Методологія дослідження

Демократичні процеси пожвавлюють суспільний інтерес до окремих етапів вітчизняної історії, який супроводжується активними історико-правовими дослідженнями. Методологічна основа - чи не найскладніша складова сучасних суспільних наукових пошуків, а тому, професійне застосування різних методів та їх комбінації при проведенні наукового дослідження, обумовлено постановкою наукової проблеми і вибором відповідних підходів, становить методологію наукового дослідження.

Сучасна історико-правова наука характеризується переходом від ідеологічно заангажованої й політизованої суспільно-політичної концепції до нових теоретико-методологічних і нормативно-правових конструкцій,

адекватних уявлень і трактувань суспільних явищ; характеризується різноманітними підходами до вивчення історичного процесу та відмінними оцінками правової бази історичного минулого, сучасним розумінням історичних реалій та їх оцінок.

Методологія вивчення задекларованої проблеми визначена її специфікою, та відповідає загальним рисам методології історико-правового пізнання, зокрема виокремлення і теоретичного осмислення предмета та обПєкта дослідження, методів та логіки дослідницького пошуку, а також структуруванню отриманих знань відповідно до сучасної наукової та суспільно-політичної значущості.

Зазначимо, що новітній методологічний інструментарій наукового пошуку складається із таких основних компонентів: принципи, методи пізнання, засоби дослідження.

На сучасному етапі розвитку історико-правової науки новий поштовх отримали наукові дослідження, що вирізняються широким спектром проблемних зацікавлень та в контексті дослідницької праці охоплюють проблему правового регулювання національного становища та суспільної діяльності українців Польщі у міжвоєнний період.

У наш час продовжують існувати та використовуватися формаційний та цивілізаційний підходи, які дозволяють відтворювати обПєктивну картину історико-правових процесів. Однак, дослідницький інструментарій та історико- правові знання постійно удосконалюються та оновлюються в українській та зарубіжній науці, що простежується у зміщенні пріоритетів дослідження з вивчення питань політичної, економічної історії на опрацювання проблем нормативно-правового становища, впливу політичної складової на можливість підвищення культурно-освітнього рівня народу з наступним усвідомленням необхідності побудови політичної організації - власної держави.

Історико-правова наука достатньо глибоко аналізує доступний

фактологічний матеріал не тільки на основі архівних фондів, а також застосовуються альтернативні шляхи пошуку і нагромадження матеріалу. Такий підхід дозволяє проводити дослідницько-аналітичну роботу на основі документів, які мають різне походження та інформативну цінність. Передовсім йдеться про матеріали законодавчих органів - Сенату і Сейму, урядових адміністрацій та політичних інституцій.

Дослідження проблеми правового регулювання етнонаціонального становища та суспільної діяльності українців у Польщі впродовж міжвоєнного періоду здійснено на основі обПєктивності. При цьому було використано різні принципи та методи наукового пізнання.

Принцип обПєктивізму опирається на факти у їх справжньому змісті та вимагає розглядати будь-яке історичне явище або подію у їх різноманітності і суперечливості, враховуючи як позитивні так і негативні прояви. Принцип

обОєктивізму, що грунтується на пріоритеті фактичного матеріалу у процесі пізнання, в цьому науковому дослідженні сприяв врахуванню усіх чинників та умов процесу становлення адміністративного апарату в Польщі, його діяльності щодо розвОязання українського питання, вивченні змін, що відбулися у політичному, господарському, культурно-освітньому житті регіону у

досліджуваний період.

Провідну роль у процесі пізнання минулого відіграє принцип історизму. Застосування у дисертаційному дослідженні принципу історизму надало можливість розглядати предмет дослідження в рамках конкретної історичної ситуації та у взаємозв\'язку з конкретними історичними умовами.

Всебічне опрацювання обраної проблематики не лише на засадах історико- правових знань, а й поєднання різногалузевих принципів наукового пошуку (економіки, соціології, політології, етнографії, етнології, культурології) повОязане з використанням принципу методологічного плюралізму. Водночас, слідування принципам конкретності, всебічності та логічності, дозволило найбільш повно та об ? єктивно відобразити досліджувану проблему.

