Поняття інформації.

Згідно Закону «Про інформацію», нею є будь-які відомості й дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях чи відображені в електронному вигляді¹, відповідно до ЦК України - відомості про події та явища, що мають місце в суспільстві, державі та навколишньому середовищі, які є документовані або публічно оголошені^{[790] [791].}

Якщо розглядати загальне поняття інформації, в точних науках увага приділяється саме розгляду фізичної природи інформації як такої та виявленню об’єктивно притаманних їй властивостей, описаних фахівцями у сфері точних наук, які безпосередньо вивчають інформацію. Тому тільки вони можуть розкрити зміст поняття інформації як такої. Виходячи із математичної теорії інформації, кількість сприйнятих із повідомлення стороною відомостей складають суть поняття інформації як такої; також інформація розуміється як зміст повідомлення і як міра складності об’єкта. Отже, математична теорія інформації дозволяє виявити властивості інформації, з якими закон може зв’язати певні правові наслідки. Такою властивістю інформації є її «кількісний вимір».

Використання терміну «інформація» в сфері правового регулювання суспільних відносин повинно базуватися на тих даних про інформацію як таку, які відображають її основну функцію у суспільстві, а саме функцію повідомлення, яке містить в собі відомості. А. Г. Дідук пропонує закласти в цивільному праві концептуальне уявлення про інформацію як об’єкт цивільного права: інформацією є повідомлення, яке містить відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі, при цьому виходиться із системи, яка відображає її фізичну та соціальну природу. Відповідно, інформація - це природне явище, яке завжди випливає наступним чином: завжди є той чи інший об’єкт, потім є властивості об’єкта, далі можуть бути відомості про властивості об’єкта, наступний етап є повідомлення, яке містить в собі відомості про властивості цього об’єкта.

В цивілістичній науці поняття інформації розглядається в різних значеннях. Воно інколи розуміється як особисте немайнове благо у комплексі благ, перерахованих у ст. 201 і Книзі 2 ЦК України, як результат творчої інтелектуальної діяльності, тобто як об’єкт виключних прав, врегульованих у ст. 199 і Книзі 4 ЦК України, як інформаційний продукт, ресурс, документ, тобто об’єкт, який може бути інформаційним товаром і предметом будь-яких правочинів, з урахуванням особливостей і специфіки його як об’єкту особливого роду^{[792] [793]. ЇЇ розуміють як відкриту інформацію, як інформацію з обмеженим доступом, як об’єкт права інтелектуальної власності, як особисте немайнове благо[794]. Ще інформацією визначають будь-які відомості про які-небудь раніше невідомі події, змістовний опис об’єкта або явища, результат вибору, зміст сигналу, повідомлення, результат відображення реальності у свідомості людини, поданий її внутрішньою мовою, продукт наукового пізнання, засіб вивчення реальної дійсності, основний зміст відображення, неодмінну субстанцію живої матерії, психіки, свідомості, вічну категорію, що міститься в усіх без винятку елементах і системах матеріального світу, що проникає в усі частини життя людей та суспільства, властивість матерії, її атрибут, якусь реалію, що існує поряд з матеріальними речами або в самих речах, мова світу як живого цілого1. Як бачимо, існують різні погляди до розуміння інформації, тож нам треба вибрати правильний підхід до її визначення.}

В цілому, розрізняють категорію «інформація» як термін буденного життя і як правовий термін, яким вона не завжди може виступати, наприклад, у буденному житті інформація - це просто повідомлення про що-небудь, у правовій сфері - це відомості, які є об’єктом вивчення, зберігання, переробки й передачі^{[795] [796].}

Існує доктринальне визначення інформації, під якою О. В. Кохановська розуміє нематеріальне немайнове благо особливого роду, яке нерозривно пов’язане з життям, з його виникненням і закінченням, яке проявляється як особисте немайнове благо, як результат впливу на людину та інших суб’єктів та об’єктів права, як результат інтелектуальної творчої діяльності та як відомості про осіб, події і явища, предмети, об’єкти та процеси незалежно від форми їхнього представлення^[797]. В даній дефініції фігурує прив’язка цього немайнового блага до життя, тому для дослідження права на інформацію юридичної особи воно не підходить.

За іншими дослідженнями, інформацією як об’єктом цивільних прав є нематеріальні результати інтелектуальної (розумової) діяльності людини, які існують в будь-якій формі, доступній для сприйняття людиною чи технічним пристроєм^[798]. Дехто вважає, що це насамперед відомості, а не дані про події та явища, які можуть бути пізнані особою та передані іншій особі у вигляді, придатному для сприйняття, також це завжди результат, продукт діяльності людини, орієнтований на створення нових відомостей або взяття відомостей з інших об’єктів матеріального або духовного світу, для об’єднання цих відомостей у певний продукт та товар, необхідний для суспільства¹. Інші пишуть про нематеріальне (ідеальне) благо, що являє собою результат інтелектуальної діяльності людей, який існує в будь-якій об’єктивній формі у вигляді відомостей про навколишній світ у всій сукупності його явищ і процесів, та складає предмет діяльності суб’єктів цивільного права^{[799] [800]. Хтось вважає її повідомленням, яке містить відомості про події та явища, що мали або мають місце в суспільстві, державі й навколишньому середовищі[801]. Найоптимальніше визначення можна обрати лише тоді, коли будуть розглянуті властивості інформації, її характерні риси.}

В загальному, властивості інформації описані фахівцями точних наук у сфері інформації, і до них відноситься: ідеальність і субстанціональна несамостійність інформації; нематеріальний характер інформації та самостійність інформації (об’єкт нетілесний) по відношенню до свого матеріального носія (об’єкт тілесний); кількісна визначеність інформації; системність інформації; селективність інформації; наступність інформації; трансформованість інформації; здатність інформації до відображення, копіювання, збирання, збереження, накопичення та стиснення; невичерпність і неспоживність інформації; збереження інформації за суб’єктом, який її передає; універсальність інформації; комплексна якість інформації^[802].

Дослідники цивільного права виділяють наступні властивості інформації: фізична невідчужуваність, відокремлюваність,

тиражування, властивість інформаційної речі та властивість організаційної форми¹; нематеріальна сутність, одночасне перебування інформації в необмеженого кола осіб, багатоваріантність форм подання, одночасна віртуальна доступність інформації необмеженому колу суб’єктів, незалежно від місця їх перебування, можливість необмеженого за кількістю миттєвого копіювання й відтворення інформації, неможливість застосування до інформації інституту застави, невитратний характер виробництва та використання і т. п.^{[803] [804]; системність, субстанціональна несамостійність, наступність, невичерпність, масовість, трансформованість, здатність до обмеження, універсальність інформації, її цінність, нееквівалентність якісної і кількісної оцінки інформації, старіння інформації з часом та ін.[805]; нематеріальна природа інформації як явища ідеального світу, неспоживаність при її використанні, несхильність до матеріального старіння, можливість лише морального старіння, можливість практично необмеженого тиражування і перетворення форм фіксації[806]; певна самостійність інформації стосовно матеріального носія (для інформації характерна наявність матеріального носія, фізико-хімічні та інші властивості якого, однак, не справляють визначального впливу на організацію інформації), можливість багаторазового використання однієї і тієї ж інформації, її незникнення при споживанні, збереження переданої інформації в передаючого суб’єкта (цією ознакою інформація істотно відрізняється від речових, матеріальних об’єктів), здатність до збереження, інтегрування, нагромадження, кількісна визначеність інформації, системність[807].}

Тож, властивостями інформації є її нематеріальність, а також те, що вона може бути скопійована та відтворена необмежену

кількість разів. Одна й та сама інформація як об’єкт права може одночасно перебувати у необмеженого кола суб’єктів права. Відносно інформації як об’єкта права неможливо застосувати інститути віндикації та застави власності. Інформація вимірюється не тільки кількісно, також береться до уваги цінність об’єкта, яку визначає змістовна сутність інформації, вона має різні форми подання¹.

О. В. Кохановська називає особливостями інформації, як об’єкта цивільного права, нематеріальну природу інформації як блага, можливість бути невід’ємною немайновою складовою таких майнових об’єктів як документ, інформаційний ресурс, продукт тощо та можливість існування інформації, яку вона називає «юридично байдужою», тому що носії цієї інформації не сприймаються органами відчуття людини, або носій цієї інформації взагалі ще невідомий науці, між тим, вплив такої інформації проявляється як позитивний або негативний результат її впливу на людину, і в цей момент інформація повинна враховуватись правом, вона може бути пов’язана і з невідомими людству носіями, між тим, заперечити її існування безвідповідально, а не враховувати її.

До найважливіших ознак інформації вчена відносить: нематеріальність, ідеальність, невичерпність, масовість, здатність інформації до трансформації, універсальність, якість, фізична невідчужуваність, відокремленість, екземплярність, оборотоздатність інформації, як самостійного окремого об’єкта правовідносин, поширюваність, змістовність, незалежність форми надання, корисність, наявність в інформації змісту, здатність до багатократного використання, практична незнищуваність, здатність залишатися при передачі у суб’єкта, який її передає. Юридично значимими вона називає наступні: нематеріальний характер; неспоживність; можливість багаторазового використання; переважна об’єктивізація при включенні у правовий обіг і суб’єктивний характер; зберігання інформації у суб’єкта, який її передає; можливість багаторазового використання; здатність до відтворення, копіювання, збереження, перетворення і накопичення^{[808] [809].}

Вчена розкриває деякі ознаки в своїй монографії:

1) фізична невідчужуваність інформації означає, що вона органічно пов’язана з людиною, тому в разі передачі інформації від однієї до іншої особи відбувається не процедура її відчуження, а передача прав на її зберігання, використання;

2) відокремленість інформації значить те, що для самостійного існування і включення в обіг інформації, вона має упредметнитися у вигляді символів, знаків тощо, в результаті чого вона відокремлюється від її творця чи виробника і набуває незалежного від нього існування;

3) екземплярність інформації полягає в тому, що інформація поширюється за допомогою матеріального носія, який робить можливим у ряді випадків обліковувати екземпляри інформації через облік носіїв, що її містять, а це можливо лише за умови законодавчого закріплення, процедури засвідчення відповідності змісту інформації з її носієм;

4) властивість інформаційного об’єкта значить, що в нашому матеріальному світі людині доступне сприйняття інформації, яка передається і поширюється переважно на матеріальному носії, або за його допомогою, проте навіть не маючи чіткої уяви про наявність чи відсутність носія інформації, вплив її може бути абсолютно об’єктивним і таким, що вимірюється, спостерігається;

5) ознака тиражування інформації означає її можливість тиражуватися й поширюватись в необмеженій кількості екземплярів без зміни її змісту, вона може поширюватись потоками, необмежено, найчастіше навіть важко визначити реальні масштаби поширення інформації різними способами, інформація може бути відома необмеженому колу осіб;

6) організаційна форма, тобто інформація, що знаходиться в обороті, як правило, представляється у документованому вигляді: може бути оригінал документа, його копія, масив документів на па­перовому чи електронному носії (база даних). Це дозволяє відносити до інформаційних об’єктів як окремі документи, так і складні організаційні інформаційні структури^{[810] [811].}

Тобто, інформація володіє як загальними властивостями інформації як об’єкта правовідносин: змістом, якістю,

відтворюваністю, фізичною невідчужуваністю, незнищуваністю і неспоживністю, відособленістю від виробника шляхом висловлення в об’єктивній формі на будь-якому матеріальному носії, здатністю бути самостійним об’єктом прав; так і властивостями цивільно-правового характеру¹.

Отже, інформація - це нематеріальне благо, яке є універсальним, невичерпним, здатним до збереження і відображення, є самостійною цінністю, в основі якої лежать відомості.