3.6. Способи «відмивання брудних грошей» та боротьба з цим явищем у світі

Окремі способи «відмивання брудних грошей»

1. Контрабанда валюти.

За своєю суттю це дуже простий і один з найбільш популярних у злочинному середовищі способів. Саме з фізичного транспортування готівки дуже часто починається процес «відмивання» грошей.

28

розділз

«чорному ринку». Іноді кур\'єр ховає валізу з готівкою у загальному вантажі або посилає гроші у спеціальному міжнародному пакеті. Часто кур\'єри перетинають кордони з двома однаковими валізами. В одній — гроші, в іншій — особисті речі. У разі виявлення митниками валізи з готівкою кур\'єр відмовляється від неї і стверджує, що сплутав багаж, оскільки валізи ідентичні.

2.              Смарфінг.

Незважаючи на вдосконалення національних банківських правил, успішно використовується ще один спосіб, який одержав назву «смарфінг». Смарфінг — це спосіб «відмивання брудних грошей» шляхом уникнення документального сліду. Цей термін вперше був застосований слідчими органами штату Флоріда (США). Слідчі працівники зіткнулися з фактами найму злочинною організацією великої кількості людей (смарфів), які повинні були здійснювати проведення незначних грошових переказів на депозитні рахунки в різних банках та їх філіалах. Смарфи — люди, які здійснюють міжнародні фінансові операції (переказ грошей до банків) або купують банківські чеки, переказові векселі та інші оборотні кредитно-грошові документи на суму трохи нижчу межі, яка визначена законом з метою уникнення від заповнення «звітів про угоди за готівку», які фінансові заклади повинні складати та повідомляти до Державних податкових органів. У Сполучених Штатах Америки її розміри визначені в сумі 10 000 доларів по кожній грошовій операції.

3.              Структурування.

Структурування — один із способів, який теж використовують при «відмиванні» коштів для уникнення «документального сліду» при проведенні величезних трансконтинентальних фінансових операцій. Суть його полягає у штучному роздрібненні такої фінансової угоди на багато маленьких одиничних операцій з невеликими сумами.

Кілька років тому в США було покладено край злочинним діям угруповання, яке займалося «відмивання брудних грошей» від продажу наркотиків шляхом здійснення невеликих переказів (600 доларів.) до комерційних банків в Еквадорі. Таким чином за кілька місяців було проведено більш ніж 40 000 таких фінансових операцій і «відмито» 29 мільйонів доларів.

4.              Схеми урівноважуючих кредитів.

Використання схеми урівноважуючих кредитів є іншим способом розшарування коштів. Цей спосіб полягає у тимчасовому розміщенні незаконних коштів в офшорному банку та використанні рахунка як забезпечення банківського кредиту в інші країни. За іронією долі, ті, хто займається  відмиванням грошей, часто  отримують податкові

Державні доходи та їх вплив на фінанси підприємств і домашніх господарств 29

пільги щодо їх начебто законних операцій, включаючи витрати на виплату відсотків по таких кредитах до валових витрат.

5.              Доларовий дисконт.

Все більш популярним способом відмивання грошей є доларовий дисконт, при якому торговець наркотиками дає вказівку своєму бухгалтеру, або «комісіоністу», організувати для контролера картелю продаж наркодоходів маклеру, або «камбісту», зі знижкою: маклер потім бере на себе ризик відмивання грошей. По суті торговець просто продає свою дебіторську заборгованість зі знижкою: він отримує менше готівки, але швидше.

6.              Торгівля в дзеркальному відображенні.

Торгівля в дзеркальному відображенні включає придбання контрактів на товари з одного рахунка, в той час як з іншого рахунка здійснюється продаж еквівалентної кількості товару: оскільки обидва рахунки контролюються тією ж самою фізичною особою, будь-який прибуток або збиток швидко визначається.

Основне завдання полягає в приховуванні цих операцій серед законних операцій на суму в мільйони доларів.

7.              Перепродаж.

