Повноваження Державної міграційної служби України

Ядро правового статусу будь-якого суб’єкта права становлять його права та обов’язки. Права — це закріплені у законодавстві можливості, якими можуть скористатися ті чи інші суб’єкти права, а обов’язки — це їх необхідна поведінка, тобто така, що вимагається від них законодавством, а її виконання забезпечується силою державного впливу аж до примусу.

1) залучати в установленому порядку до виконання окремих ро­біт, участі у вивченні окремих питань учених і фахівців, працівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій (за пого­дженням з їх керівниками);

2) одержувати безоплатно від державних органів та органів міс­цевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалеж­но від форми власності та їх посадових осіб, а також від громадян та їх об’єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на Службу завдань;

3) скликати наради, утворювати комісії та робочі групи, проводити наукові конференції, семінари з питань, що належать до її компетенції;

4) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами;

5) проводити перевірки стану додержання органами виконавчої влади, громадянами, підприємствами, установами та організаціями ви­мог законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому чис­лі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів і вносити пропозиції щодо усунення причин порушення таких вимог;

6) ініціювати проведення спільних перевірок із правоохоронними органами та іншими центральними органами виконавчої влади у ме­жах повноважень, передбачених законом.

ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворе­ні в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи.

На утворені територіальні органи та територіальні підрозділи ДМС може покладатися виконання окремих завдань за міжрегіональ­ним принципом.

ДМС під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє в уста­новленому порядку з іншими державними органами, допоміжними органами та службами, утвореними Президентом України, тимчасови­ми консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самовря­дування, об’єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілка­ми та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установа­ми та організаціями.

ДМС у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, ухвалених відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів MBC ви­дає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і кон­тролює їх виконання.

ДМС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняєть­ся з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра внутрішніх справ.

Зазначимо, що Положення про ДМС України не містить норм, в яких би чітко закріплювалося коло обов’язків міграційної служби, втім вва­жаємо, що це не є недоліком, адже всі викладені у цьому ж Положенні функції ДМС України фактично складають обсяг тієї обов’язкової ро­боти, що має виконувати цей орган, реалізуючи своє функціональне призначення.

Положення про Державну міграційну службу України закріплює загальний, втім не виключний перелік повноважень ДМС. їх коло може уточнюватися та конкретизуватися відповідним законодавством в залежно від напрямку роботи цього органу влади. Так, наприклад, у ст. 6 закону України «Про імміграцію» (2001 р.) встановлено, що цен­тральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфе­рі імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначе­ними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надан­ня дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з ухвалення рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) органі­зовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення об­ліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Відповідно до закону «Про громадянство України» ДМС України здійснює повноваження щодо: 1) встановлення належності до грома­дянства України відповідно до ст.

У ст. 27 закону України «Про біженців та осіб, які потребують до­даткового або тимчасового захисту» (2011 р.) зазначено, що до повно­важень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тим­часового захисту, належать: 1) ухвалення рішень про визнання біжен­цем або особою, яка потребує додаткового захисту, рішень про втрату, позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додатково­го захисту; 2) подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо

необхідності ухвалення рішення про тимчасовий захист і про припи­нення тимчасового захисту; 3) ухвалення рішення про позбавлення іноземця чи особи без громадянства тимчасового захисту; 4) коорди­нація взаємодії органів виконавчої влади з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту; 5) розроблення зразків заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додат­кового захисту, та довідки про звернення за захистом в Україні; 6) роз­гляд скарг на рішення про відмову у прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання бі­женцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і скасування цих рішень, якщо вони були ухвалені з порушенням законодавства, тощо.

З викладеного видно, що низка положень вищезазначених зако­нів щодо повноважень ДМС України повторює норми Положення про державну міграційної службу України, які закріплюють напрямки (або функції) її діяльності. Така ситуація ще раз підтверджує, що у правово­му статусі органів влади, на відміну від правового статусу громадян, права, обов’язки, завдання та функції тісно переплітаються, й чітко відмежувати їх одне від одного дуже важко, саме тому для позначен­ня цих складових у єдності дуже часто використовують термін «компе­тенція», який позначає сферу відання органу влади, тобто його завдан­ня і функції, а також відповідні їм та надані йому для їх виконання повноваження.

Повноваження ДМС України внутрішньоорганізаційного спряму­вання встановлюються відомчими нормативно-правовими актами, як- то Регламент ДМС України, положення про головні управління (управ­ління) Державної міграційної служби тощо.

Спираючись на аналіз чинного законодавства, що регулює ді­яльність Державної міграційної служби України, можемо дійти висновку, що її повноваження визначаються не одним норматив­но-правовим актом, а цілою низкою правових документів різної юридичної сили. З одного боку, такий підхід забезпечує конкре­тизацію прав та обов’язків ДМС залежно від безпосереднього на­прямку її роботи, а з іншого — породжує виникнення дублювань та конфліктів у нормативно-правових приписах різних правових актів.

4.