Стаття 15. Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми

1. Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Обов’язковою складовою процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є проведення місцевою державною адміністрацією співбесіди з особою,щодо якої розглядається питання про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, із заповненням опитувальника щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Уразі неможливості проведення співбесіди з особою через її хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий психічний стан чи малолітство процедура встановлення статусу такої особи проводиться на підставі інших даних.

3. Загальний строк проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, не може перевищувати місячний строк з дня проведення співбесіди з особою у місцевій державній адміністрації.

4. Уразі прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, їй видається довідка.

Уразі відмови у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми,заявник має право оскаржити таке рішення у судовому порядку.

5. Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, встановлюється на строк до двох років. Строк дії статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, може бути продовжено за

обґрунтованим поданням місцевої державної адміністрації не більш як на один рік.

6. Для позбавлення особи, яка постраждала від торгівлі людьми, відповідного статусу необхідно з’ясувати, що рішення про встановлення або продовження строку дії статусу спиралося на подані завідомо неправдиві відомості або недійсні документи, що мали істотне значення для прийняття рішення.

Особи, які подали такі відомості або документи, можуть бути притягнені до відповідальності згідно із законодавством.

7. Втрата статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, настає у разі закінчення строку дії статусу, на який його було встановлено або продовжено відповідно до частини п’ятої цієї статті.

Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05 2012 р. № 417, якою затверджено Порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (далі — Порядок). Метою затвердження даного Порядку є запровадження комплексної системи надання допомоги і захисту постраждалим від торгівлі людьми особам, шляхом створення інструменту реалізації положень Закону України «Про протидію торгівлі людьми».

Порядок визначає процедуру встановлення особі статусу постраждалої від торгівлі людьми на підставі надання відповідної інформації. У разі коли особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, в заяві про встановлення статусу зазначила про потребу в наданні їй притулку, медичної, психологічної та іншої допомоги, місцева держадміністрація, а також суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми та безпосередньо виявили таку особу під час виконання своїх функціональних обов’язків, невідкладно здійснюють заходи щодо забезпечення надання такій особі притулку, медичної, психологічної та іншої допомоги.

Особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, подає за місцем перебування до місцевої держадміністрації заяву про встановлення статусу за формою, затвердженою Наказом Міністерства соціальної політики від 18.06.2012 р. № 366 «Про затвердження форм заяв про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, журналу реєстрації заяв осіб, які мають намір отримати статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, розписки про нерозголошення відомостей, облікової картки особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, журналу реєстрації видачі довідок про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми».

Іноземцеві або особі без громадянства у разі подання заяви до місцевої держадміністрації протягом двох робочих днів, видається довідка про звернення для встановлення статусу за формою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05 2012 р.

Відповідно до п. 2 «Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми» іноземець або особа без громадянства, що не володіє українською або російською мовою, заповнює заяву з перекладачем. Відповідно до п. 15 Порядку взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, у разі коли постраждалою особою є іноземець або особа без громадянства, оцінка потреб такої особи та надання їй необхідних послуг здійснюється за участю перекладача, наявність якого забезпечує місцева держадміністрація.

Для встановлення дитині статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, заява подається до місцевої держадміністрації її законним представником або особою, якій стало відомо про таку дитину.

Всі заяви реєструються в журналі реєстрації заяв осіб, які мають намір отримати статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, форму якого затверджено наказом Мінсоцполітики (від 18.06.2012 № 366), а особам, які їх подали, повідомляється про можливість одержання допомоги та її види.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» обов’язковою складовою процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є проведення місцевою державною адміністрацією співбесіди з особою, щодо якої розглядається питання про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, із заповненням опитувальника щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Посадова особа, визначена головою місцевої держадміністрації відповідальною за проведення процедури встановлення статусу, протягом трьох робочих днів з дати подання заяви, проводить співбесіду з особою, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми та заповнює опитувальний лист, форму якого затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. № 417, намагаючись запобігти повторній віктимізації та психологічному травмуванню особи.

Для ефективної співбесіди та досягнення позитивних її результатів необхідно встановити контакт із постраждалою особою. Починаючи опитування, особа, що проводить опитування, перш за все, повинна представитись ймовірному постраждалому, пояснити мету проведення опитування, переконатися, що особа почувається безпечно і зручно.

Посадова особа місцевої держадміністрації, яка проводить співбесіду, зобов’язана поінформувати особу про те, що за результатами опитування місцева держадміністрація залишає за собою право:

- надавати інформацію органам державної влади, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, з метою надання особі безпосередньої допомоги;

- розкривати інформацію неособистого характеру, отриману під час співбесіди, органам державної влади, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, з метою порятунку інших осіб, що перебувають під контролем торговців людьми;

- використовувати дані справи особи (виключно анонімні, загальні) з метою профілактики торгівлі людьми серед представників уразливих верств населення.

Співбесіда має виключно добровільний характер.

За бажанням особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, під час проведення співбесіди можуть бути присутні члени її родини або інші особи.

