Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення адміністративних правовідносин

Юридичний факт - це життєва обставина, з якою норліи права пов ’язують виникнення, злііну або припинення правовідно­син. За наявності норм права без юридичного факту правовідносини є неможливими.

Отже, юридичні факти не тільки є підставою для виникнення, зміни і припинення конкретних правовідносин, але й цілеспрямова­ний рух останніх є головним наслідком юридичних фактів¹.

Адміністративні правовідносини не є винятком. Підставою ви­никнення адміністративних правовідносин також є юридичні факти, тобто такі життєві ситуації, з якими закон пов’язує їх ви­никнення, зміну та припинення. Такі факти є юридичними, тому що, по-перше, на їхню наявність указує норма права (гіпотеза), по­друге, з настанням цих фактів закон пов’язує настання певних юри­дичних наслідків для адміністративно-правових відносин, а саме їх виникнення, зміну або припинення^{[160] [161].}

Юридичні факти класифікуються за різними підставами.

1. За юридичнилш наслідкалш: а) правоутворюючі; б) правозмі- нюючі; в) правоприпиняючі. Правоутворюючі - це юридичні фак­ти, з якими норми права пов’язують виникнення адміністративних правовідносин (напр., наказ про прийняття на посаду державного службовця, вчинення адміністративного правопорушення тощо). Правозмінюючі - юридичні факти, з якими норми права пов’язують зміну адміністративних правовідносин (напр., наказ про переве­дення державного службовця, винесення постанови у зв’язку з розглядом адміністративної справи тощо). Правоприпиняючі - це юридичні факти, з якими норми права пов’язують припинення адмі­ністративних правовідносин (напр., видання наказу про звільнення державного службовця, сплата правопорушником штрафу тощо).

Слід зважити на те, що один і той самий юридичний факт може бути правоутворюючим, правозмінюючим та правоприпиняючим для суб’єктів, які є сторонами адміністративних правовідносин.

2.

а) правомірні: юридичні акти індивідуального характеру - укази і розпорядження Президента України, розпорядження голів місце­вих державних адміністрацій та ін. (юридичний акт варто розумі­ти як волевиявлення (рішення) суб’єкта публічної адміністрації, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення правових норм, а також визначення на основі цих норм прав і обов’язків учас­ників конкретних відносин); юридичні вчинки - видання ліцензії, документа на право керування транспортним засобом та ін. (юри­дичні вчинки варто розуміти як правомірні дії суб’єктів публічної адміністрації, з якими закон пов’язує настання певних юридичних наслідків);

б) неправомірні: адміністративні або дисциплінарні проступки, за які наступає відповідальність, що передбачена нормами адмі­ністративного права.

Події - це такі юридичні факти, які не залежать від волі суб’єктів правовідносин (смерть людини, стихійне явище, закінчення строку давності та ін.)^[CLXII]. Дії, на відміну від подій, залежать від волі та сві­домості людини, оскільки вони здійснюються нею з певного метою.

У теорії права виокремлюють і поняття «юридичні стани», які характеризуються тим, що їх виникнення та припинення має пев­ний часовий проміжок, який і є постійним юридичним фактом для протікання тих правовідносин, що пов’язані з такими станами. На­приклад, перебування особи у правовому статусі біженця. Так, за­гальне позначення такої особи у статусі біженця є підставою для користування встановленими законодавчими актами правами, пе­ребування під правовою охороною держави Україна відповідно до внутрішнього законодавства та міжнародно-правових договорів. При цьому це не означає здатність використовувати свій стан для вступу у будь-які правовідносини.