§ 3. Правовий статус ліквідатора банку

Ліквідація банку - це процедура припинення функціонування бан­ку як юридичної особи відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність». Статтями 7, 9, 26, 38, 46 цього Закону передбачене припинення діяльності банку шляхом його ліквідації за рішенням власників без наявності ознак неплатоспро­можності.

Ліквідатор банку - це юридична або фізична особа, яка здійс­нює функції щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів. Вимоги щодо осіб, які можуть виконувати функ­ції ліквідатора банку, містяться в ст. 76, 90 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положенні про сертифікацію осіб на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку^[42].

Ліквідатором може бути призначена:

1) фізична особа, яка відповідає вимогам, що пред’являють­ся згідно зі ст. 76 Закону України «Про банки і банків­ську діяльність» до тимчасового адміністратора;

2) юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації та ліквідації банків, щодо на­дання аудиторських, юридичних або консалтингових по­слуг і має не менше трьох працівників з сертифікатом Національного банку України на право здійснення тим­часової адміністрації та ліквідації банку.

До участі в ліквідації банку допускаються лише особи, які мають сертифікат Національного банку України на право здій­снення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, високі про­фесійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію (у тому числі, якщо їх незаконні дії в минулому не спричинили банк­рутства банку або іншого суб’єкта підприємницької діяльнос­ті), економічну чи юридичну освіту та досвід роботи в банків­ській системі.

Частиною 2 ст. 90 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється призначати ліквідатором банку фізичну або юридичну особу, яка виконувала функції тимчасового адмі­ністратора в цьому банку. Необхідність такої заборони зумовле­на потребою забезпечення неупередженості ліквідатора під час здійснення своїх повноважень.

Ліквідатором (керівником ліквідації) не може бути:

а) фізична особа:

- яка є кредитором, пов’язаною особою або акціонером (учасником) банку;

- яка має судимість, не погашену і не зняту в установ­леному законом порядку, або є обвинуваченою в кри­мінальній справі;

- яка не виконала своїх зобов’язань перед будь-яким банком;

б) юридична особа:

- яка є кредитором, пов’язаною особою або акціонером (учасником) банку;

- яка є стороною в судовій справі за участю банку;

- яка не виконала зобов’язань перед будь-яким банком.

Національний банк України і ліквідатор укладають договір про ліквідацію банку, в якому визначаються права й обов’язки сторін та інші обов’язкові умови, необхідні для забезпечення процедури ліквідації банку. У договорі з юридичною особою ви­значається керівник ліквідації, який має сертифікат Національ­ного банку України на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку, а також можуть визначатися й інші фізичні особи, які здійснюють ліквідаційну процедуру. Договір набуває чинності та є обов’язковим з часу призначення ліквідатора відпо­відною постановою Правління Національного банку України.

Фінансова відповідальність, життя та здоров’я ліквідатора мають бути застраховані згідно з законодавством України, нор­мативно-правовими актами Національного банку України та до­говором про ліквідацію банку відповідно до закону.

Права та обов’язки ліквідатора визначені ст. 89-96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та розділом VI Положення про застосування Національним банком України за­ходів впливу за порушення банківського законодавства.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повнова­ження:

1) приймає до свого відання майно банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження;

2) виконує функції з управління та розпорядження майном банку. З дня призначення ліквідатора до нього перехо­дять права керівника (органів управління) банку. Про­тягом трьох днів з дня призначення ліквідатора керівни­ки банку забезпечують передання бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку ліквідатору. Таке передання на практиці фіксується документами про приймання-пере- дання, які підписуються ліквідатором та керівниками банку і виконують доказову функцію виконання зазна­ченими особами покладених на них обов’язків. У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків винні осо­би несуть відповідальність щодо вимог чинного законо­давства України. З метою збереження якісних властиво­стей майна банку та збільшення ліквідаційної маси ліквідатор наділяється правами і обов’язками щодо управ­ління та розпорядження цим майном^[44];

3) здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку згідно з законодавством з метою консолідації ліквідаційної маси. Інвентаризація основних фондів та нематеріальних акти­вів банку здійснюється відповідно до Інструкції з бухгал­терського обліку основних засобів і нематеріальних акти­вів банків України^[45] та Інструкції про інвентаризацію ос­новних засобів, нематеріальних активів, товарно-матері­альних цінностей, грошових коштів і документів та роз­рахунків.

4) виконує повноваження органів управління банку. Відпо­відно до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих до­кументів та закону. Пунктом 1 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та при­значення ліквідатора припиняються повноваження орга­нів управління банком (загальних зборів, спостережної ради і правління банку та тимчасового адміністратора, який негайно передає ліквідатору всі справи. Таким чи­ном, повноваження органів управління переходять до лі­квідатора банку, і його дії у відносинах з іншими особами розглядаються як дії самого банку, який ліквідується;

5) очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу. Положенням про застосування Національним банком Укра­їни заходів впливу за порушення банківського законодав­ства не передбачене обов’язкове створення ліквідаційної комісії, і на практиці така комісія, як правило, не ство­рюється. Водночас Законом України «Про банки і банків­ську діяльність» та Положенням допускається залучення ліквідатором спеціалістів та консультантів для забезпе­чення виконання своїх повноважень. Таке залучення здій­снюється на підставі укладених з ними договорів відпові­дно до вимог Положення;

6) пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебі­торської заборгованості банку, у тому числі через судові органи. Після проведення інвентаризації розрахунків сто­совно кожного дебітора може оформлятися акт звірки роз­рахунків;

7) має право отримувати кредит для виплати вихідної до­помоги працівникам, що звільняються внаслідок лікві­дації банку, який відшкодовується в першу чергу згідно зі ст. 95 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банку.

8) з дня відкриття ліквідаційної процедури повідомляє пра­цівників банку про звільнення та здійснює його відповід­но до законодавства України про працю. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України^[47] ліквідація банку є підставою для розірвання трудового договору (контракту) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Звільнення працівників здійснюється ліквідатором з дотриманням га­рантій, правил та порядку, встановлених трудовим зако­нодавством України;

9) заявляє в установленому законодавством порядку запере­чення в заявлених до банку вимогах кредиторів;

10) заявляє відмову від виконання договорів та в установле­ному законодавством порядку розриває їх. Відмову банків від виконання договірних зобов’язань та розірвання дого­ворів на інших підставах ліквідатор вчиняє з дотриман­ням вимог ст. 214, 525, 651-654 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, а також інших актів законодавства;

11) вживає заходів, спрямованих на виявлення та повернен­ня майна банку, що знаходиться в третіх осіб. Для реалі­зації цього повноваження ліквідатор вчиняє різні органі­заційно-розпорядчі дії, спрямовані на виявлення та повер­нення майна банку, що знаходиться в третіх осіб;

12) передає у встановленому порядку на зберігання докумен­ти банку, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов’язковому зберіганню. Передання лікві­датором таких документів здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи»^[48], Переліку документів, що утворю­ються в діяльності Національного банку України та бан­ків України, із зазначенням строків зберігання^[49];

13) вживає заходів, які, на його думку, нададуть можливість отримати максимальну виручку від продажу активів у най- коротший строк;

14) реалізує майно банку для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів.

15) повідомляє про своє призначення державний орган з пи­тань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення та надає державному органу з питань банкрутст­ва інформацію для ведення єдиної бази даних щодо під- приємств-банкрутів;

16) здійснює інші повноваження, передбачені Законом Украї­ни «Про банки і банківську діяльність».

При виконанні своїх обов’язків ліквідатор за своїм статусом прирівнюється до представника Національного банку України. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу ліквідатора до банку, його активів, книг, записів, документів, несе адмініст­ративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавст­вом. Правоохоронні органи зобов’язані надавати допомогу лікві­датору в його роботі на підставі письмового звернення.