У разі проведення співбесіди із законним представником дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, до співбесіди залучається перекладач (у разі потреби), психолог чи педагогічний працівник та адвокат, про що робиться відмітка в опитувальному листі.

У разі неможливості проведення співбесіди з особою, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, через її хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий психічний стан чи малолітство опитувальний лист заповнюється посадовою особою на підставі особистих спостережень, показань свідків або інших даних.

У разі звернення для встановлення статусу особи, яка органами внутрішніх справ чи судом визнана потерпілою від злочину, пов’язаного з торгівлею людьми, або цивільним позивачем у справі на підставі винесеної постанови чи ухвали, або особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території іншої держави, що підтверджено результатами розслідування відповідних органів такої держави, заява зазначеної особи приймається без проведення співбесіди посадовою особою (але опитувальний лист заповнюється).

В опитувальному листі щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, зазначається:

1. Найменування відповідального структурного підрозділу місцевої держадміністрації, прізвище, ім’я та по батькові посадової особи місцевої держадміністрації, яка проводила співбесіду, дата проведення співбесіди, підпис особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, про згоду надавати інформацію).

2. Особисті дані щодо особи, яка постраждала від торгівлі людьми (ПІБ, вік, стать, громадянство, місце прописки, проживання, навчання, роботи, сімейний стан, коло рідних, знайомих).

3. Інформація, яка стосується вербування з метою торгівлі людьми (інформація щодо процесу вербування, обіцяних умов, часу, місця та способу перетину кордону/транспортування до місця призначення).

4. Інформація щодо ситуації експлуатації (умови перебування та роботи, методи та форми примусу, спосіб визволення із ситуації торгівлі людьми).

5. Чи не було повторним потрапляння у ситуацію торгівлі людьми (інформація щодо можливого попереднього досвіду перебування у ситуації торгівлі людьми) тощо.

Після проведення співбесіди особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, ознайомлюється з опитувальним листом та підписує його. У разі незгоди із змістом опитувального листа така особа має право надати свої зауваження в письмовому вигляді. Після проведення співбесіди законний представник дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, перекладач (у разі його присутності), психолог чи педагогічний працівник та адвокат ознайомлюються з опитувальним листом та підписують його. У разі незгоди із змістом опитувального листа зазначені особи мають право надати свої зауваження в письмовому вигляді.

Посадова особа, яка проводить співбесіду, оформляє розписку про нерозголошення відомостей, які їй стали відомі під час проведення співбесіди, за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики (від 18.06.2012 р.

У разі, коли особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, в заяві зазначила про потребу в наданні їй притулку, медичної, психологічної та іншої допомоги, місцева держадміністрація, а також інші суб’єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми та безпосередньо виявили таку особу під час виконання своїх функціональних обов’язків, невідкладно здійснюють заходи щодо забезпечення надання такій особі притулку, медичної, психологічної та іншої допомоги.

На підставі інформації, отриманої під час проведення співбесіди, посадова особа оформляє протягом двох робочих днів облікову картку особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, за формою, затвердженою наказом Мінсоцполітики (від 18.06.2012 р. № 366).

Без проведення співбесіди оформляється облікова картка особи, яка органами внутрішніх справ чи судом визнана потерпілою від злочину, пов’язаного з торгівлею людьми, або цивільним позивачем у справі на підставі винесеної постанови чи ухвали, або особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території іншої держави, що підтверджено результатами розслідування відповідних органів такої держави.

Визначений структурний підрозділ залучає суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, до проведення у семиденний строк перевірки інформації, зазначеної в опитувальному листі, щодо її достовірності.

Місцева держадміністрація протягом двох робочих днів з дня завершення перевірки зобов’язана подати до Мінсоцполітики такі документи:

1) копію заяви;

2) копію документа, що посвідчує особу, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, або особу, яка органами внутрішніх справ чи судом визнана потерпілою від злочину, пов’язаного з торгівлею людьми, або цивільним позивачем у справі на підставі винесеної постанови чи ухвали, або особу, яка постраждала від торгівлі людьми на території іншої держави, що підтверджено результатами розслідування відповідних органів такої держави;

3) копію заповненого опитувального листа;

4) копію облікової картки особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, або особи, яка органами внутрішніх справ чи судом визнана потерпілою від злочину, пов’язаного з торгівлею людьми, або цивільним позивачем у справі на підставі винесеної постанови чи ухвали, або особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території іншої держави, що підтверджено результатами розслідування відповідних органів такої держави;

5) копію заяви особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, до правоохоронних органів про захист своїх прав та інтересів (у разі звернення) або копію повідомлення (заяви) посадової особи до правоохоронних органів про виявлений факт торгівлі людьми;

6) копію зауважень особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, чи законного представника дитини, яка постраждала від торгівлі людьми і розлучена із сім’єю, або недієздатної особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, перекладача, психолога чи педагогічного працівника та адвоката до змісту опитувального листа (у разі наявності);

7) інші документи та матеріали щодо наявності підстав для встановлення статусу (копії проїзних документів, довідку про порушення кримінальної справи, довідку про перетин державного кордону, медичні висновки тощо).

