§ 3. Національно-демократична модель української державності
Ідеї української національної демократії розвивалися в Галичині наприкінці ХІХ ст. в працях І. Франка, Ю. Бачинського та Л. Цегельсь- кого. Але концептуального правового обґрунтування вони здобули завдяки видатному українському правознавцю академіку Станіславу Дністрянському (1870-1935)[140].
Ним була розроблена теорія суспільних зв 'язків, покликана обґрунтувати право української нації на самовизначення в межах її етнографічної території. Основними положеннями його теорії були: держава є суспільним органічним зв'язком вищого типу; всі правові норми є водночас соціально-етнічними нормами; все, що генетично закріпилося в суспільних зв'язках протягом сторіч, є реальною основою права і держави. Враховуючи ж вкоріненість та тривалість державотворчої традиції українського народу (Київська Русь, Козацька держава Б. Хмельницького), він має всі правові та історичні підстави для національної незалежності.С. Дністрянський розробив проект Конституції Західно-Української Народної Республіки (1918), в якому майбутню державу бачив демократичною республікою, де «як політичний власник національної території український народ є носієм територіального верховенства у державі...». Проект визнає людину з її правами та свободами важливою соціальною цінністю. Конституційний статус особи і громадянина визначається принципами рівності, єдності прав, свобод та обов'язків громадянина, невідчужуваності та гарантованості прав людини з боку держави. Державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову з наданням широких прав самоврядуванню на місцях. Законодавча влада належить однопалатному парламенту — Народній Палаті, що обирається на 4 роки на основі загального, прямого і рівного виборчого права таємним голосуванням. Виконавчу владу очолює виборний Президент, який «піклується про єдність дій уряду і слідкує за законністю управління».
Вищою судовою інстанцією є Державний судовий трибунал, до компетенції якого також належить здійснення конституційного судочинства.Утім, конституційний проект Дністрянського так і залишився нереалізованим, хоча й досі лишається одним з неперевершених джерел вітчизняного конституціоналізму.
Відомий галицький юрист, політолог і соціолог Володимир Старо- сольський (1878-1942)[141] формулював психологічну теорію національної державності. Він вважав, що нація є «твором психології, а не витвором раціонального думання». Джерелом виникнення та існування нації є прагнення до державної незалежності: «...суспільство... в стремлінні до політичної самостійності, в боротьбі за неї, стає спільнотою. Реалізація політичної волі — це чинник, який творить націю». Саме демократична форма національної держави дозволяє найбільш повно поєднувати загальнолюдські цінності з національними пріоритетами. Але рівень гармонійності такого поєднання прямо залежить від якості політичної еліти та сили народних сподівань.
Інший видатний соціолог і політолог Ольгерд Бочковський (18851939)[142], подібно до Старосольського, розумів націю як психологічну спільноту, засновану на єдності національного духу, свідомості та волі. Проблему формування української політичної нації він розглядав у контексті співвідношення національних і демократичних засад у процесі державотворення. Завдяки демократії нижчі верстви суспільства стають повноправними членами національної спільноти. Бочковський намагається поєднати кращі елементи різних національних систем, обґрунтовуючи власну ідею націократії (політичного панування нації, постання незалежних народів, об’єднаних на добровільних засадах у континентальні та світові спілки). Організоване людство з відроджених народів — «Дев’ята симфонія» людської історії.
Таким чином, національно-демократичній моделі української державності притаманне обґрунтування права української політичної нації на самовизначення в межах власної території. Нація розуміється не як етнос, а як психологічна спільнота, об’єднана спільною ідеєю державної незалежності. Майбутня держава має засновуватися на ідеях правової державності, демократичного політичного режиму та республіканської форми правління.