<<
>>

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у дослідженні соціально-правової природи злочинної насильницької поведінки осіб жіночої статі, заходів протидії даному негативному явищу та з´ясуванню можливих шляхів врегулювання проблеми шляхом застосування кримінально-правових та кримінологічних заходів.

В результаті проведеного комплексного дослідження сформульовано концептуальні висновки та пропозиції, спрямовані на досягнення поставленої мети.

Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у такому.

1. Проведене дослідження дало змогу дійти висновку, що проблема жіночого кримінального насильства не до кінця усвідомлена суспільством та державою. Зокрема, в міжнародних та національних програмах і рекомендаціях щодо попередження ґендерного насильства, наголошується на потребі захисту лише жінок як жертв насильства. Більшість чоловіків, які стали жертвами жіночого насильства, вважають, що правоохоронні органи та відповідні організації з надання соціальної допомоги залишаються байдужими до їхньої долі, а у деяких випадках проявляють ворожість по відношенню до них.

2. Природа жіночого насильства видозмінюється разом із життям суспільства, а тому, визначення історичних передумов появи та поширення певних видів жіночого насильства сприятиме кращому розумінню її сучасного стану та тенденцій.

Порівнявши жіночу насильницьку злочинність сучасного періоду та періоду західноєвропейського середньовіччя, виокремлено певні особливості:

– співвідношення кількості чоловічих і жіночих злочинів у часи середньовіччя визначалося як 9:1. Наразі цей показник становить 6:1. Це обумовлено тим, що раніше жіноча злочинність характеризувалася ще вищим рівнем латентності ніж зараз. Зокрема, в судах не часто розглядалися справи про дітовбивства, вчинених жінками, в той час як це аж ніяк не було рідкістю;

– у різні часові проміжки прояви жіночого насильства по-різному сприймалися суспільством.

Так, у Древній Японії та у австралійських племенах вбивство новонародженої дитини взагалі не вважалось злочином;

– виявлено особливості релігійного сприйняття статусу жінки в сім’ї та в суспільстві в цілому. Зокрема, церковні нормативні акти виокремлювали деякі злочини, за вчинення яких несла покарання лише жінка: народження жінкою позашлюбної дитини, дітовбивство. За подружню невірність, як правило, жінку карали суворіше. Специфічно жіночими злочинами вважалися чаклунство та отруєння;

– спостерігається різниця у мотивах застосування отрути. Так, в період раннього Середньовіччя, злочини, які вчинялися з використанням отрути, обумовлювалися у більшій мірі політичними мотивами. Жінки, які проживали в сільській місцевості використовували отруту, керуючись мотивами, що відносяться до сфери емоцій (помста, образа). Наразі, при застосуванні жінками отрути, переважає корисливий мотив.

3. Відомо, що для жінок, які стали жертвами насильства існують притулки, які фінансуються державою, в той час як чоловіки, які зазнали насильства не знають куди їм звернутися за допомогою або хоча б за інформацією. Проте, не можна не приділяти уваги проблемі тільки тому, що жінки частіше зазнають насильства з боку чоловіків. На основі вивчення зарубіжного досвіду (Лондон) щодо протидії жіночому насильству, пропонується створення відповідної організації з допомоги чоловікам які постраждали від насильства з боку жінок і в Україні, що сприятиме вдосконаленню механізмів реалізації принципу ґендерної рівності та встановленню гарантій забезпечення рівноправності статей.

4. Підтверджено висновок про те, що громадськість має потужний антикриміногенний потенціал. Аналіз прогресивної світової практики дозволяє стверджувати, що інституту участі громадськості у протидії рецидивній жіночій злочинності відводиться важлива роль. Так, у Голландії та Японії добровільні працівники беруть на поруки кілька осіб, достроково звільнених з місць позбавлення волі. У Великій Британії, Канаді та Австралії працюють комітети тюремної інспекції, що наглядають за діяльністю виправних установ.

У Індії існують гуртожитки для колишніх засуджених, що засновуються та контролюються громадськістю.

5. Відмічено такі негативні тенденції зміни кількісних та якісних показників жіночої насильницької злочинності: збільшується відсоток насильницьких злочинів вчинених жінками, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп\'яніння; відмічено тенденцію щодо активізації залучення жінок до безпосереднього виконання терористичних актів; спостерігається підвищення кримінальної ролі жінок у змішаній злочинності; стійка питома вага рецидивних злочинів, вчинених жінками; збільшується відсоток злочинів, вчинених неповнолітніми особами жіночої статі; відмічено взаємозв\'язок між побутовою насильницькою злочинністю жінок і низьким рівнем культури відносин між людьми.