Зазначені документи розглядаються Мінсоцполітики протягом п’яти робочих днів від дати їх реєстрації. За результатами розгляду Мінсоцполітики надсилає місцевій держадміністрації листа про встановлення статусу або відмову в його встановленні з обґрунтуванням причин такої відмови.

Підставами для встановлення статусу є:

1) укладення незаконної угоди щодо особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми;

2) вербування, переміщення, переховування, передача або одержання особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, шляхом обману, шахрайства, шантажу, її уразливого стану або застосування чи погрозою застосування насильства з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи;

3) документи та матеріали, що зібрані під час проведення перевірки і підтверджують можливість встановлення статусу.

Невідповідність інформації, наданої особою, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, та інформації, зібраної під час проведення перевірки, є підставою для відмови у встановленні статусу.

У разі встановлення статусу особі, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, або особі, яка органами внутрішніх справ чи судом визнана потерпілою від злочину, пов’язаного з торгівлею людьми, або цивільним позивачем у справі на підставі винесеної постанови чи ухвали, або особі, яка постраждала від торгівлі людьми на території іншої держави, що підтверджено результатами розслідування відповідних органів такої держави, посадова особа протягом п’яти робочих днів з дня надходження листа Мінсоцполітики видає такій особі довідку про встановлення статусу. Форму довідки затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. № 417.

Довідка про встановлення статусу реєструється в журналі реєстрації видачі довідок про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, форму якого затверджено наказом Мінсоцполітики (від 18.06.2012 р. № 366).

Загальний строк проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, не може перевищувати місячний строк з дня проведення співбесіди з особою у місцевій державній адміністрації.

Особа, якій встановлено статус та яка отримала відповідну довідку, має право на одержання одноразової матеріальної допомоги у встановленому законодавством порядку. Порядок виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 р. № 660. Цей аспект допомоги буде детальніше розглянутий в коментарі до ст. 16.

Після отримання іноземцем або особою без громадянства довідки про встановлення статусу довідка про звернення для встановлення статусу втрачає чинність.

Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, надається строком до двох років та може бути продовжений за рішенням Мінсоцполітики не більш як на один рік. Для продовження зазначеного строку місцева держадміністрація подає до Мінсоцполітики відповідне письмове обґрунтування. У разі прийняття рішення про продовження такого строку до довідки про встановлення статусу вносяться відповідні відомості.

У разі прийняття рішення про відмову у встановленні статусу місцева держадміністрація протягом п’яти робочих днів повідомляє особу, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, про його прийняття. Таке рішення може бути оскаржене в судовому порядку.

Усі документи щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, подані місцевою державною адміністрацією, разом з копією листа — рішення про встановлення або відмову у встановленні такого статусу, зберігаються в Мінсоцполітики протягом п’яти років з дати завершення терміну дії довідки про встановлення особі відповідного статусу.

Втрата статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, настає у разі закінчення строку дії статусу, на який його було встановлено або продовжено відповідно до ч. 5 ст. 15.

Позбавлення статусу здійснюється у разі його встановлення на підставі поданих завідомо неправдивих відомостей або недійсних документів, що мали істотне значення для його встановлення. У такому випадку особа, яку позбавлено статусу, відшкодовує виплачену їй одноразову матеріальну допомогу та всі витрати, пов’язані з наданням їй послуг.

Особи, які подали такі відомості або документи, можуть бути притягнені до відповідальності згідно із законодавством.

Використані джерела

1. Модельний закон щодо надання допомоги жертвам торгівлі людьми [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_i43/print1333388273803766.

— Заголовок з екрану.

2. Посібник МОМ з питань надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми. К. : Тютюкін, 2009. — 320 с.

3. Аналіз діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. / Харківська правозахисна група. — Х. : Права людини, 2010 р. — 240 с.

4. Грохольський В. Організаційно-правові засади міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми / В. Грохольський // Вісник Академії управління МВС. — 2008. — №

3. - С. 95-105.

5. Іващенко В.О. Торгівля жінками та дітьми: кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби : моногр. / Іващенко В.О. — К.: Атіка, 2004. — 112 с.

6. Холмс П. Посібник для співробітників правоохоронних органів з питань виявлення, розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми. / Холмс П. — К. : Тютюкін, 2009. — 512 с.

7. Виявлення та припинення торгівлі людьми : навч.-практ. посіб. — К. : Конус - Ю, 2009.

— 212 с.

8. Радченко О. М. Торгівля людьми: кримінально-правові та кримінологічні проблеми / Радченко О.М. // Держава і право. — 2011. — № 2 (№ 52). — С. 439—444.

9. Протидія торгівлі людьми : навч.-метод. посіб. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 168 с.

10. Trafficking in Human Beings: Ten years of independent monitoring. — Hague : BNRM, 2010.

— 237 p.

11. Робочий зошит щодо надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

— К., 2012. — 69 с.

12. Надання соціальних послуг різним групам осіб, які постраждали від торгівлі людьми : звіт про дослідження. — К. : Фенікс, 2011. — 108 с.