ДЕРЖАВНО-ПРАВОВА ДУМКА В США ПЕРІОДУ БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
Особливості та характерні риси державно-правової думки США періоду визвольних змагань і конституційного оформлення нової держави в Північній Америці (XVIII ст.) зумовлені особливостями американської революції, які відрізняли її від англійської революції, що вже відбулася і Великої французької буржуазної революції, яка спалахнула невдовзі.
Перша особливість американської революції полягає в тому, що вона відбулась на території, яка історично не знала феодалізму як суспільно-економічної формації. Американському суспільству невідомі спадкова аристократія, поміщики і кріпаки, державна бюрократія (крім чужої і ворожої британської адміністрації), цехові корпорації, гільдії привілейованого духовенства та інші атрибути суспільства феодальної Європи.
Друга особливість американської революції виявляється в тому, що вона переслідувала національно- визвольну мету і розгорталась на тлі визвольної боротьби за незалежність, а згодом в умовах внутрішніх соціальних протиріч і розколу американського суспільства, переросла у війну громадянську.
Американська революція залишила недоторканною рабовласницьку систему Півдня, яка впродовж тривалого часу після завершення війни за незалежність стримувала розвиток капіталізму. Але в цілому вона мала великі наслідки - завоювання незалежності, створення єдиної федеративної ре спубліки, конституційну і правову інституціоналізацію буржуазно-демократичних прав і свобод.
Суперечливі події американської революції, вплинули на розвиток державно-правової думки, яка мала в основному прикладний характер, оскільки розв'язувала проблеми побудови держави і її конституційного утвердження.
Великий вплив на розгортання революційних подій і на пол ітико-правову свідомість колоністів справила Декларація прав Вірджінії, схвалена конвентом 12 червня 1776 р. В Декларації вперше на континенті проголошувалась природно-правова рівність людей, які по своїй природі в однаковій мірі вільні і незалежні, і які від народження мають право на достойне життя, право набуття і володіння власністю, а також на безпеку існування.
В цілому державно-правова думка в США розвивалась у двох напрямках Б. Франклін, Т. Пейн і Т Джефферсон захищали ідеї демократичної республіки, народного суверенітету, прав і свобод громадян, самостійність штатів. Дж. Адамс, А. Гамільтон, Дж. Медісон, поділяючи погляди демократів про верховенство влади народу в державі, висловлювались за сильну централізовану федеральну владу. Але всі названі мислителі і політичні діячі були прихильниками теорій прирослого права і суспільного договору.
Серед названих імен одним із найбільш радикальних прихильників демократичного крила англо- американських мислителів був Томас Пейн (1737-1809), який в період американської війни за незалежність був одним із популярних публіцистів. Саме Пейн запропонував назву майбутньої держави - «Сполучені Штати Америки». Найбільш відомим його політико- філософським начерком, в якому Пейн, обґрунтовуючи ідею народного суверенітету, захищав концепцію права народу на повстання, революцію та на створення власної держави були «Права людини». Томас піддав гострій, емоційній, але аргументованій критиці поширену на той час думку, що після відокремлення від метрополії північно-американські колонії будуть не в змозі забезпечити розвиток промисловості, культури, безпеку.
Пейн один із перших чітко розмежував поняття «суспільство» і «держава», за критерієм їх виникнення, роллю і призначенням. На його думку, суспільство - це результат людських потреб, а уряд - людських вад. Урядування здійснюється виключно за згодою народу. Всі форми правління поділяються на виборно-представницькі і спадкові. Вибор- но-представницька форма правління - це республіка, а спадкова - це монархія і аристократія. Урядування вимагає таланту і здібностей. Оскільки ці чесноти не передаються у спадок то, на думку Пейна, найкращою формою правління може бути тільки республіка. Засадовим принципом і необхідним атрибутом республіканського правління є права людини.
Видатну роль у розвитку американської демократії і конституціоналізму відіграла Декларація незалежності 1776p., яка була утверджена Третім континентальним конгресом і мала, безперечно для свого часу революційний характер.
Цей документ був написаний американським просвітителем, філософом і політичним діячем Т Джеффер- соном (1743-1826 pp.). Джефферсон визнавав, що всі люди від природи рівні і наділені Творцем невід'ємними правами, серед яких домінуючими є право на життя, свободу, власність. (Треба підкреслити, що право на власність він розглядав не як природне право, що характерно для вчення, наприклад Локка, а як право громадянське, тобто таке, що походить від волі держави.) Для забезпечення цих прав люди створюють уряди, доручаючи їм владу. Якщо якась форма правління порушує принципи природного пр ава, то народ зобов'язаний скористатися природним правом замінити або скасувати її та встановити нову владу, яка в змозі забезпечити щасливе життя. Про це було записано в Декларації: «Ми вважаємо очевидними такі істини: що всі люди, створені рівними; що вони наділені своїм творцем певними невід'ємними правами, в числі яких - життя, воля і прагнення до щастя; що для забезпечення цих прав серед людей встановлюються уряди, справедлива влада яких випливає із згоди керованих; що коли яка-небудь форма правління стає згубною для цієї мети, то народ має право змінити або знищити її і встановити новий уряд, заснувавши його на таких принципах і організовуючи його владу в тій формі, які він вважатиме за найбільш придатними для здійснення його безпеки і щастя... Але коли довгий ряд зловживань і насильств, незмінно ставлячи все ту ж мету, виявляє намір підкорити людей абсолютному деспотові, то їх право, їх обов'язок скинути такий уряд і встановити нових стражів для своєї майбутньої безпеки».1 За Джефферсоном, найкращим урядуванням, здатним забезпечити вимоги Декларації, може бути тільки республіка.Під таким же кутом зору розвивав свої теоретичні міркування і Дж. Медісон (1751-1836), вважаючи до того ж, що виключно республіка може забезпечити не тільки природні, а й політичні права. Медісон вважається «батьком американської конституції», затвердженої конгресом у вересні 1787 р. Саме завдячуючи Медісону ідеї природного права, республіканської форми правління, концепція рівноваги та розмежування гілок влади були матеріалізовані в Конституції США.
Американська конституція в тому вигляді, в якому була ухвалена конвентом і ратифікована є досить коротким документом. Вона складається із преамбули і 7 статей, із яких тільки 4 розбиті на розділи. В основу організації, компетенції і взаємодії вищих органів влади в республіці був покладений американський варіант принципу поділу властей, створений не стільки у відповідності із теоріями Дж. Локка і Ш. Монтеск'є, скільки з урахуванням свого власного досвіду. Необхідно особливо наголосити, що творці конституції ніколи не помишляли про створення трьох незалежних одна від одної властей. Згідно з їхніми поглядами, влада у державі єдина, але вона має три гілки: законодавчу, виконавчу і судову. Для запобігання концентрації повноважень, що веде до утвердження тиранії однієї із гілок влади, конституція запровадила ситему «стримувань і противаг», в основі якої лежать такі принципи. По-перше, всі три гілки влади мають різні джерела формування; по-друге, всі органи державної влади мають різні терміни повноважень (кожні два роки переобираються на одну третину); по-третє, конституція передбачила створення такого механізму, в рамках якого кожна із гілок влади мала всі можливості нейтралізувати можливі узурпаторські намагання з боку іншої.[9] [10]