§ 3. Соціалістичні вчення: Ш. Фур’є, А. Сен-Сімон, Р. Оуен

На противагу лібералам, що вітали нові явища в політичному житті європейських держав і США після минулих революцій і намічали зміц­нення конституційних основ держави, принципи громадянського сус­пільства для їх поступального руху до правового ладу, прихильники радикальних і швидких перетворень суспільства і держави розробляли проекти комуністичного майбутнього.

Серед різноманітної за жанрами соціалістичної літератури 20-40-х років XIX ст. виділялися своєю обґрунтованістю твори Ш. Фур’є, А. Сен-Сімона і Р Оуена. Загальним для їх творів було, по-перше, неприйняття і різка крити­ка капіталізму, що розвивається, його пороків. Теоретики соціалізму доводи­ли марність одних політичних реформ, пропонували радикальні, «прості», але всеохоплюючі перетворення існуючого ладу; по-друге, прагнення підня­тися над гострим антагонізмом класів і облагодіяти все суспільство в цілому. Вони були противниками революційних дій, розраховували на добровільне перетворення буржуазного ладу «зверху» і свої надії пов’язували з мирною проповіддю переваг нового «розумного ладу спільності», з легкістю переходу до нього; по-третє, їх твори вирізнялися недооцінкою державних і правових механізмів у суспільних перетвореннях. Ключова роль відводилася колек­тивістським началам у суспільній і господарській сфері життя людини і сус­пільства, моральним принципам в їх взаєминах.

Французький соціаліст Шарль Фур’є (1772-1837)^[96] дійшов висновку: сучасна цивілізація — «світ дибки, соціальне пекло». Тут — «тиранія приватної власності відносно мас». Держава завжди на боці багатих. Бідний клас «зовсім відтиснутий від влади, позбавлений політичної і соціальної свободи, фактично — і правосуддя». Який же спосіб вирі­шення всіх гострих політичних проблем пропонує Фур'є?

Вихід — у найпростішому і малому засобі («іноді досить найменших засобів, щоб зробити найбільші справи», пише він): заснуванні земле­робських асоціацій (фаланг).

Фаланги, за проектом Фур'є, об'єднають від 800 до 1600 людей, від­повідно до нахилів і пристрастей кожного («прогресивні серії груп за при­страстю»). Це автономні соціальні утворення, у внутрішнє життя яких не вправі втручатися чи опікувати їх центральна влада і її апарат. Внутрішнє життя фаланги регулюється лише нормами, встановленими добровільно і колективно. Її члени високо цінують рівність особистих свобод.

Найголовнішим і єдино корисним правом людини з усіх прав со­ціаліст називає право на працю. Він вірно помітив, що без нього нічого не варті всі інші права. На його думку, справедливість вимагає і розкрі­пачення жінки, визнання її прав.

Таким чином, новий «соцієтарний світ», як вважав Фур'є, перетворить не лише саму людину, виправить її пристрасті й ідеали, але й увесь світ.

Інший французький теоретик соціалізму — Анрі де Сен-Сімон (1760-1825)^[97] свій проект майбутньої промислової системи заснував на концепції історичного прогресу.

Основи майбутнього суспільного ладу відповідатимуть інтересам величезної більшості населення, де восторжествує принцип боже ст- венної моралі: «усі люди повинні бачити один в одному братів, вони мають любити один одного і допомагати один одному».

Політична організація майбутнього суспільства буде підлегла владі вчених і промисловців. Вони «можуть організувати суспільство відповідно до своїх бажань і потреб, тому що вчені мають сили інтелек­туальні, а промисловці мають у своєму розпорядженні сили матеріальні».

Уведення нової, «позитивної стадії» історії, пояснював Сен-Сімон, не вимагає руйнування традиційних державно-правових форм. Зберіга­ються інститути монархії, уряду і представницьких установ. Але вся повнота світської влади зосереджується в парламентській Раді про­мисловців і вчених. Вона перетворить країну на єдину централізовано керовану промислову асоціацію. Вона буде жити відповідно до розум­но розробленого плану гармонійного розвитку всіх класів суспільства.

Промисловці займуть «головне місце» в суспільстві. У промисловому суспільстві установлять тверду централізацію виробництва, дисципліну, захистять його від марних витрат енергії і матеріальних засобів, максималь­но підвищать ефективність праці. Тим самим відпаде необхідність в обтяж­ливих для суспільства різного роду політичних інститутах із усіма їх чис­ленними установами і посадами. Політика і управління, писав Сен-Сімон, будуть зведені переважно до простого адміністрування — управління реча­ми і виробничими процесами. Вони дадуть «людям найбільшу міру суспіль­ної й індивідуальної свободи», і люди житимуть відповідно до божественної моралі. Проповідь устрою такого християнського суспільства і становила зміст «нового християнства» — нової релігії Сен-Сімона і сенсімоністів.

На думку теоретика соціалізму, ближче усього до промислового режиму французька й англійська нації. У Франції для його встановлення досить ко­ролівського ордонансу. «Коли французький народ установить у себе промисло­вий режим, англійський народ без затримки наслідує його приклад». Тоді припиняться всі нещастя, на які було приречене людство, «і всі народи на землі, користуючись заступництвом об’єднаних Франції й Англії, будуть швидко, один за одним, в міру розвитку їх цивілізації, переходити до про­мислового ладу». Такі ілюзії живив промисловий переворот, що починався.

Англійський соціаліст Роберт Оуен (1771-1858)^[98] виступив вже в період промислової революції і загострення класових конфліктів, що наклало відбиток на його погляди.

Основний закон природи людини і найбільшу істину, що відкриває шлях до розумного устрою світу, Оуен бачить у людському характері. Останній є результатом взаємодії природної організації індивіда і навко­лишнього його середовища, яке відіграє у формуванні характеру головну роль. З цього закону природи людини він робив критичний висновок: якщо людина — продукт середовища, то в недоліках і пороках людей, у всіх соціальних лихах винне соціальне середовище. Таке нині ство­рюють капіталістичні відносини, приватна власність, що породжують жадібність і ненависть, темряву і неуцтво народу, покалічені людські характери і долі.

Р. Оуен проти насильницької революції, здійснюваної темними, неосвіченими людьми: «Якими б не були існуючі системи божевільні, їх не можна руйнувати руками людей некомпетентних і грубих». Хто ж при­веде людей до «розумної суспільної системи, заснованої на незмінних законах людської природи»? Піонерами заснування комуністичних общин, як вважав мислитель, могли виступити люди, що мають капітали і добру волю: багаті філантропи, ремісники, робітники, землевласники, міністри і навіть монархи. Нездійсненність такої ідеї його не лякала навіть після власних спроб організації комун, що поглинули чималі кошти Оуена.

Осередком, «молекулою» розумної суспільної системи майбутнього, відповідно до плану Оуена, повинна була стати комуна — «селище спільності». Коли їх стане багато, вони утворять федерацію у масштабах країни, а в майбутньому — міжнародну федерацію. Розумна суспільна система назавжди припинить «суперництво, розбрати і війни, і люди із раннього дитинства будуть привчатися сприяти щастю один одного». Так з перетворенням світу перетвориться і людина. Основними принципа­ми життя комуністичних общин, за оуенівською «Конституцією общи­ни «Нова гармонія»» будуть рівність, свобода слова і дії, щирість і доброзичливість, порядок і придбання знань тощо. Усі члени комуни розглядаються як одна родина. «Влада законодавча» за планом вручаєть­ся загальним зборам громади, що виробляє постанови. «Виконавча влада» — обраній Раді, завданням якої буде виконання загальних поста­нов, нагляд за всіма справами громади, укладання договорів з подібними об’єднаннями тощо. Кожна громада буде поділена на шість департамен­тів: сільського господарства, промисловості і механіки, загальної еконо­міки, торгівлі, домашнього господарства, літератури, науки й освіти. Вводиться раціональна і гуманна система навчання і виховання, в резуль­таті зникне необхідність у заохоченнях і покараннях.

Способом здійснення свого проекту Оуен вважав освіту, пропаганду, наочний приклад. Групи його послідовників існували в Англії, Франції, США та в інших країнах. Проте утопічні проекти щоразу розбивала сувора політико-правова реальність.