Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення адміністративних правовідносин
Юридичний факт - це життєва обставина, з якою норліи права пов ’язують виникнення, злііну або припинення правовідносин. За наявності норм права без юридичного факту правовідносини є неможливими.
Юридичні факти є передумовою правовідносин і виконують певні функції: а) залучення суб’єкта права до правовідносин; б) народження правосуб’єктності, її набуття або виникнення (напр. реєстрація шлюбу неповнолітньою у 17-річному віці).Отже, юридичні факти не тільки є підставою для виникнення, зміни і припинення конкретних правовідносин, але й цілеспрямований рух останніх є головним наслідком юридичних фактів1.
Адміністративні правовідносини не є винятком. Підставою виникнення адміністративних правовідносин також є юридичні факти, тобто такі життєві ситуації, з якими закон пов’язує їх виникнення, зміну та припинення. Такі факти є юридичними, тому що, по-перше, на їхню наявність указує норма права (гіпотеза), подруге, з настанням цих фактів закон пов’язує настання певних юридичних наслідків для адміністративно-правових відносин, а саме їх виникнення, зміну або припинення[160] [161]. Юридичні факти класифікуються за різними підставами. 1. За юридичнилш наслідкалш: а) правоутворюючі; б) правозмі- нюючі; в) правоприпиняючі. Правоутворюючі - це юридичні факти, з якими норми права пов’язують виникнення адміністративних правовідносин (напр., наказ про прийняття на посаду державного службовця, вчинення адміністративного правопорушення тощо). Правозмінюючі - юридичні факти, з якими норми права пов’язують зміну адміністративних правовідносин (напр., наказ про переведення державного службовця, винесення постанови у зв’язку з розглядом адміністративної справи тощо). Правоприпиняючі - це юридичні факти, з якими норми права пов’язують припинення адміністративних правовідносин (напр., видання наказу про звільнення державного службовця, сплата правопорушником штрафу тощо). Слід зважити на те, що один і той самий юридичний факт може бути правоутворюючим, правозмінюючим та правоприпиняючим для суб’єктів, які є сторонами адміністративних правовідносин. 2. а) правомірні: юридичні акти індивідуального характеру - укази і розпорядження Президента України, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій та ін. (юридичний акт варто розуміти як волевиявлення (рішення) суб’єкта публічної адміністрації, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення правових норм, а також визначення на основі цих норм прав і обов’язків учасників конкретних відносин); юридичні вчинки - видання ліцензії, документа на право керування транспортним засобом та ін. (юридичні вчинки варто розуміти як правомірні дії суб’єктів публічної адміністрації, з якими закон пов’язує настання певних юридичних наслідків); б) неправомірні: адміністративні або дисциплінарні проступки, за які наступає відповідальність, що передбачена нормами адміністративного права. Події - це такі юридичні факти, які не залежать від волі суб’єктів правовідносин (смерть людини, стихійне явище, закінчення строку давності та ін.)[CLXII]. Дії, на відміну від подій, залежать від волі та свідомості людини, оскільки вони здійснюються нею з певного метою. У теорії права виокремлюють і поняття «юридичні стани», які характеризуються тим, що їх виникнення та припинення має певний часовий проміжок, який і є постійним юридичним фактом для протікання тих правовідносин, що пов’язані з такими станами. Наприклад, перебування особи у правовому статусі біженця. Так, загальне позначення такої особи у статусі біженця є підставою для користування встановленими законодавчими актами правами, перебування під правовою охороною держави Україна відповідно до внутрішнього законодавства та міжнародно-правових договорів. При цьому це не означає здатність використовувати свій стан для вступу у будь-які правовідносини.