Стаття 70. Протокол слухання

1. Під час слухання ведеться протокол, у якому зазначаються:

1) дата, час і місце проведення слухання;

2) найменування та адреса адміністративного органу, який розглядає спра­ву, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) головуючого на слуханнях (упов­новаженої посадової особи адміністративного органу);

3) перелік учасників адміністративного провадження, які беруть участь у слуханні;

4) суть справи, що розглядається;

5) зміст пояснень та зауважень учасників адміністративного провадження;

6) інші важливі відомості.

2. Протокол слухання підписується посадовою особою адміністративного органу.

Предмет регулювання

1. Статтею закріплено обов’язок адміністративного органу вести протокол слухання в адміністративній справі, а також визначено перелік відомостей, що повинні бути зазначені у такому протоколі.

Цілі статті (мета норми)

2. Статтю спрямовано на уніфікацію підходів до складання про­токолу слухання, а також покликано забезпечити наявність усієї необхідної інформації про хід розгляду справи та наявні докази для об’єктивного прийняття рішення в адміністративній справі.

Правова основа коментованого положення

3. Правову основу коментованої статті складають принцип від­критості (стаття 13 ЗАП) та ефективності (стаття 15 ЗАП).

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

4. Форма протоколу слухання. Норми коментованої статті закрі­плюють лише обов’язкові реквізити протоколу слухання в адміні­стративній справі. Це означає, що протокол ведеться переважно у письмовій формі, хоча не виключається ведення протоколу в спе­ціальних автоматизованих системах відповідних адміністративних органів. При цьому нагадаємо, що у частині 3 статті 39 ЗАП міститься бланкетна норма про те, що «в адміністративному провадженні діло­водство в електронній формі здійснюється відповідно до вимог зако­нодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері електронних довірчих послуг».

Закон також не передбачає, але не виключає підготовку спеці­альних бланків протоколів слухань, що будуть містити зазначені у статті обов’язкові реквізити. Проте очевидно, що у випадках постій­ного проведення слухань відповідні адміністративні органи з метою полегшення ведення протоколів будуть застосовувати спеціально підготовлені бланки-

5. Обов’язкові та інші реквізити протоколу слухання. Норми коментованої та дотичних статей ЗАП встановлюють такі обов’яз­кові елементи протоколу слухання в адміністративній справі:

1) дата, час і місце проведення слухання. Дата — це число, місяць і рік; час — це години та хвилини початку та закінчення слухання; місце — це адреса та назва населеного пункту, де воно проводиться;

2) найменування та адреса адміністративного органу, який розглядає адміністративну справу, прізвище, ім’я, по батькові головуючого на слуханнях (уповноваженні посадовці особи адміні­стративного органу). У протоколі повинні вказуватись повні найме­нування адміністративного органу та вказуватись головуючий;

3) перелік учасників адміністративного провадження, які беруть участь у слуханні. Мова у цитованому положенні ЗАП йде про фіксацію присутності учасників адміністративного провадження: адресатів та заінтересованих осіб, — хоча й не зайвою буде інформа­ція про присутність на слуханні осіб, що сприяють розгляду справи: свідків, експертів, спеціалістів. Також доцільним є відзначення, які з учасників адміністративного провадження були належно запрошені на слухання, але не прибули, та причини їх неприбуття, якщо такі відомі;

4) фіксація факту роз’яснення учасникам адміністративного провадження іх прав та обов’язків. У коментованій статті такого обов’язку головуючого не зазначено, однак відповідно до частини другої пункту 4 статті 69 ЗАП обов’язок такого роз’яснення перед­бачених статтею 29 ЗАП прав та обов’язків покладено на посадову особу адміністративного органу, яка проводить слухання;

5) суть адміністративної справи, що розглядається.

6) зміст пояснень, заперечень та інших доводів учасників адмі­ністративного провадження. З виступів учасників слухання в адмі­ністративній справі вибирається та фіксується їх основний зміст, що має або може мати юридичне значення;

7) до інших важливих відомостей варто віднести відомості про вчиненні під час адміністративного провадження процедурні діл та прийняті процедурні рішення. Наприклад, в ході слухання в адміністративній справі з’ясовується необхідність проведення екс­пертизи, про що приймається відповідне процедурне рішення.

6. Ведення та підписання протоколу здійснюється посадовою осо­бою адміністративного органу, що проводить слухання. Водночас у багатьох слуханнях, передусім з великою кількістю учасників адмі­ністративного провадження та осіб, які сприяють розгляду справи, доцільним буде, щоб головуючим була одна посадова особа адміні­стративного органу, а вела протокол — інша. Цей варіант повинен бути врегульований до початку проведення слухання, тобто для складних слухань керівником (заступником) відповідного органу для належного проведення слухання призначаються дві посадові особи: головуючого та секретаря. Відповідно, головуючий проводить слу­хання, спрямовуючи його відповідно до встановленого у попередній статті 69 порядку, а секретар — веде протокол. Однак, відповідно до норми коментованої статті, протокол підписує лише посадова особа, що проводить слухання, тобто головуючий.

У менш складних справах такий розподіл не є доцільним, тобто одна посадова особа адміністративного органу виконує обидві функ­ції: ведення слухання та заповнення протоколу.