Чинність адміністративного акта. Припинення дії адміністративного акта
Із набранням чинності адміністративного акта пов’язується можливість його реалізації, обов’язковість установлених ним приписів, зрештою набуття, зміна, припинення та реалізація прав та/або обов’язків, законних інтересів приватних осіб.
Адміністративний акт діє від часу набрання ним чинності до часу втрати ним чинності (ч. 1 ст. 76 Закону України «Про адміністративну процедуру»).
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 74 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний акт набирає чинності стосовно учасника адміністративного провадження з дня доведення його до відома відповідної особи, якщо інший строк набрання ним чинності не передбачено законом або самим адміністративним актом.
Спеціальними законами визначаються порядок та умови набрання чинності адміністративних актів окремих адміністративних органів. Так, деякі адміністративні акти набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо інше не встановлено в адміністративному акті, це, напр., розпорядження КМУ, які набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності (ч. 2 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»); розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, які набирають чинності з дня їх прийняття, якщо такими розпорядженнями не встановлено пізніший строк набрання ними чинності (ч. 7 ст. 52 Закону України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим»); акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної
дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено більш пізній строк введення їх у дію (ч. 5 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації») тощо.
Стосовно окремих адміністративних актів додатково встановлюється необхідність їх доведення до відома усіх заінтересованих осіб (адресатів, виконавців), напр.:
1) акти Національного агентства з питань запобігання корупції набирають чинності з дня їх прийняття, якщо самим актом не встановлено інший строк набрання ним чинності, але не раніше дня прийняття, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється дія таких актів, в установленому Національним агентством агентства з питань запобігання корупції порядку (абз.
4 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції»);2) акти Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія (абз. 2 ч. 7 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»);
3) розпорядження місцевих державних адміністрацій доводяться до їх виконавців, а також обов’язково оприлюднюються, крім внутрішньо-організаційних актів (ч. 5 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Проте, як видається, доведення цих актів до відома відповідних осіб (адресатів, виконавців) не впливає на набрання ними чинності, що відбувається в момент їх прийняття. Крім того, вимоги щодо забезпечення оприлюднення таких актів також встановлено Законом України «Про доступ до публічної інформації»[DCXXVII].
Набрання чинності адміністративним актом може пов’язуватися з необхідністю вчинення певних дій, напр., рішення про видачу, переоформлення, відновлення дії ліцензії повністю або частково, розширення, звуження провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності з дня внесення запису про них до ліцензійного реєстру (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).
У законодавстві можуть зустрічатися й інші особливості набрання чинності окремими адміністративними актами адміністративних органів.
Спосіб доведення адміністративного акта до відома особи визначається адміністративним органом відповідно до положень Закону України «Про адміністративну процедуру», якщо інший спосіб не передбачено законом. У справах за заявою адміністративний акт доводиться до відома особи у спосіб, зазначений нею в заяві (надсилається на вказану поштову адресу; за бажанням заявника, кур’єром за додаткову плату; на адресу електронної пошти чи передається з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку, вручається особисто тощо) (абз.
1 ч. З ст. 75 Закону України «Про адміністративну процедуру»).Доведення адміністративного акта до відома особи здійснюється шляхом:
вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). Вручення полягає в особистій видачі особі адміністративного акта, при цьому вручення може відбуватись як у приміщенні адміністративного органу, так і за місцем знаходження особи1.