6. Підтверджено висновок про те, що ізоляція жінки в місцях позбавлення волі підсилює процес розриву сімейних та соціально–корисних зв\'язків, при цьому цей процес відбувається більш інтенсивно, ніж серед засуджених чоловічої статі.

7. Проаналізовано різні підходи щодо єдності соціального і біологічного у становленні особи злочинця. Визначено роль впливу соціуму на формування статі. Суспільство визначає умови не тільки соціального, а й біологічного вдосконалення людини. Так, біологічне здоров\'я жінки дозволяє їй активно брати участь у житті суспільства, реалізувати свій творчий потенціал, створювати повноцінну сім\'ю, народжувати і виховувати дітей. В той же час жінка, яка позбавлена необхідних соціальних умов життєдіяльності, втрачає свою «біологічну форму», опускається не тільки морально, але і фізично, що може служити причиною антисоціальної поведінки і вчинення злочинів. Біологічні відмінності трансформуються в соціальні поведінкові прояви. У такому розумінні бути чоловіком чи жінкою означає не володіти певними природними якостями, а виконувати певні ролі у суспільстві.

8. Аналіз детермінації жіночого тероризму свідчить про те, що виникнення і існування даного феномена обумовлено безліччю факторів.

Серед найбільш вагомих причин є залежність жінки від чоловіка. Подібне часто відбувається в мусульманських країнах, де жіноча покірність чоловікові є елементом культурних традицій, які формувалися віками. В результаті, стереотип залежності від чоловіка стає стійкою рисою особистості жінки.

9. Проаналізувавши програми деяких зарубіжних країн (Ірландія, Ісландія, Норвегія) щодо протидії насильству, для попередження жіночої рецидивної злочинності пропонується наступне:

– розробити та запровадити в Україні спеціальні «програми втручання», призначені для осіб, винних у вчиненні насильства. Ці програми могли б здійснюватися в спеціалізованих відкритих центрах, визнаних державою (наприклад, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді), в співпраці з представниками неурядових організацій, що працювали б як з жертвами насильства, так і з особами, винними в його вчиненні.

– запропонувати особі, яка винна у вчиненні насильства, пройти програму втручання, що буде розглядатися як захід, спрямований на попередження насильства.

10. Встановлено, що саме християнська, людиноцентрична концепція протидії насильству, де найперше виявляються духовні якості особистості, повинна стати нормою життя суспільства. Тому важливе значення для протидії насильницькій злочинності має формування усвідомленого розуміння людьми понят­тя «життя», його унікальності, цінності, значу­щості для кожної особистості, ставлення до власного життя та життя інших лю­дей, як до найвищої соціальної цінності.

11. Аргументовано доцільність законодавчого закріплення мотиву ґендерної нетерпимості як кваліфікуючої обставини. Зокрема, у Грузії набрали законної сили законодавчі зміни, за якими мотиви нетерпимості, в тому числі і на ґрунті ґендерної ідентичності, вважаються обтяжуючими злочин обставинами. Дані рекомендації надає Європейська комісія проти расизму та нетерпимості при Раді Європи. А в умовах орієнтації України на міжнародні та європейські стандарти, в тому числі і щодо ефективної організації боротьби зі злочинністю, дані положення є вкрай важливими та актуальними.

12. Для запобігання сімейному жіночому насильству запропоновано використати досвід Білорусії щодо притягнення провокаторів сімейно-побутових конфліктів до адміністративної відповідальності. Зокрема, доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення нормою, що передбачає адміністративну відповідальність за нанесення побоїв, що не викликають спричинення тілесних ушкоджень, умисне спричинення болю, фізичних або психічних страждань, вчинених щодо близького родича або члена сім’ї. Це дозволить значно спростити процес притягнення до адміністративної відповідальності осіб за дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян не тільки в громадських місцях, але і в житлових приміщеннях, у тому числі вчинені на ґрунті сімейно-побутових конфліктів.

У результаті проведеного дослідження запропоновано внести такі зміни до Кримінального кодексу України:

п.14 ч.2 ст.115 під назвою «Умисне вбивство» викласти у такій редакції:

«14) з мотивів расової, національної, релігійної чи ґендерної нетерпимості.

<< | >>
Источник: ПЕРЕЛИГІНА РАЇСА ВОЛОДИМИРІВНА. Кримінологія насильства осіб жіночої статі. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. 2.1.11. Проміжні висновки
  8. ВИСНОВКИ
  9. Висновки до першого розділу
  10. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
  11. ВИСНОВКИ
  12. ВИСНОВКИ
  13. Висновки
  14. ВИСНОВКИ
  15. ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3
  16. ВИСНОВКИ
  17. Висновки до розділу 2
  18. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -