацює з БМР, а один із членів Ради керуючих ФРС постійно присутній на щомісячних нарадах у Базелі (Базельський клуб) та на загальних зборах засновників. Штаб-квартира БМР розташована у Базелі.

БМР створено в 1930 р. на основі Гаагської угоди центральних банків 5 країн - Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії та Франції і Конвенції цих країн зі Швейцарією у зв’язку з планом Юнга щодо виплати Німеччиною репарацій країнам-переможцям у Першій світовій війні. Офіційно США не брали участі у створенні БМР, а тому на акції БМР підписались приватні американські банки на чолі з банкірським домом J.P. Morgan.

Метою БМР є сприяння розвитку співробітництва між центральними банками, створення нових можливостей для міжнародних фінансових операцій та діяльність як довіреної особи або агента при здійсненні міжнародних платіжних операцій, переданих йому сторонами-у- часницями на підставі договорів відповідно до Статуту БМР.

Функції БМР полягають у сприянні співробітництву між центральними банками, спрощенню міжнародних фінансових розрахунків, сприянні центральним банкам в управлінні їх валют­ними резервами, виконанні функцій агента та довіреної особи щодо здійснення міжнародних фінансових угод та проведенні досліджень і аналізу розвитку грошовокредитних відносин. При БМР з 1974 р. функціонує Базельський комітет з питань банківського нагляду (BCBS), з 1971 р. - Комітет з глобальної фінансової системи (CGFS), з 1980 р. - Комітет з платіж­них систем і розрахунків (CPSS), з 1962 р. - Комітет з дослідження ринків (MC), з 1999 р.

- Інститут фінансової стабільності (FSI), з 1997 р. - Комітет Ірвінга Фішера зі статистики центрального банку (IFC) та інші структури.

Україна не є учасником БМР, але Національний банк України тісно співпрацює з БМР (джерело: Офіційний сайт Банку міжнародних розрахунків [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. bis.org.).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Національний банк України».

БАНК-ОБОЛОНКА

(англ. shell bank [∣el b^ηk])

- банк, який не має фізичної присутності у країні, де він зареєстрований та отримав ліцен­зію, а також не пов’язаний з регульованою фінансовою групою, яка підлягає ефективному консолідованому нагляду (джерело: The FATFRecommendations General Glossary [Електро­нний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/ documents/fatf-recommendations.html);

- банк, який зареєстрований в країні, де він немає фізичної присутності, та не пов’язаний з якою-небудь фінансовою групою, що регулюється (джерело: The FATF Guidance on the risk-based approach to combating money laundering and terrorist financing (June 2007). Glossary of terminology [Електроннийресурс]. - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/ fatfrecommendations/documents/fatfguidanceontherisk-basedapproachtocombatingmoneylaunderin gandterroristfinancing-highlevelprinciplesandprocedures.html; The FATFguidance Correspondent banking services (October 2016). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fatf- gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/correspondent-banking-services.html);

- банк, інша фінансова установа - нерезидент, що не має постійного місцезнаходження та не провадить діяльність за місцем своєї реєстрації та/або не підлягає відповідному нагляду в державі (на території) за місцем свого розташування (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ//Відомості Верховної Ради України.

- 2001. - № 5. - Ст. 30).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «фізична присутність», «фінансова установа», «нерезидент».

БАНК-ПРЕД’ЯВНИК

(англ. bearer bank [^,beoro b^ηk])

- інкасувальний банк, який здійснює пред’явлення векселів і супровідних документів платнику (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з век­селями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 10. - Ст. 444).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк інкасувальний», «вексель».

БАНК-РЕМІТЕНТ

(англ. remittee bank [_ιremfti: b^ηk])

- банк, якому комітент доручив операцію з інкасування векселя (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території Украї­ни: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 10. - Ст. 444). Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «комітент», «інкасування (інкасо) векселя».

БАНКИ

(англ. banks [b^ηks])

- фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб (джерело: Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 436-IV// Відо­мості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «суб’єкти первинного фінансового моніторингу», «юридична особа», «фінансова установа».

БАНКІВСЬКА ГРУПА

(англ. banking group Γb^ιjkιιj gru:p])

- група юридичних осіб:

які мають спільного контролера, що складається з материнського банку, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або що складається з материнського банку, який є контролером, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

які мають спільного контролера, що складається з двох або більше українських фінансо­вих установ та/або компаній, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, їх українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною, або

що складається з небанківської фінансової установи або компанії, для якої надання фінан­сових послуг є переважним видом діяльності, яка є контролером, її однієї або декількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною.

Банківська холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками банківської групи, належить до складу цієї банківської групи.

Компанія вважається такою, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяль­ності, якщо частка доходу від реалізації фінансових послуг за результатами попереднього звітного року становить 50 і більше відсотків загального обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Переважна діяльність у групі є банківською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активів банків (банку) - учасників (учасника) банківської групи за останні чотири звітні квартали становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що належать до цієї групи, за зазначений період. Розра­хунок переважної діяльності банківської групи здійснюється щороку станом на 1 січня. Після того, як групу було визначено банківською на підставі переважної діяльності та частка сукупних активів банків (банку) у сукупному розмірі активів установ, що належать до цієї групи, зменшилася і становить від 40 до 50 відсотків, група продовжує вважатися банківською протягом трьох років з моменту такого зменшення (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «юридична особа», «група», «банк».

БАНКІВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

(англ. banking activity ['b^ηkzη ^k'tιvιtι])

- залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазна­чених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (джерело: Про банки і банківську ді­яльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України.

- 2001. - № 5. - Ст. 30);

- особливий вид комерційної діяльності, який можуть здійснювати виключно банківські установи відповідно до банківського законодавства після реєстрації банку та одержання ліценції Національного банку. Б. д. визначають через банківські послуги, які банк надає своїм клієнтам. Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування). До виключно банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) грошових коштів і банківських металів від необмеженого кола фізичних і юри­дичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у т. ч. в банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), в т. ч. на поточні рахунки, коштів і банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, в т. ч. шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік таких фінансових послуг встановлюється Національним банком. Крім надання фінансових послуг, банк може здійснювати діяльність щодо: 1) інвестицій; 2) випуску власних цінних паперів; 3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей; 4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; 5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей; 6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій); 7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банків­ських та інших фінансових послуг.

Банк здійснює Б. д. у національній або в іноземній валюті (за наявності відповідної ліцензії). Процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги банк встановлює самостійно (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Національний банк України», «клієнт», «національна валюта (гривня)», «іноземна валюта », «юридична особа», «фізична особа».

БАНКІВСЬКА ЛІЦЕНЗІЯ

(англ. banking license ['b^ηkzη 'lazsons])

- документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснюва­ти банківську діяльність (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30);

- документ, який видає Національний банк України у встановленому порядку відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність» і «Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» та на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Метою надання Б. л. є нормативне врегулювання банківської діяльності, підвищення на­дійності та стабільності банківської системи України та забезпечення захисту інтересів вкладників і кредиторів банків. Банки мають право здійснювати банківську діяльність лише після отримання Б. л.

Для отримання Б. л. банк подає до територіального управління Національного банку за місцем його знаходження або до Департаменту реєстрації та ліцензування банків такі до­кументи: а) клопотання банку про видачу банківської ліцензії за підписом голови правління банку; б) інформацію про керівників банку; в) відомості про забезпеченість банку належним банківським обладнанням, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, необ­хідними для здійснення банківських операцій; г) документ на право власності або договір оренди на приміщення, в якому розміщуватиметься банк, на строк не менше п’яти років; ґ) відомості про відповідність технічного стану та організації охорони приміщень вимогам Національного банку України (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Національний банк України», «банків­ська діяльність», «документ».

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА

(англ. banking system ['baηkzη 'sιstom])

- сукупність різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв’язку, які діють у тій чи іншій країні в певний історичний період; складова кредитної системи. Ви­никає банківська система не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а базується на заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку.

Б. с. є динамічною системою «закритого» типу, в якій банки можуть успішно функціонувати завдяки взаємодії між собою та з суб’єктами банківської інфраструктури (платіжні системи, клірингові механізми, стандарти обліку та звітності тощо).

Б. с. України, як і більшість Б. с. світу, створена та функціонує за дворівневим принципом. На першому рівні знаходиться Національний банк України, який виконує емісійну функцію та здійснює регулювання, нагляд і контроль за діяльністю банків, які належать до другого рівня та виконують всі види банківських операцій з обслуговування підприємств, установ, організацій і населення. До другого рівня Б. с. відносять уповноважені банки, які поділяють на універсальні та спеціалізовані (ощадні, іпотечні, інвестиційні).

Донедавна в Україні вся Б. с. була державною. До 1987 р. Б. с. включала три банкимонопо- лісти: Держбанк, Будбанк СРСР, Зовнішторгбанк СРСР і систему Держтрудощадкас. Почи­наючи з 1991 р., відбувається роздержавлення Б. с. Однак реорганізація Б. с. розпочалася ще в 1987 р., тому що децентралізація управління економікою в умовах переходу до ринку потребувала зміни ролі та місця банківської системи в механізмі управління економікою, посилення впливу на розвиток національної економіки, перетворення кредиту в реальний економічний важіль.

На першому етапі реорганізації була створена нова структура державних банків: Промис­лово-будівельний банк СРСР, Агропромисловий банк СРСР, Банк житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР, Зовнішекономбанк СРСР. Функції з кредиту­вання і розрахунків, які раніше виконував Державний банк, були передані спеціалізованим банкам, а емісійна діяльність була відокремлена від кредитування. На Державний банк СРСР покладалися функції координатора діяльності спеціалізованих банків і проведення єдиної для всіх банків державної кредитної політики, а галузеві банки спеціалізувалися на обслуговуванні народногосподарського комплексу.

Завдяки спеціалізації банків певною мірою відбулося: посилення їх зв’язку з клієнтами; посилення впливу грошово- кредитних відносин на виробництво; покращення структури кредитних вкладень. Однак цього вдалося досягти лише завдяки використанню адміністра­тивних методів управління кредитом і грошовим обігом, які на той період практично вже вичерпали себе. Ефективна система економічного регулювання грошового обігу в процесі реорганізації банків не була створена, що збільшило товарно-грошову незбалансованість економіки. Реорганізація була проведена «зверху» адміністративними методами. «Закрі­плення» клієнтури за спеціальними банками залежно від галузевої приналежності зумо­вило нерівномірний розподіл пасивів між створеними банками. Не змінилися принципово кредитні відносини: зберігався адміністративний метод розподілу кредитних ресурсів, не була ліквідована монопольна структура Б. с., а були лише перерозподілені сфери впливу банків за відомчою ознакою, що робило неможливою конкуренцію між ними.

Внаслідок цього виникла об’єктивна необхідність у другому етапі банківської реформи, який був спрямований на комплексну реконструкцію системи економічних відносин у сфері кредиту. Цей етап розпочався після створення перших комерційних банків. Потрібне було створення нового механізму грошово-кредитних відносин, які б давали змогу економіч­ними методами впливати на макроекономічні процеси суспільного відтворення. 3 метою створення системи грошово-кредитного регулювання, адекватної ринковим умовам, що складаються, було змінено статус Державного банку. В 1991 р., зі здобуттям Україною незалежності, був створений Національний банк України на основі концепцій, прийнятих у країнах з розвинутою ринковою економікою. У цей період відбуваються глибинні зміни в характері кредитних відносин, виробляються нові методи кредитування.

