Стаття 41. Неупередженість

1. Особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, діють неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої політичні погляди, ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.

Дотримання принципу неупередженості¹ означає, що здійснення службових або представницьких повноважень особами, уповноваженими на виконання функ­цій держави або місцевого самоврядування, прирівняними особами не повинно залежати від їхніх приватних інтересів та особистих (політичних, ідеологічних, релігійних та ін.) поглядів і переконань. У частині нівелювання політичних поглядів і переконань особи принцип неупередженості перехрещується з принципом полі­тичної нейтральності (ст. 40 Закону), в частині відкидання приватних інтересів - з проблематикою конфлікту інтересів (розділ V Закону), а також змістовно пов’язаний з поняттям доброчесності (див. коментар до ст. 39 Закону).

Про поняття «приватніінтереси» див. ст. 1 Закону і коментар до неї.

Політичними вважаються погляди і переконання особи щодо політики, еконо­міки, устрою держави та суспільства загалом, щодо того, якими мають бути закони і суспільна мораль, тощо. Політичні погляди і переконання можуть як відбиватися, так і не відбиватися в конкретних діях, спрямованих на захист або реалізацію цих поглядів і переконань (голосування на виборах за конкретну політичну партію, за конкретного кандидата, участь у мітингах і демонстраціях протесту тощо).

Поняття ідеологічних поглядів і переконань є більш широким. Ідеологія - це система поглядів (політичних, правових, етичних, художніх, релігійних, філософ­ських), ідей, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких усвідомлюється та оцінюється ставлення людей до дійсності й один до одного, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин. Ідеології, що прагнуть до змін у суспільстві, називають радикальними, революційними, а ідеології, що прагнуть до збереження традицій суспільства, - консервативними, реакційними¹.

Політичні та ідеологічні погляди і переконання людини зазвичай переплітаються з її іншими особистими поглядами і переконаннями, у т. ч. релігійними та особистою мораллю. Релігійними є переконання у правильності певного світогляду - тієї чи іншої віри або атеїзму. Право на свободу совісті включає свободу мати, приймати та змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноосібно чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світогляду (ст. 3 Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 р.).

Перелік особистих поглядів і переконань у ст. 41 Закону «Про запобігання корупції» є невичерпним, звідки випливає, що передбачений цією статтею прин­цип неупередженості передбачає, серед іншого, недопущення дискримінаційної поведінки^{[360] [361].}

Принцип неупередженості знаходить конкретизацію, зокрема, в статтях 14, 17 Кодексу суддівської етики, відповідно до яких суддя повинен уникати: позапро- цесуальних взаємовідносин з одним із учасників процесу або його представником у справі за відсутності інших учасників процесу; взаємовідносин, які можуть вплинути на незалежність та неупередженість судді.

Прокурор не повинен вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службового становища. Прокурору слід уникати особистих зв’язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об’єктивність виконання професійних обов’язків (ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів).