Висновок

З часу виникнення Московської держави ідеологів сильної централізованої влади цікавили не стільки питання форми правління і державного устрою, скільки ідеологічне об­ґрунтування легітимності необмеженої верховної влади царя.

Якщо і порушувались питання морального лику правлячої монаршої особи, однак вони не виходили за межі проблеми самодержавства, яке мислилось найкращою формою державної влади і державного устрою.

Ідеї правової держави (принципи її побудови): верховен­ство закону, верховенство представницького органу, визнання прав і свобод особистості та їх гарантія були висунуті вче- ними-юристами другої половини XIX ст. Ці принципи про­понувалось реалізувати в рамках конституційної монархії. Були сформульовані основні ознаки правової держави: конт­роль над урядом, законність у правотворчості і дотриманні законів, цивільна і кримінальна відповідальність посадових осіб за порушення законів, незалежність судів.

Але необхідно наголосити, що більшість російських вче- них-юристів переважно мали на увазі верховенство закону, а не права. Така позиція звужувала поняття права до писаного (позитивного) закону, ігнорувала проблему співвідношення права і справедливості, практично нівелюючи саму ідею природного права, а отже й ідею правової держави. Під­твердженням цьому є те, що називаючи один із найважливі­ших принципів правової держави - забезпечення прав і свобод індивіда, російські вчені практично не ставили питання про примат прав громадянина над інтересами держави.

В кінці XIX - першій половині XX ст. посилився інтерес до історіософсько-морального тлумачення сенсу життя. Однією з центральних проблем державно-правової думки стала проблема виховання поваги до права. Ця проблема виникла як антитеза позаправовій державній ідеології більшовизму, який започаткував і утвердив на певний час тоталітарний режим типу «тотальної рабовласницької диктатури єдиної правлячої партії».