Надсилання адміністративного акта поштою здійснюється засобами поштового зв’язку за адресою зареєстрованого місця проживання (перебування) або місцезнаходження особи. Таке надсилання має здійснюватися обов’язково рекомендованим листом з повідомлення про вручення[DCXXVIII] [DCXXIX], що дозволить адміністративному органу отримати інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача; надсилання на адресу електронної пошти чи передачі з ви- користаннялі інших засобів телекомунікаційного зв’язку - адміністративний акт надсилається на електронну пошту особи, яку повідомила така особа або інформація про яку є в наявності в адміністративного органу. Іншими засобами телекомунікаційного зв’язку можуть бути, зокрема, факс, мобільні застосунки (напр., Єдиного державного вебпорталу електронних послуг - портал Дія та мобільний застосунок «Дія»); публічного оголошення, оприлюднення згідно з вилюгаліи законодавства. Публічне оголошення як спосіб доведення адміністративного акта до відома особи застосовується у разі: якщо адресу місця проживання (перебування), місцезнаходження відповідної особи встановити неможливо; якщо інша форма повідомлення, передбачена цим Законом, є неможливою; в інших випадках, передбачених законом (ч. 6 ст. 75 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Публічне оголошення адміністративного акта здійснюється шляхом його розміщення на дошці оголошень адміністративного органу або в іншому місці, прийнятному для доведення адміністративного акта до відома учасників адміністративного провадження. Публічне оголошення адміністративного акта вважається здійсненим через десять днів з дня його розміщення на дошці оголошень або в іншому місці, прийнятному для доведення адміністративного акта до відома учасників адміністративного провадження (ч. 7 ст. 75 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Оприлюднення адміністративного акта здійснюється на офіційному веб-сайті адміністративного органу та/або шляхом публікації у друкованих засобах масової інформації як окремий спосіб доведення до відома застосовується виключно до адміністративних актів, що стосується великої кількості осіб (ч. 2 ст. 75 Закону України «Про адміністративну процедуру») та передбачає публікацію інформації про адміністративний акт, а саме суті прийнятого рішення, порядку ознайомлення з адміністративним актом та порядку його оскарження, на офіційному веб-сайті адміністративного органу та/або шляхом публікації у друкованих засобах масової інформації[DCXXX]; усного повідомлення - цей спосіб доведення до відома застосовується до адміністративних актів, прийнятих в усній формі та здійснюється шляхом усного повідомлення про них, із зазначенням їх права на письмове підтвердження адміністративного акта, а також способів, порядку і строків оскарження акта (абз. 1 ч. З ст. 70 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Слід враховувати, що адміністративний акт, прийнятий в усній формі, як правило, фіксується в матеріалах справи (абз. 2 ч. З ст. 70 Закону України «Про адміністративну процедуру») та особа, якої стосується адміністративний акт, має право вимагати від адміністративного органу оформлення адміністративного акта у письмовій формі (абз. Допустимим є комбінування (одночасне використання декількох) вищезазначених способів доведення до відома адміністративного акта. За загальним правилом, адміністративний акт доводиться до відома особи невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів із дня його прийняття. Інформація про час та спосіб доведення адміністративного акта до відома особи фіксується в матеріалах справи. Підтверджується інформація як щодо надсилання адміністративного акта, так і щодо його отримання особою. Таким чином, для кожної особи дія адміністративного акта розпочнеться лише тоді, коли саме вона ознайомиться з його змістом. Отже, дія такого адміністративного акта для різних осіб може бути розпочата у різний час1. Слід мати на увазі, що настання юридично значущих наслідків для особи, у разі прийняття адміністративного акта відбувається, як правило, після ознайомлення зі змістом такого акта. З моменту, коли особі стало відомо про адміністративний акт та його зміст, обчислюється строк на його оскарження. Якщо час отримання особою адміністративного акта не зафіксовано (або немає інформації про його отримання), такий адміністративний акт вважається доведеним до відома особи на п’ятий календарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до особи або надійшов пізніше. При цьому, якщо особа заявляє про неотримання адміністративного акта або про отримання його пізніше ніж на п’ятий календарний день з дня відправлення, обов’язок доказування факту і часу доведення адміністративного акта до відома особи покладається на адміністративний орган (ч. 4 ст. 75 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Не доведення адміністративного акта до відома особи в установленому порядку є підставою для продовження строку оскарження такого акта. Із припиненням дії адміністративного акта пов’язується завершення його юридичної дії. Загальний примірний перелік підстав припинення дії адміністративних актів визначено ч. 1 ст. 76 Закону України «Про адміністративну процедуру». Адміністративний акт втрачає чинність внаслідок: його виконання - виконання адміністративного акта є однією з найпоширеніших підстав припинення дії адміністративних актів (п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про адміністративну процедуру», п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України). Виконання адміністративного акта передбачає реалізацію встановлених у ньому приписів (набуття, зміна, припинення чи реалізація прав та/або обов’язків), тобто якщо певні факти (події) відбулися та настали відповідні правові наслідки, з метою досягнення яких приймався (вчинявся) адміністративний акт (напр., адміністративний акт про встановлення премії вичерпує свою дію після виплати такої премії; про передачу земельної ділянки в оренду - після укладення договору оренди тощо); закінчення строку його дії- збіг/перебіг строку (настання строку[DCXXXIV] [DCXXXV] [DCXXXVI] [DCXXXVII] [DCXXXVIII]), на який було прийнято адміністративний акт має наслідком припинення його дії. Hanp., дозвіл на спеціальне водокористування може бути виданий на 3 роки (ч. 1, 2 ст. 50 BK України), після завершення яких такий дозвіл припиняє свою дію і відповідний вид діяльності здійснюватися не може. Обчислення закінчення строку дії адміністративного акта здійснюється в загальному порядку, за правилами обчислення строків в адміністративному провадженні (ст. 33 Закону України «Про адміністративну процедуру»). відкликання правомірного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв - ця підстава достро- кового припинення дії застосовується виключно до правомірних адміністративних актів до моменту завершення його виконання адміністративним органом, який його прийняв для відновлення законності та/або захисту публічних інтересів. Hanp., у спеціальних актах відкликання здійснюється з метою припинення дії неефективних адміністративних актів або відвернення юридичних наслідків їх застосування [зокрема, відкликання податкового повідомлення- рішення і податкової вимоги (ст. 60 ПК України)]. В інших випадках, відкликання застосовується як захід впливу на порушення [напр., відкликання банківської ліцензії (п. 13 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність»1); відкликання попередніх рішень із питань державної митної справи (ч. 7 ст. 23 MK України[DCXXXIX] [DCXL])]. За загальним правилом відкликання адміністративного акта може здійснюватися на майбутнє (адміністративний акт є відкликаним та припиняє свою дію з моменту прийняття рішення про це) та із зворотною дією в часі. Адміністративний акт відкликається шляхом прийняття адміністративного акта. Під час вирішення питання щодо відкликання адміністративного акта враховуються: 1) наслідки відкликання або визнання адміністративного акта недійсним для особи; 2) істотність причин для цього, зокрема час, що минув після прийняття адміністративного акта; 3) інші обставини, що стосуються справи (ч. 2 ст. 86 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Застереження про можливість відкликання адміністративного акта можуть зазначатися в резолютивній частині адміністративного акта (п. 1 ч. 2 ст. 71 Закону України «Про адміністративну процедуру»)- Відкликання правомірного адміністративного акта може здійснюватися як за ініціативи особи, так і за ініціативи адміністративного органу. Адміністративний акт, що обмежує право, свободу чи законний інтерес особи, за її ініціативи підлягає відкликанню у разі: 1) внесення змін до закону, на підставі якого прийнято такий адміністративний акт; 2) істотної зміни фактичних обставин, на підставі яких прийнято такий адміністративний акт (ч. 2 ст. 88 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Правомірний адміністративний акт може бути відкликаний на шкоду особі, якщо: 1) це передбачено законом; 2) особа не виконала обов’язки, які виникли у зв’язку з прийняттям адміністративного акта; 3) особа зі своєї вини не виконала обов’язку щодо інформування про істотну зміну фактичних обставин, на підставі яких прийнято такий акт; 4) відкликання здійснюється з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування особі збитків на підставі та в порядку, встановлених законом (ч. З ст. 88 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Правомірний адміністративний акт не може бути відкликаний, якщо: 1) адміністративний акт аналогічного змісту необхідно прийняти знову; 2) відкликання акта суперечить закону; визнання недійсним протиправного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв - ця підстава