Види інформації.

Якщо брати законодавчу класифікацію інформації, то згідно Закону «Про інформацію», вона поділяється:

1) за змістом на:

- інформацію про фізичну особу;

- довідково-енциклопедичного характеру;

- про стан довкілля (екологічна інформація);

- про товар (роботу, послугу);

- науково-технічну;

- податкову;

- правову;

- статистичну;

- соціологічну;

- інші види інформації^{[812] [813];}

2) за порядком доступу на:

- відкриту інформацію;

- інформацію з обмеженим доступом^[814], яка в свою чергу ділиться на:

- конфіденційну.

- таємну. Це інформація, доступ до якої обмежується в інтересах осіб чи суспільства, і її розголошення може завдати їм шкоди. ЇЇ види становлять такі таємниці:

- державна;

- професійна;

- банківська;

- слідства¹;

- службову^{[815] [816].}

Наукові праці також містять класифікації за різноманітними критеріями:

1. Інформацію за видами цивільно-правових відносин

поділяють на:

1) інформацію, яка є самостійним особливим об’єктом цивільних прав (відомості та інші види інформації, які не належать до двох наступних видів), тобто як інформаційний продукт, ресурс, документ, який може бути й об’єктом майнових відносин, товаром, чи складовою цінних паперів, майна, послуг тощо;

2) інформацію, як об’єкт виключних прав інтелектуальної власності (твори), тобто як результат творчої діяльності;

3) інформацію, як об’єкт особистих немайнових прав, тобто як особисте немайнове благо^[817].

2. За ступенем організованості (упорядкованості) виділяють:

1) документовану та іншу інформацію;

2) інформаційні ресурси і вільну інформацію, що не знаходиться в інформаційних системах;

3) систематизовану (каталоги, енциклопедії, рубрикації і т.

3. За видом носія (формою закріплення):

1) на паперовому носії, відео і звукова, комп’ютерна інформація,

2) в об’ємно-просторовій формі, усна, енергетична (біологічна) при енергоінформаційному обміні.

4. За функціональним призначенням (за сферою застосування):

1) масова інформація, що розповсюджується через засоби масової інформації,

2) галузева, професійна інформація за інтересами. Нам видається, що є інформація, яка є об’єктом цивільного права, яка не входить в ці види.

5. За ступенем доступу:

1) інформація з обмеженим доступом,

2) інформація без права обмеження доступу,

3) об’єкти інтелектуальної власності,

4) «шкідлива інформація» з обмеженням на розповсюдження,

5) інша загальнодоступна інформація^[818].

Не зовсім вдала, на наш погляд, класифікація, оскільки за даним критерієм можна поділити інформацію на вільну і з обмеженим доступом. В ній відображаються зовсім не доречні до даного критерію види: об’єкти інтелектуальної власності; а також види, які означають одне і те ж: загальнодоступна інформація і інформація без права обмеження доступу.

6. Виходячи з особливостей правового регулювання відносин із приводу інформації:

1) інформація як результат творчості (здобутки, винаходи, відкриття);

2) масова інформація, що містить повідомлення інформаційного характеру;

3) документована інформація про громадян (персональні дані);

4) офіційна документована інформація;

5) інформація, обов’язково надана юридичними і фізичними особами в порядку звітності про власну діяльність;

6) інформація, що не є результатом творчості, але сформована і розповсюджувана як товар;

7) інформація у формі інформаційних ресурсів як масивів

(запасів) ретроспективної інформації¹.

Це більше схоже на перелік інформації, а не її класифікацію.

7. Як загальний об’єкт правовідносин у публічно-правовому і цивільно-правовому обороті:

1) масова (відкрита, вільно розповсюджувана) інформація;

2) інформація про державну таємницю (закрита);

3) конфіденційна інформація (обмеженого доступу), що у свою чергу підрозділяється на: службову інформацію, інформацію про комерційну і службову таємницю, інформацію про громадян (персональні дані);

4) інформацію про інтелектуальну власність;

5) інформацію, розповсюдження якої заборонено^{[819] [820].}

Тут теж немає чіткого розподілу на види за одним критерієм.

8. Залежно від особи, якої вона стосується:

1) інформацію приватно-правового характеру,

2) інформацію публічно-правового характеру.

9. Залежно від ступеня оборотоздатності:

1) обороноздатну,

2) необороноздатну.

10. Залежно від режиму доступу:

1) загальнодоступну,

2) нерозкриту (з обмеженим доступом).

11. Залежно від джерела інформації:

1) приватну,

2) офіційну^[821].

12. За сферою використання:

1) для комерційного,

2) вільного,

3) звичайного,

4) наукового,

5) освітянського використання¹.

Нам здається, не всі сфери тут враховані.

Деякі науковці виділяють у межах об’єктів цивільних прав інформацію двох видів:

1) інформацію, яка захищається в режимі комерційної таємниці,

2) інформацію як результат інтелектуальної діяльності^{[822] [823]. Ми з цією позицією не згідні, оскільки існують ще інші види інформації як об’єкти цивільних прав, які тут не враховані, зокрема, інформація як особисте немайнове благо. Такий вид інформації є основою дослідження досліджуваної проблеми.}

Для інформативних прав юридичної особи інформацію слід поділити за критерієм права на ознайомлення з нею:

1) відкрита інформація. За цим видом можна виділити право юридичної особи на інформацію, як можливість вільного доступу до неї, можливість ознайомлюватися з необхідною для існування і діяльності юридичної особи інформацією;

2) інформація з обмеженим доступом. Така інформація буде стояти в основі права юридичної особи на таємницю, тобто як можливості визначати обмежений режим доступу до неї, оскільки розголошення такої конфіденційної інформації суперечать інтересам юридичної особи (в даному випадку «таємність» і «конфіденційність» не розмежовуються).