Особливості індивідуальності юридичної особи.

Цивільно-правова індивідуалізація як діяльність здійснюється в індивідуально-правових формах шляхом використання особливих правових інструментів, що об’єднуються єдиним поняттям - засоби індивідуалізації юридичної особи та результатів його діяльності.

Під засобами індивідуалізації слід розуміти певні умовні позначення (знаки, символи), за допомогою яких юридична особа виділяється серед маси інших собі подібних організацій. Це також відноситься й до виділення результатів діяльності організації. Ними можуть виступати словесні, образотворчі, об’ємні, звукові, комбіновані та інші позначення (знаки). І в цьому значенні до засобів індивідуалізації необхідно відносити найменування юридичної особи, місце знаходження юридичної особи, товарний знак і т.д.

Засоби індивідуалізації, по суті, є нематеріальними об’єктами, незважаючи на те, що вони втілені в будь-якому матеріальному носії. Спосіб індивідуалізації є видом діяльності юридичної особи по застосуванню конкретного засобу ідентифікації як певного позначення в економічній та іншій діяльності організації, що ставить за мету індивідуалізацію. Так, використання юридичною особою найменування являє собою найбільш поширений спосіб індивідуалізації даної організації в суспільстві, що дозволяє виділити організацію, як цілком певного учасника суспільних відносин. Слід відмітити, що лише оригінальні слова та фрази сприяють належній індивідуалізації даної юридичної особи по відношенню до інших осіб. При вирішенні питання про тотожність найменувань, розбіжності в організаційно-правовій формі не слід приймати до уваги. Додатковим аргументом на користь даного висновку є можливість зловживання недобросовісних суб’єктів підприємництва при виборі найменувань успішних конкурентів, хоча й іншої організаційно-правової форми.

Безумовно, присвоєння найменування юридичної особи і визначення його місця знаходження - це такі види діяльності юридичної особи, в яких знаходять втілення основні способи його цивільно-правової індивідуалізації. Вимоги про закріплення в установчих документах зазначених атрибутів організації носять обов’язковий характер. Тим не менше, юридичні особи далеко не завжди обмежуються використанням тільки цих способів, застосовують і інші засоби індивідуалізації.

Зазначене положення повною мірою відповідає основним методам цивільно-правового регулювання, зокрема, диспозитивності та ініціативності суб’єктів цивільного права, у формуванні та реалізації цивільних правовідносин. Так, нерідко індивідуалізація конкретної юридичної особи і результатів його діяльності, одночасно здійснюється за кількома напрямками, з використанням певної сукупності засобів індивідуалізації, аж до розробки й використання власного оригінального фірмового стилю. За словами спеціалістів у сфері економіки, фірмовий стиль представляє собою ряд прийомів, які забезпечують, з одного боку, певну єдність усіх виробів організації а з іншого - протиставляють організацію і її вироби конкурентам та їх товарам. Як складові елементи, у фірмовий стиль включаються товарний знак, логотип (спеціально розроблене оригінальне зображення повного або скороченого найменування юридичної особи чи групи його товарів), фірмовий блок (об’єднані в композицію знак і логотип, включаючи фірмові гасла, фірмовий колір, фірмовий комплект шрифтів)^[943].

Висока конкуренція комерційних юридичних осіб сприяє намаганню утриматися на ринку, бути впізнаваним, мати можливість протидіяти недобросовісній конкуренції. Завдяки глобалізації економіки, проблема індивідуалізації набуває міжнародного характеру. На основі єдиних підходів можна забезпечити єдиний товарний простір, де споживач отримує можливість ідентифікувати виробника товару за його індивідуальними ознаками.

Для встановлення рівня правового регулювання індивідуалізації юридичних осіб, слід у загальних рисах визначитися в їх специфіці й у тому, до яких за своєю юридичною природою прав вони тяжіють, і до яких видів юридичних осіб належать. За юридичною особою визнається можливість бути суб’єктом права, вступаючи в правовідносини вона діє як особлива соціальна персоніфікована в правовому становищі особа - власник, продавець, покупець, наймач і т. п. При цьому виникла потреба в більш глибокій індивідуалізації стосовно тих чи інших потреб: банківського обслуговування (рахунки), ведення статистичної звітності (коди статистичної звітності), стягнення податків (податковий код) та інше. Така персоніфікація здійснювалася в міру виникнення необхідності, але інтегрувалася на загальному рівні.

Що стосується юридичних осіб одного виду й спрямування, вони повинні відрізнятися між собою ще в більшій мірі. Для цього власне їм і потрібні такі спеціальні внутрішні, властиві тільки даній юридичній особі ознаки, які б давали можливість оцінити результати діяльності та створити систему стимулювання високих показників. Вони формуються, з одного боку, під впливом економічного обороту та імперативів законодавства, а з іншого боку - появою нових технологій та ініціативи засновників.

Виділяють загальні цивільно-правові та спеціальні ознаки і такі, які юридичного значення не мають, але можуть додатково впливати на цивільно-правове становище суб’єкта (наприклад, погана репутація). Крім того, виділяються інституційні ознаки юридичних осіб. До них можна віднести правове становище юридичної особи в певних відносинах (наприклад, професійний торговець цінними паперами, реєстратор). Вони, так чи інакше, відбиваються в чинному законодавстві, що має вирішальне значення при регулюванні певних суспільних відносин і вирішенні суперечок між їх учасниками. Для юридичних осіб публічного права визначена їх компетенція, структура, джерела формування майна і система. Відповідно, можливість прояву приватної ініціативи в їх особливій індивідуалізації чинним законодавством практично зведена до мінімуму: найменування, місце розташування, рахунки, печатку, поштові та інші реквізити¹.