§ 6. Податковий контроль

У ст. 61 Податкового кодексу України закріплені визначення по­даткового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення. Податковий контроль - система заходів, що вжива­ються контролюючими органами з метою контролю правильності на­рахування, повноти і своєчасності сплати податків та зборів, а також додержання законодавства з питань проведення розрахункових і касо­вих операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється контролюючими органами (ст. 41 Податкового кодексу України) в межах їх компетенції, встановленої Податковим кодексом України. Органи Служби безпеки України, вну­трішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадо­ві) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні переві­рок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити пере­вірки суб’єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Основними завданнями податкового контролю є:

1) перевірка виконання податкових обов’язків платників;

2) перевірка правильності і своєчасності здійснення операцій, пов’язаних з оподаткуванням, підтримання і забезпечення дисципліни у сфері оподаткування;

3) попередження і усунення правопорушень у сфері оподаткування, виявлення винних та притягнення їх до відповідальності.

Об’єктом податкового контролю є переважно грошові відносини, що виникають при формуванні публічних грошових ресурсів. При цьому об’єкт фінансового контролю необхідно відрізняти від його предмета. Предметом же фінансового контролю є фактично первинна документація (бухгалтерські звіти, кошториси, баланси та ін.), що свідчить про рух контрольованих грошових фондів, своєчасну та повну реалізацію податкового обов’язку.

У ст. 62 Податкового кодексу України розкрито способи здійснення податкового контролю. Зокрема, податковий контроль здійснюється шляхом: 1) ведення обліку платників податків; 2) інформаційно-аналі­тичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби;

3) перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також пере­вірок щодо додержання законодавства, контроль за додержанням яко­го покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому інши­ми спеціальними законами, що регулюють відповідну сферу право­відносин.

Основним методом податкового контролю є податкова перевірка. Об’єктивна передумова реалізації цього методу податкового контролю пов’язана з повноваженнями органів, наділених правом на проведення контролюючих дій. У широкому сенсі подібними правами наділені всі органи, що контролюють надходження податків та зборів до бюджетів. Однак спеціально для цієї мети створено органи Державної податкової служби України. Серед основних прав цієї служби виділено права по­даткових органів на здійснення перевірки грошових документів, бух­галтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податкових платежів.

Податкова перевірка являє собою діяльність податкових органів (або у деяких випадках аудиторських, громадських організацій) з ана­лізування і дослідження первинної облікової та звітної документації, пов’язаної зі сплатою податкових платежів, з метою перевірки своє­часності і повноти сплати податків та зборів, правильного ведення 240 податкового обліку, обчислення сум податкових платежів, здійснення податкової звітності.

Перевірка виражається в зіставленні фактичних даних контролю з даними, відбитими в первинній документації. В основному в ході перевірок контролюються окремі сторони фінансово-господарської діяльності, деякі складові податкового обов’язку. За підсумками пере­вірки визначаються заходи щодо усунення виявлених недоліків.

Здійснення податкових перевірок передбачає послідовну реалізацію дій, пов’язаних з проведенням податкового контролю певними суб’єктами щодо діяльності конкретних осіб при реалізації ними обов’язків, пов’язаних зі сплатою певних податків та зборів. Прове­дення податкових перевірок передбачає певне підготування до безпо­середньо контролюючих дій, здійснення самої податкової перевірки та підбиття її підсумків.

Безпосереднім об’єктом дослідження і контролю в ході податкової перевірки є грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, показники електронно-касових апа­ратів та комп’ютерних систем, які використовуються для розрахунків за наявні кошти зі споживачами. Об’єктом податкового контролю мо­жуть бути й інші документи, незалежно від способу надання інформа­ції, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (наприклад, патенти, свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів підприємниць­кої діяльності, спеціальні дозволи на її здійснення тощо).

Суб’єкти податкових перевірок охоплюють коло осіб, наділених як повноваженнями, так і правами й обов’язками у зв’язку із проведенням податкового контролю. Система суб’єктів відносин, що регулюють здійснення податкових перевірок, передбачає виділення декількох груп. Насамперед йдеться про контролюючих суб’єктів - осіб, наділених повноваженнями на здійснення контролюючих дій. Вони фактично організують і здійснюють проведення податкової перевірки. Дії, пов’язані із проведенням податкових перевірок, орієнтовані на оціню­вання поведінки контрольованих суб’єктів. Контрольованими суб’єктами є підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, спільні підприємства (як такі, що здійснюють підприєм­ницьку діяльність, так і ті, що не здійснюють такої), фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства).

