ТЕОРІЯ ПОДІЛУ ВЛАД ШАРЛЯ ЛУЇ МОНТЕСК'Є
Шарль Луї Монтеск'є (1689-1755) - видатний юрист і політичний діяч. Одним із перших філософів- про світників, який всупереч традиційному (в дусі «божественної зумовленості») тлумаченню історії запропонував розуміння її як природного, зумовленого законами процесу.
Він першим здійснив систематизацію державно-правових знань ХУШ ст. на нових засадах природного права і договірних теорій держави, і посів провідне місце в історії вчень про державу і право завдяки теоретичному обґрунтуванню ідеї поділу влад на законодавчу, виконавчу і судову, яку як ідею «змішаного правління» розробляли свого часу Арістотель, Цицерон, а пізніше Дж. Локк. Свої погляди Монтеск'є виклав у трьох фундаментальних працях: «Перські листи», «Роздуми про причини величі і занепаду римлян», «Про дух законів».Вихідною тезою теорії Монтеск'є є визнання свободи людини-громадянина, найбільшу небезпеку для якої становить державна влада, а особливо ті умови, що породжують можливість зловживання нею. Проти такого зловживання він пропонує запровадити механізм, у якому одна влада врівноважує іншу, щоб запобігти можливості зосередження усієї повноти влади в державі у руках однієї людини або групи керівних осіб.
Мислителі ХУЛ ст. розглядали поділ влади як врівноважування суспільних та економічних інтересів і класів, як противагу крайній централізації, та як нагадування про те, що жодна політична організація не працюватиме, якщо не засновуватиметься на взаємоповазі й чесній взаємодії її частин. На відміну від цих поглядів Монтеск'є вперше в історії державно-правової думки поділ влади пов'язав із конституцією держави. Тим самим він обґрунтував ідею правління не людей, а правління законів - ідею конституційного правління,- за якого суверен повинен виконувати не тільки природні, а й позитивні закони в державі. Цим Монтеск'є поділ влади звів у систему правових стримувань та врівноважень, підкреслюючи, що поділ влад забезпечить верховенство закону.
Це було новим у доктрині щодо поділу влад. Монтеск'є наполягав, що за умови поділу влад на законодавчу, виконавчу і судову можливий державний лад, за якого нікого не примушуватимуть робити те, до чого не зобов'язує закон, і не робити того, що закон йому дозволяє.З метою розв'язання дилеми «право» і «закон» Мон- теск'є ввів до своєї теорії категорію «дух законів». Право мислитель розглядає як загальнолюдську цінність. Метою права є свобода, рівність, безпека і щастя усіх людей. Позитивний закон передбачає об'єктивний характер справедливих відносин (справедливість історично і логічно передує закону). Взірець абсолютної справедливості, який передує позитивному закону, створює природа. Природний закон (закон історії) мислитель тлумачить у просвітницькому дусі, як «людський розум, що править народами». Проте Монтеск'є виявляє намір пов'язувати дію закону, що детермінує історичний процес, не з самим лише «розумом» як таким, але й з певними природними (головним чином, географічними факторами) обставинами. Помірний клімат, міркує Монтеск'є, сприяв формуванню таких рис, як войовничість, хоробрість, волелюбність тощо. Разом з тим у занадто теплих країнах, на його думку, люди ледачі, розбещені, покірні тощо. Родючий ґрунт, міркує далі Монтеск'є» вимагає занадто багато часу для обробітку, тому землероби залюбки поступаються правом на управління країною одній особі. От чому у землеробських народів найчастіше зустрічається монархічна (і навіть деспотична) форма правління. На неродючих же землях частіше зустрічаємо народне, республіканське правління.
Ці міркування увінчалися переконанням мислителя у тому, ЩО законодавець створює закони не довільно, оскільки обов'язково враховує ті природні умови, в яких історично формувався народ: розміри території, її рельєф, побут, звичаї. Відношення законів до природних обставин і становить те, що Монтеск'є називає «духом законів».
Користуючись сучасною науковою термінологією, можна стверджувати, що Монтеск'є звернув увагу на досить актуальну для сьогоднішнього дня проблему.
Йдеться про те, що попри певні загальні закономірності розвитку історичного прогресу, які обов'язково знаходять своє втілення в законі, законодавець мусить враховувати і ментальність нароДУ (власне розуміння народом справедливості). Враху- вання рис ментальності народу в процесі законотворення є запорукою створення справедливих, в інтересах загалу законі® і успішного втілення їх приписів у життя. ^ "Виникнення держави Монтеск'є пов'язував з об'єктивними процесами розвитку суспільства. На його думку, держава виникає тоді, коли виникає приватна власність, розподіл багатств, що веде до антагонізмів у суспільстві. Згідно із поглядами Монтеск'є в досуспільному стані панувала природна свобода, що забезпечувалась звичаями і традиціями. В суспільстві ж люди втратили природну свободу. Остання відновлюється виключно за допомогою законів, але набуває при цьому політичного характеру, перебуваючи у постійному зв'язку з правом.. Монтеск'є був переконаний, що майбутнє держави пов'язане з політичною свободою, що забезпечується поділом влад і на підставі цього твердження дає визначення держави. Держава - це суспільство, в якому діє закон (як бачимо Монтеск'є не протиставляє і суспільство, і державу, тобто не розглядає останню як інституцію). Найважливішим засобом державної організації суспільства й порядку в ньому, на думку Монтеск'є, є державне законодавство, а одним із провідних підрозділів будь-якої держави є її законодавчий орган.4.