дострокового припинення дії застосовується виключно до протиправних адміністративних актів (що обумовлює наведення відповідного підтвердження) та здійснюється адміністративним органом, який його прийняв для відновлення законності та/або захисту публічних інтересів. Визнання адміністративного акта недійсним може здійснюватися на майбутнє (адміністративний акт є недійсним та припиняє свою дію з моменту прийняття рішення про це) та із зворотною дією в часі (тобто з дня набрання чинності попереднім адміністративним актом). Адміністративний акт визнається недійсним шляхом прийняття адміністративного акта. Під час вирішення питання щодо визнання адміністративного акта недійсним враховуються: 1) наслідки відкликання або визнання адміністративного акта недійсним для особи; 2) істотність причин для цього, зокрема час, що минув після прийняття адміністративного акта; 3) інші обставини, що стосуються справи (ч. 2 ст. 86 Закону України «Про адміністративну процедуру»). У певних випадках, передбачених положеннями Закону України «Про адміністративну процедуру» навіть протиправний адміністративний акт не може бути визнаним недійсним. Так, протиправний адміністративний акт, що не порушує права, свободи чи законні інтереси інших осіб, не завдає їм шкоди, не використовується та не створює умов для вчинення адміністративного або кримінального правопорушення - не може бути визнаний адміністративним органом недійсним на шкоду особі, якщо особа, будучи переконана, що адміністративний акт залишиться чинним, використала або розпорядилася коштами чи майном, отриманими на підставі такого адміністративного акта, чи змінила в інший спосіб свій уклад життя, і її законний інтерес (довіра)[DCXLI] [DCXLII] щодо збереження чинності адміністративного акта переважає публічний інтерес у визнанні адміністративного акта недійсним (ч. З ст. 89 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Не може бути визнаний недійсним виконаний адміністративний акт у тій його частині, в якій його виконання призвело до настання незворотних правових наслідків (ч. 2 ст. 76 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Протиправний адміністративний акт може бути визнано недійсним протягом трьох місяців з дня, коли адміністративному органу стало відомо про факти, що можуть бути підставою для визнання адміністративного акта недійсним, але не пізніше трьох років з дня прийняття адміністративного акта, а щодо адміністративного акта, який потребує виконання, - не пізніше трьох років з дня завершення його виконання (ч. 6 ст. 89 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Цей строк не застосовується до протиправного адміністративного акта, що використовується або створює умови для вчинення дисциплінарного, адміністративного та/або кримінального правопорушення. Такий адміністративний акт визнається недійсним незалежно від дати його прийняття або завершення виконання; його скасування у порядку адлііністративного оскарження або судом[DCXLIII] - адміністративний акт скасовується у разі встановлення його протиправності (загальні підстави визнання адміністративного акта протиправним визначено ч. 2 ст. 87 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Протиправним може бути визнаний і виконаний адміністративний акт (ч. 2 ст. 76 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Припинення дії адміністративного акта шляхом його скасування кореспондує положенням Закону України «Про адміністративну процедуру», що визначають порядок адміністративного оскарження (згідно з п. 4 ч. 2 ст. 78 особа, реалізуючи своє право на адміністративне оскарження залежно від обставин справи, може вимагати визнання протиправним та скасування адміністративного акта чи окремих його положень) та КАС України (згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 одним із способів судового захисту є визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень); з інших причин, визначених законом - спеціальними законами можуть передбачатися інші підстави (причини) припинення дії адміністративних актів. Як приклади інших причин можна навести різноманітні юридичні події, зокрема, смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи, прийняття нового акта, яким поглинається зміст попереднього акта, тощо[DCXLIV]. До інших підстав, передбачених законодавством, належить також анулювання адміністративних актів, що здійснюється суб’єктом публічної адміністрації, яким його було прийнято (вчинено), у разі з’ясування відсутності підстав для його прийняття, допущення особою, якій його було видано, порушень, а також за заявою такої особи. Hanp., анулювання ліцензії (ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»); анулювання документів дозвільного характеру (ст. 4і Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності»); анулювання дозволу на спеціальне водокористування (ст.ст. 49, 55 BK України). 15.4.