Дія норм адміністративного права у часі, просторі та за колом осіб

Визначення юридичної сили дії норм адміністративного права має важливе значення, оскільки вони діють як регулятори суспільних відносин у сфері публічного адміністрування. Лише у визначеному

просторі, часі і щодо певної категорії осіб¹.

Дія адміністративно-правової норми у просторі. Дія у про­сторі пов’язана з територією. Дія більшості адміністративно-право­вих норм є обмеженою територією держави. Причому серед них слід розрізняти норми, які діють у масштабах усієї держави, а та­кож норми локальні (це норми, прийняті облрайадміністрацією, органами місцевого самоврядування). Однак є група адміністра­тивно-правових норм, дія яких не є обмеженою державним кордо­ном. По-перше, це норми, які регламентують поведінку екіпажу та пасажирів на суднах торговельного мореплавства та рибальських суднах у відкритому морі; по-друге, це норми, які регламентують діяльність українських установ (дипломатичних представництв, консульств та ін.) за кордоном, поведінку екіпажу на військових суднах як у відкритому морі, так і в іноземних портах.

Норми адміністративного права України діють і стосовно пове­дінки громадян, які знаходяться на літаку (у польоті). Відповідно до ст. 33 Конвенції OOH по морському праву «Прилегла зона», прибе­режна держава може встановлювати прилеглу зону (зона не може по­ширюватися за межі 24 морських миль від ліній, якими відміряється ширина територіального моря)^{[121] [122]. Конвенція передбачає, що в цій до­датковій зоні можуть діяти норми, які встановлюють митні, фіскальні, імміграційні стандарти, правила і відповідальність за їх порушення.}

У цій же Конвенції OOH 1982 р. закріплюється положення про виключні економічні зони. У розвиток цього Верховна Рада Укра­їни прийняла Закон «Про виключну (морську) економічну зону», а в 1996 р.

Специфічну дію у просторі мають міжнародні норми адміністра­тивного права. По-перше, ці норми можуть діяти незалежно від кор­донів тієї чи іншої країни, тобто це норми необмеженої дії. Так, Між­народний кодекс управління безпекою торговельного мореплавства містить значну частину норм міжнародного адміністративного пра­ва, які є обов’язковими для судновласників та членів екіпажів тор­говельних суден, незалежно від того, ратифікувала країна, до якої вони належать, цей документ, чи ні¹. Можна також згадати норми міжнародної конвенції щодо взаємної адміністративної допомоги у запобіганні, розслідуванні та припиненні порушень митного законо­давства, у преамбулі якої вказано, що протидія порушенням митно­го законодавства може бути ефективною за умови співробітництва між митними адміністраціями. По-друге, міжнародні адміністра­тивно-правові норми можуть діяти у межах визначеної території. Останнім часом збільшується кількість наддержавних адміністра­тивно-правових норм, які регламентують управлінські відносини у межах кордону групи держав. Так, створення Європейського Спів­товариства обумовило створення європейського парламенту та орга­нів управління, що діють у межах цього співтовариства. Створення СНД також обумовило появу цілої низки адміністративно-правових норм, які діють у межах території СНД. По-третє, необхідно вио­кремити групу адміністративно-правових норм, які регламентують внутрішньоапаратні відносини, що виникають у процесі функціону­вання міжнародних урядових та неурядових установ^{[124] [125].}

Дія адміністративно правової норми у часі. Вступ адмі­ністративно-правової норми в законну силу залежить від деяких факторів. По-перше, це залежить від території дії норми. Набрання чинності міжнародною адміністративно-правовою нормою різко відрізняється від процесу введення в дію національної норми адмі­ністративного права. Тому, розглянемо порядок вступу в дію норм національного адміністративного права. По-друге, це пов’язано з юридичною силою норм. Як уже згадувалося, вищу силу мають закони. Набрання ними чинності передбачено Конституцією Укра­їни. Так, відповідно до ст. 94 Конституції України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Пре­зидентові України.

Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюд­нює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульо­ваними пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. У разі, якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважа­ється схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнято Верховною Радою України не менш як дво­ма третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом де­сяти днів. Закон набирає чинності через десять днів із дня його офі­ційного оприлюднення, якщо інше не передбачене самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент видає ука­зи і розпорядження.

