Висновки до розділу 3
1. Протягом багатьох років обговорення питання насильства в сім´ї, відповідно до якого саме чоловіки розглядалися винними в здійсненні насильства, призвело до того, що проблеми чоловіків–жертв ставляться суспільством на другий план, а то і взагалі ігноруються.
Проте, не можна не приділяти уваги проблемі тільки тому, що жінки частіше зазнають насильства з боку чоловіків.Для жінок, які стали жертвами насильства існують притулки, які фінансуються державою, в той час як чоловіки, які зазнали насильства не знають куди їм звернутися за допомогою або хоча б за інформацією. Проте, не можна не приділяти уваги проблемі тільки тому, що жінки частіше зазнають насильства з боку чоловіків. На основі вивчення зарубіжного досвіду (Лондон) щодо протидії жіночому насильству, пропонується створення відповідної організації з допомоги чоловікам які постраждали від насильства з боку жінок і в Україні, що сприятиме вдосконаленню механізмів реалізації принципу ґендерної рівності та встановленню гарантій забезпечення рівноправності статей.
2. Природа жіночої агресії соціальна, оскільки витоки криються у вадах культури і способу життя жінки. Тому, рівень проявів злочинної агресії можна зменшити за допомогою усунення деструктивних факторів економічного, соціального, культурного та іншого характеру.
3. Доведено, що заходи запобігання насильницькій злочинності осіб жіночої статі мають характеризуватися чіткою понятійною та інформаційною базою даної злочинності в сучасний період, знанням реального стану і тенденцій жіночої насильницької злочинності, поєднанням державних і громадських зусиль, а також необхідно враховувати наявний позитивний досвід зарубіжних країн у сфері протидії цьому негативному явищу.
4. Підтверджено висновок про те, що громадськість має потужний антикриміногенний потенціал. Аналіз прогресивної світової практики дозволяє стверджувати, що інституту участі громадськості у протидії рецидивній жіночій злочинності відводиться важлива роль.
Так, у Голландії та Японії добровільні працівники беруть на поруки кілька осіб, достроково звільнених з місць позбавлення волі. У Великій Британії, Канаді та Австралії працюють комітети тюремної інспекції, що наглядають за діяльністю виправних установ. У Індії існують гуртожитки для колишніх засуджених, що засновуються та контролюються громадськістю.5. Проаналізовано досвід деяких зарубіжних країн (Німеччина, Філіппіни, Японія, Норвегія) щодо питань запобігання та зменшення числа вбивств матерями своїх новонароджених дітей.
6. Особливу увагу запропоновано звернути на сім’ю, яка виступає первинним інститутом соціалізації та є одним з найбільш ефективних заходів, здатних утримати жінок від вчинення злочину повторно. Сім\'я має антикримінальне значення не тільки в період відбування покарання, але і після звільнення, тому збереження і розвиток соціальних зв\'язків засуджених повинно стати однією з основних функцій в\'язниці.
7. Проаналізувавши програми деяких зарубіжних країн щодо протидії насильству, для попередження жіночої рецидивної злочинності пропонується наступне:
– розробити та запровадити в Україні спеціальні програми втручання, призначені для осіб, винних у вчиненні насильства. Ці програми могли б здійснюватися в спеціалізованих відкритих центрах, визнаних державою (наприклад, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді), в співпраці з представниками неурядових організацій, що працювали б як з жертвами насильства, так і з особами, винними в його вчиненні.
– запропонувати особі, яка винна у вчиненні насильства, пройти програму втручання, що буде розглядатися як захід, спрямований на попередження насильства.
8. Аргументовано доцільність збільшення числа кваліфікованого жіночого персоналу в правоохоронних органах України. Крім того, світовий досвід свідчить, що служба жінки в поліції дуже результативна (Німеччина, Великобританія, Італія, Індія, Японія). А в умовах орієнтації поліції України на міжнародні та європейські стандарти, залучення до служби жінок для ефективної організації боротьби зі злочинністю жінок і неповнолітніх є вкрай важливим та актуальним.
9. Пропонується застосовувати концепцію ситуативного запобігання злочинності, зокрема заходи, спрямовані на зміну поведінки потенційних жертв злочинів. Вони здійснюються у формі інформаційних кампаній, метою яких є інформування осіб із підвищеним рівнем віктимності про те, як зменшити ризик стати жертвою злочину.
10. Підтверджено висновок про те, що громадськість має потужний антикриміногенний потенціал. Аналіз прогресивної світової практики дозволяє стверджувати, що інституту участі громадськості у протидії рецидивній жіночій злочинності відводиться важлива роль (Голландія, Японія, Канада, Австралія, Велика Британія). Обґрунтовується недоцільність виключення ст. 160, 161, 162 Кримінально-виконавчого кодексу України (ст. 160 Громадський контроль за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання; ст. 161 Порядок здійснення громадського контролю за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання; ст. 162 Заходи громадського впливу щодо осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання).