Структура та види адміністративних правовідносин

Структура адміністративно-правових відносин містить у собі суб’єкти, об’єкти та зміст.

Суб’єктом адміністративних правовідносин можуть бути як фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадян­ства та ін.), так і юридичні особи (державні органи, органи місце­вого самоврядування, підприємства, установи та організації неза­лежно від форми власності, суспільні організації, політичні партії, релігійні організації та ін.).

Адлііністративна правоздатність - це здатність особи мати права та обоє ’язки у сфері публічного адміністрування. У фізичних осіб вона наступає з моменту народження і закінчується смертю особи. Її не можна відібрати або передати. В адміністративній науці існує точка зору стосовно того, що особа може бути тимчасово по­збавленою адміністративної правоздатності (напр., у разі адміністра­тивного арешту особу позбавлено права на свободу пересування).

Адлііністративна дієздатність - це здатність особи само­стійно реалізувати свої права й обов’язки у сфері публічного адмі­ністрування, У фізичних осіб виокремлюють загальну, часткову та обмежену дієздатність. Загальна адміністративна дієздатність на­ступає з 18 років за умови, що особа є осудною, тобто вона розуміє значення своїх дій та може ними керувати. Часткова дієздатність наступає, як правило, з 16 років, за умови осудності цієї особи. Од­нак, при цьому слід зазначити, що у жодному нормативно-правово­му акті не вказується цей вік. У ряді випадків часткова дієздатність може наступати після досягнення молодшого віку (напр., школярі).

Адлііністративна деліктоздатність - це здатність особи нес­ти адліініапративну відповідальність за свої вчинки.

Стосовно адміністративної правосуб’єктності юридичних осіб слід зазначити, що вона наступає з моменту створення державного органу або реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності. Її обсяг

визначається законом, положенням, статутом. На відміну від фізич­них осіб, адміністративна право- і дієздатність юридичних осіб нас­тупає одночасно. Інколи для її настання, окрім реєстрації, необхідно ще одержати дозвіл (ліцензію) на зайняття відповідною діяльністю.

Об’єктом адміністративних правовідносин є те матеріальне або нематеріальне благо, на використання чи охорону якого спрямова­но суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників адміністра­тивно-правових відносин. Це блага матеріальні або нематеріальні, а також певні дп, заради яких суб’єкти вступають в адміністративно- правові відносини¹.

Об’єктом адміністративно-правових відносин може бути все, що здатне служити здійсненню публічних інтересів. У цій ролі можуть перебувати права людини і громадянина, право власності та послу­ги інших осіб.

Зміст адміністративних правовідносин становлять суб’єктивні юридичні права та юридичні обов’язки^{[148] [149]. Суб’єктивні юридичні права - це міра дозволеної поведінки, що забезпечується державою (свобода переміщення, право на державну службу, право на звер­нення тощо). Юридичні обов’язки - це міра необхідної поведінки, яка забезпечується державою. При цьому, у певних випадках особа повинна утримуватися від вчинення певних дій (дрібного хуліган­ства, невиконання своїх обов’язків, порушення дисципліни), в ін­ших, навпаки, здійснювати їх (одержати дозвіл на зайняття певним видом діяльності, своєчасно розглянути звернення тощо).}

Виходячи з того, що адміністративно-правові відносини є поєд­нанням фактичних суспільних відносин та адміністративно-право­вих норм, які надають фактичним суспільним відносинам адміні­стративно-правової форми, розрізняють фактичний і юридичний зміст адміністративно-правових відносин.

Фактичний зміст адміністративно-правових відносин - це фак­тичні соціальні, економічні, культурні, політичні та інші відноси-

ни, які отримали через опосередкування адміністративно-правових норм свою юридичну форму. Вони зберегли фактичний зміст, але завдяки адміністративно-правовим нормам набули нових якостей.

Юридичний зміст адміністративно-правових відносин - це взаємозв’язок зафіксованих в адміністративному праві суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасників адміністративно-правових відносин¹.

Підставою виникнення адміністративних правовідносин є юри­дичні факти^{[150] [151].}

У той же час необхідно зазначити, що питання структури адмі­ністративно-правових відносин вченими розглядаються по-різному. Так, професор В. В. Коваленко у підручнику «Курс адміністратив­ного права України» до складових адміністративно-правових відно­син зараховує: юридичну основу (матеріальні і процесуальні адмі­ністративно-правові норми, на підставі яких виникають відносини), юридичні факти (дії чи події як фактична підстава виникнення пра­вовідносин), суб’єкти та об’єкти^[152].

У зв’язку з багатоаспектністю предмета адміністративного права виникає кілька критеріїв класифікації адміністративних правовідно­син. Серед них можна виокремити такі види.

1. Залежно від галузевої приналежності: а) матеріальні право­відносини; б) процедурні правовідносини^[153]. Матеріальні правовід­носини - це відносини пасивного типу. Вони виражають статичну функцію права. Такі відносини складаються на основі уповноважую­чих і заборонних адміністративно-правових норм, тобто норм мате­ріальних. Відносини такого типу, що виникають одного разу, можуть тривалий час залишатися «нерухомими», статичними. Так відноси­ни між громадянином, що одержав право на пільги, та органом пу­блічного управління, який надає ці пільги, будуть перебувати у ста­тичному стані (залишатися матеріальними) доти, доки громадянин не вважатиме за потрібне реалізувати це право.

2. За характером зв’язків між сторонами адміністративно- правових відносин: а) вертикальні; б) горизонтальні^{[154] [155]. Вертикальні - це відносини субординаційного характеру, тобто відносини влади і підкорення. Вони мають місце там, де одна сторона підпорядкована другій. Горизонтальні - правовідносини, в яких сторони фактично і юридично рівноправні. В них відсутні юридично-владні веління однієї сторони, обов’язкові для другої. Адміністративно-правовими такі відносини робить державна воля, що вимагає від суб’єктів всту­пити у правові зв’язки між собою на паритетних засадах. Ця воля завжди виражена у формі адміністративно-правового акта. Таким чином, підставою для виникнення даних відносин є та сама адміні­стративно-правова норма. Внаслідок цього суб’єкти (адресати нор­ми) не можуть відмовитися від вступу у правовідносини, а також не можуть вийти за рамки настанов, якими регламентовано їхні вза­ємні права та обов’язки. Одним із видів горизонтальних адміністра­тивних правовідносин є реординаційні, що виникають за ініціативи фізичних та юридичних осіб у разі їх звернення до публічної адміні­страції з метою реалізації свого адміністративно-правового статусу. Яскравим прикладом таких відносин є такі, що виникають з приво­ду надання фізичним та юридичним особам адміністративних пос­луг. Діагональні - відносини між суб’єктом і об’єктом управління, які знаходяться в різних галузях управлінської системи.}

3. Залежно від функцій, які виконуються, адміністративно-пра­вові відносини поділяються на: а) регулятивні; б) охоронні. Регулятив­ні - відносчини, що пов’язані з реалізацією позитивних завдань пуб­лічного адміністрування.

4. За характером дій зобов’язаного суб’єкта можуть бути: а) активні; б) пасивні. Активні - відносини, що випливають із зобов’язань суб’єкта вчинити певні дії (громадянин, якому виповни­лося 16 років, зобов’язаний отримати паспорт). Пасиві - відносини, що випливають із зобов’язань суб’єкта утриматися від вчинення певних дій - вчинення правопорушення.

5. Залежно від адміністративно правового статусу суб’єктів, що беруть участь у правовідносинах, виокремлюють правовідноси­ни: а) між підпорядкованими суб’єктами публічного адміністрування, що перебувають на різному організаційно-правовому рівні, тобто між вищестоящими і нижчестоящими органами; б) між непідпорядковани- ми суб’єктами однакового організаційно-правового рівня. Це відноси­ни між двома міністерствами, адміністраціями районів області тощо. Такі відносини прийнято називати горизонтальними; в) між органа­ми публічного адміністрування і підпорядкованими їм організаційно підприємствами, корпораціями, концернами тощо. Це відносини між адміністрацією і безпосередньо підприємством; г) між органами пуб­лічного адміністрування і підприємствами, установами, організація­ми, які організаційно їм не підпорядковані (організаційно від них є незалежними). Це, приміром, відносини між податковою адміністра­цією і підприємствами; ґ) між органами державного адміністрування і структурами місцевого самоврядування. Такі відносини складають­ся, наприклад, між державною адміністрацією району і виконкомом селищної ради; д) між органами публічного адміністрування і недер­жавними підприємствами, установами, організаціями; е) між органа­ми публічного адміністрування і громадськими об’єднаннями^[156].

6. Залежно від методів адміністративно-правового регулюван­ня виокремлюють: а) субординаційні; б) координаційні; в) реордина- ційні.

7. Залежно від юридичної основи адміністративно-правові відноси­ни поділяються на ті, що регулюються: а) законами; б) підзаконними нормативними актами органів державної влади; в) підзаконними нор­мативними актами органів місцевого самоврядування; г) нормами ад­міністративного права, розміщеними у неформалізованих джерелах.

8. За спрямованістю: а) зовнішньоорієнтовані адміністративно- правові відносини (напр., відносини у системі «суб’єкт публічної адміністрації - громадянин»); б) внутрішньоорієнтовані адміністра­тивно-правові відносини (напр., відносини в системі «керівник орга­ну виконавчої влади - державний службовець»).

9. За часовими характеристиками: а) короткострокові; б) дов­гострокові. Короткострокові адміністративно-правові відносини ви­никають на підставі конкретної та разової причини (факту), якою вони й обмежуються у часі (напр., зупинка транспортного засобу працівником патрульної поліції через порушення правил дорожньо­го руху). Довгострокові адміністративно-правові відносини розви­ваються протягом тривалого часу та мають своїм предметом різно­манітні правові відносини, що виникають між їх учасниками (напр., відносини, в яких перебуває державний службовець; відносини, які випливають із факту проходження особою військової служби; від­носини, пов’язані з виплатою особі соціальної допомоги; відносини, пов’язані з користуванням публічним майном, тощо)^{[157] [158].}

10. У залежності від інтересу, що реалізується: а) владні; б) сервіс­ні. У владних адміністративних правовідносинах державні органи реа­лізують публічний інтерес, вони діють з волі та на користь конкретного органу, держави і суспільства у цілому. У сервісних же адміністратив­них відносинах реалізується інтерес приватної особи чи групи осіб. Саме вона є ініціатором виникнення цих відносин, яких покликано реа­лізувати її законні вимоги до державних органів та держави в цілому^[159].

5.3.