§ 2. Система фінансового права
Правова форма певного виду суспільних відносин формується виходячи зі змісту і завдань тих відносин, які вона регулює. Саме тому правова форма при реалізації цих цілей може включати різні інститути, підгалузі, що часом виходять за межі однієї галузі права.
У цьому разі можливий аналіз правових норм та інститутів права в сукупності з іншими галузями науки, що конкретизують розглядуваний об’єкт. Такими галузями знань можуть виступати філософія, історія, економіка та ін. Правова форма суспільних відносин, охоплюючи сукупність норм і правових інститутів, підпорядковується змісту регульованих відносин, їх структурі та завданням державного регулювання. Надаючи правової форми певній групі відносин, держава виходить з їх змісту, цілей та завдань на конкретному етапі розвитку.Для галузі фінансового права характерний набір інститутів, що забезпечує всі сторони та елементи юридичного режиму руху державних коштів. Необхідно, звичайно, враховувати, що інститути фінансового права передбачають регулювання тільки в рамках галузі і мають спеціалізований характер стосовно певної групи правових норм.
Таким чином, галузь фінансового права містить весь комплекс норм, які регулюють відносини, що становлять предмет фінансового права і забезпечують правове регулювання руху державних коштів. Кожний з інститутів реалізує більш вузькі цілі.
На сучасному етапі в системі правового регулювання фінансових відносин склалася специфічна ситуація, спричинена швидким розвитком практично всіх складників фінансової системи держави. Йдеться про міру інституціональності фінансового права як галузі. Річ у тім, що галузевий режим регулювання визначається сукупністю елементів: методом регулювання, юридичним інструментарієм, принципами, наявністю галузі законодавства та кодифікованого акта. У той же час ці елементи для фінансового права в даний момент характерні не в повному обсязі.
І хоча фінансове право розглядається як галузь права, воно формується через становлення і розвиток інститутів: бюджетного права, податкового права і т. д. Іншими словами, у разі відсутності загального розвивається частка. Ця тенденція та її подальший розвиток можуть негативно позначитися на нормотворчих і правозастосовних процесах у фінансовій сфері, оскільки недооцінювання загальногалу- зевих засад у правовому регулюванні тих чи інших суспільних від- носин може призвести до незв’язаності, розбіжності та конфліктності всієї системи взагалі.Якщо виходити з визначення галузі права, то це насамперед відносно замкнута частина системи права, яка включає сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у певній сфері діяльності людей, і має принципову своєрідність. Саме замкнутою частиною системи права є фінансове право.
Норми фінансового права зумовлені публічною, тобто загально- визначальною для країни, діяльністю, а саме діяльністю з формування грошових фондів для загальнодержавних потреб, утримання державних органів та їх матеріально-фінансового забезпечення. Це стосується діяльності не тільки органів влади, а й органів, що здійснюють її відповідно до Конституції України і встановлених розмежувань компетенції в даній сфері. В перебігу цієї діяльності формується система бюджетів, що зосереджує кошти для потреб загального значення. Такий самий публічний характер має й діяльність органів місцевого самоврядування з формування місцевих бюджетів. Вона спрямована на задоволення місцевих інтересів, які мають загальне значення для даної території, забезпечує формування муніципальних коштів у цих цілях. Отже, публічний характер мають і норми права, що регулюють відносини стосовно встановлення податків органами місцевого самоврядування та їх справляння в місцеві бюджети. Відповідно всі ці відносини є владно-майновими.
Фінансове право включає досить широку сукупність фінансово- правових норм, об’єднаних у певну систему, яка розбита на групи, що характеризуються специфічними особливостями, логічною структурою.
В такий спосіб система фінансового права являє собою сукупність фінансово-правових норм, що зумовлюють внутрішню побудову фінансового права, зміст та особливості розташування його інститутів.Фінансовому праву притаманні певні ознаки.
1. Однорідність фактичного змісту, що передбачає регулювання чітко визначеного різновиду відносин, пов’язаних з рухом централізованих та децентралізованих фондів.
2. Єдність норм, що утворюють фінансове право. Вони становлять єдину систему, що визначається однорідним фактичним змістом. Це забезпечує регулювання даного різновиду фінансових відносин, що не виключає спеціалізації юридичних норм усередині інституту.
3. Законодавча відокремленість, що означає ззовні відокремлене закріплення основних положень галузі в нормах, що її утворюють.
В основі класифікації як безпосередньо галузі права, так і інших підрозділів традиційно лежить предмет правового регулювання, тобто коло суспільних відносин, регульованих нормами того чи іншого правового утворення як первинного, так і вторинного рівня. На первинному рівні виділяються галузі права, правові інститути (субінститути) та їх об’єднання - підгалузі; на вторинному - вторинні утворення: комплексні галузі права, комплексні та змішані правові інститути, що використовують декілька юридичних режимів регулювання в їх об’єднанні. Якщо безпосередньо галузь права - це сукупність норм, що регулюють особливі види суспільних відносин, які засвоїм еконо- міко-правовим і соціальним змістом потребують відокремленого, самостійного регулювання, то правовий інститут - це підрозділ (група) юридичних норм усередині галузі.
Юридичні норми утворюють галузь права не безпосередньо, а через інститути. Формування галузі може охоплювати декілька сходинок (інститут - складний інститут - підгалузь - галузь). Наприклад, податкове право займає чітко виражене становище. З одного боку, до нього входять інститути вузької групи відносин (інститут місцевих податків і зборів, оподаткування юридичних осіб тощо), а з другого - складний інститут податкового права є одним з елементів, що утворюють суцільну галузь фінансового права.
Фінансове право включає досить велику сукупність фінансових норм, об’єднаних у певну систему, розбиту на групи, що характеризуються специфічними особливостями, логічною структурою. Система фінансового права - об’єктивна сукупність суспільних фінансових відносин, що визначає внутрішню структуру фінансового права, зміст та особливість розміщення норм, які регулюють фінансові правовідносини.
У системі фінансового права виділяють частини, підгалузі, інститути. Норми фінансового права залежно від особливостей регульованих ними відносин утворюють окремі структурні підрозділи. У системі галузі фінансового права існують декілька підсистем, інститутів, які можна виокремити в розділи.
Загальна частина акумулює інститути, що закріплюють загальні підходи до регулювання фінансової системи, які стосуються всіх норм Особливої частини. Загальна частина охоплює норми, що нібито винесені за дужки. У дужках - інститути Особливої частини і саме до них застосовуються положення Загальної частини, але вже в конкретному випадку, зумовленому характером інституту. До Загальної частини входять фінансово-правові норми, що закріплюють основні принципи, форми і методи фінансової діяльності; поняття і функції фінансів; систему фінансових органів, їх повноваження; правове становище інших суб’єктів фінансового права; загальні положення організації фінансового контролю.
Норми Загальної частини конкретизуються в Особливій частині, що складається з декількох розділів, підгалузей, які включають відповідні інститути. Регулюючи більш вузькі і однорідні за змістом фінансово-правові інститути, вони утворюють певні підгалузі та розділи. Особливу частину становлять фінансово-правові норми, що регулюють відносини у сферах бюджетної системи; державних доходів і видатків; обов’язкового державного страхування; кредитування; публічного регулювання банківської діяльності; валютного регулювання.