Перепродаж — це прийом з нерухомим майном, при якому той, хто займається відмиванням грошей, придбав майно за фіксованою або відображеною ціною, яка значно менше його ринкової вартості, сплачуючи залишок «під столом» продавцю, який згодний на це. Потім він перепродає майно за його дійсну вартість, отримуючи фіктивний прибуток, який відповідним чином оформлений та законний.

8.              Підпільні банківські системи.

Підпільні банківські системи (інакше їх називають «паралельні» банківські системи) дозволяють переміщувати по всьому світі величезні суми грошей без традиційних банківських процедур, вони історично створені для уникнення валютного контролю з метою отримання прибутків, зберігання коштів за кордоном, оплати за межами країни за товари тощо. Банкіри цієї системи часто є членами старовинних сімей (наприклад, Чоп, Ханді, Хевела тощо) або кланів мінял і водночас представниками шанованих професій, які пов\'язані з великою кількістю ділових контактів та значними сумами грошей. Підпільні банківські системи можуть також виступати у вигляді трастових компаній. Тісні неформальні контакти, які існують, наприклад, в емігрантському середовищі, дозволяють потенційним клієнтам легко

зо

РОЗДІЛ З

вийти на місцевих підпільних банкірів, хоча вони не можуть відкрито пропонувати свої послуги.

9.Брокерські бюро та біржі.

У своїй злочинній діяльності «відмивщики» доходів широко використовують біржових брокерів. У тісному кооперуванні з брокером ділок здобуває можливість придбання акцій, облігацій, векселів тощо. Таким чином кошти вкладаються в біржові цінні папери, причому, як правило, вони реєструються на будь-яку особу або на «коралову» компанію, але в більшості випадків на пред\'явника. В кожній окремій країні держава регулює ринок цінних паперів та брокерських операцій. В деяких країнах простіше ніж в інших маніпулювати «брудними» грошима через брокерів.

10.Використання офшорних компаній.

«Податковий або фінансовий рай» — так називають країни, які мають деякі характерні риси своїх податкової, фінансової, банківської систем, що відрізняють їх від інших, а саме:

відсутність податків або невеликі податки на деякі чи всі види прибутку;

потяг до банківської та комерційної таємниці;

слабкий валютний контроль або повна його відсутність;

легке реєстрування та відсутність перешкод щодо купівлі компаній, банків, страхових фірм (багато газет і журйалів рекламують можливість їх купівлі за низькими цінами);

політична і монетарна стабільність;

сучасні комп\'ютерні телекомунікації та телефонні мережі;

легкий в\'їзд до країни;

географічне положення (недалеко або на шляхах ділової активності) тощо.

Крім цього, використовуючи легке реєстрування компаній та пільгове оподаткування, яке гарантує сувору секретність, ділки створюють мережі так званих «коралових» і офшорних компаній. «Коралова» компанія — це структура, яка створена за подібністю коралів, складних за своєю формою і порожніх всередині. Вони зареєстровані, мають рахунок в банку в одній з країн «податкового або фінансового раю», адреси службовців, але займаються лише незаконними операціями. Головна перевага «коралових» компаній в тому, що вони тримають людей на відстані від своїх фінансових операцій, що значно ускладнює проведення розслідувань фінансових злочинів. Виходячи

Державні доходи та їх вплив на фінанси підприємств і домашніх господарств Зі

на банк зі своїм рахунком, компанія використовує подвійну, потрійну та ще вищого ступеня секретність.

Офшорні зони підрозділяються на дві основні групи: 1) класичні офшори, 2) так звані «податкові сховища».

1.              Класичні офшори — пільговий режим для людей, що віддають

перевагу технологіям утаємничення свого бізнесу.

офшорні компанії користуються режимом найбільшого сприяння, їх

звільняють від податків, гранично спрощують процедуру реєстрації

і, що саме головне, не цікавляться ні походженням капіталу компанії,

ні його розміром, ні особистостями їх власників, ні фінансовою та

податковою звітністю.

Реєстрація офшорних компаній проходить дуже швидко. Фірми, що пропонують послуги по їхньому створенню, обіцяють зробити все за 24 години. Для заснування компанії необхідно привести в державні органи й оформити двох людей: директора й одного акціонера — і сплатити реєстраційний внесок. До речі, і директором, і акціонером можуть бути цілком випадкові люди. Фірми-посередники беруться підібрати їх з числа місцевих жителів за дуже помірну плату (близько 300 доларів на рік).

2.              Друга група офшорних зон суттєво відрізняється від першої, в

основному, набагато менш ліберальним ставленням до офшорних

компаній. По-перше, там вони найчастіше не мають можливості від

бутися від держави копійчаними щорічними внесками, а сплачують

податки, правда, дуже невисокі (зазвичай близько 5%). Тому часто

ці країни називають «податковими притулками». По-друге, держава,

як правило, достатньо пильно цікавиться особистостями засновників.

Треба мати не менше двох акціонерів і двох директорів, дані про

яких заносяться до спеціальних реєстрів. І хоча зазвичай ці ролі

виконують підставні особи, все одно така процедура не завжди буває

приємною для тих, хто вдається до повної конфіденційності свого

бізнесу. І, по-третє, необхідно проводити щорічну аудиторську пере

вірку і надавати звіт фіскальним органам.

На сьогоднішній день серед злочинців, особливо ділків з наркома-фії, найбільш популярними способами «відмивання» грошей з використанням «коралових» та офшорних компаній є:

метод зворотної позики;

маскування під прибуток.

Метод зворотної позики

Суть методу полягає в тому, що «відмита» готівка повертається і використовується у прихованій формі: позика, інвестиції, зарплата, хабарі, дарування тощо.

32

РОЗДІЛ З

нок однієї з «коралових» або офшорних компаній в країні з пільговим оподаткуванням, де дотримується таємниця банківських внесків. Потім він переказує їх до банку іншої країни. Після чого звертається до банку своєї країни з проханням видати позику, використовуючи як додаткове забезпечення гроші, які знаходяться на депозиті в іншій країні. Гроші стають законними, а наявність процентів знижує податок. Якщо податкові органи вимагають пояснення щодо його несподіваного багатства, він вказує на факт одержання позики. Для надання більшої переконливості своєму поясненню ділок може заснувати декілька зарубіжних компаній і фірм, які нібито мають активи.

Метод маскування під прибуток

Різновидами цього методу можуть бути, наприклад, повернення «відмитих» грошей через акції компанії, нерухомість або зароблену ким-небудь валюту в успішній закордонній діловій фінансовій операції. Ділок сплачує належний податок на трансфінансову операцію і повертає свій «прибуток». Також різновидом методу маскування під прибуток є ще один улюблений злочинцями метод «відмивання» коштів — метод придбання товарів та майна. «Коралова» компанія використовує гроші з рахунка у банку для придбання товарів і майна, започатковує законну комерційну справу і далі продає свій бізнес іншій таємно контрольованій «кораловій» компанії. Прибуток акумулюється цією компанією і вкладається на рахунок у банку.

Боротьба з відмиванням -«брудних грошей»- у світі

До середини 80-х років традиційним напрямком боротьби з організованою злочинністю було руйнування постачання продукції (наркотиків) і арешт постачальників — керівників організацій або «ватажків». Із середини 80-х років, що співпало з визнанням відмивання грошей як злочину, пріоритет був відданий відслідковуванню прибутків. Логіка цього нового підходу здається розумною: бажання злочинних організацій — заробляти гроші, таким чином арешт грошей знищує бажання продовжувати незаконний бізнес. І оскільки злочинні організації «відмивають» свої доходи з метою уникнення арешту і конфіскації, зараз ведуться бійки на аренах відмивання грошей, у яких беруть участь банки, інші фінансові установи, брокери з цінних паперів, електронного переказу грошей, відправники грошових переказів, казино тощо.

