Стаття 33. Експерт

1. Експертом згідно з цим Законом є особа, яка відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним законом, бере участь у справі в порядку, встановленому цим Законом, та якій доручається підготувати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеціальних знань такої особи, шляхом дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі.

2. Для з'ясування обставин (фактів) справи та надання їм оцінки, що по­требує спеціальних знань, адміністративний орган призначає експертизу із за­значенням питань, щодо яких необхідні спеціальні знання, а також експерта, експертну установу, яким доручається проведення експертизи.

3. Експертиза залежно від характеру дослідження проводиться експертами або спеціалістами, які володіють спеціальними знаннями, які підтверджені у визначений законом спосіб, щодо предмета експертизи.

4. Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи;

2) запитувати та отримувати від учасників адміністративного провадження документи та відомості, необхідні для підготовки висновку;

3) брати участь у слуханні справи у випадках, передбачених цим Законом.

Учасники адміністративного провадження зобов'язані надати експерту не­обхідні для підготовки висновку документи та відомості, які знаходяться у їх володінні.

5. Експерт на запрошення адміністративного органу повинен з'явитися і по­дати у письмовій формі свій обґрунтований висновок щодо поставлених йому запитань та інші пояснення.

Предмет регулювання та цілі статті

1. Стаття визначає статус експерта в адміністративному про­вадженні — встановлює коло осіб, які можуть бути експертами в адміністративному провадженні, їх обов’язки і права.

Цілі статті (мета норми)

2. Стаття має на меті визначити статус експерта в адміністра­тивному провадженні.

Правова основа коментованого положення

3.

Визначення термінів

4. Згідно з частиною 1 коментованої статті експертом в адміні­стративному провадженні є особа, яка відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним законом, бере участь у справі в порядку, вста­новленому цим Законом, та якій доручається підготувати висновок з питань, що виникають під час розгляду справи і стосуються спеці­альних знань такої особи, шляхом дослідження матеріальних об’єк­тів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі.

Місце коментованого положення у цілісному механізмі, умови й особливості застосування

5. Висновки або пояснення експерта є джерелом доказів в адмі­ністративній справі, згідно зі статтею 41 ЗАП.

Для забезпечення правильності висновку експерта частина 3 коментованої статті вказує, що експертиза, залежно від характеру дослідження, провадиться експертами або спеціалістами, які володі­ють спеціальними знаннями, які підтверджені у визначений законом спосіб, щодо предмета експертизи.

Очевидно, що випадки (підстави) залучення експерта в адмі­ністративному провадженні випливають із специфіки конкретної сфери (земельної, будівельної тощо).

6. Відмінність від адміністративного судочинства.

У КАСУ зазначається, що як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Судовими експертами державних спеціалізованих установ (науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судо­во-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров’я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України) можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності. До прове­дення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно дер­жавними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому Законом України «Про судову експертизу».

Атестовані судові експерти включаються до Державного реє­стру атестованих судових експертів, який веде Міністерство юстиції України, що є підтвердженням належного фахового рівня особи і здатності проводити судові експертизи, які вимагають спеціальних знань у певній галузі.

Не може залучатися до проведення судової експертизи та вико­нання обов’язків судового експерта особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, а також та, яка має не зняту або не погашену судимість, або на яку протягом останнього року накла­далося адміністративне стягнення за вчинення корупційного пра­вопорушення або дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення кваліфікації судового експерта (ЗАП, на відміну від КАСУ, взагалі не регулює це питання).

Частина 2 статті 9 Закону України «Про судову експертизу» передбачає, що суд може доручити проведення судової експертизи тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атесто­ваних судових експертів, а за відсутністю таких, для проведення деяких видів експертиз — іншим фахівцям з відповідних галузей знань.

7. Підстави залучення експерта до участі в адміністративному провадженні передбачені частиною 2 коментованої статті та части­ною 1 статті 29 ЗАП:

- з ініціативи адміністративного органу;

- за клопотанням особи.

8. Обов’язки експерта.

Відповідно до частин 1, 5 коментованої статті, експерт зобов’я­заний провести повне дослідження матеріальних об’єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини у справі, і надати свій письмовий вмотивований висновок щодо поставлених перед ним питань та інші пояснення, і з’явитися на запрошення адміністратив­ного органа.

За наявності підстав, які виключають залучення експерта до розгляду адміністративної справи, відповідно до статті 36 ЗАП, екс­перт зобов’язаний заявити самовідвід (детальніше — коментар до статті 36).

9. Права експерта.

Для проведення експертизи експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи; запиту­вати та отримувати від учасників адміністративного провадження документи та відомості, необхідні для підготовки висновку; брати участь у слуханні адміністративної справи у випадках, передбаче­них ЗАП.

Предметом експертизи є коло питань, що винесені на експертизу, а об’єктом дослідження — матеріальні об’єкти, явища і процеси, що містять інформацію про обставини у справі.

Право на оплату експертизи, зокрема — гонорар, відшкодування транспортних, добових та інших компенсаційних витрат реалізу­ється у тому випадку, коли у штаті адміністративного органу не передбачено посадових чи службових осіб або інших працівників, до обов’язків яких входить виконання даної роботи (надання послуг).

Витрати, пов’язані із залученням до участі в адміністративному провадженні експерта, у випадках, передбачених законодавством, можуть відшкодовуватися за рахунок адміністративного органу або учасника адміністративного провадження, за ініціативою якого запрошується експерт.

10. Відповідальність експерта.

Коментована стаття не містить конкретної норми про відпові­дальність експерта.