Висновок

Суспільна думка ХУШ ст. пронизана вірою в можли­вість людського розуму забезпечити суспільний прогрес у напрямку до щастя. Уся епоха Просвітництва характеризу­ється загальним поступом емпіричного методу пізнання як природничих наук, так і поясненням особливостей розвитку суспільних форм буття, вбираючи державу і право.

утилітаристську теорію моральних, політичних та економічних цінностей, що завершилось повним ігноруванням засадових ідей теорії природного права, яка набула поширення у ХУЛ ст. Природне право у його органічному розумінні (тобто у взаємозв'язку держави і права) почало розглядатися як діяльність держави у відповідності з правовим законом для досягнення цілей суспільного договору: свободи і справедливості, а сам суспільний договір розглядався як прийняття основних за­конів держави, які регулюють відносини у суспільстві. Ви­разником суспільного добробуту розглядався середній клас, а отже проводилась ідея надання йому політичних прав.

Ідеали громадянської свободи (свободи думки, слова, об'єднань), недоторканності власності були реалізовані на практиці через прийняття певних форм конституційного урядування, яке здійснювалося в рамках закону. Йдеться про американську «Декларацію про незалежність», амери­канську конституцію, французький і американський біллі (закони) про права. Захищалась думка, що центр політичної влади повинен пер емі ститися на представницькі законодавчі органи, всі гілки влади мають відповідати перед виборцями, якими є майже все доросле населення.

Великий вплив на формування американської консти­туції та західних демократій справили ідеї поділу властей III.-JI. Монтеск'є, який обґрунтував твердження, що зако­нодавче закріплення поділу властей забезпечить панування в суспільстві правового закону.

Жан-Жак Руссо своїм вченням про закон, як вираження загальної волі і про законодавчу владу, як прерогативу не- відчужуваного народного суверенітету справив неабиякий вплив на розвиток вчень про державу і право. Суть ідеї народного суверенітету Руссо зводилась до визнання народу єдиним сувереном. Вперше в історії суспільної думки під поняття «народ» мислитель помістив не окрему соціальну верству (низи суспільства, «третій стан» чи «трудящі»), а доросле чоловіче населення всієї нації. Відчуження суверенітету від народу на користь окремих осіб чи органів влади, так і його поділ між окремими частинами народу, згідно із поглядами Руссо, означало б заперечення суверенітету як спільної волі всього народу.

Значення доробку Дж. Віко про вплив духовних факто­рів на виникнення і розвиток державної форми організації суспільства має в сьогоднішніх умовах переоцінки цінностей актуальне значення під кутом зору вивчення цивіліза- ційних засад розвитку суспільства і соціальних форм його буття, залучаючи державу і право як соціальні інститути.

Значення ідей Ч. Беккаріа, який захищав універсальні людські цінно сті свободи, честі і гідно сті людини, суспільний порядок, який забезпечується перш за все не карально- репресивними засобами держави, а 102

справедливими законами, самодисципліною і високою правосвідомістю індивідів важко переоцінити в справі побудови правової держави і громадянського суспільства.