9.2. Формування міського ландшафту й охорона природних ресурсів в населених пунктах
Сучасний міський ландшафт уявляє собою гармонійне поєднання та взаємодію природних та природно-соціальних умов та процесів з антропогенними об’єктами. Природні умови та процеси у вищевикладеному визначенні означають усі фактори навколишнього середовища, які були утворені без трудової участі людини: земля та її надра, моря та ліси, об’єкти тваринного та рослинного світу, атмосферне повітря тощо.
Природно-соціальні умови та процеси означають фактори навколишнього середовища, обумовлені природними процесами, які опосередковані розумом людини: міські парки, висаджені людиною, болота та водойми, утворені під впливом людини. Природно-соціальні умови та процеси припускають формування об’єктів під впливом природних сил, які використовуються людиною для їх створення та включення в екосистему, у наступному розвинуті як природні об’єкти за природними закономірностями[121].На відміну від природно-соціальних умов та процесів антропогенні об’єкти формуються людиною в процесі її життєдіяльності. До них відносяться будинки, споруди, шляхи. Раніше ці об’єкти в природі не існували і не були частиною природної екосистеми. Таким чином, міський ландшафт (ландшафт населеного пункту) – це складний природний, соціальний та виробничий комплекс, розвивається як єдине ціле та характеризується тим, що постійно перетворюється господарською діяльністю людини. Він включає промисловість, транспорт, архітектурно-будівельні ансамблі, заклади науки, освіти, культури, жилі і комунально-побутові, міські угіддя, парки відпочинку, зелені зони тощо.
Правовий режим охорони міських ландшафтів – поняття більш широке, ніж правовий режим охорони окремих природних ресурсів в населених пунктах, які виступають компонентами цих ландшафтів. Охорона ландшафтів і охорона компонентів ландшафтів співвідносяться між собою як загальне та окреме, оскільки будь-яка правова охорона компонента ландшафту є одночасно елементом режиму охорони ландшафту в цілому.
Міста мають багато екологічних проблем, що виникають і нагромаджуються в зв’язку з науково-технічним прогресом. Саме в містах спостерігається: забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами, підвищений рівень шуму, порушення природних ландшафтів, засмічення водних ресурсів, забруднення та руйнування ґрунтів, порушення санітарного режиму побутовими та виробничими відходами, порушення зелених зон тощо. А тому до якості навколишнього природного середовища міст та населених пунктів висуваються більш високі вимоги.Правова охорона навколишнього природного середовища в містах та інших населених пунктах здійснюється на підставі загальних екологічних правових норм, спрямованих на охорону земель від ерозії, вод і атмосферного повітря від забруднення, тобто на забезпечення сприятливого та безпечного стану навколишнього природного середовища в населених пунктах. Разом з тим специфіка об’єкта охорони визначає і специфіку природоохоронних заходів, що притаманні лише охороні природного середовища населених пунктів. До таких заходів відносяться: еколого-вимогливе планування, проектування, будівництво міст та інших населених пунктів, їх благоустрій; правові вимоги при розміщенні та розвитку в містах виробничих об’єктів господарського комплексу; забезпечення охорони атмосферного повітря, вод, земель в населених пунктах; охорона зеленої та захисної рослинності в містах та інших населених пунктах.
Екологічне законодавство забезпечує охорону середовища міст та інших населених пунктів через екологічно обґрунтоване планування і забудову населених пунктів, що дозволяє звести до мінімальних наслідків більшість негативних факторів, характерних для сучасних населених пунктів та здійснювати управління ними через запобігання їх настання[122]. Згідно ст. 19 Закону «Про основи містобудування», при розробці містобудівної документації та її реалізації, будівництві і реконструкції підприємств, будинків, споруд, комплексів та інших об’єктів суб’єкти містобудівної діяльності зобов’язані дотримуватись встановлених природоохоронним законодавством і нормативно-технічними документами вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження та раціонального використання природних ресурсів, санітарно-гігієнічні вимоги щодо охорони здоров’я людини, передбачити заходи для нейтралізації, утилізації, знищення або переробки усіх шкідливих речовин і відходів.
Відповідно до ст. 27 «Основ законодавства про охорону здоров’я» в країні встановлені єдині санітарно-гігієнічні вимоги до планування і забудови населених пунктів.Важливим законодавчим актом, регулюючим планування та забудову населених пунктів, є Закон «Про регулювання містобудівної діяльності»[123]. Згідно ст. 2 вказаного Закону, планування та забудова територій – це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об’єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об’єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об’єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; проведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру; здійснення контролю у сфері містобудування.
Планування та забудова населених пунктів здійснюється на підставі кількох видів планової документації: генерального плану населеного пункту; плану зонування території, детального плану території тощо. Генеральний план населеного пункту – це нормативний акт, який призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральний план обов’язково повинен містити дані про навколишнє природне середовище у даному населеному пункті, основних факторах впливу на природне середовище, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану, визначення територій з санітарно-гігієнічними та природоохоронними обмеженнями.На підставі генеральних планів розробляються плани зонування та детальний план території міст та їх окремих частин з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов. Відповідно до ст. 59 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», планування, розміщення, забудова та розвиток населених пунктів здійснюється за рішенням місцевих рад з урахуванням екологічної ємності територій, з додержанням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Розміщення та розвиток в містах виробничих об’єктів господарського комплексу повинно виключати несприятливий вплив негативних факторів на здоров’я та санітарно-побутові умови життя населення. Екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об’єктів передбачаються ст. 51 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища». При розміщенні та розвитку в містах виробничих об’єктів повинні забезпечуватись екологічна безпека людей, раціональне використання природних ресурсів, додержання нормативів шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. При цьому повинні передбачатися вловлювання, утилізація, знешкодження шкідливих речовин і відходів або повна їх ліквідація, виконання інших вимог щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей.
Виробничі об’єкти, діяльність яких пов’язана зі шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
Проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людей. Згідно ст. 31 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» до проектної документації на будівництво об’єктів, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», додаються результати оцінки впливу на довкілля.Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємності території, стану навколишнього природного середовища в місті, де планується розміщення об’єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об’єктів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переоснащують, вводять в дію виробничі об’єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають про це спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань екології та його органам на місцях спеціальну заяву. Виробничі об’єкти, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію, забороняється вводити в дію.