§ 1. Основні напрямки англійської політико-правової думки
Англійська буржуазна революція суттєво вплинула на різні верстви суспільства, її учасниками були: міська буржуазія, джентрі, селянство, дворянство, верхівка англійської церкви. Однією з вимог буржуазної революції було «очищення» (англ.
pure або лат. purus — чистий) англійської церкви від залишків католицизму, тому її прихильників називали пуританами. Поряд з релігійними ідеями популярності набули теорії природного права і договірного походження держави.Провідною політичною силою революції були індепенденти (англ. independence — незалежні). Їх релігійно-політичні гасла вимагали: повної незалежності і самоврядування для кожної громади віруючих, ліквідації централізованої і підпорядкованої монарху англійської церкви, абсолютної віротерпимості і свободи совісті. Їх політичні вимоги відрізнялися помірністю: визнаючи переваги республіки, індепенденти підтримували ідею встановлення конституційної монархії.
Найбільш яскравим виразником ідеології індепендентів був англійський поет, політичний діяч Джон Мільтон (1608—1674)[35], який обстоював природні права людини, наголошуючи, що народ, який на основі «суспільної згоди з метою захисту загального блага створив державу, є єдиним джерелом і носієм влади. Народ доручив владу правителям, королям, сановникам і підпорядковує їх законам. І якщо вони порушують законодавчі приписи і ухиляються від своїх обов’язків перед народом, то через своїх представників у палаті общин парламенту народ може притягти таких правителів до відповідальності.
З погляду Мільтона, республіка з цензовим виборчим правом має беззаперечні переваги порівняно з іншими політичними формами. У республіці найбільше забезпечується право на свободу совісті, думки, слова, повніше використовуються можливості впливати на управління державою.
Якщо індепенденти фактично домагалися для буржуазії і нового дворянства влади, визволення від кайданів феодалізму, то левелери (від англ.
levelers — зрівняння) виступали за продовження революції, прийняття демократичної конституції і проголошення республіки.Ідеологом левелерів був Джон Лільберн (1614—1657)[36], який вважав, що влада народу є первинною, верховною і суверенною. На його думку, «уся влада споконвічно і за своєю сутністю походить від народу, і його згода, що виражена через представників, — єдина основа всякого справедливого правління». Левелери виділяли природжені права людини, ототожнюючи їх з природним правом. Це — безпечні умови життя, свобода особистості, свобода слова, совісті, друку, торгівлі, рівність перед законом і судом, звільнення від військової служби. До природного права Лільберн відносив і приватну власність, але виступав проти станових відмінностей і привілеїв.
Держава створюється угодою людей «для доброї користі і блага кожного». Отже, народ створює таку державу, де це благо гарантовано, а правителі лише здійснюють управлінські функції за згодою народу. Левелери розробили проект конституції Англійської республіки — «Народну угоду». Їх основними положеннями були: народне представництво, надання виборчих прав англійцям з 21 року, закріплення права обирати шерифів, суддів та інших посадових осіб. Відстоюючи принцип законності, Лільберн підійшов до ідеї поділу влади: «нерозумно, несправедливо і згубно для народу, щоб законодавці були одночасно і виконавцями закону», парламент не може здійснювати і правосуддя.
У ході революції активно обговорювалося питання про співвідношення свободи і власності, радикальне вирішення якого запропонували дігери (англ. digger — копач). Спочатку вони засуджували не тільки монархію, але і весь суспільний устрій Англії, заснований на майновій нерівності і приватній власності. Сподіваючись на силу проповіді і власного прикладу, вони в 1649 р. на пагорбі св. Георгія створили комуну і стали спільно розкопувати общинні землі. Лідером руху був Джерард Уінстенлі (1609— 1660)[37], який першим визначив, що справжня республіканська свобода полягає у вільному користуванні землею.
Справжня свобода існує там, де людина одержує їжу і засоби для підтримання життя.Програма заходів революційної влади з метою створення майбутньої соціалістичної республіки викладена в його конституційному проекті «Закон свободи» (1652). Вперше в історії соціалізму Уінстенлі визначив необхідність перехідного періоду від суспільного ладу з приватною власністю до суспільного ладу, заснованого на спільності майна. Найкращою формою правління такого суспільного ладу є республіка, створена в результаті виборів з обмеженням виборчих прав багатіїв. Завданням нової влади є передача земель (общинних, церковних, королівських) народу, і створення комуни, де, використовуючи закони шляхом виховання, підготувати умови для повного викорінювання приватної власності, грошей і найманої робочої сили. Після цього з'явиться «справжній республіканський лад» і набере сили нова конституція Англії. На чолі держави — парламент, який щорічно переобирається чоловіками, які досягли 20 років. Прийняті парламентом закони обговорюються народом і можуть відхилятися. Посадові особи обираються на один рік. Держава не лише охороняє громадський порядок, але і управляє народним господарством. Ідеї дігерів набагато випередили час: у цьому слабкість їх руху й утопізм проектів.