Проблеми економічного зростання,

У Мексиці не вдається збільшити внутрішні заощадження — джерело інвестицій та надійного вирівнювання платіжного балансу. Планам збільшення внутрішніх заощаджень з 16% до 22% в 2000 р.

бракувало енергійності. Створення приватних пенсійних фондів розпочалося з середини 1997 p., але без належного ентузіазму. Зменшення дефіциту бюджету є свідченням мобілізації заощаджень, але бракує впевненості у самодостатності отриманих результатів. У 1992—1993 pp. показники бюджету теж були оптимістичними, проте це не запобігло фінансовій кризі через два роки.

Не вдається провести податкову реформу. Не відбувається приватизація державного майна. Примітно, що продаж всього лише 20% активів державної нафтової компанії Pemex міг би вирішити всі проблеми з tesobonos (вартість цієї компанії перевищує 160 млрд доларів). Значним є навантаження на бюджет по «врятуванню» банківської системи — до 2005 р. щорічно на це витрачатиметься 3 млрд доларів (або 1% від ВВП). У 1995 р. Центральний банк спільно з урядом надали валютні позики комерційним банкам та знизили процентні ставки для малих і середніх банків. Було розроблено програму рекапіталізації «проблемних» банків (девальвація песо зменшила капітал мексиканських банків у середньому на 10%). Потерпіли передусім ті банки, що позичали гроші підприємствам фінансово-промислових конгломератів. Частка проблемних позик збільшилася в 1993 р. майже вдвічі — до 7,5% проти 4,1% в 1991 p. Tesobonos стали «магічним» вирішенням проблем. Банки приховували реальний стан справ через недосконалість банківського нагляду та двозначність правил бухгалтерського обліку. В 1993 р. реальні процентні ставки залишалися високими: за позиками компаніям — 17%, під заставу майна — 22%, споживчий кредит — 32%.

З початку 1998 р. Центральний банк припинив монетизацію валютних резервів і зменшив монетарну базу. Рестрикційна монетарна політика мала на меті подолання інфляційних очікувань.

У 2002 р. на посаду заступив новий президент Мексики Вінсенте Фокс. Це подія для Мексики означала набагато більше, ніж просто зміну лідерів. Вперше у своїй історії країна знаходилася на вершині чотирьох досягнень: реальної демократії, економічного процвітання,

22 М.І. Карлін

330

ЗЗІ

соціальної згуртованості і хороших взаємовідносин зі Сполученими Штатами Америки.

Економічні взаємостосунки Сполучених Штатів і Мексики в певній мірі можуть стати прикладом того, як багата і бідна економіки можуть бути гармонізовані задля обопільної вигоди. Згідно з умовами «NAFTA» фірми Сполучених Штатів розташовуються вздовж мексиканського кордону довжиною в 2000 миль для того, щоб почати виробничу діяльність в Мексиці і отримати прибуток від менших вимог до заробітної плати, а отже, менших витрат на виробництво. За останні роки Мексика спромоглася залучити понад 10 млрд доларів прямих іноземних інвестицій щорічно, в основному з американських багатонаціональних компаній. Американські компанії ввозять до Мексики технології і капітали, а потім виготовляють там кінцеву продукцію, яка реекспортується в США. Завдяки цим угодам загальний обсяг експорту Мексики виріс з 40 млрд доларів у 1990 р. до 140 млрд доларів у 1999 р. У ході цього процесу Мексика перетворилася з країни, залежної від виручки від продажу нафти, на експортера різноманітної промислової продукції.

Метою номер один буде створення «правління закону» в Мексиці. Десятиріччя беззаконня породили в Мексиці корумповану судову систему, відсутність законодавчого захисту для меншин, масове ухиляння від податків, організовану злочинність і ставлення населення до поліції як до загрози, а не джерела захисту.

Другою метою уряду повинна стати підготовка мексиканців до життя в економіці глобального знання. Ключем до конкурентноспро-можності буде високий рівень освіти для широких верств населення. У Мексиці досі існує низький рівень набору до середньої школи і тільки близько 16% населення «університетського» віку вступає до вищих навчальних закладів. Однаковий доступ до середньої освіти для бідних і багатих, а також швидке збільшення пропорції студентів, що вступають до університетів, повинні стати важливим завданням фінансової політики держави.

У порівнянні з країнами з високим прибутком Мексика має дуже низький рівень якості наукової та математичної освіти і наукових розробок та досліджень. Наприклад, Мексика витрачає усього третину процента ВНП на дослідження і розвиток, тоді як Корея, наприклад, направляє на ті ж цілі понад 2% ВНП.

Інші дуже важливі цілі включають підвищення рівня охорони здоров\'я, реформування фінансових ринків, прагнення до скорочення, високого рівня нерівності в прибутках. Мексиці необхідно диверси-фікувати економіку таким чином, щоб не повністю залежати від добробуту Сполучених Штатів.

Радники президента завершують розробку програми розвитку країни на шестирічний період. Вона буде передбачати цілий комплекс заходів, починаючи від децентралізації управління державою і закінчуючи реанімацією освітньої системи. У зв\'язку з цим виникає природне запитання: звідки взяти кошти на втілення в життя такої амбіціозної програми? Очікувалося, що 2000 рік країна завершить з дефіцитом бюджету в 1% від валового національного продукту, отже зайвих грошей в казні немає. Тому необхідні кошти пропонується отримати за рахунок докорінного перегляду податкової системи держави.

Небажання політиків втратити прибуткові важелі впливу на економіку та зацікавленість у цьому значної частини підприємців пояснюють суперечливий характер мексиканських реформ. Корупція і засилля державних регуляторів створюють невизначеність, що також перешкоджає переходу до стійкого економічного зростання, до збалансування бюджетів усіх рівнів.