Однозначно трактувати дії особи з ухилення від оподаткування можна за зовнішніми проявами цих дій, а саме, за прагненням використовувати матеріальні цінності підприємства не на збільшення

І

Державні доходи та їх вплив на фінанси підприємств і домашніх господарств 33

його (підприємства) прибутків, а тільки лише з метою особистого збагачення або нейтралізації прибуткового податку. Для маскування відчуженості або ухилення необов\'язково фальсифікувати бухгалтерські документи; частіше буває достатньо інших засобів, за допомогою яких ліквідується зв\'язок між майном підприємства і самого підприємства. Подібні засоби існують і для вилучення грошей із майна підприємства в «брудних» цілях. Якщо «брудні» гроші, відповідно до викладеного, припускають ухилення від сплати податків, то момент початку утворення «брудних» грошей необов\'язково повинен слідувати за моментом ухилення від сплати податків. Усе може відбуватися навпаки. Це випливає з того, що ухилення від сплати податків завершується в той момент, коли була занижена сума, що підлягає оподаткуванню. Але процес утворення «брудних» грошей може початися вже за допомогою порушень в обліку або фальсифікації бухгалтерських даних як підготування до несплати податків, тобто в той час, коли спроба ухилитися від сплати податків ще не зроблена, але вже проведене протиправне підготування до несплати податків, що у будь-якому випадку повинно кваліфікуватися як самостійне порушення податкового законодавства.

У податковому розумінні «брудні» гроші необов\'язково повинні складатися з «грошей» як таких. Подібним чином можуть створюватися і «брудні» запаси товарно-матеріальних цінностей. Засобом для досягнення цієї мети звичайно є заниження в інвентарних описах обсягів сировини, що надійшла, напівфабрикатів, готових продуктів або товарів, отриманих для реалізації, і прийом цих занижених обсягів на баланс. Тим самим занижуються також розміри майна і прибутку, отриманого в даному році. Але баланс є баланс, і в поточному році він все одно покаже відповідне збільшення прибутку, тому багато підприємців йдуть на те, щоб і в поточному році вказувати в інвентарних описах занижені дані, а при наступному продажі цих товарів приховувати прибуток, отриманий від їх реалізації, проводячи ці операції як угоди без оформлення розрахунково-платіжних документів.

Досвід США у боротьбі з ухиленням від оподаткування та -«відмивання»- грошей

У США в основному закони спрямовані на те, щоб зафіксувати рух грошей на ключових стадіях, тобто робиться все можливе для того, аби гроші залишали «слід», за яким можна було б простежити їх шлях у зворотній бік аж до джерела походження. Які ж це стадії?

З   М.І. Каолін

34

РОЗДІЛ З

Як уже зазначалось, злочинці здійснюють велику кількість різних операцій і дій, щоб приховати кримінальне походження коштів. Однак усі вони пов\'язані з проходженням грошей через стадії, де можливе їх виявлення, тобто грошова готівка повинна або експортуватися через територіальний кордон, а потім осісти на рахунках в іноземних кредитно-фінансових установах, або повернутися назад, або ж необхідно запевнити вітчизняну банківську установу, що значний вклад грошової готівки є законним.

Отже, ключовими для виявлення операцій щодо «відмивання» грошей є їх основні стадії, по-перше, де готівка входить у вітчизняну кредитно-фінансову систему і, по-друге, де вона перетинає кордон для інтегрування у закордонні фінансові системи, звідки повертається на батьківщину у формі законних переказів.

Ступінь і жорсткість контролю цих етапів у різних країнах неоднакова. Найбільш рішуче у вирішенні цього питання діють Сполучені Штати Америки. Вивчення правової системи США свідчить, що багато положень федерального законодавства, спрямованих на рішучу боротьбу із «відмиванням» грошей були встановлені у зв\'язку з прийняттям протягом 1970—1988 pp. п\'яти спеціальних законодавчих актів.

Важлива особливість американського законодавства полягає в то

му, що не податкове управління повинне довести незаконність дже

рел доходів фізичної особи, а сам платник податку на вимогу подат

кових органів зобов\'язаний документально підтвердити легітимність

походження всіх коштів та майна, що знаходяться у його розпоря

дженні, а також знаходились у його власності в минулому. Тобто, у

сфері оподаткування і підтвердження законності майнових прав за

конодавство США досить гнучко підходить до застосування відомого

принципу презумпції невинуватості і чесна громадськість з розумін

ням сприймає це «жахливе порушення» прав людини.              \'

За законодавством фінансове розслідування може вестись як відкрито (тобто з викликом підозрюваного на допити до інспектора в податкове управління), так і таємно. Співробітники слідчого відділу можуть для прикриття своєї конспіративної діяльності використовувати документи різних урядових і, у разі необхідності, навіть приватних організацій. Повноваження фінансових інспекторів, передбачені законодавством США, дозволяють їм отримати будь-які види інформації про платника податків. Американські громадяни погоджуються співробітничати з податковим управлінням, оскільки побоюються, що у випадках відмови самі можуть стати об\'єктом фінансового розслідування.

