§ 1. Політична програма Вольтера
Період французького Просвітництва тривав від початку XVIII ст. до Французької революції 1789 р. Нові державно-правові ідеї цієї доби були сформульовані філософом і письменником Вольтером (16941778)[50] —натхненником і визнаним духовним лідером європейського Просвітництва.
У своїх роботах Вольтер значну увагу приділяє проблемам пошуку найкращого державного устрою, що забезпечив би людині її природні права, захистив її свободу, рівність і власність. Таке справедливе та прогресивне правління, за Вольтером, теоретично могла б забезпечити й монархія, але тільки «просвітницька» («найкраще для людей — коли правитель є філософом»). Перешкоду для встановлення такої монархії мислитель бачить у середньовічних обмеженнях, насамперед церкві, аристократії, судах магістратів, які роблять існуючу монархію синонімом деспотії: «Слова «деспотичний» і «монархічний» є абсолютно тотожними в серцях усіх людей». На переконання Вольтера, французький абсолютизм і станові привілеї суперечать людській природі й мають бути скасовані, релігійні забобони та нетерпимість замінені раціональною, природною релігійністю: «під природною релігією слід розуміти сукупність моральних принципів, що є загальними для всього людського роду».
Тривалий час під впливом вражень від англійського врядування Вольтер вважав найкращою формою правління конституційну монархію, а взірцем державотворчого прогресу в Європі — англійський державний лад. У англійському врядуванні мислитель бачить втілення розумного правління, за якого у короля необмежена влада робити добро й зв'язані руки, щоб робити зло, а народ бере участь у владі, спрямованій проти безпорядку. Забезпечується цей лад найкращими законами, справедливим правосуддям, відсутністю свавілля, відповідальністю посадових осіб за порушення свободи громадян, правом кожного висловлювати свою думку усно та письмово, партійною системою, за якої дві партії контролюють одна одну й виборюють честь охороняти суспільну свободу.
Видатні досягнення англійської нації в політиці, законодавстві й економіці Вольтер пов'язує з наслідками двох англійських революцій і підтримує право народу на повстання проти деспотії: «Небо дозволяє війни для справи свободи».Згодом пошуки найкращої форми правління приводять філософа до думки, що досконалого устрою не існує, але «найбільш стерпним з усіх безсумнівно є республіканський, оскільки він більше інших наближає людину до природної рівності», краще забезпечує свободу, захищає право приватної власності. Саме рівність, свободу й приватну власність мислитель вважає невід'ємними складовими природного життя людини, які мають бути забезпечені державою.
Людську рівність Вольтер розглядає в дусі ліберальної традиції: рівний правовий статус громадянина, рівний захист його прав, рівну залежність від закону, але не майнова рівність. Поділ людей на бідних та заможних філософ вважає природним.
Свободу мислитель вважає природно властивою людині: «Бог створив людину вільною від народження». Свобода «полягає в тому, щоб залежати виключно від законів», створених вільними людьми. Саме такими законами мають бути усунені феодальні пережитки, закріплені невідчужувані природні права людини на приватну власність, особисту недоторканність, гарантовані свободи віросповідання, слова, друку («немає у людей ніякої свободи без свободи висловлювати свої думки»).
Право приватної власності, на переконання Вольтера, також відповідає людській природі, отже, є невідчужуваним, не підлягає обмеженню з боку держави. Воно забезпечує високу продуктивність праці, є запорукою добробуту країни: «Безперечно, власник земельного наділу буде обробляти свою власність краще, ніж чужу. Дух власності подвоює сили людини. На себе й свою сім'ю працюють з більшими зусиллями й задоволенням, ніж на господаря».
Низка робіт Вольтера присвячена проблемам кримінального права й судочинства. Тут філософ піддає нищівній критиці існуючу судову систему Франції, інквізиційний судовий процес, теорію формальних доказів, активно пропагує необхідність розбудови системи правосуддя на засадах законності, рівності, гласності, справедливості, оперативності, захисту прав підсудних за допомогою професійних захисників (адвокатів). Ці ідеї мислитель здобув з власного досвіду правозахисника жертв несправедливих вироків у гучних судових процесах.
У 1791 р. за рішенням Установчих зборів революційної Франції останки Вольтера перевезли в паризький Пантеон — місце поховання багатьох видатних синів Франції. На катафалку було накреслено: «... Поет, філософ, історик, він спричинив могутнє піднесення людського розуму, підготував нас до перемоги».