Види та порядок проведення податкових перевірок визначаються статтями 75-86 Податкового кодексу України. Органи державної по­даткової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

1. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у примі­щенні органу державної податкової служби виключно на підставі да­них, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Камеральну перевірку законодавець пов’язує з двома прин­циповими ознаками: проведення її у приміщенні органу державної податкової служби та наявність як підстав виключно даних, що міс­тяться в податкових деклараціях (розрахунках) платника податку.

2. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також додержання валютного та іншого законодавства, контроль за додер­жанням якого покладено на контролюючі органи. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місце­знаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

3. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташуван­ня господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Подібна перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо додержання порядку здійснення платниками податків розрахун­кових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва 242 та обігу підакцизних товарів, додержання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

У найбільш загальному сенсі податкові перевірки можна класифі­кувати за декількома підставами:

1) за обсягом контрольованих дій (комплексні, вибіркові, цільові або тематичні). Якщо комплексна перевірка являє собою дослідження дій (бездіяльності) контрольованого суб’єкта за певний період з усіх питань і напрямків його діяльності, то вибіркова перевірка здійсню­ється при аналізуванні окремих сторін діяльності контрольованого суб’єкта та проводиться або окремо, або як частина комплексної. Ці­льова (тематична) перевірка виступає як перевірка окремого виду операцій або напрямку діяльності контрольованого суб’єкта з певного кола питань або з одного напрямку діяльності. Результати цільових перевірок використовуються при здійсненні комплексних, вибіркових перевірок та відображаються в їхніх відповідних актах або оформля­ються як додатки до цих перевірок. Виявлення серйозних порушень податкового законодавства в ході цільової перевірки може стати під­ставою проведення комплексної податкової перевірки;

2) за повнотою охоплення об’єктів (загальні та вибіркові). Прове­дення загальної перевірки передбачає дослідження контролюючими суб’єктами абсолютно всіх документів, що містять інформацію та свідчать про реалізацію податкового обов’язку контрольованим суб’єктом.

3) залежно від місця проведення (камеральні, виїзні та зустрічні). Камеральна податкова перевірка являє собою перевірку, здійснювану органом податкового контролю за місцем його розташування, при наданні йому звітних та інших документів без виїзду на контрольова­ні об’єкти. За підсумками проведення камеральної перевірки можуть бути застосовані санкції або здійснені донарахування податку. Платник податків або податковий агент зобов’язаний давати пояснення, нада­вати додаткові відомості і документи в ході камеральної перевірки, але тільки ті, які містять відомості, що підтверджують правильність та своєчасність обчислення і сплати податків та зборів. Виїзна податкова перевірка є перевіркою, здійснюваною за місцем перебування платни­ка податків або за місцем розташування об’єкта, стосовно якого про­водиться така перевірка, на підставі даних податкових декларацій та існуючих у податкових органах документів і відомостей про діяльність і майно платника податків та зборів, а також одержаних у нього до­кументів та відомостей;

4) залежно від періодичності проведення (планові, позапланові, повторні). Планова перевірка являє собою податкову перевірку, здій­снювану відповідно до плану діяльності контролюючого органу. Аль­тернативою планової податкової перевірки є перевірки, здійснювані контролюючими органами поза зв’язком із затвердженим планом про­ведення контролюючих дій, - позапланові. Як різновид або самостій­на стадія планової податкової перевірки може бути розглянута повтор­на податкова перевірка, що проводиться через певний час після пла­нової з тих самих питань і за той самий контрольований період. По­вторна податкова перевірка здійснюється з метою контролю за усунен­ням виявлених недоліків у ході планової перевірки;

5) залежно від характеру контрольованих показників (формальні, арифметичні). Формальна податкова перевірка являє собою перевірку правильності заповнення первинних документів, реквізитів, підчищень, виправлень і т. д. Арифметична перевірка спрямована на дослідження правильності підрахунків і обчислень в облікових та звітних докумен­тах контрольованих суб’єктів.