Державні доходи та їх вплив на фінанси підприємств і домашніх господарств 35

Використання послуг платних інформаторів у США у боротьбі з ухиленням від оподаткування

Слід звернути особливу увагу також і на поширення у США практики використання послуг платних інформаторів, які допомагають викрити порушників податкового законодавства. При цьому добровільні помічники (найчастіше ними бувають колишні дружини, покинуті коханки, заздрісні співробітники, а також пильні сусіди та інші законослухняні громадяни) отримують до 10 відсотків від суми пені, нарахованої за несплату податків.

Те, що податкові служби у країнах розвинутої ринкової економіки поєднують у собі функції фінансового і правоохоронного органу, в першу чергу пояснюється поширеною практикою ухилення від податків, найбільш характерною для осіб, які мають незаконні «чорні» доходи (членів кримінально-мафіозних угруповань, рекетирів, кіле-рів, повій, сутенерів, хабарників, шпигунів, шахраїв тощо).

За американськими законами ухилення від сплати податків є серйозним кримінальним злочином. Тому методи фінансового розслідування включають в себе не тільки суто фінансові заходи, такі, як перевірка бухгалтерських книг і звітів, перевірка кредитних документів і банківських рахунків та чеків платника податків. Існують також і спеціальні заходи, характерні для роботи правоохоронних органів. Це таємні спостереження і обшуки, підслуховування телефонних розмов і перлюстрація поштових відправлень, опитування свідків і осіб з оточення підозрюваного та інше.

Відповідальність за податкові правопорушення у США

У 1986 р. Конгрес США прийняв новий закон про оподаткування, який був спрямований на посилення контролю за доходами населення.

Згідно з цим законом за невірно заповнену податкову декларацію на платника податку може бути накладено штраф до 1 тисячі доларів. За порушення термінів відправки податкової декларації стягується штраф у розмірі 5 відсотків від не сплаченої вчасно суми за кожен місяць заборгованості або за частину місяця. Штраф не повинен перевищувати 25 відсотків від сукупної суми не сплаченого прибуткового податку.

Навмисне заниження величини доходу карається штрафом до 5 тисяч доларів і тюремним ув\'язненням до 5 років або тільки тюремним ув\'язненням. До того ж, платник податків зобов\'язаний сплатити знов нараховані податки, а також пеню у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податку.

з*

36

РОЗДІЛ З

Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що найбільш обнадійливим у вирішенні питання застосування до вітчизняних умов досконалих правових механізмів, що ефективно функціонують у США в напрямі максимального обмеження процесів «тінізації», є те, що при мінімальній корекції (що має враховувати певну специфіку національних умов) накопичений у США досвід та правова база можуть бути у стислі строки майже повністю застосовані для обмеження «тіньової» економіки в Україні.

Завдання і запитання для самоперевірки

Які з методів фінансування видатків у розвинутих країнах € найбільш оптимальними? Чому?

Які принципи формування державних доходів у демократичних країнах ви можете назвати?

Які оптимальні параметри оподаткування доходів фізичних і юридичних осіб у розвинутих країнах ви знаєте?

Які основні форми ухилення від податків існують у зарубіжних країнах?

Чому у розвинутих країнах наприкінці XX століття почала зростати «тіньова економіка»?

Що таке «відмивання брудних грошей»?

Які найбільш поширені способи «відмивання брудних грошей» ви можете назвати?

Проаналізуйте, які рекомендації FATF стосовно боротьби з «відмиванням брудних грошей» є, на ваш погляд, найбільш ефективними?

Проаналізуйте, які форми боротьби з тіньовою економікою використовуються у світі? Що з цього можна застосувати в Україні?