Стаття 41. Неупередженість
1. Особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Дотримання принципу неупередженості1 означає, що здійснення службових або представницьких повноважень особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняними особами не повинно залежати від їхніх приватних інтересів та особистих (політичних, ідеологічних, релігійних та ін.) поглядів і переконань. У частині нівелювання політичних поглядів і переконань особи принцип неупередженості перехрещується з принципом політичної нейтральності (ст. 40 Закону), в частині відкидання приватних інтересів - з проблематикою конфлікту інтересів (розділ V Закону), а також змістовно пов’язаний з поняттям доброчесності (див. коментар до ст. 39 Закону).
Про поняття «приватніінтереси» див. ст. 1 Закону і коментар до неї.
Політичними вважаються погляди і переконання особи щодо політики, економіки, устрою держави та суспільства загалом, щодо того, якими мають бути закони і суспільна мораль, тощо. Політичні погляди і переконання можуть як відбиватися, так і не відбиватися в конкретних діях, спрямованих на захист або реалізацію цих поглядів і переконань (голосування на виборах за конкретну політичну партію, за конкретного кандидата, участь у мітингах і демонстраціях протесту тощо).
Поняття ідеологічних поглядів і переконань є більш широким. Ідеологія - це система поглядів (політичних, правових, етичних, художніх, релігійних, філософських), ідей, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких усвідомлюється та оцінюється ставлення людей до дійсності й один до одного, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин. Ідеології, що прагнуть до змін у суспільстві, називають радикальними, революційними, а ідеології, що прагнуть до збереження традицій суспільства, - консервативними, реакційними1.
Політичні та ідеологічні погляди і переконання людини зазвичай переплітаються з її іншими особистими поглядами і переконаннями, у т. ч. релігійними та особистою мораллю. Релігійними є переконання у правильності певного світогляду - тієї чи іншої віри або атеїзму. Право на свободу совісті включає свободу мати, приймати та змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноосібно чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світогляду (ст. 3 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р.).
Перелік особистих поглядів і переконань у ст. 41 Закону «Про запобігання корупції» є невичерпним, звідки випливає, що передбачений цією статтею принцип неупередженості передбачає, серед іншого, недопущення дискримінаційної поведінки[360] [361]. Принцип неупередженості знаходить конкретизацію, зокрема, в статтях 14, 17 Кодексу суддівської етики, відповідно до яких суддя повинен уникати: позапро- цесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу; взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді. Прокурор не повинен вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службового становища. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків (ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів).