Поняття та види звернень громадян

Звернення громадян має подвійну правову природу: з одно­го боку, є інститутом адміністративного права, функціональне призначення якого полягає у створенні адміністративно-правового механізму захисту прав, свобод та законних інтересів громадян та відображення специфіки діяльності суб’єктів публічної адміністра­ції, а з іншого - є формою громадського контролю за діяльність орга­нів державної влади в цілому, та окремих посадових чи службових осіб, зокрема, за допомогою якої відбувається сприяння формуван­ню правосвідомості громадян, що є запорукою становлення грома­дянського суспільства.

Статтею 40 Конституції України закріплено право громадян направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцево­го самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглядати звернення і надавати обґрунтовану відповідь в установлений законом строк¹. Питання практичної реалізації гро­мадянами права вносити в органи державної влади, об’єднання гро­мадян відповідно до їх статуту пропозиції щодо поліпшення їхньої діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб державних і муніципальних органів регламентовано Законом України «Про звернення громадян»^{[726] [727].}

Звернення громадян є формою участі населення в державно­му управлінні та вирішенні державних та громадських справ, яка реалізується шляхом цілеспрямованого впливу громадянина на ді­яльність суб’єктів владних повноважень через подання зауваження,

скарги та пропозиції, що стосуються їх діяльності, заяви або клопо­тання щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скарги про їх порушення.

Ознаками звернень громадян є такі:

1) суспільні відносини, які виникають, змінюються та припиня­ються внаслідок подання звернень громадян, регламентовано нор­мами публічного права (конституційного, адміністративного);

2) суб’єктами подання звернення є фізична особа (громадяни України, іноземці, особи без громадянства)^[728];

3) суб’єктами розгляду звернень громадян є органи державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підпри­ємства, установи, організації незалежно від форм власності, засоби масової інформації, посадові особи та посадові особи цих органів;

4) предмет звернення громадян стосується сфери функціонуван­ня суб’єкта розгляду конкретного звернення та/або соціально-еконо­мічних, політичних та особистих прав і законних інтересів суб’єкта подання звернення.

Звернення громадян необхідно відмежовувати від запиту на ін­формацію, оскільки у них є схожим функціональне призначення, що відображає їх роль та призначення в регулюванні суспільних відносин і здійснюються вони за допомогою відповідних засобів з метою належної реалізації та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян. Указані інститути можуть мати вираження у поданні прохання до суб’єкта публічної адміністрації, проте при поданні звернення прохання буде стосуватися сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством прав та інтересів громадян, а при поданні запиту на інформацію - надан­ня публічної інформації, що знаходиться у володінні розпорядника інформації.

При цьому, у разі подання звернення, воно не може: а) стосува­тися діяльності одного й того ж органу; б) бути поданим від одного і того ж громадянина; в) бути поданим з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті; у разі подання запиту на інформа­цію - такі вимоги нівелююються.

Звернення громадян можна класифікувати на види в залежнос­ті від:

змісту: а) пропозиція та/або зауваження - звернення, в якому висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів дер­жавної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, удосконалення правової осно­ви державного і громадського життя, соціально-культурної та ін­ших сфер діяльності держави і суспільства; б) заява - звернення, яке містить прохання про сприяння реалізації закріплених Консти­туцією та чинним законодавством прав та інтересів громадян або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності; в) клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод; г) скар­га - форма громадського контролю за діяльністю органів державної влади в цілому, та окремих посадових чи службових осіб, зокрема, за допомогою якої має вираження вимога громадян щодо поновлен­ня порушеного права¹;

способу подання: а) звернення, що надіслано громадянином поштою; б) звернення, що особисто подано громадянином до відповідного органу, установи; в) звернення, що подано гро­мадянином через представника, повноваження якого оформ­лено відповідно до законодавства; г) звернення, що надіслано громадянином з використанням мережі Інтернет або засобами електронного зв’язку;

ознаки надходження: а) первинне; б) повторне;

суб’єкта подання: а) індивідуальне; б) колективне; в) анонімне^{[729] [730]; форми поданням) усне; б) письмове;}

статусу особи, якою його подано: а) загальні: громадяни Укра­їни, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах знаходяться на території держави; б) спеціальні: учасник війни; ди­тина війни; інвалід Великої Вітчизняної війни; інвалід війни; учас­ник бойових дій; ветеран праці; інвалід І групи; інвалід II групи; інвалід III групи; дитина-інвалід; одинока мати; мати-героїня; бага-

тодітна сім’я; особа, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи; учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEC; Герой України; Герой Радянського Союзу; Герой Соціалістичної Праці; ди­тина; інші категорії.

Виокремлені види звернень у своїй сукупності, або відособлено, виконують конкретне функціональне призначення. У загальному розумінні, функції права на звернення - це основні напрямки пра­вового впливу на суспільні відносини, що відображають їх роль та призначення в регулюванні останніх і здійснюються за допомогою відповідних засобів з метою належної реалізації та захисту прав, свобод та законних інтересів громадян^[DCCXXXI].

20.2.