Іншим є порядок вступу в дію норм адміністративного права, які містяться в актах Кабінету Міністрів України. Основною формою реалізації компетенції цього органу є його правові акти - постанови і розпорядження. Ці акти підписує Прем’єр-міністр і вони набирають чинності з дня підписання їх, якщо інше не передбачене в цих актах.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про оптиміза- цію системи центральних органів виконавчої влади» від 10.09.2014 р. до системи центральних органів виконавчої влади України нале­жать: міністерства, державні служби, агентства, інспекції, органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, а також комісії^[126]. Тому, як правило, акти, що видаються цими органами (переважна більшість видається у формі наказу керівника), набирають чинності після під­пису їх керівником, або у строк, який вказано в акті.

Як уже зазначалося, в системі норм адміністративного права значне місце посідають норми, які приймаються органами та поса­довими особами місцевого самоврядування, у т.ч. локальні норми. Порядок набрання ними чинності встановлюється Законом «Про місцеве самоврядування в Україні».

Важливо знати також і межі дії норми права у часі. Слід роз­глядати два варіанти межі дії - перспективні і зі зворотною силою. Перші - діють стосовно відносин, які виникають після набрання нормою чинності; другі - регулюють відносини, які виникли до набрання нею чинності. Другий варіант зустрічається дуже рідко, але він має важливе значення щодо відповідальності правопоруш­ника, оскільки це норма, яка пом’якшує відповідальність за раніше вчинене порушення.

Дія норми закінчується або тоді, коли її відмінено (чи замінено на нову), або у зв’язку із закінченням того строку, на який її було прийнято.

Дія адміністративно-правової норми щодо кола осіб. Встанов­лення обсягу і дії адміністративно-правової норми щодо кола осіб має значення перш за все для з’ясування їх адміністративно-право­вого статусу. Більшість з адміністративно-правових норм встанов­люють загальні вимоги для визначення особи (фізичної особи чи ко­лективного суб’єкта), не зважаючи на громадянство особи, посаду, яку вона займає, а також не зважаючи на форму власності, колек­тивного суб’єкта, його підпорядкованість тощо. Ці норми належать до норм загальної дії¹. Так, наприклад, усі особи, що перебувають на території України, мають право на оскарження дій органів вико­навчої влади у разі порушення ними прав особи.

Але є інші групи норм, які встановлюють додаткові права та обов’язки суб’єкта, визначають особливі умови відповідальності тощо, тому при колізії норм загальних і особливих діють особливі норми. У залежності від кола осіб, щодо яких діють адміністративно-правові норми, вони поділяються на ті, що визначають адміністративно-пра­вовий статус: 1) колективних суб’єктів права; 2) окремих осіб.

У свою чергу, перша група норм поділяється на норми, що ре­гламентують статус: а) органів виконавчої влади; б) громадських об’єднань та ін.; норми другої групи також визначають адміністра­тивно-правовий статус: а) громадян України; б) іноземців; в) біжен­ців та ін.

Особливе місце посідають норми, дія яких поширюється на посадових осіб. З одного боку, посадова особа - це індивід, який підпадає під дію норм, що встановлюють адміністративно-право­вий статус особи; з іншого - посадова особа має повноваження як представник того чи іншого органу (організації). Тому він повинен нести відповідальність не тільки за порушення тих обов’язків, що зобов’язана виконати будь-яка особа, але й за порушення обов’язків, які покладаються на неї як посадову особу того чи іншого органу^{[127] [128]. Слід звернути увагу на те, що не варто ототожнювати статус осіб, які перебувають на посаді державних службовців, і тих осіб, які ви­конують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господар­ські обов’язки. Є ще одна група осіб, особливості статусу яких обу­мовлюють і особливості дії стосовно них тих чи інших норм, тобто незважаючи на загально визначений принцип рівності усіх перед законом, щодо військовослужбовців деякі норми адміністративно- деліктного права не діють. Можна також зазначити, що адміністра­тивний арешт не застосовується до вагітних жінок, а також жінок, що мають дітей віком до 12 років, та до осіб, які не досягли 18 років, інвалідів І і II груп.}

4.5.