Починаючи з 2 жовтня 1991 р., відбувається перереєстрація банків в Українській книзі реєстрації банків, а також вносяться зміни до складу засновників банківських установ, а державні банки «Промінвестбанк», «Україна» та «Укрсоцбанк» акціонуються. З 1992 р. розпочинається процес створення банків «нової хвилі» із залученням приватного капіталу, а в 1996 р. в Україні починають реєструватися представництва іноземних банків та банки з іноземним капіталом (джерело: Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http:www.bank.gov.ua.).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «банк».

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ

(англ. banking system of Ukraine ['b^ηkιη 'sιstιm υv ju:'krein])

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (джерело: Про банки і банківську ді­яльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України.

- 2001. - № 5. - Ст. 30).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Національний банк України».

БАНКІВСЬКА ТАЄМНИЦЯ

(англ. bank secrecy [b^ηk ' si:krisi])

- інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;

9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю.

Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, стано­вить банківську таємницю (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30);

- інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у про­цесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Відомості, що становлять Б. т., визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність». До Б. т. відносять відомості та інформацію: 1) про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку; 2) про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, та здійснені ним угоди; 3) про фінансово-економіч­ний стан клієнтів; 4) про системи охорони банку та клієнтів; 5) про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) стосовно комер­ційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) щодо звітності банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) про коди банків для захисту інформації.

Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить Б. т.

Банки зобов’язані забезпечити збереження Б. т. шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить Б. т.; 2) організації спеціального діловодства з доку­ментами, що містять Б. т.; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціо­нованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження Б. т. та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження Б. т. Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить Б. т., розкривається банками у випадках, передбачених законодавством України.

Довідки з рахунків (вкладів) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазна­ченим у заповідальному розпорядженні, нотаріальним конторам, нотаріусам, іноземним консульським установам у справах спадщини.

Банк має право надавати інформацію, що становить Б. т., іншим банкам та Національному банку України в обсягах, необхідних при наданні кредитів і банківських гарантій.

Банк має право розкривати інформацію, що містить Б. т., особі, на користь якої відчужуються активи та зобов’язання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, або під час здійснення процедури ліквідації.

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить Б. т., не поширюються на службовців Національного банку або уповноважених ними осіб, які здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Відповідно до міжнародних договорів України Національний банк має право надавати органу банківського нагляду іншої країни інформацію, що містить Б. т., якщо вона використо­вується з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму. Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання Б. т., несуть відповідальність згідно із законами Укра­їни (джерело: Банківська енциклопедія/колектив авторів. -ISBN978-966-346-923-2. - К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «клієнт», «фінансовий стан», «Націо­нальний банк України».

БАНКІВСЬКА ТРАТТА

(англ. bank draft [bsηk dra:ft])

- перевідний вексель, виставлений банком або від його імені, при якому векселедавцем і платником є один і той же банк. Б. т. підлягає негайній оплаті та є інструментом розрахунків, який за ступенем ліквідності близький до готівки. Разом з тим Б. т. не є чеком, оскільки векселедавець і платник - одна й та ж особа.

У Європі термін Б. т., як правило, вживають до тратти, виставленої банком на себе. Тратта придбається платником і направляється одержувачу, який надає її своєму банку для платежу. Цей банк надає Б. т. банку платника для відшкодування. У США термін Б. т. відноситься до тратти або чека, виставленого банком на себе або на грошові кошти, розміщені в іншо­му банку. У випадку використання чека касира банк є одночасно і трасантом і трасатом. У випадку використання банківського касового чека один банк виступає трасантом, а інший

- трасатом. Б. т. може бути виписана банком для своїх цілей або може бути придбана клі­єнтом і направлена платнику для виконання зобов’язань.

У вітчизняній практиці часто Б. т. на прохання клієнта виписує місцеве відділення банку на свій головний офіс. У такому випадку клієнт має надійний платіжний документ, за яким він може одержати кошти в іншому місті (джерело: Конвенція, якою запроваджено Уніфікова­ний Закон про переказні векселі та прості векселі (Женева, 7 червня 1930р.) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_009).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «вексель», «векселедавець», «готівка».

БАНКІВСЬКА ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ

(англ. bank holding company [b^ηk 'hooldιη 'клшропі])

- фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «фінансоваустанова», «банківська діяльність».

БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ

(англ. banking regulation ['b^ηkιη _ιregjoTeιJ⅛n])

- одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодав­ства (джерело: Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «Національний банк України», «банківська ді­яльність», «банківський нагляд».

БАНКІВСЬКИЙ АВТОМАТ САМООБСЛУГОВУВАННЯ (БАНКІВСЬКИЙ АВТОМАТ)

(англ. self-service automatic teller machine (ATM) [self 'ss:vis,o:to'm$tik 'telo mo'Jrn (ei-ti:-em)])

- програмно-технічний комплекс, що надає можливість держателю електронного платіжного засобу здійснити самообслуговування за операціями одержання коштів у готівковій фор­мі, внесення їх для зарахування на відповідні рахунки, одержання інформації щодо стану рахунків, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього комплексу (джерело: Про платіжні системи та переказ коштів в Україні: Закон України від 05.04.2001 № 2346-III//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 137).

БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД

(англ. deposit [dι^,pυzιt])

- угода, відповідно до якої одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Слово «депозит» походить від лат. depositum - переданий на зберігання.

У банківської практиці Б. в. розглядають як гроші або інші кошти в готівковій чи безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, передані власником (фізичною або юридич­ною особою) або третьою особою до банку для зберігання або з метою одержання доходу (процентів) на встановлених договором умовах, з обов’язковим поверненням вкладнику. Договір Б. в. укладається в письмовій формі. Договір Б. в., в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який вне­сений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка.

Письмова форма договору Б. в. вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми під­тверджено договором Б. в. з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Б. в. поділяють на: вклади на вимогу (видача вкладу на першу вимогу) та строкові вклади (повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Залучення депозиту також може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депо­зитних) сертифікатів (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. - ISBN 978­966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «депозит (вклад)».

БАНКІВСЬКИЙ ДЕНЬ

(англ. banking day [,baηkιη dei])

- робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції. У системі електронних платежів Національного банку України Б. д. позначається календарною датою як проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов’язані з проведенням між- банківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку України, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. - ISBN 978-966­346-923-2. - К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «банківські операції», «система елек­тронних платежів Національного банку (СЕП)».

БАНКІВСЬКИЙ ДЕНЬ У СИСТЕМІ ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТЕЖІВ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ

(англ. bank day in the electronic payment system of the National Bank [bsηk deι in δi: ilek^ronik,peιmont,sιstιm ov δo,najJ'oni bsηk])

- позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов’язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків у Національному банку на ту саму дату (джерело: Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті» від 16.08.2006№ 320, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2006р. за № 1035/12909 // Офіційний вісник України. - 2006. - № 36. - Ст. 2507). Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «система електронних платежів Національного банку (СЕП)», «кореспондентський рахунок».

БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ

(англ. bank loan [b^ηk loon])

- (1) Позичковий капітал банку у грошовій формі та в банківських металах, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. (2) Форма фінансового кредиту, який банк надає своєму позичальнику на певний строк на умовах повернення та платності. (3) Будь-яке зобов’я­зання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

З точки зору банку Б. к. - це кредитна операція, яка здійснюється відповідно до кредитної угоди про надання кредиту та супроводжується записами на банківських рахунках з від­повідним відображенням їх у балансах кредитора та позичальника. Б. к. є інструментом стимулювання розвитку економіки. Основними функціями Б. к. є перерозподільча, створення кредитних засобів обігу, відтворювальна та стимулююча (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. -ISBN978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503). Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «банківські метали».

БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД

(англ. banking supervision ['b^ηkzη _ι sjuipo'vzjon])

- система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спря­мованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Націо­нальний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (джерело: Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 29. - Ст. 238);

- система заходів щодо контролю та активних впорядкованих дій Національного банку, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими кредитно-фінансовими уста­новами у процесі їх діяльності законодавства України та встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Ефективний Б. н. ґрунтується на адекватній законодавчій та методологічній базі. Діяльність служби Б. н. дає позитивні результати лише тоді, коли вона підкріплена чіткими правилами регулювання банківської діяльності.

Головною метою Б. н. є забезпечення стабільності банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілі- йованих і споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних і фізичних осіб у частині дотримання вимог законодавства щодо банківської діяльності.

Національний банк України здійснює Б. н. на індивідуальній та консолідованій основі та застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності. Сучасна система Б. н. в Україні скоординована за вертикаллю. Вона представлена підроз­ділами центрального апарату та територіальних управлінь Національного банку України. Основними формами контролю, за допомогою яких Національний банк України здійснює наглядові та регулюючі функції, є вступний, попередній та поточний контроль.

Вступний контроль застосовується на етапі реєстрації та ліцензування банківської діяльно­сті. Його використання передбачає отримання банками та кредитними установами ліцензії на проведення банківських операцій. Вступний контроль починається з визначення вимог, необхідних для отримання ліцензії на здійснення банківських операцій, а також порядку, умов і термінів проведення цієї процедури.

Вимоги вступного контролю стосуються: умов щодо обсягу статутного капіталу, джерел внесків до статутних фондів банків і складу їх учасників; кваліфікаційних і професійних якостей працівників вищої та середньої ланок управління банками; питань щодо іноземних акціонерів (учасників); відповідних технічних питань; умов, за яких Національний банк України відмовляє у наданні ліцензії на проведення банківських операцій; умов щодо ви­конання окремих банківських операцій.

Попередній контроль передбачає встановлення вимог до здійснення банківської діяльності з мінімальним ризиком, контроль за виконанням банками економічних нормативів, забо­рону або обмеження здійснення окремих банківських операцій, застосування санкцій за порушення діючого законодавства тощо.

Попередній контроль запроваджується з метою захисту інтересів вкладників і кредиторів, а також забезпечення фінансової надійності банків. У рамках цього контролю Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов’язкові економічні нормативи, норми обов’язкових резервів і норми відрахувань до резервів на покриття ризиків від ак­тивних банківських операцій.

Поточний контроль здійснюється на основі використання методів та інструментів перевірки діяльності банків і шляхом розробки заходів щодо поліпшення їх фінансового становища. Нормативною базою поточного контролю є нормативні та інструктивні документи Націо- пального банку України щодо планування та проведення інспекційних перевірок, здійснення конкретних розрахунків економічних нормативів, визначення рівня ризику окремих опе­рацій і банківської діяльності в цілому, а також застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства.

Органами банківського регулювання та нагляду в світі, є: Арабський Комітет з питань банківського нагляду, Асоціація наглядових органів, що здійснюють нагляд за діяльністю банків Північної та Південної Америки (ASBA), Карибська Група органів банківського нагляду, Комітет Європейських органів банківського нагляду (CEBS), Робоча група з питань банківського нагляду Асоціації банків країн Східної Азії та Океанії (EMEAP), Група органів банківського нагляду країн Центральної та Східної Європи, Група органів банківського нагляду франкомовних країн, Комітет Ради з питань взаємодії органів банківського нагляду країн Персидської затоки, Ісламський комітет з питань фінансових послуг, Група органів нагляду за діяльністю офшорних банків, Регіональна наглядова група Центральної Азії та Закавказзя, Підкомітет з питань банківського нагляду Співдружності розвитку Півден­ної Африки (SADC), Форум органів банківського нагляду Організації центральних банків Південно-Східної Азії, Австралії та Нової Зеландії (SEANZA), Комітет органів банківсько­го нагляду в Західній та Центральній Африці та Асоціація органів нагляду за діяльністю фінансових установ країн Тихоокеанського регіону (джерело: Міщенко В.І. Банківський нагляд: підручник/В.І. Міщенко, С.В. Науменкова. - К.: ЦНДНБУ, УБС, 2011. - 498 с.). Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Національний банк України».

БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД НА КОНСОЛІДОВАНІЙ ОСНОВІ

(англ. banking supervision on a consolidated basis ['b^ηkzη,sjuipo'vzjon on э kon'sυlιdeιtιd 'beιsιs])

- нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком України порядку (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30).

БАНКІВСЬКИЙ ПЕРЕКАЗ

(англ. bank transfer [b^ιjk tr$ns'fs:(r)]; bank remittance [b^ηk rι'mιt^)ns])

- просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) з визначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.

Б. п. здійснюється у безготівковій формі на підставі платіжних доручень, що адресуються од­ним банком іншому (іноді з використання банківських чеків або інших платіжних документів). Але комерційні або товаросупроводжувальні документи (рахунки-фактури, транспортні та інші документи спрямовуються при цій формі розрахунків від експортера імпортеру напря­му, минаючи банки). Банк виконує тільки платіжні доручення іноземних банків чи оплачує відповідно до умов кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки з грошовими (контрактними) зобов’язаннями іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов’язаннями вітчизняних імпортерів.

При використанні Б. п. у розрахунках за експортовані товари та надані послуги банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів щодо виплати коштів на користь пере- казоотримувачів як клієнтів свого банку, так і клієнтів своїх банків-кореспондентів за умови зазначення в платіжному дорученні одного з таких способів відшкодування виплачених сум: а) зарахування суми переказу на рахунок НОСТРО в банку переказодавця; б) зарахування суми переказу на рахунок НОСТРО в третьому банку; в) надання права дебетувати сумою переказу рахунок ЛОРО банку переказодавця в банку.

При використанні Б. п. у розрахунках за імпортовані товари та отримані послуги банк виконує доручення клієнтів, які мають в банку поточний валютний рахунок: 1) на переказ валюти за кордон в оплату вартості імпортованих товарів, товарних документів чи документів про надання послуг; 2) як авансові платежі, передбачені умовами контрактів; 3) в оплату простих та пере- казних векселів за придбані в кредит товари; 4) в погашення заборгованості, що утворилася в результаті перерахунків, та на інші цілі в межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта. Використання Б. п. як форми розрахунків за контрактом, має бути обумовлене при укладанні зовнішньоторговельної угоди в розділі «Умови платежу». Банк переказодавця керується кон­кретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні.

При здійсненні Б. п. банки несуть мінімальну відповідальність, а тому стягують мінімальну комісію. Комісія, як правило, стягується банком експортера з переказодавця відповідно до та­рифів комісійної винагороди банку при роботі з клієнтами. Розмір комісії визначається самим банком і є або фіксованим і виражається у процентах від суми переказу (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. -ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011.

- С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «банк-кореспондент», «безготівкові розрахунки».

БАНКІВСЬКИЙ ПЛАТІЖНИЙ ІНСТРУМЕНТ

(англ. banking payment instrument ['bsηkzη 'peιmont 'ιnstromont])

- засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ//Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30; Банків­ська енциклопедія /колектив авторів. -ISBN978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «платіжна система», «переказ грошових коштів».

БАНКІВСЬКИЙ ПОРТФЕЛЬ

(англ. bank portfolio [b^ηk po:t'foolzoo])

- частина загального портфеля банку, яка складається з об’єктів, щодо яких банк має чіткі наміри утримувати їх у своїй власності з метою отримання економічного доходу у вигляді приросту вартості. Поточна ринкова вартість Б. п. не має суттєвого впливу на рішення банку щодо утримання об’єктів, а тому зміна ринкових умов не призводить до зміни економічної вартості Б. п. з точки зору керівництва банку.

Поняття «портфель» також застосовують до групи об’єктів, які є однорідними за певни­ми характеристиками, а саме: типом контрагента, видом інструменту тощо. Найчастіше використовуються такі терміни «кредитний портфель», «портфель цінних паперів», «ін­вестиційний портфель» (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «банк».

БАНКІВСЬКИЙ РАХУНОК

(англ. bank account [b^ηk o'kaont])

- відкритий банком клієнтові банку рахунок, на який відповідно до договору банк зобов’язу­ється приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять клієнтові (власнику рахунка), виконувати розпорядження клієнта про перерахування та видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Б. р. є бухгалтерським документом банку, в якому обліковується рух коштів клієнта банку. За своїм економічним змістом Б. р. є обліковою оди­ницею, яка використовується банками з метою обліку прав грошових вимог клієнта до банку, що виникають з договору банківського рахунка, а також для обліку виконання банківських операцій, які здійснюються відповідно до виду Б. р. (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. -ISBN978-966-346-923-2. - К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «клієнт», «банківська операція», «бан­ківський рахунок».

БАНКІВСЬКІ АСОЦІАЦІЇ

(англ. banking associations ['baηkιη o_ιsoojι'eιjonz])

- добровільне об’єднання банків, створене як неприбуткова організація з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, координації роботи у сфері спільних інтересів, співпраці з органами влади у правовій сфері, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, роз­робки рекомендацій щодо банківської діяльності.

Б. а. створюються як за територіальною ознакою, так і за спеціалізацією банків. Вони не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку. Б. а. є договірним об’єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації.

Основними принципами створення та діяльності таких асоціацій, за дослідженнями Еліонор Остром, повинні бути: 1) встановлення чітких рамок і принципів належності до асоціації; 2) визначення правил доступу до ресурсів; 3) розробка правил взаємодії безпосередньо самими членами асоціації; 4) за виконанням правил повинен бути встановлений чіткий контроль; 5) за порушення правил встановлюється градуйована шкала санкцій; 6) асоціація забезпечує можливість швидкого вирішення конфлікту; 7) асоціація повинна бути визнана державними органами; 8) крупні асоціації повинні формуватися переважно на базі малих об’єднань (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. -ISBN978-966-346-923- 2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «банківська діяльність».

БАНКІВСЬКІ МЕТАЛИ

(англ. banking metals ['b^ηkzη 'metlz])

- золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів (джерело: Про Національний банк Укра­їни: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV// Відомості Верховної Ради України. - 1999.

- № 29. - Ст. 238; Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними: Закон України від 18.11.1997 № 637/97-ВР //Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 9.

- Ст. 34; Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2012. - № 44-45; № 46-47; № 48 /. - Ст. 552);

- золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. З металів платинової групи береться лише паладій (джерело: Положення про здійснення операцій з банківськими металами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про здійснення операцій з банківськими металами та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 06.08.2003 № 325, зареє­стровано в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2003 р. за № 749/8070 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 36. - Ст. 1953);

- золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів у зливках та порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, що вироблені з дорогоцінних металів з пробами для вітчизняних монет не нижче ніж для золота - 995, для срібла - 999, для платини і паладію - 999,5 і в іноземних монетах з дорогоцінних металів з пробами не нижче ніж для золота - 900, для срібла - 925, для платини та паладію - 999 (джерело: Інструкція про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України: затверджено постановою Правління Національ­ного банку України «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» від 27.05.2008 № 148, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 червня 2008р. за № 520/15211 //Офіційний вісник України. - 2008. - № 43. - Ст. 1430);

- золото, срібло, платина, метали платинової групи (осмій, іридій, паладій, рутеній, родій), доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і по­рошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів. До металів платинової групи належать осмій, іридій, паладій, рутеній, родій, однак врахо­вується лише паладій.

Найвищими пробами Б. м. у зливках і порошках є проби не нижче ніж: для золота - 995,0; для срібла - 999,0; для платини і паладію - 999,5. Монети, вироблені з дорогоцінних ме­талів, - це вітчизняні монети з пробами не нижче ніж: для золота - 995, для срібла - 999, для платини і паладію - 999,5, які не є законним засобом платежу на території України, та іноземні монети з пробами не нижче ніж: для золота - 900, для срібла - 925, для платини і паладію - 999.

Відповідно до світової практики вага Б. м. визначається у тройських унціях. В Україні вага унції встановлена на рівні 31,1034807 грама. Національний банк України регулярно встановлює офіційні (облікові) ставки Б. м. у розрахунку за 10 унцій (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «Національний банк України», «дорогоцінні ме­тали»,

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

(англ. banking operations ['baηkzη _ιυpo'reιJ⅛nz])

- сукупність пов’язаних між собою регулярних дій, які виконує банк відповідного до свого статусу, спрямованих на забезпечення виконання функцій банку як фінансового посередника. Б. о. класифікують за: функціональним призначенням - (кредитні, розрахункові, депозитні, валютні, касові, операції з цінними паперами, нерухомістю та інші); ступенем значущості в структурі банківської діяльності - основні (кредитні, розрахункові, депозитні, касові) та супутні (операції, що забезпечують розвиток банку як грошового інституту).

За функціональним призначенням розрізняють: а) пасивні Б. о., на основі яких банки форму­ють фінансові ресурси (залучають вклади, емітують власні цінні папери, одержують кредити від інших банків); б) активні Б. о., за допомогою яких банки використовують наявні у них фінансові ресурси (надають кредити, купують цінні папери). Такі операції ще поділяють на кредитні, інвестиційні, засновницькі та міжбанківські; в) комісійні (посередницькі) Б. о. - комісійно-розрахункові та торговельно-комісійні операції, надання гарантійних послуг, управління пакетами акцій, виконання доручень тощо.

Б. о. пов’язані з економічною діяльністю суб’єктів господарювання та фізичних осіб, ма­ють переважно комерційний характер, чітко визначений стандарт, відповідне законодавче забезпечення. Б. о. визначають напрям банківської діяльності, є джерелом прибутку банку, а їх собівартість безпосередньо випливає на банківський прибуток. Пасивні Б. о. відіграють первинну і вирішальну роль порівняно з активними операціями, оскільки необхідною умовою здійснення активних операцій є достатність ресурсів (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. -ISBN978-966-346-923-2. -К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. -С. 503). Зв’язок з іншими термінами: див. термін «банк».

БАНКІВСЬКІ ПАСИВИ

(англ. bank liabilities and equity [bsηk _ιlaι.o'bιl.ι.ti $nd 'εkwιti])

- ресурси банку, які складаються з власних, залучених і запозичених коштів для проведення активних операцій та одержання прибутку. Б. п. відображаються на пасивних бухгалтерських рахунках балансу банку. Власний капітал формується за рахунок акціонерного капіталу, відра­хувань від прибутку та за рахунок нерозподіленого прибутку. Залучення ресурсів відбувається шляхом приймання коштів юридичних і фізичних осіб на вклади всіх видів. Запозичення банками коштів здійснюється шляхом одержання позик на міжбанківському ринку, а також шляхом випуску облігацій та інших зобов’язань. З розвитком банківської справи у пасивах зростає частка залучених коштів і знижується питома вага власного капіталу. До вищого класу Б. п. належать строкові вклади та депозити, які дозволяють банкам чіткіше прогнозувати свої ресурси та впевнено розміщувати кошти в активи. Центральні банки регулюють Б. п. шляхом встановлення нормативів обов’язкового резервування від залучених депозитів або шляхом встановлення адміністративних обмежень чи стимулів (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. -ISBN978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «прибуток», «фізична особа», «юридична особа».

БАНКІВСЬКІ РАХУНКИ

(англ. bank accounts [b^ηk o'kaonts])

- рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (джерело: Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 5. - Ст. 30).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «кошти», «банк», «клієнт», «платіжний ін­струмент».

БАНКІВСЬКІ РЕСУРСИ

(англ. bank resources [b^ηk n'zo:szz])

- сукупність грошових коштів, що перебувають у розпорядженні банку та використовуються ним для виконання своїх функцій та операцій. Б. р. - це фінансові ресурси банку, що склада­ються із власних, залучених і запозичених коштів. Власні кошти - це акціонерний і резервний капітал, а також нерозподілений прибуток. До залучених і запозичених коштів належать вклади (депозити), кошти від продажу облігацій та інших цінних паперів, залишки на рахунках клієнтів тощо. Б. р. банки використовують для проведення кредитних та інших активних операцій. Структура Б. р. залежить від характеру спеціалізації банку, особливостей його діяльності, стану ринку кредитних ресурсів, рівня розвитку фінансового сектору та інших чинників.

