<<
>>

Суб’єкти надання адміністративних послуг

Суб’єктом надання адміністративної послуги є орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, держав­ний реєстратор, суб’єкт державної реєстрації, що уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги (ст.

1 За­кону України «Про адміністративні послуги»). Зазначений перелік є вичерпним, оскільки законодавець при визначенні цього понят­тя застосовує інституційний критерій для формування переліку суб’єктів надання адміністративної послуги, а не функціональний[692].

Підприємства, установи, організації, у тому числі комунальної та державної форми власності, не є суб’єктами надання адміністратив­них послуг, у зв’язку з можливістю їхнього превалювання приватних інтересів під час надання адміністративних послуг над публічними.

Слід зазначити, що більшість адміністративних послуг надаються через Центри надання адміністративних послуг (ЦНАП). ЦНАП це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування, в яко­му надаються адміністративні послуги через адміністратора шля­хом його взаємодії із суб’єктами надання адміністративних послуг.

При запровадженні надання адміністративних послуг через ЦНАП законодавцем закладено модель, за якою всі контакти із суб’єктами звернень за отриманням адміністративних послуг від­буваються лише через спеціальних посадових осіб - «адміністра­торів». Адміністратор, будучи посадовою особою органу, що утво­рив ЦНАП, організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії із суб’єктами надання адміністративних послуг. Отже, суб’єкт звернення для отримання адміністративної послуги зверта­ється до адміністратора. Інші посадові особи (напр., представники суб’єктів надання адміністративних послуг) не можуть здійснюва­ти прийом суб’єктів звернень, приймати заяви, а також видавати оформлені результати надання адміністративних послуг, яких від­несено до переліку послуг, що надаються через ЦНАП.

Законом України «Про адміністративні послуги» передбачаєть­ся, що ЦНАПи утворюються на муніципальному рівні органами міс­цевого самоврядування та на державному - місцевими державними адміністраціями. У разі утворення центрів надання адміністратив­них послуг районними державними адміністраціями такі центри можуть забезпечувати надання адміністративних послуг обласних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування на основі їх узгоджених рішень. Окрім того, з метою забезпечення на­лежної доступності адміністративних послуг можуть утворюватися територіальні підрозділи ЦНАП та віддалені місця для роботи адмі­ністраторів такого центру.

Відповідно до п. 2 Примірного положення про Центри надання адміністративних послуг[693], рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації ЦНАП приймаються у містах і селищах - відповідни­ми міськими та селищними радами, в районах - головою відповід­ної державної адміністрації, а в містах Києві та Севастополі - за рішенням відповідної міської ради.

У разі утворення ЦНАП як постійно діючого робочого органу для здійснення матеріально-технічного та організаційного забезпечення діяльності центру в структурі відповідної міської ради, міської, районної державної адміністрації утворюється відповідний струк­турний підрозділ (виконавчий орган), на якого покладаються керів­ництво та відповідальність за організацію діяльності такого центру.

Таким чином, ЦНАП юридично може мати два статуси: а) статус постійно діючого робочого органу; б) статус структурного підрозді­лу виконавчого органу міської, селищної ради, районної державної адміністрації. Рішення щодо обрання відповідного статусу нале­жить до компетенції органу, який утворює ЦНАП.

Рішення про утворення ЦНАП, затвердження положення щодо його функціонування та регламенту, а також визначення переліку адміністративних послуг, що будуть надаватися, приймаються на підставі примірного положення про центр надання адміністратив­них послуг та не є регуляторними актами у сфері господарської ді­яльності, що підлягають державній реєстрації.

Перелік адміністративних послуг, які надаються через ЦНАП, визначається органом, який прийняв рішення про його утворення. Таким переліком передбачається надання адміністративних пос­луг органів виконавчої влади, перелік яких затверджується Кабіне­том Міністрів України. Крім того, на основі узгоджених рішень із суб’єктами надання адміністративних послуг також можуть нада­ватися інші адміністративні послуги, зокрема такі, як:

1) прийняття звітів, декларацій, скарг;

2) надання консультацій;

3) прийняття та видача документів, не пов’язаних із наданням адміністративних послуг;

4) укладення договорів і угод представниками суб’єктів госпо­дарювання, які посідають монопольне становище на відповідному ринку послуг, що мають соціальне значення для населення (водо-, тепло-, газо-, електропостачання тощо)1.

Час прийому суб’єктів звернень у ЦНАП є загальним для всіх адміністративних послуг, отже, існування окремих (диференційова­них) годин (напр., щодо окремих суб’єктів надання адміністратив­них послуг, чи з розподілом на години для консультацій та години для прийому документів) є недопустимим. Законом України «Про адміністративні послуги» виокремлюються такі сутнісні аспекти щодо часу прийому суб’єктів звернення у ЦНАП:

а) становить не менше шести днів на тиждень;

б) прийом здійснюється не менше семи годин на день без перер­ви на обід (тобто йдеться про вимогу безперервної роботи протягом робочого дня);

в) не менше двох днів на тиждень прийом суб’єктів звернень здійснюється до двадцятої години.

Організаційно-процедурним посередником між суб’єктом звер­нення і суб’єктом надання адміністративних послуг є адміністра­тор. Адміністратор - це посадова особа органу, що утворив ЦНАП, яка організовує надання адміністративних послуг шляхом взаємодії із суб’єктами надання адміністративних послуг[694] [695].

Залежно від суб’єкта утворення ЦНАП визначається порядок призначення та звільнення з посади адміністраторів: у випадку, якщо суб’єктом утворення є орган місцевого самоврядування, за­значені питання регулюються законодавством про службу в орга­нах місцевого самоврядування, а у випадку, якщо місцеві державні адміністрації - законодавством про державну службу.

Рекомендо­вана кількість адміністраторів визначається в залежності від кіль­кості жителів відповідних міських, селищних, сільських територі­альних громад, зокрема з урахуванням такого розрахунку: 1) до 5 тис. осіб - не менше як дві особи; 2) від 5 до 10 тис. осіб - не менше як чотири особи; 3) від 10 до 20 тис. осіб - не менше як шість осіб;

4) від 20 до 50 тис. осіб - не менше як вісім осіб; 5) від 50 до 100 тис. осіб - не менше як 12 осіб; 6) більш як 100 тис. осіб - не менше як 15 осіб. Для територіального підрозділу кількість адміністраторів може становити не менше як дві особи.

Адміністратор має іменну печатку (штамп) із зазначенням його прізвища, імені, по батькові та найменування центру надання ад­міністративних послуг. Адміністратор у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, законодавством у сфері адмі­ністративних послуг, Положенням про Центр надання адміністра­тивних послуг, Регламентом діяльності ЦНАП. При виконанні своїх службових обов’язків адміністратор також керується посадовою інс­трукцією адміністратора. До основних завдань адміністратора на­лежать (ч. 4, ст. 13 Закону України «Про адміністративні послуги»):

1) надання суб’єктам звернень вичерпної інформації та консуль­тацій щодо вимог та порядку надання адміністративних послуг (напр., переліку документів, необхідних для отримання певної ад­міністративної послуги; терміну прийняття рішення про задоволен­ня або відмову в задоволенні заяви; вичерпного переліку підстав для відмови в задоволенні заяви);

2) прийняття від суб’єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрація та подання доку­ментів (їх копій) відповідним суб’єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання;

3) видача або забезпечення направлення через засоби поштово­го зв’язку суб’єктам звернень результатів надання адміністратив­них послуг (у тому числі рішення про відмову в задоволенні заяви суб’єкта звернення), повідомлення щодо можливості отримання ад­міністративних послуг, оформлених суб’єктами надання адмініст— ративних послуг;

4) організаційне забезпечення надання адміністративних послуг суб’єктами надання адміністративних послуг (напр., вчинення дії щодо контактування із суб’єктами надання адміністративних послуг для забезпечення своєчасного вирішення справи, передання справи цим суб’єктам; забезпечення проведення (у разі необхідності) пред­ставниками суб’єктів надання адміністративних послуг додаткових заходів, необхідних для правильного вирішення справи тощо);

5) здійснення контролю за додержанням суб’єктами надання адміністративних послуг термінів розгляду справ та прийняття рі­шень;

6) надання адміністративних послуг у випадках, передбачених законом1;

7) складення протоколів про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

8) розгляд справ про адміністративні правопорушення та накла­дення стягнень.

Основними правами адміністратора є такі, як: 1) безоплатно одержувати від суб’єктів надання адміністративних послуг, підпри­ємств, установ, організацій, які належать до сфери їх управління, документи та інформацію, пов’язані з наданням адміністративних послуг; 2) погоджувати документи (рішення) в інших органах дер­жавної влади та органах місцевого самоврядування, отримувати їх висновки з метою надання адміністративної послуги без залучен­ня суб’єкта звернення; 3) інформувати керівника центру надання адміністративних послуг та керівників суб’єктів надання адміні­стративних послуг про порушення термінів розгляду заяв щодо надання адміністративної послуги, вимагати вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень; 4) посвідчувати власним підписом та печаткою (штампом) копії (фотокопії) документів і виписок із [696] [697] [698] них, витягів з реєстрів та баз даних, які необхідні для надання ад­міністративної послуги.

У приміщеннях, де розміщуються ЦНАП, та інших приміщеннях, де надаються адміністративні послуги, можуть надаватися супутні послу­ги (напр., виготовлення копій документів, ламінування, фотографуван­ня, продаж канцелярських товарів, надання банківських послуг тощо) суб’єктами підприємницької діяльності. Однак законодавець забороняє зараховувати до супутніх послуг надання консультацій та інформації, пов’язаних із наданням адміністративних послуг, продаж бланків заяв та інших документів, необхідних для звернення щодо надання адміні­стративних послуг, а також надання допомоги у його заповненні, фор­муванні пакета документів. Суб’єктові надання адміністративних по­слуг через ЦНАП забороняється надавати платні супутні послуги.

18.4.

<< | >>
Источник: Загальне адміністративне право України : підручник / за заг. ред.: акад. С. Ківалова і проф. Л. Білої-Тіунової ; Нац. ун-т «Одеська юрид. академія». - Одеса,2023. - 792 с.. 2023

Еще по теме Суб’єкти надання адміністративних послуг:

  1. Суб’єкти відносин щодо надання адміністративних послуг
  2. Суб'єкти відносин щодо надання адміністративних послуг
  3. 1.4 Загальні та спеціальні ознаки спеціального суб’єкта злочинів у сфері службової та іншої професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг
  4. Процедура надання адміністративних послуг
  5. Порядок надання адміністративних послуг
  6. Порядок надання адміністративних послуг
  7. Поняття, ознаки адміністративних послуг та принципи їх надання
  8. Проблеми децентралізації у контексті надання адміністративних послуг
  9. Надання адміністративних послуг з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем
  10. Суб’єкти адміністративних процедур
  11. Суб’єкти процедури адміністративного оскарження
  12. Обстеження фінансово-матеріальної бази адміністративно-територіальних одиниць усіх рівнів, стану фінансового забезпечення надання місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування адміністративних і громадських послуг населенню
  13. Виходячи з вищенаведеного визначення договору як угоди між суб’єктами міжнародного права, можна ствер­джувати, що суб’єктами міжнародних договорів можуть бути лише суб’єкти міжнародного права, передусім дер­жави, міжнародні організації та нації, яківедуть бороть­бу за державну незалежність.
  14. 4. Суб’єкти делегованих повноважень та закордонні суб’єкти у публічному адмініструванні
  15. Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -