Особливості структури норм адміністративного права

Гіпотеза - це такий елемент адміністративно-правової норми, в якому зазначаються умови, обставини у сфері адміністрування, із настанням яких норма (її диспозиція) здійснюється^[108]. Гіпотеза вказує на фактичні умови, за наявності яких слід керуватися цією нормою. Вона частіше за все у нормативних актах повністю не формулюєть­ся і є присутньою тільки в теоретичній конструкції правової норми. Гіпотеза може бути абсолютно визначеною (досягнувши 14 років, громадянин зобов’язаний отримати паспорт), особливо це стосується норм, які регулюють процес проходження державної служби - чітко визначений вік для закінчення строку служби у зв’язку з виходом на пенсію, норм, які забороняють професійну діяльність членів родини в державному органі, тощо. Варто зазначити, що більшість норм має відносно визначену гіпотезу, тобто містять елементи адміністратив­ного розсуду, містять вказівки на можливість її застосування за розсу­дом правозастосовника).

У залежності від складу адміністративно-правові гіпотези мо­жуть бути простими або складними. Простою називають гіпотезу, що містить тільки одне твердження. Складні гіпотези складаються із декількох простих. Частіше зустрічається перший вид гіпотез.

Диспозиція - основна частина норми, в якій визначаються пра­ва або обов’язки учасників відносин, що виникають у процесі публіч­ного адміністрування^{[109] [110]. Диспозиція закріплює конкретне правило поведінки суб’єктів адміністративного права, якого сформульовано у вигляді приписів, заборон, дозволів (напр., 14-річному громадяни­нові необхідно здійснити низку дій, щоб одержати паспорт; призов­ник зобов’язаний особисто з’явитися до військкомату)[111].}

Характерна ознака адміністративно-правової диспозиції - це ім­перативність, оскільки правило поведінки не може бути змінено за згодою учасників відносин у сфері публічного адміністрування, знач­на частина диспозицій має відсильний характер, для детальнішого роз’яснення правила поведінки слід звернутися до іншого правово­го акта. Таким чином формулюються диспозиції норм-зобов’язань і норм-заборон. Так, у ст. 168-1 КУпАП передбачається, що виконання робіт, надання послуг громадянам-споживачам, що не відповідають вимогам стандартів норм і правил, тягне адміністративну відпові­дальність^[112]. Тому, прийняття постанови про відповідальність право­порушника пов’язано з аналізом стандартів, вимог тощо.

Взагалі, стандарти, вимоги та інші технічні нормативи часто фор­мулюються як диспозиції адміністративно-правових норм, тому їх слід вважати «нормами з технічним змістом». Існування норм та­кого виду обумовлено роллю, яку виконує публічне адмініструван­ня, оскільки воно має забезпечити реалізацію загальнодержавних інтересів, з урахуванням галузевих, регіональних, міжгалузевих інтересів окремих організацій, тощо.

В окремих випадках адміністративно-правова норма може мати й дозвільну диспозицію - коли законодавець дозволяє учасникам відносин домовитися стосовно правил взаємної поведінки у сфері публічного адміністрування.

Як правило, диспозиція адміністративно-правової норми у нор­мативних актах має абстрактну форму, хоча зустрічається і казуїс­тична форма, коли зміст диспозиції розкривається шляхом переліку дій, ознак тощо (наприклад, ст. 173 КУпАП, в якій міститься перелік дій, що становлять дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші по­дібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян)¹.

Санкція - це така частина норми, якою визначаються заходи адміністративно-правового примусу в разі невиконання обов’язків учасниками відносин у сфері публічного адміністрування. Санкція вказує на вплив, який застосовується державою у разі порушення тих чи інших правил, передбачених нормою, тобто це конкретний захід дисциплінарного або адміністративного примусу. Наприклад, за появу в нетверезому стані в громадському місці, згідно зі ст. 178 КУпАП, до громадян застосовуються такі адміністративні стягнен­ня, як: попередження, штраф або адміністративний арешт^{[113] [114].}

Слід зазначити, що санкції адміністративно-правових норм ма­ють три особливості. По-перше, загальнообов’язкові норми мають санкції у вигляді заходів адміністративного стягнення - поперед­ження, штраф, адміністративний арешт тощо; внутрішні апаратні, як правило, забезпечуються заходами дисциплінарного стягнення - попередження, догана, сувора догана тощо (у деяких випадках за порушення загальнообов’язкових норм адміністративного права та­кож застосовуються заходи дисциплінарного стягнення). По-друге, санкція у вигляді заходів адміністративного стягнення має універ­сальний характер, оскільки вона може застосовуватися за порушен­ня норм інших галузей права. Так, за порушення норм законодавства про працю, за порушення норм екологічного права тощо.

Санкція - не обов’язковий елемент адміністративно-правової норми. Більшість адміністративно-правових норм мають не санк- ційний, а рекомендаційний характер. Замість санкції також може міститися заохочення.

У науці адміністративного права зазначається, що елементом норми може бути і заохочення - частина норми, в якій визнаються заслуги особи у виконанні своїх обов’язків. Проте це питання зали­шається майже не визначеним, мало дослідженим, однак такий стан речей дозволив виокремити проблематику у розробці концепції по­зитивних санкцій^{[115] [116].}

4.3.