Бюджетна класифікація та її склад

Для формування складу доходів та видатків Державного та міс­цевих бюджетів використовується бюджетна класифікація. Бюджетна класифікація України є єдиною для всіх бюджетів, що складають бюд­жетну систему України.

Бюджетна класифікація - це єдине систематизоване згрупуван­ня доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням по­гашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація України створюється для:

• складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звіту­вання про їх виконання;

• здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів держав­ної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів;

• проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, а також орга­нізаційних, функціональних та економічних категорій видатків;

• забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів та видатків та для забезпечення взаємозв’язку між функціональними призначеннями та економічним характером видатків бюджету Мі­ністерство фінансів своїм наказом затверджує бюджетну класифі­кацію і зміни до неї, інформує про це в обов’язковому порядку Верховну Раду України. Саме бюджетна класифікація допомагає проводити дієвий контроль за цільовим використанням бюджетних коштів.

Згідно з наказом Міністра фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» була впроваджена нова структу­ра такої класифікації, яка відповідає сучасним вимогам реформування бюджетних відносин^[78].

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1.

• податкові надходження;

• неподаткові надходження;

• доходи від операцій з капіталом;

• трансферти (ст. 9 БК).

До податкових надходжень відносяться загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі, які встановлені по­датковим законодавством України. Наприклад, податок на прибуток, податок на додану вартість, платежі за користування надрами, мито або збір за спеціальне використання природних ресурсів.

До неподаткових надходжень відносяться:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності (наприклад, доходи, які держава отримує від продажу державних підприємств);

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

в) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

г) інші неподаткові надходження (наприклад, находження коштів від реалізації конфіскованого майна за матеріалами митних органів).

До доходів від операцій з капіталом належать надходження від продажу основних засобів, державних запасів товарів, землі і немате­ріальних активів.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, ін­ших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безпово­ротній основі.

Таким чином, класифікація доходів бюджету складається з груп, які поділяються на підгрупи за видами, а підгрупи поділені на статті, а деякі - і на підстатті.

2. Видатки бюджету, які класифікуються за:

• функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональ­на класифікація видатків);

• економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

• ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

• бюджетними програмами (програмна класифікація видатків) (ст. 10 БК).

Функціональна структура видатків дозволяє визначити цільове призначення діяльності органів державної влади і має розділи, в яких визначаються напрямки використання бюджетних коштів на здійснен­ня загальних функцій держави та органів місцевого самоврядування.

До головних розділів функціональної структури видатків бюджетів відносяться державні послуги загального призначення. Ці послуги включають у себе діяльність державних органів, не пов'язану з надан­ням послуг окремим особам чи господарським одиницям. Це, наприк­лад: загальнодержавні функції; оборона; громадський порядок, безпека та судова влада; економічна діяльність; охорона навколишнього при­родного середовища; житлово-комунальне господарство; охорона здо­ров'я; духовний та фізичний розвиток; освіта; соціальний захист і соціа­льне забезпечення та інші.

Розділи поділяються на підрозділи та групи, в яких конкретизу­ються напрями спрямування бюджетних коштів на виконання повно­важень учасників бюджетної діяльності. Наприклад, розділ «Громад-

ський порядок, безпека та судова влада» містить підрозділи: діяль­ність із забезпечення громадського порядку, боротьба із злочинністю та охорона державного кордону; протипожежний захист та рятування; судова влада; кримінально-виконавча система та виправні заходи; дія­льність у сфері безпеки держави; нагляд за додержанням законів та представницькі функції в суді; фундаментальні та прикладні дослід­ження і розробки у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади; інша діяльність у сфері громадського порядку, безпеки та су­дової влади.

Економічна класифікація видатків бюджетів деталізує викорис­тання коштів за їхніми предметними ознаками - заробітна плата, на­рахування на заробітну плату, комунальні послуги, операції із основним капіталом, товари і послуги, субсидії, капітальні і поточні трансферти та ін. Тобто ця класифікація здійснюється за економічними ознаками, які зведені в економічні категорії. Такий розподіл забезпечує єдиний підхід до всіх одержувачів з точки зору виконання бюджету.

Під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню, тобто такі платежі, які не створюють і не компенсують фінансові вимоги. Видатки можуть передбачатись на поточні потреби (поточні видатки) або для здійснення капітальних витрат (капітальні видатки).

Відомча класифікація видатків визначає головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державна казначейська служба Украї­ни веде реєстр розпорядників бюджетних коштів. Відомча класифіка­ція видатків має на меті оптимізацію кількості головних розпорядників коштів бюджетів, поліпшення бюджетного планування та побудову 204

чіткої, організаційно досконалої системи державного управління. До го­ловних розпорядників коштів державного бюджету належать: Управ­ління справами Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Господарське управління Кабінету Міністрів України, Верхов­ний Суд України, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство фінансів України, інші міністерства, урядові організації, Рада міністрів АР Крим, обласні державні адміністрації та ін.

Програмна класифікація видатків передбачає розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами, які є систематизованим переліком заходів, спрямованих на досягнення загальної мети та їх виконання.

Програмна класифікація видатків базується на конкретних комп­лексних програмах із чітко визначеними цілями та завданнями, а меха­нізм і методика оцінки бюджетних коштів дозволяють оцінювати ре­зультативність та ефективність таких програм за встановленими крите­ріями.

Дієва система управління державними фінансами в Україні є ін­струментом, спроможним забезпечити економічний розвиток держа­ви та гарантувати виконання соціальних зобов’язань перед її грома­дянами. Стратегічне значення для регулювання реального сектору економіки та фінансового сектору, забезпечення розвитку регіонів, підтримки підприємницької діяльності мають державні фінанси, пла­нове використання яких є одним з основних чинників економічного та соціального розвитку України. Ефективна система управління дер­жавними фінансами має значний вплив на забезпечення стабільності бюджетної системи, а також загальної фінансової безпеки та стійкого економічного зростання країни.

Необхідним кроком у реалізації «Стратегії розвитку системи уп­равління державними фінансами» в частині запровадження програм­но-цільового методу в бюджетному процесі на місцевому рівні було видання наказу Міністерства фінансів України «Про деякі питання запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів»^[83].

3. Класифікація фінансування бюджету, яка здійснюється за такими ознаками:

а) фінансування за типом кредитора - за категоріями креди­торів або власників боргових зобов’язань;

б) фінансування за типом боргового зобов’язання - за засо­бами, що використовуються для фінансування дефіциту або про- фіциту.

Під фінансуванням бюджету за типом кредитора розуміють залучення коштів для фінансування видатків за рахунок коштів бюд­жетів інших рівнів та державних фондів, за рахунок позик Національ­ного банку України та інших банків.

Фінансування бюджету за типом боргового зобов’язання пе­редбачає отримання коштів за рахунок випуску та погашення довго­строкових і короткострокових облігацій та векселів.

Класифікація фінансування бюджету вказує на джерела отриман­ня фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, а також показує використання коштів, які утворилися в результаті пере­вищення доходів бюджету над його видатками.

Фінансування бюджету поділяється на підгрупи: внутрішнє фінансування і зовнішнє. Внутрішнє фінансування включає всі опе­рації фінансування, що відбуваються між органами державного уп­равління та резидентами вітчизняної економіки, до яких відносяться приватні особи, підприємства, органи управління та інші економічні одиниці.

Формами фінансування є: позики, одержані з державних фондів, з бюджетів інших рівнів, позики у банках тощо; зміна структури залиш­ків бюджетних коштів на розрахунках в установах банків.

Зовнішнє фінансування включає всі операції фінансування між органами державного управління та приватними особами, підприємст­вами, державними органами, міжнародними організаціями та іншими економічними одиницями, що не є резидентами даної країни. Сюди ж відноситься торгівля між резидентами та нерезидентами державними паперами, які знаходяться в обігу. Статистичні дані про фінансування, які класифікуються за типом боргового зобов’язання, є важливим джерелом інформації про засоби, що використовуються державними органами для фінансування свого дефіциту чи розподілу фінансових ресурсів, утворених унаслідок перевищення їх доходів над видатками.

Навіть після того, як державні органи здійснили залучення з метою фінансування свого дефіциту, ця заборгованість ще протягом тривалого періоду часу буде впливати на структуру активів та паси­вів усієї економіки в цілому. Для того, щоб тримати в полі зору даний аспект діяльності органів управління, необхідно мати послідов ні та узгоджені дані про їх непогашений борг, які відповідали б потребам статистичного аналізу.

4. Класифікація боргу, яка систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави, АР Крим та органів місцевого само­врядування перед юридичними особами, банківськими установами за внутрішніми та зовнішніми зобов’язаннями. Наприклад, заборгова­ність перед банківськими установами за залишками вкладів населен­ня, централізованими колишнім Ощадним банком СРСР, та компенса­ція за ними.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання.

На даний час затверджено цілу низку документів, впроваджен­ня яких спрямоване на вдосконалення нормативно-правової бази з питань управління державним боргом, у тому числі з метою змен­шення ризиків у сфері управління державним боргом. Наприклад, для ефективного управління державним боргом у період з 2013 по 2015 рік діє «Середньострокова стратегія управління державним боргом на 2013-2015 роки», протягом 2014 року діяла «Програма управління державним боргом на 2014 рік», у період з 2012 по 2014 рік діяла «Середньострокова стратегія управління державним бор­гом на 2012-2014 роки»^[84].