Усвідомленню особливостей суспільно-політичних і культурних умов проживання українців у складі Другої Речі Посполитої сприяло використання соціального підходу. Він дозволив реально оцінити суспільну ситуацію, передовсім на основі нормативно-правової бази, зОясувати характер взаємин українських політичних та економічних структур з органами польської адміністративної влади, вивчити характер міжетнічних взаємовідносин української та польської суспільності.

У комплексі із науковими принципами і підходами, використаними при проведенні дослідження правового становища українців впродовж міжвоєнного періоду застосовувалися методи, що визначаються метою, обумовлюються завданнями, джерельною базою й наявною методологічною основою теоретикоправового пізнання. РозвОязати конкретні дослідницькі завдання були покликані методи, які можна розділити на три групи: світоглядні, емпірико-теоретичні та історичні.

До першої групи належить метод діалектичного вивчення історико- правового процесу, що дає змогу розглядати вивчену проблематику в динаміці, розвитку і суперечностях. Другу групу репрезентують методи аналізу й синтезу (фактів, джерел), індукції та дедукції (забезпечують можливість переходу від окремих історичних фактів до загальних положень і навпаки), систематизації (передбачає упорядкування зібраної інформації на підтвердження конкретної гіпотези), структурно-системний (дозволяє виділити обПєкт дослідження та комплексно його вивчити шляхом логічної упорядкованості наукових міркувань).

Історико-правові методи використовуються для дослідження соціально- правових явищ, виходячи із розуміння методу як основи практичного теоретиконормативного пізнання, що поєднує у собі світоглядні, теоретичні знання і конкретні способи. До даної групи методів належить, зокрема, порівняльно- історичний, що дозволив виділити у досліджуваних явищах особливості їх розвитку, зПясував історичну послідовність, узагальнив матеріал. Використання цього методу дало можливість відстежити характерні особливості ставлення польських урядів до українського питання в державі, зПясування нормативно- правової бази участі українців у суспільно-політичному житті Польщі, діяльності національних політичних партій і товариств та ін.

При оцінці правового становища українців у Польщі особливо цінним виявився застосований нами типологічний метод.

Проблемно-хронологічний метод дозволив авторові визначити основні періоди дослідження, виокремити зі значного масиву аналізованих правових, політичних, соціально-економічних, соціокультурних процесів проблемні питання, логічно їх відтворити. Ще однією заслугою застосування проблемно- хронологічного методу є можливість послідовно визначити, конкретизувати й обПєктивно розкрити різні періоди розвПязання українського питання у Польській державі.

Залучення методу просторово-порівняльного дослідження проводилося з метою локалізації історичних фактів, подій, явищ та допомогло порівняти особливості національної політики Польщі і ставлення до української проблеми, зокрема, впродовж усього міжвоєнного часу та у визначених регіонах.

Помітного інтересу набувають дослідження задекларованої тематики з огляду на необхідність розширення фактографічних напрацювань та формування нових підходів до оцінки української проблеми у міжвоєнній Польщі. Ці обставини актуалізують та зумовлюють першочерговість проблеми методології науки.

Формування теоретико-методологічних засад дисертації випливає із сукупності наукових принципів та методів пізнання, зумовлених тенденцією наукових пошуків у сучасній історіографії з окресленої проблематики.

Дисертація структурована за визначеними принципами та понятійним обґрунтуванням. Використана методологічна основа дослідження сприяла досягненню мети, забезпечила можливість міждисциплінарного аналізу проблеми, розширення фактологічної бази та поглиблення аналітичної складової наукового пошуку.

Дисертаційне дослідження здійснено на основі обПєктивності та достовірності. Саме тому домінантним є принцип історизму, скерований на реконструкцію подій та явищ у хронологічній послідовності, динаміці й взаємозв\'язку. Використання тільки перевіреної інформації з окресленої проблеми відповідає принципу науковості, який також сприяв уникненню спрощеності, конПюнктурності та штучної заідеологізованості, повПязував історичні реалії з їх державно-правовим забезпеченням.

Необхідність подолання різнопланових обмежень суспільної свідомості, звільнення історико-правових знань від фальсифікацій, зумовило дотримання принципу обПєктивності. Він полягає в неупередженому підході до дійсності, її пізнання і практичного перетворення. Керуючись цим принципом, сприймаємо документальне джерело як обПєктивну реальність, що містить незаангажовані, правдиві наукові факти.

В основі дисертаційної роботи лежать принципи історизму, обПєктивності, системності, розвитку. Принцип історизму є основоположним у науковій методиці історико-правового пізнання, адже він пронизує усю його структуру і обПєднує усі її ланки в певну логічно-наукову систему. Історизм передбачає підхід до фактів і подій минулого з урахуванням внутрішніх закономірностей і розглядає будь-яку складову подій і явищ як історичну індивідуальність, що має свої специфічні риси, а також обумовлена фундаментальними історико- правовими засадами.

Принцип історизму передбачає розгляд фактів і політичних явищ у конкретних історичних обставинах, у взаємозв\'язку та взаємообумовленості, з урахуванням розстановки та політичної орієнтації соціальних, національних груп, верств, громадських організацій.

Принцип соціального підходу застосовується для подолання відвертого соціологізму, міфологізації суспільно-політичної реальності, протиставлення загальнолюдських, національних і класових ідеалів та цінностей. При цьому беремо до уваги характер соціальних інтересів, співвідношення різновекторних суспільно-політичних сил. З іншого боку, соціальний аналіз дає змогу порівняти соціальні інтереси із загальнолюдськими, оцінити вплив тих чи інших політичних сил на розвиток суспільних процесів, їх відповідність інтересам національно-етнічних груп.

Всебічне розкриття задекларованої теми з поєднанням необхідних для наукового пошуку принципів з різних галузей знань забезпечується використанням принципу методологічного плюралізму. Дотримання якого сприяє встановленню причинно-наслідкового звПязку, розкриттю закономірностей концептуального і світоглядного пошуку української ідентичності, особливостей організації внутрішнього суспільно-політичного життя.

Крім окреслених методів, варто виокремити системний підхід, завдяки якому визначено складові елементи досліджуваної теми, який виступає істотним аспектом діалектичного методу пізнання, оскільки дає змогу глибше пізнати суть політичних явищ, повніше розкрити й усвідомити роль та функції компонентів системи, нормативної бази їх діяльності. Усвідомленню взаємозв\'язків у системах, взаємозалежності її компонентів сприяє розуміння тенденцій політичного розвитку, динамізму політичних процесів. Системний підхід також дає змогу розкрити нормативно-правову основу, системну якість як єдине ціле. Методологічна роль системного підходу значно зростає, коли він поєднується із принципом історичного аналізу явищ і виступає як системно-історичний підхід.

Чільне місце має застосування у дисертаційній роботі порівняльного методу. Монопольне панування одного погляду, єдиного підходу ніколи не стимулювало розвиток науки, майже завжди вироджувалося у догматичну поверховість. Тому компаративістський аналіз сприяє усвідомленню проблем цілісного, взаємопов’язаного й суперечливого світу, орієнтує на пошук не лише відмінностей, а й спільних рис.

Важливим є застосування емпірики, тобто описового підходу, котрий дозволяє зібрати і сконцентрувати значний масив фактичного матеріалу для висунення гіпотез та їх перевірки. Проте для зв’язку отриманих фактів у єдине ціле, для їх відповідної інтерпретації потрібні аналітичний, системний та інші підходи.

У комплексі з науковими принципами, використаними під час аналізу досліджуваної проблематики, поєднуються методи, що визначаються метою, завданнями, джерельною базою, наявною методологічною основою соціально- гуманітарного та нормативно-правового пізнання. Розв’язуючи конкретні дослідницькі завдання, використано три групи методів: світоглядні, загальнонаукові та спеціальнонаукові.

До першої групи належить метод діалектичного вивчення історичного процесу, що дає змогу розглядати визначену проблематику в русі, розвитку і суперечностях. Поряд із діалектичним у дослідженні активно використовуємо синергетичний метод. Синергетика не детермінована чітко визначеною сукупністю методологічних принципів та понять. Вона базується на властивостях - взаємопроникнення, відкритості, самоорганізації, випадковості, наявності асиметричних структур, нерегулярності зв’язків і функціональної нестабільності.

Застосовуючи міждисциплінарні дослідження, синергетичний метод передбачає багатоваріантність, альтернативність вибору шляху суспільно- політичного поступу. Тому він є актуальним для вивчення фундаментальних основ діяльності національних меншин, в їх числі й українців у складі Другої Речі Посполитої.

Загальнонаукова група методів охоплює такі: аналізу та синтезу (фактів, джерел), індукції та дедукції (забезпечують можливість переходу від окремих історичних фактів - до загальних положень і навпаки), узагальнення (у висновках), систематизації (передбачає раціональне упорядкування зібраної інформації на підтвердження конкретної гіпотези, передовсім з використанням нормативно-правових підстав), структурно-системний (дозволяє виділити об’єкт дослідження та проаналізувати його в межах раціонального пізнання, забезпечує цілісність та логічну упорядкованість наукових міркувань).

Практичне історико-правове пізнання охоплює світоглядні, теоретичні відомості і конкретні способи дослідження соціальних явищ, тож у ході наукових студій також використовували спеціальнонаукові методи, зокрема проблемно- хронологічний, який вплинув на визначення характеру та змісту побудови дослідження.

Історико-порівняльний метод дав змогу розкрити спорідненість функціональних звПязків, соціально-правових явищ, осягнути минуле в єдності та індивідуальності, а також знайти звПязок та основу історичних явищ, їх правову обумовленість.

Використання ретроспективного методу зумовлене порівняно нетривалими хронологічними межами дослідження. Цей метод дає змогу абстрагуватися від сьогодення та поступово вникнути в реалії суспільного життя українців Польщі окресленого періоду, визначити його найхарактерніші риси, тенденції та закономірності розвитку.

У дослідженні помітне місце займає синхронний та діахронний метод.

На значну увагу серед спеціально-юридичних методів заслуговує історико- правовий як головний, формально-догматичний та ін. Історико-правовий метод застосовувався на кожному етапі дослідження, зокрема, у виявленні причинно- наслідкових звПязків під час аналізу правового регулювання етнонаціонального становища та суспільної діяльності українців в Польщі (1918-1939 рр.). За допомогою порівняльно-правового методу було порівняно правовий статус української меншини в Польщі за конституціями 1921 р. і 1935 р. та ін.

З метою повної їх інтерпретації, застосовуємо структурно-функціональний та статистично-аналітичний методи. У результаті, увиразнюємо загальні міркування конкретними відомостями, демонструємо їх взаємодію, поглиблюємо розуміння сутності суспільно-політичних процесів та правової основи, в рамках якої вони обумовлюються. Зауважимо, що застосування цих методів актуалізує на перший погляд малопомітні явища, які в цілісності становлять підстави для нових науково виважених оціночних суджень. Осмислення історико-правових реалій і явищ вимагає комплексного узагальнення й оцінки, що супроводжується застосуванням новітніх наукових критеріїв у порівняльно-аналітичному співвідношенні із тогочасним значенням, розумінням і сприйняттям суспільством фактів та подій. Відзначимо, що в дисертаційній роботі послуговуємося лише такими термінами, поняттями які, відображаючи окремі аспекти досліджуваних процесів, тяжіють до наукової однозначності.

Отже, запропоновані у дисертації твердження та висновки становлять результат комплексного аналізу нормативно-правової бази суспільно-політичних та соціально-економічних процесів, які відбувалися в Західній Україні досліджуваного періоду. Розділи дослідження укладені відповідно до проблемного методу і структурно відображають основні аспекти задекларованої теми. У дисертації науковий матеріал упорядковано за логічним принципом, який зумовлений специфікою досліджуваних процесів.

Використання широкої методологічної основи дослідження забезпечило досягнення поставленої мети, дало можливість всебічно проаналізувати проблему, розширити фактологічну та аналітичну складові наукового пошуку. Застосування різноманітних сучасних методологічних підходів дозволило максимально уникнути субПєктивних оцінок і забезпечило наукову достовірність результатів дослідження, доповнило фактографічним матеріалом задекларовану проблематику.