До Б. р. належать кредити, одержані від Національного банку в порядку рефінансування, а також міжбанківські кредити та депозити. Останнім часом поширюється практика фор­мування Б. р. на основі цільових надходжень за рахунок міжнародних кредитних ліній, обслуговування кредитних ліній інших банків, а також надходжень із державних фондів.

У практиці діяльності крупних зарубіжних банків розширена практика позабалансового фінансування на основі сек’юритизації активів, продажу позик, випуску кредитних гаран­тій тощо (джерело: Банківські операції: Підручник / В.І. Міщенко, Н.Г Слав'янська, О.Г. Коренєва. - 2-е вид., переробл. і доп. - К. : Знання, 2007. - С. 104 - 154).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Національний банк України».

БАНКНОТА

(англ. banknote ['baηknoot])

- грошовий знак, виготовлений з паперу, щільної тканини (зазвичай, шовку), металу або пластику, в більшості випадків прямокутної форми. Б. національних валют випускаються центральними банками та обов’язкові для прийому на території всієї країни нарівні з мо­нетами. Найдавнішими Б. вважають китайські Б., випущені у VIII ст. за часів династії Тан. Б. української гривні випускають номіналом: 1 грн. - із зображенням портрета князя Воло­димира; 2 грн. - із зображенням портрета князя Ярослава Мудрого; 5 грн. - із зображенням портрета гетьмана Богдана Хмельницького; 10 грн. - із зображенням портрета гетьмана Івана Мазепи; 20 - із зображенням портрета Івана Франка; 50 - із зображенням портрета Михайла Грушевського; 100 грн. - із зображенням портрета Тараса Шевченка; 200 грн. - із зображенням портрета Лесі Українки; і 500 грн. - із зображенням портрета Григорія Ско­вороди (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2.

- К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. - С. 503).

БАНКНОТНО-МОНЕТНИЙ ДВІР

(англ. mint [mint])

- окремий структурний підрозділ, установа Національного банку України. Складається із комплексів виробництва банкнот і карбування монет. Розташований у Києві. Створений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про створення потужностей з виго­товлення національної валюти і цінних паперів» (18 вересня 1991 р.) та Президії Верховної Ради України «Про національну валюту в Україні» (14 листопада 1991 р.). Із введенням в експлуатацію першої лінії 22 березня 1994 р. на Банкнотній фабриці розпочато випуск банкнот національної грошової одиниці - гривні. Потужності Банкнотної фабрики склада­ють 1,5 мільярда банкнот або іншої захищеної друкованої продукції. Крім банкнот, фабрика виготовляє бланки державних цінних паперів, документи суворого обліку, знаки поштової оплати, цінні папери на замовлення іноземних держав, а також інші види захищеної від підробки друкованої продукції. Для захисту банкнот гривні та іншої продукції від підро­блення застосовуються сучасні методи та технології.

У квітні 1997 р. в м. Малин Житомирської області було введено Фабрику банкнотного паперу. У листопаді 1997 р. введено в дію першу чергу виробництва Монетного двору. Відтоді всі українські монети карбуються на власній виробничій базі. Річна потужність Монетного двору складає 1 млрд. розмінних і обігових монет, 1 млн. ювілейних і пам’ятних монет та 200 тис. орденів та медалей. Першими в 1997-1998 рр. на Монетному дворі викарбовано золоті монети «Київський псалтир», «Т.Г. Шевченко», «Києво-Печерська лавра», «Оранта». Із введенням у дію Банкнотної фабрики, Монетного двору та Фабрики банкнотного паперу в Україні створено замкнений цикл виготовлення банкнот і монет національної грошової одиниці (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923­2. -К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «Національний банк України».

БАНКОМАТ

(англ. automated teller machine (ATM) [k¾f] mo'Ji:n])

- автоматизований термінал банківського обслуговування для видачі та депонуваня готівкових коштів при операціях з платіжними картками (джерело: Основи платіжного картознав­ства: посібник-довідник для прокурорів та суддів /Під заг. редакцією Карпова О.О. - К.: Українська міжбанківська Асоціація членів платіжних систем «ЕМА», 2018. - 86 с.);

- електронний термінальний пристрій, з’єднаний банківським комп’ютером і призначений для одержання клієнтом готівки зі свого рахунка та одержання довідок за ним. Доступ до користування банкоматом забезпечується виданою банком спеціальною кредитною карт­кою (джерело: Економічний словник/Й.С. Заводський, Т.В. Осовська, О.О. Юшкевич. - К.: КОНДОР, 2006. - 356 с.).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «грошові кошти (гроші)», «платіжна картка», «клієнт», «банк».

БАНКРУТСТВО

(англ. bankruptcy ['b^ηkroptsι])

- визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспромож­ність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури (джерело: Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII//Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 31. - Ст. 440).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «неплатоспроможність», «боржник».

БАРОМЕТР СВІТОВОЇ КОРУПЦІЇ

(англ. Global Corruption Barometer ['gloobl ko'rΛp.J⅛n bo'rυm.ι.tor])

- дослідження, яке проводиться Міжнародним дослідницьким центром Gallup International Association і традиційно присвячується вимірюванню впливу корупції на життя громадян в усьому світі, включаючи й Україну. Барометр дозволяє визначати суспільну думку щодо участі громадян у корупційних діях та їхню оцінку діяльності органів влади в подоланні корупційних зловживань. Дослідження здійснюється з 2003 року за принципом індивіду­альних інтерв’ю (джерело: Вплив корупції на економічне зростання /Офіс з фінансового та економічного аналізу у Верховній Раді України - Аналітична доповідь, 2016 [Електронний ресурс]//Режим доступу: https://feao.org.ua/wp-content/uploads/2016/10/FEAO_Corruption_ Economy_A5_short_final.pdf).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «корупція».

БАРТЕР

(англ. barter ['bαιto])

- традиційний тип зустрічної торгівлі, що полягає в обміні між експортером та імпортером товарів і послуг на інші товари і послуги еквівалентної якості без використання грошей (джерело: The APG Typology Report on Trade BasedMoney Laundering (July 20, 2012), par. 169 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/ documents/trade-basedmoneylaunderingtypologies.html).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «гроші», «товари».

БАРТЕРНА (ТОВАРООБМІННА) ОПЕРАЦІЯ

(англ. barter (commodity exchange) operation ['ba:to (ko'mυdιtι ιks'feιn⅛) _ιυpo'reιJ⅛n])

- господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у негрошовій формі в рамках одного договору (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI //Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17/. - Ст. 112).

БЕЗАКЦЕНТНІ ПЛАТЕЖІ

(англ. nonacceptance settlements [ok'sεpt(o)ns 'setlmonts])

- (1) Оплата розрахункових документів з банківського рахунка платника незалежно від його згоди (акцепту) або у разі, коли така згода платника не потрібна. (2) Один із видів безперечного стягнення коштів у випадках, передбачених законодавством і вказаних в ін­струкціях центрального банку. В такому разі на документі робиться спеціальна позначка: «Без акцепту» (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. -ISBN978-966-346- 923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

БЕЗВИЇЗНА ПЕРЕВІРКА

(англ. off-site inspection [υf-saιt ιn'spek∫⅛n])

- перевірка, яка проводиться в приміщенні Держфінпослуг на підставі отриманих від уста­нови документів та пояснень без виходу за місцезнаходженням установи (джерело: Порядок проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму: затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Порядку проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 05.08.2003 № 26 (у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 07.04.2011 № 185), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2003 р. за № 716/8037// Офіційний вісник України. - 2003. - № 34. - Ст. 1842);

- перевірка, яка проводиться в приміщенні Мінфіну на підставі отриманих від суб’єкта та/ або його відокремленого підрозділу документів та пояснень без виходу за місцезнаходжен­ням (джерело: Порядок проведення перевірок Міністерством фінансів України суб'єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства фінансів Укра­їни «Про затвердження Порядку проведення перевірок Міністерством фінансів України суб'єктів первинного фінансового моніторингу» від 06.05.2015 № 489, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2015р. за № 596/27041 //Офіційний вісник Укра­їни. - 2015. - № 45. - Ст. 1443);

- планова або позапланова перевірка СПФМ, не пов’язана з виходом працівників Держ- фінмоніторингу за місцезнаходженням СПФМ (джерело: Порядок проведення перевірок Державною службою фінансового моніторингу України суб 'єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку проведення перевірок Державною службою фінансового моніторингу України суб'єктів первинного фінансового моніторингу» від 14.04.2015 № 436, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 травня 2015 р. за № 492/26937 // Офіційний вісник України. - 2015. - № 38. - Ст. 1156);

- планова або позапланова перевірка суб’єкта працівниками Мін’юсту (управління юстиції), не пов’язана з виїздом працівників Мін’юсту (управління юстиції) за місцезнаходженням суб’єкта (джерело: Порядок проведення перевірок Міністерством юстиції України та його територіальними органами суб'єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку проведення перевірок Міністерством юстиції України та його територіальними органами суб'єктів первинного фінансового моніторингу» від 13.05.2015 № 673/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 травня 2015 р. за № 528/26973 // Офіційний вісник України. - 2015. - № 41. - Ст. 1285);

- планова або позапланова перевірка суб’єкта працівниками Мінекономрозвитку, не пов’я- зана з виходом працівників Мінекономрозвитку за місцезнаходженням суб’єкта (джерело: Порядок проведення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства еко­номічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження Порядку проведення Міністер­ством економічного розвитку і торгівлі України перевірок суб’єктів первинного фінансо­вого моніторингу» від 12.08.2011 № 36, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2011 р. за № 1036/19774 //Офіційний вісник України. - 2011. - № 71. - Ст. 2702);

- планова або позапланова перевірка Суб’єкта та/або його відокремленого підрозділу, не пов’язана з виходом працівників Мінінфраструктури за місцезнаходженням Суб’єкта та/ або його відокремленого підрозділу (джерело: Порядок проведення Міністерством інфра­структури України перевірок суб’єктів первинного фінансового моніторингу: затверджено наказом Міністерства інфраструктури України «Про затвердження Порядку проведення Міністерством інфраструктури України перевірок суб’єктів первинного фінансового мо­ніторингу» від 28.09.2017№ 328, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 грудня 2017р. за № 1484/31352 // Офіційний вісник України. - 2018. - № 2. - Ст. 95).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «суб’єкти первинного фінансового моніторингу».

БЕЗВИЇЗНИЙ НАГЛЯД З ПИТАНЬ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

(англ. off-site supervision on financial monitoring issues [nf-saitsjuipo'vzjon υn fai'nsnjol 'monitoiij 'i|U:z|)

- аналіз діяльності банку/установи, який проводиться працівниками Національного банку в приміщеннях Національного банку в порядку, установленому в розділі IV цього Поло­ження (джерело: Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: затверджене постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 20.06.2011 № 197// Офіційний вісник України. - 2011. - № 55. - Ст. 2218).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «Національний банк України».

БЕЗВІДКЛИЧНИЙ АКРЕДИТИВ

(англ. irrevocable letter of credit [ι'revokobl 'leto ov 'kredit])

- акредитив, який не може бути змінений або анульований без згоди банку-емітента, підтвер­джуючого банку (якщо він є) та бенефіціара (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 52. - Ст. 2831).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «акредитив», «банк-емітент», «підтверджуючий банк», «бенефіціар».

БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ

(англ. cashless settlements ['kro∫los 'sεtlmonts])

- перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готів­кою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді (джерело: Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затверджено постановою Прав­ління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976// Офіційний вісник України. - 2004. - № 13. - Ст. 908);

- платежі, які здійснюються банками шляхом перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням під­приємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Б. р. використовуються між підприємствами, організаціями, установами, а також можуть застосовуватися для розрахунків між фізичними та юридичними особами. Згідно з Інструкцією Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні», Б. р. можуть здійснюватися на підставі таких розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді: платіжні доручення, платіжні вимоги доручення, розрахункові чеки, акредитиви та платіжні вимоги (джерело: Банківська енциклопедія/колектив авторів. -ISBN978-966-346-923-2. -К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «розрахунковий чек», «акредитив», «пла­тіжна вимога», «готівка», «кошти».

БЕЗДОГАННА ДІЛОВА РЕПУТАЦІЯ

(англ. impeccable business reputation [ιm'pekobl 'bιznιs _ιrepjuι'teιJ⅛n])

- сукупність підтвердженої інформації про фізичну особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її діяльності вимогам законодавства, а також про відсутність судимості, яка не знята або не погашена в установленому законом порядку (джерело: Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення: Закон України від 14.10.2014 № 1702-VII //Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 50-51. - Ст. 2057). Зв’язок з іншими термінами: див. термін «ділова репутація».

БЕЗДОКУМЕНТАРНИЙ ЦІННИЙ ПАПІР

(англ. uncertificated securities [_ιΛnso'tιfikeιtιd sι'kjooπtiz])

- обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 31. - Ст. 268).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «цінний папір», «документарний цінний папір».

БЕЗКОНТАКТНИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ НОСІЙ

(англ. contactless electronic media ['kυntektlos ιlεk'trυnιk 'miιdio])

- імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов’язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом (джерело: Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 51. - Ст. 716).

БЕЗЛІЦЕНЗІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

(англ. unlicensed activity [_ιΛ∏'laιsanst sk'tzvιti])

- провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії на його провадження, у тому числі провадження ліцензіатом частини виду господарської ді­яльності, що підлягає ліцензуванню, іншої, ніж та, на яку йому надано ліцензію (джерело: Про ліцензування видів господарської діяльності: Закон України від 02.03.2015 № 222-VIII // Відомості Верховної Ради України. - 2015. - № 23. - Ст. 158).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «ліцензія».

БЕЗМИТНА ТОРГІВЛЯ

(англ. free trade [fri: treιd])

- митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулю­вання зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі видів контролю, зазначених у частині першій статті 319 цього Кодексу (джерело: Митний кодекс України: Закон України від 13.03.2012 № 4495-VI //Відомості Верховної Ради України. - 2012. - № 44-45; № 46-47; № 48. - Ст. 552).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «митні режими», «товари».

БЕЗНАДІЙНА ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАНІСТЬ

(англ. uncollectable receivables [_ιΛ∏ko'lεktobl n'si:voblz])

- поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, або дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої минув (джерело: Порядок бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ: затверджено наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку бух­галтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ» від 02.04.2014 № 372, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014р. за № 426/25203 // Офіційний вісник України. - 2014. - № 35. - Ст. 949).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «дебіторська заборгованість».

БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ БІЗНЕСУ

(англ. business continuity ['bιznos _ιknntι'njuati])

- форми узгодженої взаємодії в платіжній системі, направлені на забезпечення того, щоб вона задовольняла встановленому рівню обслуговування, навіть якщо відмовлять один або більше її компонентів, або якщо вона піддасться дії аномальних зовнішніх подій. Б. б. включає як превентивні заходи, так і угоди на випадок непередбачених обставин (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «платіжна система».

БЕЗПЕРЕРВНІСТЬ РЯДУ ІНДОСАМЕНТІВ

(англ. the continuity of endorsements number [δo _ιkυntι'njuιιtι av in'do:smants ^,∏Λmba])

- послідовний ряд індосаментів, через який кожний індосат отримує вексель за індосамен­том на власне ім’я, бланковим індосаментом або індосаментом на пред’явника (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Мініс­терстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України.

- 2003. - № 10. - Ст. 444).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «індосамент, передатний надпис, жиро», «ін­досант», «вексель».

БЕЗПІДСТАВНЕ ЗБАГАЧЕННЯ

(англ. unjustified enrichment ∣Λn'd3.∖s.tι.faιd ιn'π^mant])

- недоговірне зобов’язання, в силу якого особа, що набула майно (набувач) за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої підстави, встановленої законом, іншими нормативно-пра­вовими актами або правочином, зобов’язана повернути безпідставно набуте майно цій особі (джерело: Термінологічний словник з цивільного права та сімейного права Укладач: викладач кафедри цивільно-правових дисциплін Даниленко С.К.. - Одеса: ОДУВС, 2016. с.32).

БЕЗПОВОРОТНА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА

(англ. irrecoverable financial assistance [_ιιπ'kΛvarabl faι'n^nj⅛l a'sιstans])

- це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних) (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010№ 2755-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 13, /№ 13-14, № 15-16, № 17/. - Ст. 112).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «фінансова допомога», «кошти», «договір», «позовна давність».

БЕЗПОСЕРЕДНІЙ КЕРІВНИК

(англ. direct supervisor [dι'rekt 'sju:povazzo])

- найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець (джерело: Про державну службу: Закон України від 10.12.2015 № 889-VIII // Відомості Верховної Ради України. - 2016. - № 4. - Ст. 43).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «державний службовець».

БЕЗУМОВНА ОПЕРАЦІЯ З УПРАВЛІННЯ РАХУНКОМ У ЦІННИХ ПАПЕРАХ

(англ. unconditional securities account management operation [^,Λ∏kan^,dιJ⅛nl si'kjoaπtiz a'kaont,m^∏ι⅛mo∏t _ιnpa'reiJ'an])

- списання, зарахування або переказ цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку у цінних паперах клієнта Центрального депозитарію, власника цінних паперів, нотаріуса, на депозит якого зараховано цінні папери, без його розпорядження під час проведення емітентом опе­рацій з цінними паперами (у випадках, передбачених законодавством), а також у зв’язку зі зміною дієздатності (обмеження дієздатності або визнання особи недієздатною), внаслідок передачі цінних паперів у спадщину та в інших випадках, які передбачені законодавством України (джерело: Положення про провадження депозитарної діяльності: затверджено рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про провадження депозитарної діяльності» від 23.04.2013 № 735, зареєстро­вано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013р. за № 1084/23616//Офіційний вісник України. - 2013. - № 52. - Ст. 1910).

БЕЗУМОВНА ОПЕРАЦІЯ ЩОДО ОБМЕЖЕННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙ У СИСТЕМІ ДЕПОЗИТАРНОГО ОБЛІКУ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ ОКРЕМОГО ВИПУСКУ ОКРЕМОГО ЕМІТЕНТА (англ. unconditional operation on operations limitation in the depository accounting system with securities of a separate issue of a separate emitter ∣'Λnkan'difanl _ιυpa'reijan dπ _ιυpa'reijanz JimfteiJon in δa di'pυzitari a'kaontiη 'sistim wiδ si'kjoaπtiz av a 'seprit 'ifu: av a 'seprit i'mita])

- встановлення обмеження на здійснення облікових операцій з усіма цінними паперами окремого випуску, наявними у системі депозитарного обліку Центрального депозитарію та його клієнтів, яке здійснюється на визначений строк або до настання певної події відповідно до Правил та/або інших внутрішніх документів Центрального депозитарію та внутрішніх документів депозитарних установ із забезпеченням збереження стану рахунків у цінних паперах депонентів, клієнтів на підставі рішення суду, рішення Комісії, розпорядження/ постанови уповноваженої особи Комісії та на інших підставах, установлених законом (джерело: Положення про провадження депозитарної діяльності: затверджено рішен­ням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Поло­ження про провадження депозитарної діяльності» від 23.04.2013 № 735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 червня 2013 р. за № 1084/23616 // Офіційний вісник України. - 2013. - № 52. - Ст. 1910).

БЕЗХАЗЯЙНА РІЧ

(англ. derelict ['derilikt])

- річ, яка не має власника або власник якої невідомий (джерело: Цивільний кодекс Укра­їни: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV// Відомості Верховної Ради України. - 2003.

- № 40. - Ст. 356).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «річ».

БЕК-ОФІС

(англ. back-office ['b$k 'υfis])

- операційно-обліковий підрозділ банку, який забезпечує роботу підрозділів, що беруть участь в управлінні активами та пасивами, та здійснює діяльність щодо оформлення, об­ліку та реєстрації угод з цінними паперами, а також розрахунків з клієнтами. Завданням Б.-о. є формування кредитних справ і безпосереднє оформлення видачі кредиту, оцінка якості кредитного портфеля, відкриття рахунків, здійснення бухгалтерських операцій, до­кументарне оформлення та супровід угод, укладених трейдерами компаній-контрагентів у фронт-офісі тощо.

Б.-о. існують у банках, інвестиційних компаніях та інших організаціях, які укладають уго­ди на ринку цінних паперів. Залежно від організаційної структури банку його Б.-о. може складатися із одного департаменту або може включати кілька підрозділів, пов’язаних з оформленням документації, управлінням ризиками, обліком та розрахунками. Деякі банки об’єднали частину функцій, що виконують Б.-о., зокрема тих, що відносяться до управлін­ня ризиками, в так звану функцію мідл-офісу - підрозділу, який забезпечує підготовку та прийняття рішень (джерело Финансово-кредитный энциклопедический словарь /Под общ. ред. А.Г Грязновой. - М.: Финансы и статистика, 2002. - С. 10).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «банк», «цінний папір», «клієнт».

БЕНЕФІЦІАР

(англ. beneficiary [_ιbenι^,fiJ⅛π])

- значення терміну бенефіціар залежить від контексту:

у законодавстві про довірчу власність (трасти), бенефіціар це особа або особи, які мають право на отримання вигоди від будь-якої трастової угоди. Бенефіціар може бути фізичною або юридичною особою. Усі трасти (окрім благодійних або дозволених законом неблаго- дійних трастів) повинні мати таких бенефіціарів, яких можна перевірити. Хоча трасти й повинні завжди мати певного кінцевого бенефіціара, якого можна перевірити, трасти мо­жуть не мати існуючих бенефіціарів, а тільки об’єкти повноважень, допоки певана особа, по завершенню визначеного періоду, відомого як аккумуляційний період, не отримає право бенефіціара на капітал чи дохід. Цей період зазвичай співпадає із періодом бестрокової довіри, яка зазвичай називається у трастовій угоді як трастовий період;

у контексті страхування життя або іншої інвестиції, пов’язаної із страхуванням, бенефіціаром є фізична або юридична особа, або правове утворення, або категорія осіб, які отримають дохід від страхового полісу у разі настання страхового випадку, який охоплюється полісом; у випадку проведення грошового переказу, фізична або юридична особа чи правове утво­рення, які визначені відправником як отримувач запитуваного переказу (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html);

- відноситься до тих фізичних осіб або груп фізичних осіб, які отримують благодійну, гума­нітарну та інші види допомоги через послуги НПО (джерело: The FATFRecommendations General Glossary [Електроннийресурс]. - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/ fatfrecommendations/documents/fatf-recommendations.html);

- особа, що визначена як отримувач чогось у результаті створення трасту. Незважаючи на обов’язок трастів завжди вказувати остаточно визначеного бенефіціара, трасти можуть вказувати не його, а лише осіб, яких бенефіціар має право визначити спадкоємцями та які одержуватимуть дохід чи капітал після закінчення певного періоду, що відомий як період нагромадження. Тривалість цього періоду, зазвичай, збігається з періодом існування трасту, що визначено у трастовому договорі (джерело: The FATF study «The misuse of corporate vehicles, including trust and company service providers» (October 13, 2006), Anex I. Glossary. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/ documents/themisuseofcorporatevehiclesincludingtrustandcompanyserviceproviders.html);