Станом на 31 грудня 2014 року державний та гарантований державою борг України становив 1.100.563.980,35 тис. грн або 69.794.848,71 тис. дол. США, в тому числі: державний та гаранто­ваний державою зовнішній борг - 611.697.072,98 тис. грн (що ста­новить 55,58 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 38.792.206,02 тис. дол. США; державний та гарантований державою внутрішній борг - 488.866.907,36 тис. грн (44,42%) або 31.002.642,69 тис. дол. США.

Державний борг України становив 946.819.427,35 тис. грн (або 86,03 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 60.044.776,92 тис. дол. США. Державний зовнішній борг становив 485.815.804,55 тис. грн (44,14 % від загальної суми дер­жавного та гарантованого державою боргу) або 30.809.149,84 тис. дол. США. Державний внутрішній борг становив 461.003.622,80 тис. грн (41,89 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу) або 29.235.627,08 тис. дол. США.

Гарантований державою борг України становив 153.744.552,99 тис. грн (13,97 %) або 9.750.071,79 тис. дол. США, в тому числі: гарантова­ний зовнішній борг - 125.881.268,43 тис. грн (11,44 %) або 7.983.056,18 тис. дол. США; гарантований внутрішній борг - 27.863.284,56 тис. грн (2,53 %) або 1.767.015,61 тис. дол. США^[85].

Структура бюджетної класифікації України необхідна для створення єдиної інформаційної системи державних доходів і видатків на всіх рів­нях влади, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних даних. Бюджетна класифікація єдина як для доходів і видат­ків державного бюджету, так і для місцевих бюджетів, зведеного бюд­жету. Однак частина бюджетної класифікації використовується тільки для Державного бюджету. Наприклад, підрозділ «Створення державних запасів і резервів» належить до розділу економічних видатків Держав­ного бюджету. Класифікація джерел зовнішнього фінансування дефіциту або класифікація структури зовнішнього боргу також використовуються для складання Державного бюджету.

Практика складання бюджетів останніх п'яти років свідчить про впровадження бюджетної класифікації у бюджетний процес із постійни­ми новаціями. Так, Закон «Про Державний бюджет України на 2015 рік» було затверджено з десятьома додатками: додаток № 1 «Доходи Дер­жавного бюджету України на 2015 рік»; додаток № 2 «Фінансування Державного бюджету України на 2015 рік»; додаток № 3 «Розподіл ви­датків Державного бюджету України на 2015 рік», який поєднав функ­ціональну та відомчу класифікацію державних видатків; додаток № 4 «Повернення кредитів до Державного бюджету України та розподіл на­дання кредитів з Державного бюджету України в 2015 році»; додаток № 5 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2015 рік на цент­ралізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями»; додаток № 6 «Міжбюджетні трансферти (базова та реверсна дотації, освітня та медична субвенції з державного бюджету місцевим бюдже­там) на 2015 рік»; додаток № 7 «Міжбюджетні трансферти (інші дотації та субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам) на 2015 рік»; додаток № 8 «Розподіл видатків Державного бюджету Украї­ни на 2015 рік на здійснення правосуддя в розрізі місцевих та апеляцій­них судів»; додаток № 9 «Перелік кредитів (позик), що залучаються державою до спеціального фонду Державного бюджету України у 2015 році від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів)»; додаток № 10 «Перелік закладів, установ, організацій та заходів освіти, культури, охорони здо­ров‘я та фізичної культури і спорту, які передаються на фінансування / надання фінансової підтримки з місцевих бюджетів». Додатки мають таку ж юридичну силу, як і Закон.

Отже, бюджетна класифікація необхідна для визначення та групу­вання джерел доходів і напрямів витрачення коштів за однорідними ри­сами, що систематизує та полегшує процес формування, виконання бюджетів і бюджетного контролю за рухом бюджетних коштів.

Контрольні питання

1. Чому «бюджет» - це складна категорія?

2. У чому полягає політичне значення бюджету?

3. У чому полягає правове значення бюджету?

4. Які складові частини має бюджет?

5. Які функції виконує бюджетна діяльність?

6. Яке призначення має зведений бюджет?

7. Визначте структуру бюджетної системи України.

8. На яких принципах ґрунтується бюджетна система України?

9. Які принципи побудови бюджетної системи встановлює Кон­ституція України?

10. Для чого використовується бюджетна класифікація?

11. За якими розділами класифікуються доходи бюджету?

12. За якими розділами класифікуються видатки та кредитуван­ня бюджету?

13. За якими розділами класифікується фінансування бюджету?

14. За якими розділами класифікується борг?

15. Який нормативний акт встановлює бюджетну класифікацію та для чого вона використовується?