Використання виявлених архівних джерел різних видів джерелознавчої критики (аналітичної, синтетичної, логічної) дає підстави для незаангажованості у дослідженні цієї тематики.

Водночас, вибір науково-дослідницьких принципів зумовлювався методологічними основами дисертації та специфікою предмета дослідження (виокремленням нормативно-правових аспектів теми; означенням хронології дослідження; сучасною інтерпретацією фактів; опорою на новітні дослідження в галузі права).

Отже, всебічний та неупереджений підхід у застосуванні сукупності історико-правових, нормативних джерелознавчих та методологічних засад дисертаційного дослідження забезпечив об’єктивний науковий аналіз усіх аспектів етнонаціонального становища українців у Польщі міжвоєнного часу, правового регулювання української проблеми офіційними чинниками.

Висновки до 1 розділу

Вивчення становлення та еволюції державно-правових інститутів Польської держави, їхній розвиток, формування та вдосконалення є актуальними для сучасного українського державотворчого процесу. В українській історико- правовій науці піднята проблема конституційного розвитку міжвоєнної Польщі, формування та змін державно-правових інститутів на етапі 1918-1939 рр., однак подальшого вивчення вимагає з’ясування відмінностей у трактуванні національного питання у конституціях - Малій конституції 1919 р., Березневій конституції 1921 р., Конституційній «новелі» 1926 р., Квітневій Конституції 1935 р. Особливого значення для оцінок національних відносин у міжвоєнній Польщі набуває відображення змісту ставлення польських урядів до українського питання на усіх етапах міжвоєнної Польщі: досанаційного періоду, періоду державного будівництва 1926-1935 рр., передвоєнного стану.

Висновки та положення дисертаційної праці опираються на презентабельну джерельну базу. Це матеріали до вивчення конституційного законодавства: Мала конституція 1919 р., Березнева конституція 1921 р., Конституційна «новела» 1926 р., Квітневій конституції 1935 р. Окрему групу складають документи про діяльність вищих законодавчих органів влади - стенографічні матеріали засідань Сейму і Сенату; документи різних рівнів польської адміністрації і розпорядження, листи, звіти; в тому числі матеріали повітових органів, гмін та ін.

Окремий джерельний комплекс склали документи українських політичних партій, організацій та товариств; документи щодо діяльності окремих політичних і громадських лідерів.

Важливим джерелом у праці виступає преса, яка поділена на декілька джерельних комплексів: суспільно-політичні та інформаційні видання;

економічні та фінансово-господарські видання; науково-технічні та науково- педагогічні видання; видання, які пропагували національну ідею через фізичну культуру, спорт, здоровий спосіб життя і ін.; національно-релігійні пресові видання.

Історико-правові висновки дисертаційної роботи опираються на документи з архівів: Головного Архіву Нових Актів (Варшава, РП), Головного Архіву Давніх Актів (Варшава, РП); Центрального державного історичного архіву України у м. Львові; Державного архіву Львівської області та ін.

В цілому, опрацьовані джерельні комплекси є оригінальними та різноманітними за характером досліджених документів, що дало можливість достовірно і комплексно розкрити тему.

Авторська концепція розкриття правового регулювання етнонаціонального становища та суспільної діяльності українців у міжвоєнній Польщі опирається на сучасні методологічні засади, що обумовлені переходом від ідеологічно заангажованої й політизованої суспільно-політичної концепції до творення нових теоретико-методологічних і нормативно-правових конструкцій, адекватних уявлень і трактувань суспільних явищ. Методологія вивчення задекларованої теми відповідає загальним рисам методології історико-правового пізнання.

Водночас у дисертаційній праці запропоновано новітній методологічний інструментарій наукового пошуку, який охоплює наступні компоненти: принципи, методи пізнання, засоби дослідження. Використана методологічна основа дослідження забезпечила досягнення поставленої мети, створила можливість всебічно проаналізувати проблему, провести науковий аналіз усіх аспектів правового регулювання етнонаціонального становища та суспільної діяльності українців у Другій Речі Посполитій.