§ 4. Політико-правові ідеї раннього соціалізму: Т. Мор і Т. Кампанелла
Протиріччя між гуманістичними ідеями Відродження і Реформації та реальною соціально-економічною і політичною безправністю переважаючої більшості населення Європи зумовили появу в ХУІ -ХУЗІ ст.
соціалістичних учень. Формування соціалістичної ідеології (ідей утопічного соціалізму) пов'язано з творами двох видатних мислителів та письменників- гуманістів — англійця Томаса Мора та італійця Томмазо Кампанелли.Творцем літературної утопії (після «Держави» Платона) був Томас Мор (1478-1535)[31], де він уперше змалював детальну картину суспільного ладу майбутнього, заснованого на засадах колективної власності.
У першій частині трактату «Утопія» дана картина тогочасної Англії. Тут невеликий прошарок багатіїв та знаті потопає в розкошах та ледарстві. Все це призводить до розуміння, що «усюди, де є приватна власність, де все вимірюється грошима, там навряд чи... можливо, щоби держава управлялася справедливо чи щасливо». Визначення інституту приватної власності як основи всіх економічних та політичних антагонізмів дозволило Томасу Мору зробити висновок про класову сутність держави, оскільки вона є «не чим іншим, як якоюсь змовою багатіїв, що обстоюють під ім'ям і вивіскою держави свої особисті вигоди». Хитрування багатіїв стають законами. Все це зумовлює складність і заплутаність англійського «кривавого» законодавства.
Зовсім іншу картину являє описаний у другій частині його твору державно-суспільний лад острова Утопії. Вона є союзом 54 міст, які прагнуть однаковості в усьому, із мораллю та архітектурою включно.
Державна організація острова будується на широких демократичних засадах. Керівним органом острова є сенат, що складається з трьох представників від кожного міста. Найбільш важливі питання можуть бути винесені на плебісцит всього населення острова. Всі посади в містах Утопії є виборними. Кандидатури правителя визначає безпосередньо народ.
Посада правителя є пожиттєвою, всі інші переобираються щорічно. Протофілархи становлять раду при правителі. Окрім розгляду державних справ, вона справляє правосуддя в місті.На острові панує висока моральна культура, викоренені пороки, що породжуються приватною власністю. Це зумовлює нечисленність злочинів та відсутність потреби у складному законодавстві. Як зазначає Т. Мор, «усі закони видаються тільки заради того, щоб нагадати кожному про його обов'язок». Крім того, «вони визнають усякий закон тим більше справедливим, чим простіше його тлумачення...».
В утопійців існує спільність майна та загальнообов’язковість праці. Робочий день обмежений шістьма годинами, за які вони не лише забезпечують себе всім необхідним, а й виробляють надлишок. Вироблені продукти споживання концентруються на складах, де громада отримує все необхідне для своїх потреб. Кожен громадянин спеціалізується в певному ремеслі, але має відбути дворічну трудову повинність у сільському господарстві. Особи, які показали особливі успіхи в науці, звільняються від обов'язкової праці, з тим щоб повністю присвятити себе науковим дослідам. Саме з цієї верстви вчених обираються посли, священики, протофілархи та сам правитель.
Мету утопійської держави Мор вбачає у максимальному звільненні громадян «від праці», з тим щоб надати якомога більше часу для духовної свободи та освіти, адже в цьому і «полягає щастя життя». Утім Мор вдається до парадоксального висновку, що сприяти цьому має запровадження рабства. Раби звільняють утопійців від важкої і принизливої фізичної праці.
«Міць» відповідає за питання оборони та військової справи. «Мудрість» завідує питаннями науки, культури та ремесел. «Любов» контролює сферу дітонародження, виховання, охорони здоров'я, сільського господарства. Кампанелла багато раніше за ідеологів нацизму запропонував застосовувати методи євгеніки: в особисті стосунки люди вступають не з власної волі, а за наказом начальників, з тим «щоб поєднання чоловіків та жінок давало найкраще потомство».
У державі існує стільки посадових осіб, скільки можна нарахувати людських чеснот. Є посади, що називаються «Правосуддя», «Цнотливість», «Чесність» і т. д., які слідкують за дотриманням моралі усіма мешканцям. На кожну посаду обирають тих, кого ще з дитинства визнали найбільш гідними для її здобуття.Всі посади, окрім «Сонця» та співправителів, є виборними. Співправителі є незмінними, якщо лише самі на нараді не «передадуть своєї гідності іншому, кого із впевненістю вважають наймудрішим, найрозумнішим та бездоганнішим». Місто Сонця будується не лише на засадах спільності власності, а й спільності жінок та дітей. У місті Сонця є обов'язковими спільні трапези. Закріплюється обов'язкова початкова та професійна освіта. Праця визнається також обов'язковою, але вона займає не більше чотирьох годин на день. Регламентованими є форма одягу, види зачісок, статеві стосунки. Людина має бути обов'язково віруючою і дотримуватися всіх релігійних обрядів.
Закони в Місті Сонця настільки нечисленні та короткі, що вміщаються на одній мідній дошці біля дверей храму правосуддя. Безпосередні судівські функції здійснюють головні майстри загонів, до яких зараховане населення міста. Тут діє розгалужена система покарань — од відлучення від спільної трапези до смертної кари. Страта виконується руками народу, який убиває засудженого камінням, причому перші удари завдають обвинувач та свідки.
Концепція Кампанелли містила окремі прогресивні ідеї — принцип виборності посадових осіб, соціальний характер держави, безперервність освіти, загальнообов'язковість праці тощо. Але все це значною мірою знецінюється нівелюванням особистості в суспільстві, де, як пише Кампанелла, перш за все мають «на увазі інтереси держави, а інтереси приватних осіб — лише постільки, поскільки вони є частинами держави».
Ідея ранніх соціалістів про осуспільнення власності була зумовлена бажанням досягти омріяної в Середньовіччі соціальної рівності людей. Але в умовах тогочасного розвитку економіки ця ідея зводилася лише до уявлення про тотальну зрівняльність, регламентацію особистого життя та побуту.
Таким чином, запропонувавши людині рівність, утопісти позбавили її особистої свободи.Отже, політичному мисленню Відродження притаманне звільнення людини від ролі слухняного знаряддя божого промислу. Визнання за людиною автономної волі та формальної рівності (принаймні в питаннях віри) мало своїм наслідком формування раціоналістичного підходу до вивчення державно-правової практики. Відтепер головною причиною, що обумовлює виникнення та функціонування держави, визнається людська природа, особистий інтерес індивідуума.
У концепції Макіавеллі політика і держава перетворюються з джерела релігійно-догматичного теоретизування на об'єкт наукового пізнання. Раціоналізм політичної науки звільняє практичну політику від етики, перетворюючи її на позаморальний інструмент здійснення влади. Розробка теорії суверенітету остаточно перетворює політична владу із засобу конкуренції феодального суспільства на монополію абсолютного монарха. Інтелектуальна опозиція утопічного соціалізму приватновласницькому суспільству, по суті, мислить у межах цієї парадигми, замінивши абсолютного монарха на тоталітарне суспільство. Разом із тим, ідеї фактичної рівності, суспільної організації та споживання згодом отримають друге життя в комуністичних ученнях.