- особа, що за контрактом отримує вигоду (дивіденди) (джерело: FATFReport: Risk-Based Approach - Guidance for the Insurance Sector [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/media/fatf/documents/reports/RBA%20Guidance%20for%20Life%20 Insurance%20Sector pdf);

- набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом (джерело: Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 25. - Ст. 252);

- юридична або фізична особа, на користь якої здійснюють довірчі функції та яка є одер­жувачем доходу чи платежу за векселем (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території Укра­їни» від 16.12.2002 № 508, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2003 р. за № 174/7495 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 10. - Ст. 444);

- особа, на користь якої надається гарантія/контргарантія (джерело: Положення про по­рядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» від 15.12.2004 № 639 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.01.2018 № 5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за № 41/10321 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 78. - Ст. 156);

- особа, на користь якої відкривається акредитив (джерело: Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами: затверджено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» від 03.12.2003 № 514 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 11.04.2018 № 38), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2003 р. за № 1213/8534 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 52. - Ст. 2831);

- одержувач платежу або доходу. До Б. відносять: 1) одержувачів коштів згідно платіжного доручення; 2) осіб, на ім’я яких виставлено акредитив; 3) одержувачів доходу за страховим полісом; 4) осіб, яким переходить у спадок майно, що перебуває у довірчому управлінні, і яким належать доходи від зазначеного майна (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. - ISBN978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «грошові перекази», «правовеутворення», «фі­зична особа», «юридична особа», «бенефіціарний власник», «фізична особа», «траст», «НПО», «вексель», «гарантія», «контргарантія», «акредитив», «платіжне доручення», «акредитив», «майно».

БЕНЕФІЦІАРНИЙ ВЛАСНИК

(англ. beneficial owner [_ιbεnι^,fιJ⅛l 'oono])

- відноситься до фізичної особи (осіб), які у підсумку здійснюють володіння чи контроль за клієнтом та/або до фізичної особи від імені якої проводиться операція. Цей термін також включає тих осіб, які здійснюють кінцевий контроль над юридичною особою чи утво­ренням (джерело: The FATF Recommendations General Glossary [Електронний ресурс].

- Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/fatfrecommendations/documents/fatf- recommendations.html);

- фізична особа (фізичні особи), яка (і) у кінцевому підсумку володіє (ють) правами власності чи контролює (ють) клієнта та/або особа (и), в інтересах якої (их) проводиться операція. У цей термін також включаються ті особи, які у кінцевому підсумку реально контролюють юридичну особу чи правове утворення (джерело: The FATF Guidance on the risk-based approach to combating money laundering and terrorist financing (June 2007). Glossary of terminology [Електроннийресурс]. - Режим доступу : http://www.fatf-gafi.org/publications/ fatfrecommendations/documents/fatfguidanceontherisk-basedapproachtocombatingmoneylaund eringandterroristfinancing-highlevelprinciplesandprocedures.html);

- будь-яка фізична особа (особи), яка є кінцевим власником або контролером клієнта та/або фізичної особи (осіб), від імені яких здійснюється операція або діяльність; сюди належать принаймні:

а) у випадку юридичних осіб:

I) фізична особа (особи), яка є кінцевим власником або контролером юридичної особи через пряме або опосередковане володіння достатнім відсотком акцій, прав голосу або часток у капіталі такої компанії, у тому числі через володіння акціями на пред’явника або здійснення контролю іншим способом, за винятком компаній, зареєстрованих на регульованому ринку, на яких розповсюджуються вимоги щодо розкриття інформації відповідно до законодавства ЄС або еквівалентні міжнародні стандарти, що гарантують належний рівень прозорості інформації про власників.

Якщо фізична особа володіє 25 % акцій плюс одна акція або часткою в розмірі понад 25 % капіталу клієнта, це вказує на пряме володіння. Якщо юридична особа, яка перебуває під контролем фізичної особи (осіб), або кілька юридичних осіб, які перебувають під контролем тієї самої фізичної особи (осіб), володіють 25 % акцій плюс одна акція або часткою в розмірі понад 25 % капіталу клієнта, це вказує на опосередковане володіння. Це положення засто­совується без обмеження права держав-членів приймати рішення щодо зниження відсотку, який вказує на наявність володіння або контролю. Наявність контролю, який здійснюється іншим способом, визначається, серед іншого, відповідно до критеріїв, зазначених у пунктах від (1) до (5) статті 22 Директиви 2013/34/ЄС Європейського Парламенту та Ради.

II) якщо, після використання всіх можливих засобів і за відсутності підстав для підозри, жодна особа в рамках підпункту І) не визначена, або якщо наявні які-небудь сумніви щодо того, чи визначена особа (особи) є бенефіціарним власником (власниками), то бенефіціарним власником може бути фізична особа (особи), яка обіймає посаду вищого керівника. Під­звітні суб’єкти ведуть облік заходів, вжитих з метою визначення бенефіціарного власника в рамках підпункту І) та цього підпункту;

б) у випадку трастів:

I) засновник;

II) довірчий власник (власники);

III) протектор, якщо є;

IV) бенефіціари або, якщо особи, що одержують вигоду від правової форми чи суб’єкта, ще не були визначені, клас осіб, у чиїх основних інтересах правова форма або суб’єкт був створений чи здійснює діяльність;

V) будь-яка інша фізична особа, що здійснює кінцевий контроль над трастом шляхом пря­мого чи непрямого володіння або іншим чином;

в) у випадку з юридичними особами, такими як фонди та правові форми подібні до трастів, фізична особа (особи), що обіймають посади, еквівалентні чи подібні до тих, що зазначені в пункті «б») (джерело: Директива (ЄС) 2015/849 Європейського Парламенту та Ради від 20 травня 2015 року про запобігання використанню фінансової системи для цілей від­мивання грошей або фінансування тероризму ([Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:32015L0849&from=EN);

- фізична особа, яка в кінцевому підсумку володіє, контролює або отримує вигоди від компанії чи трастового фонду та доходів, що вони отримують. Цей термін використову­ється для відмінності з власниками правових або номінальних компаній та довірених осіб, кожен з яких може бути зареєстрований як законний власник активу, який фактично не має права користуватися його перевагами. Комплексні і непрозорі корпоративні структу­ри, створені в різних юрисдикціях, дозволяють приховати фактичного власника, особливо коли замість них використовуються довірені особи і коли частина структури включена в юрисдикцію секретності (джерело: Financial Transparency Glossary. ISBN: 978-3-943497­51-9 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.transparency.ee/cm/files/2014_ financialtransparencyglossary_en.pdf).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «фізична особа», «юридична особа».

БІЗНЕС ДО БІЗНЕСУ

(англ. business to business ['bιznιs tu: 'bιznιs])

- комерційні угоди між суб’єктами господарювання, такі як: між виробником та оптовим продавцем чи оптовим продавцем та роздрібним продавцем (джерело: The FATF andEGMONT report «Money laundering and terrorist financing through trade in diamonds» (October 2013), Anex I. Glossary of terms [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/ publications/methodsandtrends/documents/ml-tf-through-trade-in-diamonds.html).

БІЛИЙ ПЛАСТИК

(англ. white plastic [wait ' p⅛stιk])

- будь-яка пластикова картка з магнітною смугою без характерних ознак банківської платіжної картки, на магнітну смугу якої нанесена інформація з оригінальної банківської платіжної картки, отримана в результаті скімінгу, івсдропінгу або програмного скімінгу (джерело: Основи платіжного картознавства: посібник-довідник для прокурорів та суддів /Під заг. редакцією Карпова О.О. - К.: Українська міжбанківська Асоціація членів платіжних сис­тем «ЕМА», 2018. - 86 с.).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «платіжна картка».

БІЛЛІНГ

(англ. billing ['bιlιη])

- підготовка та висилання банкомемітентом власнику кредитної (платіжної) карти виписки з рахунка із зазначенням сум і термінів погашення заборгованості. Білінговий цикл складає близько 30 днів. Виписка з рахунка повинна бути відправлена клієнту наперед (у США згідно із Законом про справедливий кредитний Б. - не пізніше ніж за 14 днів до настання терміну платежу). При підготовці виписки здійснюється розрахунок суми періодичного та трансакційного фінансового збору (джерело Финансово-кредитный энциклопедический словарь / Под общ. ред. А.Г Грязновой. - М.: Финансы и статистика, 2002. - С. 10).

БІНГО

(англ. bingo ['bιηgoo])

- азартна гра, в якій гравець використовує спеціальну картку або її електронний аналог з номерами та грає, відмічаючи або закреслюючи номери, що випадково випадають зі спе­ціального лототрону. Виграє той, хто перший закреслить «лінію», що досягається тоді, коли впродовж однієї гри вперше було заповнено усі 5 номерів на горизонтальній лінії на картці; або «хаус» чи «бінго». коли закреслені/помічені усі номери на кратці (джерело: EU Supranational Risk Assessment Report [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https:// eur-lex.europa.eu/resource.html?uri=cellar:d4d7d30e-5a5a-11e7-954d-01aa75ed71a1.0001.02/ DOC_1&format=PDF).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «азартна гра». «гравець».

БІОМЕТРИЧНІ ДАНІ

(англ. biometric data [_ιbaι.oo'met.rιk 'deιto])

- сукупність даних про особу. зібраних на основі фіксації її характеристик. що мають до­статню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб (бі­ометричні дані. параметри - відцифрований підпис особи. відцифрований образ обличчя особи. відцифровані відбитки пальців рук) (джерело: Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 51. - Ст. 716).

БІОМЕТРИЧНІ ПАРАМЕТРИ

(англ. biometric parameters [_ιbaι.oo'met.πk po'ramιtoz])

- вимірювальні фізичні характеристики або особистісні поведінкові риси. що використовуються для ідентифікації (впізнання) особи або верифікації наданої ідентифікаційної інформації про особу (джерело: Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтвер­джують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус: Закон України від 20.11.2012 № 5492-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 51. - Ст. 716).

БІРЖА

(англ. exchange [ιks'tjeιnd3])

- найбільш розвинена форма регулярно функціонуючого ринку масових товарів. що про­даються за стандартами або зразками (товарна Б.); цінних акцій чи облігацій (фондова Б.); іноземної валюти (валютна Б.) (джерело: Економічний словник/Й.С. Завадський, Т.В. Осовська, О.О. Юшкевич. - К.: КОНДОР, 2006. - 356 с.).

БІРЖА ВАЛЮТНА

(англ. foreign exchange currency market ['fυron ιks'tjeιnd3 'kxr.on.si 'mαιkιt])

- організаційно оформлений. регулярно діючий ринок іноземної валюти. де формуються курси валют (валютні котирування) на підставі фактичного співвідношення попиту та про­позицій (джерело: Економічний словник/Й.С. Завадський, Т.В. Осовська, О.О. Юшкевич.

- К.: КОНДОР, 2006. - 356 с.).

БІРЖА ТОВАРНА

(англ. Onmmodity exchange [ko'mυd.o.ti ιks'tjeιnd3 ])

- (1) Постійно діючий оптовий ринок. що функціонує в певному місці відповідно до встановлених правил торгівлі та регламенту. Угоди на б. т. укладаються на стандартні партії товарів. що дає мож­ливість здійснювати операції не лише без попереднього огляду товару. а й взагалі на неіснуючий товар. (2) Форма організації торгівлі відповідно до заздалегідь встановлених правил. Біржу відрізняє регулярність торгівлі. її прив’язаність до жорстко визначеного місця. уніфікація основних вимог до якості товару. умов і термінів постачання. ведення торгівлі на основі зустрічних пропозицій покупців і продавців, висновок угод із постачання на майбутнє (джерело: Економічний словник /Й.С. Завадський, Т.В. Осовська, О.О. Юшкевич. - К.: КОНДОР, 2006. - 356 с.).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «товарна біржа», «товар».

БІРЖОВА ОПЕРАЦІЯ

(англ. exchange transaction [ιks^,feιn⅛ tran^,zskj⅛n])

- угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:

а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (джерело: Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 № 1956-XH// Відомості Верховної Ради Укра­їни. - 1992. - № 10. - Ст. 139).

БІРЖОВІ БРОКЕРИ

(англ. exchange brokers [ιks,feιn⅛,brookoz])

- фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту, обов’язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для ре­єстрації на біржі (джерело: Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 № 1956-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 10. - Ст. 139).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «фізична особа».

БІТКОІН

(англ. bitcoin [,bιtkoιn])

- будучи введеним в обіг у 2009 році, став першою децентралізованої конвертованою валютою і першою криптовалютою. Біткоіни являють собою розрахункові одиниці в формі унікальною ланцюжка цифрових і буквених знаків, що мають цінність тільки внаслідок того, що користувачі готові платити за них. Торгівля біткоінами здійснюється користувачами у цифровій формі з високим ступенем анонімності, і біткоіни можуть обмінюватися (купуватися або продавати­ся) на долари США, євро та інші фіатні або віртуальні валюти. Будь-хто може завантажити безкоштовний відкритий програмний додаток з веб-сайту для відправлення, отримання та зберігання біткоінів, а також для контролю операцій в системі Біткоін. Користувачі також можуть отримати Біткоін-адреси, які функціонують як рахунки на сайтах провайдерів послуг з обміну біткоінів або на сайтах служб онлайнових гаманців. Інформація про операції (грошові потоки) є загальнодоступною і розміщується в загальному реєстрі операцій, де самі операції ідентифікуються за Біткоін-адресою, яка являє собою ланцюжок цифрових і буквених знаків без систематичної прив’язки до фізичної особи. У зв’язку з цим систему Біткоін називають «псевдонімною». Максимальна кількість біткоінів, яка буде згенерованою, становить 21 мільйон (проте кожна одиниця може бути розділена на більш дрібні частини), і цей рівень буде досягнутий до 2140 році (джерело: The FATF Guidance for a risk-based approach virtual currencies (June 2015). Електронний ресурс - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications /fatfgeneral/documents/guidance-rba-virtual-currencies.html).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «децентралізована віртуальна валюта», «кон­вертована віртуальна валюта».

БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

(англ. charitable activity ['f⅛rιtobl sk^,tιvιtι])

- добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої ви­нагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара (джерело: Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 25. - Ст. 252).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «благодійник», «бенефіціар».

БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ

(англ. charitable organization ['f⅛rιtobl _ιoιgonaι'zeιJ⅛n])

- юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну ді­яльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності (джерело: Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 25. - Ст. 252).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «юридична особа», «благодійна діяльність».

БЛАГОДІЙНА ПОЖЕРТВА

(англ. charity donation ['f⅛πti doo'neιj⅛n])

- безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону (джерело: Про благодійну діяльність та благодійні організа­ції: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2013.

- № 25. - Ст. 252).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «благодійник», «кошти», «майно», «бенефіціар», «благодійна діяльність».

БЛАГОДІЙНА ПРОГРАМА

(англ. charity program ['f⅛πtz 'proogram])

- комплекс благодійних заходів у сферах, визначених цим Законом (джерело: Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 25. - Ст. 252).

БЛАГОДІЙНИК

(англ. benefactor ['benrf⅛kto])

- дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності (дже­рело: Про благодійну діяльність та благодійні організації: Закон України від 05.07.2012 № 5073-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 25. - Ст. 252).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «фізична особа», «юридична особа», «благодійна діяльність».

БЛАНКОВИЙ КРЕДИТ

(англ blank I unsecured credit [blaηk / Λnsι'kjood 'krεdιt])

- кредит без забезпечення (без застави майна чи інших видів забезпечення), виданий тільки під зобов’язання позичальника повернути кредит. Банки надають Б. к. надійним позичаль­никам - юридичним і фізичним особам, які мають довготривалі ділові стосунки з банком, стабільні джерела погашення кредиту та якісну кредитну історію. Банки можуть надавати Б. к. лише в межах наявних власних коштів. Зазвичай, при наданні Б. к. встановлюється підвищена процентна ставка (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «фізична особа», «юридична особа».

БЛИЗЬКІ ТА ПОВ’ЯЗАНІ ОСОБИ

(англ. close associates [kloos o’soosnts])

- фізичні особи, які тісно пов’язані з публічними особами (ПО) соціально або професійно (джерело: FATF guidance: Politically exposed persons (Recommendations 12 and 22 [Електро­нний ресурс]. - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/media/fatf/documents/recommendations/ Guidance-PEP-Rec12-22.pdf).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «фізична особа», «публічна особа».

БЛИЗЬКІ ОСОБИ

(англ. close persons [kloos 'p3isnz])

- особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких із суб’єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов

- чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб’єкта (джерело: Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII //Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 49. - Ст. 2056).

БЛИЗЬКІ РОДИЧІ ТА ЧЛЕНИ СІМ’Ї

(англ. close relatives and family members [kloos 'relotιvz ond 'f⅛mιiι 'memboz])

- чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (дже­рело: Кримінальний процесуальний Кодекс України: Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 9-10. - Ст. 88).

БЛОКОВАНИЙ РАХУНОК

(англ. blocked account [blυkt o'kaont ])

- (1) Банківський рахунок, розпорядження яким обмежене за рішенням суду або рішеннями уряду (зазвичай, це рахунки для переказу коштів за кордон). (2) У біржовій справі - рахунок, блокування якого здійснюється, коли клієнт продає раніше куплені, але не оплачені цінні папери, а потім або не може здійснити платіж, або знімає з рахунку частину надходжень від продажу цінних паперів до платежу на покупку. При блокуванні рахунка протягом 90 днів клієнт не може здійснити ніяких платежів, поки повністю не сплатить за попередню операцію (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. -ISBN978-966-346-923- 2. -К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

БЛОКУВАННЯ АКТИВІВ

(англ. asset blocking [⅛set 'blυkiη])

- тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном (джерело: Про санкції: Закон України від 14.08.2014 № 1644-VII // Відомості Верховної Ради України. - 2014. - № 40. - Ст. 2018).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «майно».

БЛОКУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ В СИСТЕМІ

(англ. blocking information in the system ['blυkiη _ιinfo'meijon in δo 'sιstιm])

- дії, внаслідок яких унеможливлюється доступ до інформації в системі (джерело: Про за­хист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України від 05.07.1994 № 80/94-ВР //Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 31. - Ст. 286).

БОРГОВЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

(англ. debt obligation [det _ιυblι'geιJ⅛n])

- зобов’язання позичальника перед кредитором за кредитом (позикою), що виникло внаслі­док випуску і розміщення боргових цінних паперів та/або укладання кредитних договорів (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010№ 2456-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50, /№ 50-51 /. - Ст. 572).

БОРГОВІ ЦІННІ ПАПЕРИ

(англ. debt securities [det si'kjooπtiz])

- цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, пе­редати товари або надати послуги відповідно до зобов’язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов’язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

е) облігації міжнародних фінансових організацій;

є) облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 31. - Ст. 268; Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 № 435-IV//Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40. - Ст. 356).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «цінний папір».

БОРЖНИК

(англ. debtor ['deto])

- юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов’язання­ми, які виникли у фізичної особи у зв’язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов’язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало закон­ної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом (джерело: Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 31. - Ст. 440);

- юридична особа - суб’єкт підприємницької діяльності, який має заборгованість хоча б перед однією фінансовою установою, що не є пов’язаною з боржником особою, та ініціює проведення процедури фінансової реструктуризації відповідно до цього Закону, у тому числі комунальні та державні підприємства, крім фінансових установ та казенних підприємств (джерело: Про фінансову реструктуризацію: Закон України від 14.06.2016 № 1414-VIII // Відомості Верховної Ради України. - 2016. - № 32. - Ст. 555);

- сторона у зобов’язанні (юридична або фізична особа), яка повинна сплатити борг/виконати вимогу банку згідно з умовами укладеного договору (джерело: Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями: затвер­джено постановою Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» від 30.06.2016 № 351 // Офіційний вісник України. - 2016. - № 61. - Ст. 2101). Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «юридична особа», «фізична особа», «банк».

БОРОТЬБА З ТЕРОРИЗМОМ

(англ. fight against terrorism [fait o'genst 'terorιzm])

- діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності (джерело: Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20.03.2003 № 638-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «терористична діяльність».

БОРОТЬБА З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

(англ. fight against human trafficking [fait o'gεnst 'hjuιmon ' trafikip])

- система заходів, що здійснюються в рамках протидії торгівлі людьми, спрямованих на виявлення злочину торгівлі людьми, у тому числі незакінченого, осіб, які від цього по­страждали, встановлення фізичних/юридичних осіб - торгівців людьми та притягнення їх до відповідальності (джерело: Про протидію торгівлі людьми: Закон України від 20.09.2011 № 3739-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2012. - № 19-20. - Ст. 173).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «торгівля людьми».

БОТ (АБО ІНТЕРНЕТ-БОТ)

(англ. bot (or internet bot) [bυt])

- спеціальна програма, яка автоматично або згідно заданого розкладу виконує будь-які дії через інтерфейси, призначені для людей (джерело: Основи платіжного картознавства: посібник-довідник для прокурорів та суддів /Під заг. редакцією Карпова О.О. - К.: Укра­їнська міжбанківська Асоціація членів платіжних систем «ЕМА», 2018. - 86 с.).

БОТ-МЕРЕЖА (АБО БОТНЕТ)

(англ. botnet [bυtnεt])

- комп’ютерна мережа, що складається з деякої кількості хостів, із запущеними ботами - автономним програмним забезпеченням (джерело: Основи платіжного картознавства: посібник-довідник для прокурорів та суддів /Під заг. редакцією Карпова О.О. - К.: Укра­їнська міжбанківська Асоціація членів платіжних систем «ЕМА», 2018. - 86 с.).

БРОКЕР

(англ. broker ['Ьгэокэ])

- особа, що виступає посередником між продавцем і покупцем, зазвичай, за винагороду. Рівень залучення брокера може варіюватись від звичайного посередництва між продавцем і покупцем до посередництва, коли брокер здійснює продаж, отримує кошти від покупця та перенаправ- ляє їх продавцю (джерело: The FATF and EGMONT report «Money laundering and terrorist financing through trade in diamonds» (October 2013), Anex I. Glossary of terms [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/documents/ ml-tf-through-trade-in-diamonds. html);

- експортер наприкінці ланцюжка угод. Брокер є ключовим учасником шахрайської карусельної схеми ухилення від сплати ПДВ, який купує у «буферних» компаніях та постачає компаніям у країнах ЄС для отримання відшкодування ПДВ. У деяких випадках брокери можуть одночасно брати участь у декількох карусельних схемах одночасно (джерело: The FATF Laundering the proceeds of VAT Carousel Fraud Report (February 23, 2007), Anex II. Glossary. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.fatf-gafi.org/publications/methodsandtrends/documents/la underingtheproceedsof>atcarouselfraudreport. html).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «буферний трейдер», «карусельна схема ухилення від сплати ПДВ».

БРОКЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

(англ. broker activity ['Ьгэокэ ^k'tιvιtz])

- укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на під­ставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи (джерело: Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 51. - Ст. 292).

Торговець цінними паперами може виступати поручителем або гарантом виконання зобов’язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отри­муючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом. Торговець цінними паперами, який провадить брокерську діяльність, може надавати своїм клієнтам консультації щодо купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів. На кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами або зна­ходяться у них згідно з договорами на здійснення брокерської діяльності, не може бути звернено стягнення за зобов’язаннями торговця цінними паперами, не пов’язаними із здійсненням ним функцій брокера (джерело: Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV// Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 31. - Стор. 1126. - Ст. 268);

- професійна діяльність суб’єктів підприємницької діяльності на користь страхувальника або перестрахувальника (цедента), спрямована на визначення його потреби в отриманні страхових послуг, консультуванні, наданні допомоги у розробленні умов договору страху­вання, пошуку страховиків, які відповідають вимогам страхувальника, веденні переговорів та укладенні договорів страхування за дорученням страхувальника, здійсненні розрахунків за договорами страхування, підготовці документів для врегулювання питання про збитки у разі настання страхового випадку (джерело: Положення про порядок провадження діяль­ності страховими посередниками: затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками» від 18.12.1996 № 1523 // Урядовий кур'єр. - 21.01.1997).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «цінний папір».

БРУДНІ ФІШКИ

(англ. mud chips [mΛd fιps∣)

- рекламні або джанкет-тур фішки казино, які не можуть бути обміняні на готівку (джерело: FATF Report: Vulnerabilities of Casinos and Gaming Sector (March 2009) Електронний ресурс

- Режим доступу: http:// www.fatf-gafi.org/publications /methodsandtrends/documents/vulne rabilitiesofcasinosandgamingsector.html).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «готівка».

БУНКЕРУВАННЯ

(англ. bunkering ['bΛηkoπη])

- викрадення нафти, що видобувається, через добре організовані транснаціональні злочинні схеми, що включають мережу злочинців, корумпованих політиків та військових чиновників. Викрадення відбувається шляхом застосування ножівки та леза для розрізання трубопро­воду. Коли компанії бачать падіння тиску у своїх лініях, вони послаблюють подачу на час достатній для того, щоб крадії встановили відвідні крани на лінії. Коли тиск підвищується, зловмисники просто відкачують частину нафти для власного використання (джерело: FATF Report: Emerging Terrorist Financing Risks [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.fatf-gafi.org/media/fatf/documents/reports/Emerging-Terrorist-Financing-Risks.pdf).

БУХГАЛТЕРСЬКА ЗВІТНІСТЬ

(англ. accounting reporting [o'kaontιη rι'poιtιη])

- звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів (джерело: Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: затверджено наказом Міністерства фінан­сів України «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»» від 07.02.2013 № 73, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за № 336/22868 // Офіційний вісник України. - 2013. - № 19. - Ст. 665).

Зв’язок з іншими термінами: див. термін «бухгалтерський облік».

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

(англ. accounting [o'kaontιη])

- процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (джерело: Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 40. - Ст. 365);

- (1) Певна система суцільного, безперервного, взаємопов’язаного й документального спо­стереження й контролю за господарською діяльністю ланок господарства у грошовій формі. (2) Процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (джерело: Економічний словник /Й.С. Завадський, Т.В. Осовська, О.О. Юшкевич. - К.: КОНДОР, 2006. - 356 с.).

БЮДЖЕТ

(англ. budget ['bΛ⅛ιt])

- план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функ- цій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (дже­рело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50, /№ 50-51 /. - Ст. 572).

БЮДЖЕТ ДЕРЖАВИ

(англ. state budget [steιt 'bΛd31t])

- план формування та використання фінансових ресурсів країни для забезпечення завдань і функцій, які здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, які сформовані з урахуванням економічних відносин, державного та адміністративно-територі­ального устрою і врегульовані нормами права, складають бюджетну систему України. Доходи бюджету складаються з податків, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги та власні надходження бюджетних установ, справляння яких передбачено законодавством України. Видатки бюджету можуть перевищити його доходи, що є причиною виникнення дефіциту бюджету. Дефіцит бюджету покривається, переважно, за рахунок внутрішніх і зовнішніх державних запозичень.

У процесі формування та виконання Б. д. значна роль належить банківській системі. На­ціональний банк України зберігає та обслуговує обіг державних цінних паперів, здійснює кліринг та розрахунки за угодами з ними. Як учасник Національної депозитарної системи, Національний банк України виконує функції депозитарію та зберігача державних цінних паперів. Грошово-кредитна політика Національного банку України на основі певних ме­ханізмів координується з бюджетно-податковою політикою Уряду (джерело: Банківська енциклопедія / колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНД НБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «Національний банк України», «банківська си­стема».

БЮДЖЕТИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

(англ. budgets of local self-government ['bΛ⅛ιts ov 'lookol,self'gΛvnmont])

- бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об’єднаних територіальних громад (джерело: Бюджетний кодекс Укра­їни: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2010.

- № 50, /№ 50-51 /. - Ст. 572).

БЮДЖЕТИ ОБ’ЄДНАНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

(англ. budgets of the united territorial communities ['bΛ⅛ιts ov δo jo'naitid _ιteπ'toιπol ko'mju:nitiz])

- бюджети об’єднаних територіальних громад, створених згідно із законом та перспектив­ним планом формування територій громад, а також бюджети об’єднаних територіальних громад, визнаних Кабінетом Міністрів України спроможними в порядку, встановленому законом (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI //Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50, /№ 50-51 /. - Ст. 572).

БЮДЖЕТНА УСТАНОВА

(англ. budgetary institution ['bΛ⅛ιtoπ _ιιnstι'tjwJ⅛n])

- орган державної влади, орган місцевого самоврядування, а також організація, створена ними в установленому порядку, що повністю утримується за рахунок державного чи місце­вого бюджету (джерело: Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями: затверджено постановою Правління Наці­онального банку України «Про затвердження Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» від 30.06.2016 № 351 // Офіційний вісник України. - 2016. - № 61. - Ст. 2101).

БЮДЖЕТНЕ АСИГНУВАННЯ

(англ. budgetary appropriation ['bΛ⅛ιtoπ o_ιproopπ'eιj⅛n])

- повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призна­чення, на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50, /№ 50-51 /. - Ст. 572).

БЮДЖЕТНЕ ВІДШКОДУВАННЯ

(англ. budget reimbursement ['bΛ⅛ιt _ιriιιm'b3ismont])

- відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника (джерело: Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 13, /№ 13-14, № 15-16, № 17 /. - Ст. 112).

БЮДЖЕТНЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

(англ. budgetary commitment ['bΛ⅛ιtoπ ko'mιtmont])

- будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладен­ня договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50, /№ 50-51 /. - Ст. 572). Зв’язок з іншими термінами: див. термін «бюджетне асигнування».

БЮДЖЕТНЕ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЗА ДЕРЖАВНИМИ ДЕРИВАТИВАМИ

(англ. budgetary commitment on public derivatives ['bΛ⅛ιtorι ko'mιtmont on 'pΛblιk dι'πvotιvz])

- бюджетне зобов’язання, згідно з яким необхідно здійснити видатки на виплати за державни­ми деривативами відповідно до умов їх розміщення протягом поточного бюджетного періоду та/або в майбутніх (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50, /№ 50-51 /. - Ст. 572).

БЮДЖЕТНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ

(англ. budget appointment ∣'bλ⅛ιt o'pomtmont])

- повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI//Відомості Верховної Ради Укра­їни. - 2010. - № 50, /№ 50-51 /. - Ст. 572).

БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС

(англ. budget process ∣ 'b.∖⅛ιt 'prooses])

- регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бю­джетного законодавства (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010 № 2456-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50, /№ 50-51 /. - Ст. 572).

БЮДЖЕТНІ КОШТИ (КОШТИ БЮДЖЕТУ)

(англ. budget funds ['bΛ⅛ιt fΛndz])

- належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010№ 2456-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50, / № 50-51 /. - Ст. 572).

БЮДЖЕТНІ КРЕДИТИ

(англ. budget loans ['bΛd31t loon])

- бюджетні кошти, розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договору з розпорядником цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику (джерело: Банківська енциклопедія /колектив авторів. - ISBN 978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «бюджетні кошти (кошти бюджету)», «банк».

БЮДЖЕТНІ УСТАНОВИ

(англ. budget institutions ['bΛ⅛ιt _ιmstι'tjuιJ⅛nz])

- органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно держав­ного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими (джерело: Бюджетний кодекс України: Закон України від 18.07.2010№ 2456-VI//Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50, / № 50-51 /. - Ст. 572).

БЮРО КРЕДИТНИХ ІСТОРІЙ

(англ. credit history bureau ['krεdιt 'hιst(o)ri 'bjooroo])

- юридична особа, виключною діяльністю якої є збір, оброблення, зберігання, захист і використання інформації, яка складає кредитну історію. Основним видом діяльності Б. к. і. є ведення кредитної історії.

Б. к. і. створюється у формі господарського товариства. Його засновниками можуть бути юридичні та фізичні особи. Засновники - юридичні особи повинні здійснювати діяльність не менше трьох років з дня реєстрації та не мати заборгованості зі сплати податків та інших обов’язкових платежів за останні три роки. Статутний капітал Б. к. і. формується виключно за рахунок грошових коштів засновників і має бути не менше 5 млн. грн.

На ведення своєї діяльності Б. к. і. повинно отримати відповідну ліцензію в Міністерстві юстиції України. Б. к. і. діє на підставі Положення, яке регламентує правила формування і ведення кредитних історій та затверджується виконавчим органом Б. к. і. за погодженням з Уповноваженим органом.

Б. к. і. має право отримувати відомості та інформацію на договірних засадах. Органи або уповноважені особи (держателі, адміністратори державних реєстрів тощо) зобов’язані на запит Б. к. і. надавати відомості з державних реєстрів в електронному вигляді в разі наяв­ності письмової згоди суб’єктів інформації.

Користувачами Б. к. і. можуть бути банки, небанківські фінансові установи та інші суб’єкти господарської діяльності, які надають майно в кредит або послуги з відстроченням платежу. Інформація для формування кредитної історії надається користувачем до Б. к. і. лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з користувачем.

Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб’єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення інформації щодо нього надає інформацію про себе, що ідентифікує його, та про суб’єкта кредитної історії.

Користувач має право відмовитися від укладання кредитного правочину або укласти кре­дитний правочин на умовах, що враховують ризики від укладання кредитного правочину, у разі відмови суб’єкта кредитної історії надати згоду на доступ до його кредитної історії та/або на передачу інформації Б. к. і. про кредитний правочин з користувачем.

Користувач зобов’язаний повідомити суб’єкта кредитної історії про назву та адресу Б. к. і., до якого передаватиме інформацію для формування його кредитної історії. Б. к. і. зберігає інформацію протягом 10 років з моменту припинення кредитного правочину.

Б. к. і. надають інформацію з кредитних історій у формі кредитних звітів, які містять інфор­мацію, що відображає кредитну історію суб’єкта кредитної історії, та ведуть реєстр запитів щодо кредитних історій. Кредитні звіти надаються користувачам без права їх передачі третім особам. Надання кредитних звітів чи інших послуг, пов’язаних з веденням, обробленням, аналізом інформації, що складає кредитну історію, є платною послугою (джерело: Банків­ська енциклопедія /колектив авторів. -ISBN978-966-346-923-2. - К.: ЦНДНБУ «Знання», 2011. - С. 503).

Зв’язок з іншими термінами: див. терміни «юридична особа», «фізична особа», «банк», «небанківська фінансова установа».