<<
>>

Чинність адміністративного акта. Припинення дії адміністративного акта

Із набранням чинності адміністративного акта пов’язується мож­ливість його реалізації, обов’язковість установлених ним припи­сів, зрештою набуття, зміна, припинення та реалізація прав та/або обов’язків, законних інтересів приватних осіб.

Адміністративний акт діє від часу набрання ним чинності до часу втрати ним чинності (ч. 1 ст. 76 Закону України «Про адмініст­ративну процедуру»).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 74 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний акт набирає чинності стосовно учасника адміністративного провадження з дня доведення його до відома відповідної особи, якщо інший строк наб­рання ним чинності не передбачено законом або самим адміністра­тивним актом.

Спеціальними законами визначаються порядок та умови наб­рання чинності адміністративних актів окремих адміністратив­них органів. Так, деякі адміністративні акти набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо інше не встановлено в адміністра­тивному акті, це, напр., розпорядження КМУ, які набирають чин­ності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності (ч. 2 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»); розпоряджен­ня Ради міністрів Автономної Республіки Крим, які набирають чинності з дня їх прийняття, якщо такими розпорядженнями не встановлено пізніший строк набрання ними чинності (ч. 7 ст. 52 Закону України «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим»); акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної

дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з мо­менту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено більш пізній строк введення їх у дію (ч. 5 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації») тощо.

Стосовно окремих адміністративних актів додатково встановлю­ється необхідність їх доведення до відома усіх заінтересованих осіб (адресатів, виконавців), напр.:

1) акти Національного агентства з питань запобігання коруп­ції набирають чинності з дня їх прийняття, якщо самим актом не встановлено інший строк набрання ним чинності, але не раніше дня прийняття, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється дія таких актів, в установленому Національним агентством агентства з питань запобігання корупції порядку (абз.

4 ч. 5 ст. 12 Закону Укра­їни «Про запобігання корупції»);

2) акти Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширю­ється їх дія (абз. 2 ч. 7 ст. 14 Закону України «Про Національну ко­місію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»);

3) розпорядження місцевих державних адміністрацій доводяться до їх виконавців, а також обов’язково оприлюднюються, крім внут­рішньо-організаційних актів (ч. 5 ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).

Проте, як видається, доведення цих актів до відома відповідних осіб (адресатів, виконавців) не впливає на набрання ними чинності, що відбувається в момент їх прийняття. Крім того, вимоги щодо за­безпечення оприлюднення таких актів також встановлено Законом України «Про доступ до публічної інформації»[DCXXVII].

Набрання чинності адміністративним актом може пов’язуватися з необхідністю вчинення певних дій, напр., рішення про видачу, переоформлення, відновлення дії ліцензії повністю або частково, розширення, звуження провадження виду господарської діяльнос­ті, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності з дня внесення запису про них до ліцензійного реєстру (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону Укра­їни «Про ліцензування видів господарської діяльності»).

У законодавстві можуть зустрічатися й інші особливості набран­ня чинності окремими адміністративними актами адміністративних органів.

Спосіб доведення адміністративного акта до відома особи визна­чається адміністративним органом відповідно до положень Закону України «Про адміністративну процедуру», якщо інший спосіб не передбачено законом. У справах за заявою адміністративний акт до­водиться до відома особи у спосіб, зазначений нею в заяві (надсила­ється на вказану поштову адресу; за бажанням заявника, кур’єром за додаткову плату; на адресу електронної пошти чи передається з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку, вруча­ється особисто тощо) (абз.

1 ч. З ст. 75 Закону України «Про адмініст­ративну процедуру»).

Доведення адміністративного акта до відома особи здійснюється шляхом:

вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення). Вручення полягає в особис­тій видачі особі адміністративного акта, при цьому вручення може відбуватись як у приміщенні адміністративного органу, так і за міс­цем знаходження особи1.

Надсилання адміністративного акта поштою здійснюється засо­бами поштового зв’язку за адресою зареєстрованого місця прожи­вання (перебування) або місцезнаходження особи. Таке надсилання має здійснюватися обов’язково рекомендованим листом з повідо­млення про вручення[DCXXVIII] [DCXXIX], що дозволить адміністративному органу отримати інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення та прізвище одержувача;

надсилання на адресу електронної пошти чи передачі з ви- користаннялі інших засобів телекомунікаційного зв’язку - адміністративний акт надсилається на електронну пошту особи, яку повідомила така особа або інформація про яку є в наявності в адміністративного органу. Іншими засобами телекомунікаційно­го зв’язку можуть бути, зокрема, факс, мобільні застосунки (напр., Єдиного державного вебпорталу електронних послуг - портал Дія та мобільний застосунок «Дія»);

публічного оголошення, оприлюднення згідно з вилюгаліи зако­нодавства. Публічне оголошення як спосіб доведення адміністра­тивного акта до відома особи застосовується у разі:

якщо адресу місця проживання (перебування), місцезнаходжен­ня відповідної особи встановити неможливо;

якщо інша форма повідомлення, передбачена цим Законом, є не­можливою;

в інших випадках, передбачених законом (ч. 6 ст. 75 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Публічне оголошення адміністративного акта здійснюється шля­хом його розміщення на дошці оголошень адміністративного органу або в іншому місці, прийнятному для доведення адміністративного акта до відома учасників адміністративного провадження.

Окрім цього, адміністративний орган розміщує такий акт на своєму офіцій­ному веб-сайті, а також може опубліковувати його в засобах масової інформації. Слід звернути увагу на те, що розміщення адміністра­тивного акта на офіційному веб-сайті є обов’язковим, а публікація в засобах масової інформації є правом (може здійснюватися).

Публічне оголошення адміністративного акта вважається здійс­неним через десять днів з дня його розміщення на дошці оголошень або в іншому місці, прийнятному для доведення адміністративного акта до відома учасників адміністративного провадження (ч. 7 ст. 75 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Оприлюднення адміністративного акта здійснюється на офі­ційному веб-сайті адміністративного органу та/або шляхом публі­кації у друкованих засобах масової інформації як окремий спосіб доведення до відома застосовується виключно до адміністратив­них актів, що стосується великої кількості осіб (ч. 2 ст. 75 Закону України «Про адміністративну процедуру») та передбачає публі­кацію інформації про адміністративний акт, а саме суті прийня­того рішення, порядку ознайомлення з адміністративним актом та порядку його оскарження, на офіційному веб-сайті адміністра­тивного органу та/або шляхом публікації у друкованих засобах масової інформації[DCXXX];

усного повідомлення - цей спосіб доведення до відома засто­совується до адміністративних актів, прийнятих в усній формі та здійснюється шляхом усного повідомлення про них, із зазна­ченням їх права на письмове підтвердження адміністративного акта, а також способів, порядку і строків оскарження акта (абз. 1 ч. З ст. 70 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Слід враховувати, що адміністративний акт, прийнятий в усній формі, як правило, фіксується в матеріалах справи (абз. 2 ч. З ст. 70 Закону України «Про адміністративну процедуру») та осо­ба, якої стосується адміністративний акт, має право вимагати від адміністративного органу оформлення адміністративного акта у письмовій формі (абз.

З ч. З ст. 70 Закону України «Про адмініст­ративну процедуру»).

Допустимим є комбінування (одночасне використання декіль­кох) вищезазначених способів доведення до відома адміністратив­ного акта.

За загальним правилом, адміністративний акт доводиться до ві­дома особи невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів із дня його прийняття.

Інформація про час та спосіб доведення адміністративного акта до відома особи фіксується в матеріалах справи. Підтверджується інформація як щодо надсилання адміністративного акта, так і щодо його отримання особою. Таким чином, для кожної особи дія адмі­ністративного акта розпочнеться лише тоді, коли саме вона ознай­омиться з його змістом. Отже, дія такого адміністративного акта для різних осіб може бути розпочата у різний час1. Слід мати на увазі, що настання юридично значущих наслідків для особи, у разі при­йняття адміністративного акта відбувається, як правило, після озна­йомлення зі змістом такого акта. З моменту, коли особі стало відомо про адміністративний акт та його зміст, обчислюється строк на його оскарження.

Якщо час отримання особою адміністративного акта не зафіксо­вано (або немає інформації про його отримання), такий адміністра­тивний акт вважається доведеним до відома особи на п’ятий кален­дарний день з дня його надсилання адміністративним органом, крім випадків, якщо адміністративний акт не надійшов до особи або на­дійшов пізніше.

При цьому, якщо особа заявляє про неотримання адміністратив­ного акта або про отримання його пізніше ніж на п’ятий календар­ний день з дня відправлення, обов’язок доказування факту і часу доведення адміністративного акта до відома особи покладається на адміністративний орган (ч. 4 ст. 75 Закону України «Про адміністра­тивну процедуру»).

Не доведення адміністративного акта до відома особи в установ­леному порядку є підставою для продовження строку оскарження такого акта.

Із припиненням дії адміністративного акта пов’язується завер­шення його юридичної дії.

В теорії підстави припинення дії адмі­ністративних актів поділяють на нормальні (ординарні, об’єктиві, які пов’язані з виконанням адміністративного акта або припиненням його дії у зв’язку із закінченням строку) та дострокові (скасування - відкликання, визнання недійсним)[DCXXXI] [DCXXXII]; фактичні (відбувається само по собі, автоматично, у зв’язку з настанням певного факту) та юридичні (відбувається не автоматично, а через прийняття спеціального акта)[DCXXXIII].

Загальний примірний перелік підстав припинення дії адміністра­тивних актів визначено ч. 1 ст. 76 Закону України «Про адміністра­тивну процедуру».

Адміністративний акт втрачає чинність внаслідок:

його виконання - виконання адміністративного акта є однією з найпоширеніших підстав припинення дії адміністративних актів (п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про адміністративну процедуру», п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України). Виконання адміністративного акта пе­редбачає реалізацію встановлених у ньому приписів (набуття, зміна, припинення чи реалізація прав та/або обов’язків), тобто якщо пев­ні факти (події) відбулися та настали відповідні правові наслідки, з метою досягнення яких приймався (вчинявся) адміністративний акт (напр., адміністративний акт про встановлення премії вичерпує свою дію після виплати такої премії; про передачу земельної ділян­ки в оренду - після укладення договору оренди тощо);

закінчення строку його дії- збіг/перебіг строку (настання стро­ку[DCXXXIV] [DCXXXV] [DCXXXVI] [DCXXXVII] [DCXXXVIII]), на який було прийнято адміністративний акт має наслідком припинення його дії. Hanp., дозвіл на спеціальне водокористування може бути виданий на 3 роки (ч. 1, 2 ст. 50 BK України), після за­вершення яких такий дозвіл припиняє свою дію і відповідний вид діяльності здійснюватися не може.

Обчислення закінчення строку дії адміністративного акта здійс­нюється в загальному порядку, за правилами обчислення строків в адміністративному провадженні (ст. 33 Закону України «Про адмі­ністративну процедуру»).

відкликання правомірного адміністративного акта адмі­ністративним органом, що його прийняв - ця підстава достро- кового припинення дії застосовується виключно до правомірних адміністративних актів до моменту завершення його виконання адміністративним органом, який його прийняв для відновлення за­конності та/або захисту публічних інтересів. Hanp., у спеціальних актах відкликання здійснюється з метою припинення дії неефектив­них адміністративних актів або відвернення юридичних наслідків їх застосування [зокрема, відкликання податкового повідомлення- рішення і податкової вимоги (ст. 60 ПК України)]. В інших випадках, відкликання застосовується як захід впливу на порушення [напр., відкликання банківської ліцензії (п. 13 ч. 1 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність»1); відкликання попередніх рі­шень із питань державної митної справи (ч. 7 ст. 23 MK України[DCXXXIX] [DCXL])].

За загальним правилом відкликання адміністративного акта може здійснюватися на майбутнє (адміністративний акт є відклика­ним та припиняє свою дію з моменту прийняття рішення про це) та із зворотною дією в часі.

Адміністративний акт відкликається шляхом прийняття адміністративного акта.

Під час вирішення питання щодо відкликання адміністративно­го акта враховуються: 1) наслідки відкликання або визнання адмі­ністративного акта недійсним для особи; 2) істотність причин для цього, зокрема час, що минув після прийняття адміністративного акта; 3) інші обставини, що стосуються справи (ч. 2 ст. 86 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Застереження про можливість відкликання адміністративного акта можуть зазначатися в резолютивній частині адміністративного акта (п. 1 ч. 2 ст. 71 Закону України «Про адміністративну процеду­ру»)-

Відкликання правомірного адміністративного акта може здійс­нюватися як за ініціативи особи, так і за ініціативи адміністратив­ного органу.

Адміністративний акт, що обмежує право, свободу чи законний інтерес особи, за її ініціативи підлягає відкликанню у разі: 1) вне­сення змін до закону, на підставі якого прийнято такий адміністра­тивний акт; 2) істотної зміни фактичних обставин, на підставі яких прийнято такий адміністративний акт (ч. 2 ст. 88 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Правомірний адміністративний акт може бути відкликаний на шкоду особі, якщо: 1) це передбачено законом; 2) особа не виконала обов’язки, які виникли у зв’язку з прийняттям адміністративного акта; 3) особа зі своєї вини не виконала обов’язку щодо інформуван­ня про істотну зміну фактичних обставин, на підставі яких прий­нято такий акт; 4) відкликання здійснюється з мотивів суспільної необхідності за умови попереднього і повного відшкодування особі збитків на підставі та в порядку, встановлених законом (ч. З ст. 88 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Правомірний адміністративний акт не може бути відкликаний, якщо: 1) адміністративний акт аналогічного змісту необхідно прий­няти знову; 2) відкликання акта суперечить закону;

визнання недійсним протиправного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв - ця підстава до­строкового припинення дії застосовується виключно до протиправ­них адміністративних актів (що обумовлює наведення відповідного підтвердження) та здійснюється адміністративним органом, який його прийняв для відновлення законності та/або захисту публічних інтересів.

Визнання адміністративного акта недійсним може здійснюватися на майбутнє (адміністративний акт є недійсним та припиняє свою дію з моменту прийняття рішення про це) та із зворотною дією в часі (тобто з дня набрання чинності попереднім адміністративним актом).

Адміністративний акт визнається недійсним шляхом прийняття адміністративного акта.

Під час вирішення питання щодо визнання адміністративного акта недійсним враховуються: 1) наслідки відкликання або визнання адміністративного акта недійсним для особи; 2) істотність причин для цього, зокрема час, що минув після прийняття адміністративно­го акта; 3) інші обставини, що стосуються справи (ч. 2 ст. 86 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

У певних випадках, передбачених положеннями Закону України «Про адміністративну процедуру» навіть протиправний адміністра­тивний акт не може бути визнаним недійсним. Так, протиправний адміністративний акт, що не порушує права, свободи чи законні ін­тереси інших осіб, не завдає їм шкоди, не використовується та не створює умов для вчинення адміністративного або кримінального правопорушення - не може бути визнаний адміністративним орга­ном недійсним на шкоду особі, якщо особа, будучи переконана, що адміністративний акт залишиться чинним, використала або розпо­рядилася коштами чи майном, отриманими на підставі такого адмі­ністративного акта, чи змінила в інший спосіб свій уклад життя, і її законний інтерес (довіра)[DCXLI] [DCXLII] щодо збереження чинності адміністратив­ного акта переважає публічний інтерес у визнанні адміністративно­го акта недійсним (ч. З ст. 89 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Не може бути визнаний недійсним виконаний адміністративний акт у тій його частині, в якій його виконання призвело до настання незворотних правових наслідків (ч. 2 ст. 76 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Протиправний адміністративний акт може бути визнано не­дійсним протягом трьох місяців з дня, коли адміністративному органу стало відомо про факти, що можуть бути підставою для визнання адміністративного акта недійсним, але не пізніше трьох років з дня прийняття адміністративного акта, а щодо адміністра­тивного акта, який потребує виконання, - не пізніше трьох років з дня завершення його виконання (ч. 6 ст. 89 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Цей строк не застосовується до протиправного адміністративного акта, що використовується або створює умови для вчинення дисциплінарного, адміністративного та/або кримінального правопорушення. Такий адміністративний акт визнається недійсним незалежно від дати його прийняття або завершення виконання;

його скасування у порядку адлііністративного оскарження або судом[DCXLIII] - адміністративний акт скасовується у разі встановлення його протиправності (загальні підстави визнання адміністративного акта протиправним визначено ч. 2 ст. 87 Закону України «Про адмі­ністративну процедуру»).

Протиправним може бути визнаний і виконаний адміністратив­ний акт (ч. 2 ст. 76 Закону України «Про адміністративну проце­дуру»).

Припинення дії адміністративного акта шляхом його скасуван­ня кореспондує положенням Закону України «Про адміністратив­ну процедуру», що визначають порядок адміністративного оскар­ження (згідно з п. 4 ч. 2 ст. 78 особа, реалізуючи своє право на адміністративне оскарження залежно від обставин справи, може вимагати визнання протиправним та скасування адміністратив­ного акта чи окремих його положень) та КАС України (згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 одним із способів судового захисту є визнання про­типравним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень);

з інших причин, визначених законом - спеціальними законами можуть передбачатися інші підстави (причини) припинення дії ад­міністративних актів. Як приклади інших причин можна навести різноманітні юридичні події, зокрема, смерть фізичної особи, лікві­дація юридичної особи, прийняття нового акта, яким поглинається

зміст попереднього акта, тощо[DCXLIV]. До інших підстав, передбачених за­конодавством, належить також анулювання адміністративних ак­тів, що здійснюється суб’єктом публічної адміністрації, яким його було прийнято (вчинено), у разі з’ясування відсутності підстав для його прийняття, допущення особою, якій його було видано, пору­шень, а також за заявою такої особи. Hanp., анулювання ліцензії (ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської ді­яльності»); анулювання документів дозвільного характеру (ст. 4і Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської ді­яльності»); анулювання дозволу на спеціальне водокористування (ст.ст. 49, 55 BK України).

15.4.

<< | >>
Источник: Загальне адміністративне право України : підручник / за заг. ред.: акад. С. Ківалова і проф. Л. Білої-Тіунової ; Нац. ун-т «Одеська юрид. академія». - Одеса,2023. - 792 с.. 2023

Еще по теме Чинність адміністративного акта. Припинення дії адміністративного акта:

  1. Глава 2. Чинність та припинення дГґ адміністративного акта
  2. Стаття 77. Чинність адміністративного акта
  3. Стаття 79. Нікчемність адміністративного акта
  4. Стаття 74. Зміст адміністративного акта
  5. Стаття 96. Орган виконання адміністративного акта
  6. Стаття 92. Перегляд адміністративного акта за нововиявленими обставинами
  7. Стаття 89. Умови правомірності адміністративного акта
  8. Стаття 91. Визнання протиправного адміністративного акта недійсним
  9. Стаття 94. Звернення до виконання адміністративного акта
  10. Дефектність адміністративного акта та її наслідки
  11. Стаття 78. Порядок доведення до відома адміністративного акта
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -