<<
>>

Державні видатки як інструмент економічної політики уряду

Державні фінанси можуть використовуватися і як селективний інструмент економічної політики. Проте найчастіше вони забезпечують макроекономічний ефект у національній економіці.

Мексиканська модель розвитку державної власності свідчить про це досить промовисто (див. про це: Фінанси України. — 2001. — № 4. — С 111-117).

У Мексиці традиційна система державних фінансів була розширена і доповнена за рахунок інших можливостей держави як власника впливати на хід соціально-економічного розвитку країни. У процесі подолання економічної відсталості державі довелося водночас розв\'язувати безліч складних економічних, політичних, соціальних, регіональних та інших проблем, які не завжди можна було врегулювати за допомогою інститутів слаборозвинутого національного ринкового господарства. Тому тут була забезпечена досить чітка координація між власністю держави на фінансові ресурси та її іншими складови

ми (державними банками і фондами розвитку, державними підприємствами).

Державні витрати в країні у відсотковому відношенні до ВВП постійно зростали і досягли найвищої оцінки у 1981 p., коли вони становили 46,9% ВВП. Збільшення державних витрат у Мексиці відбиває загальносвітові тенденції до посилення політичної та економічної ролі держави в сучасному суспільстві. Розміри державних витрат у Мексиці, що спостерігаються протягом останніх трьох десятиліть, цілком порівнювані з аналогічними показниками більшості індустріально розвинутих країн. Говорити про якийсь надмір фінансових ресурсів, якими володіє мексиканська держава, немає жодних підстав. Можна відзначити лише різницю у переважних напрямах їхнього використання. За визначенням Світового банку, розбіжність полягає в тому, що високорозвинуті країни витрачають значну частину коштів (у відсотковому відношенні як до загальних витрат, так і до ВВП) на надання субвенцій і трансфертів головним чином для охорони здоров\'я і соціального забезпечення, а країни, що розвиваються, використовують велику частину їх на інвестиції.

І мексиканський досвід підтверджує справедливість цього висновку.

Частка державних інвестицій у загальному обсязі державних витрат практично завжди була дуже вагомою. В окремі періоди розвитку країни вони досягали 45, 50, 55, 60, 65 і навіть більше відсотків від загальної суми державних витрат. Це говорить про те, що мексиканська держава активно користувалася своєю можливістю найбільшого в країні власника фінансових ресурсів спрямовувати їх на розвиток національної економіки. Успіх економічної політики багато в чому залежить від розмірів державних інвестицій в економіку та її структури.

Здійснення державних видатків у Мексиці значною мірою залежало від зовнішніх і внутрішніх запозичень. У 80-ті й 90-ті роки більше половини непрограмованих видатків, обчислених щодо ВВП, припадало на розрахунки з кредиторами. Причому головна частина цих коштів спрямовувалася на погашення зовнішнього боргу, що було визначено високою залежністю державних витрат від зовнішніх джерел фінансування. Інвестиції, що здійснювалися через державний сектор, з 1960 до 1980 р. щораз зростали в такій же пропорції, як і зростав зовнішній борг. За даними Управління фінансів і державного кредиту, з 1960 до 1972 р. зовнішня заборгованість щорічно зростала в середньому на 10%, а в період з 1973 по 1980 р. вона зросла вже на 44%. Переважна частина зовнішніх запозичень через систему державних фанансів спрямовувалася на реалізацію грандіозних проектів у металургійній, нафтохімічній, електроенергетичній та інших галу21*

324

325

зях промисловості. У 1997 р. державний внутрішній борг становив 7,3% ВВП, у той час як зовнішній борг державного сектора дорівнював 18,1% ВВП.

Програмовані державні видатки — це ті видатки, за допомогою яких держава задовольняє деякі поточні потреби суспільства і здійснює інвестиції в національну економіку. Саме вони характеризують ступінь впливу державних фінансів на соціально-економічні процеси.

Співвідношення між програмованими і непрограмованими видатками В загальному обсязі державних видатків ілюструє табл. 12.2.1.

Таблиця 122.1 Співвідношення між програмованими і непрограмованими державними видатками в Мексиці у 1982—1998 р. (%)

Види видатків 1982 1988 1994 1996 1998
Валові чисті видатки 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
Програмовані видатки 79,7 47,5 76,3 69,7 69,8
Непрограмовані видатки 20,3 52,5 23,7 30,3 30,2
У тому числі:
Відсотки і борги 12,6 44,1 10,1 15,8 16,5
участі 5,4 7,8 12,2 12,7 12,1
Бюджетні борги 2,3 0,6 1,4 1,8 1,6

Дефіцит державних фінансів у 1981 і 1982 роках збільшився вдвічі порівняно з 1977—1989 р. і досяг найвищих оцінок за останні сорок років й відповідно становив 14,1 і 16,9%. Усе це і спровокувало економічну кризу 1982—1983 p., коли вперше за декілька десятиліть темпи зростання ВВП набули негативних значень, і це спричинило перехід до нової економічної політики, яка була націлена на перебудову взаємовідносин між державою й економікою взагалі та реформування системи державних фінансів зокрема.

Стратегічний курс на скорочення державних видатків знайшов своє відображення у зменшенні їхньої частки у ВВП. Валові державні видатки, що містили програмовані й непрограмовані видатки, зменшилися вдвічі. Але зауважимо, що співвідношення між програмованими і непрограмованими видатками в їхньому загальному обсязі змінювалося в різних напрямах (див.

табл. 12.2.1). Скорочення програмованих видатків держави відбувалося за одночасного зростання непрограмованих. Ця ситуація дає змогу зробити два важливих висновки.

1. Скорочення державних видатків, і програмованих зокрема, — закономірний результат перегляду мексиканським урядом ролі та

місця держави в національній економіці й зменшення розмірів державної власності. Офіційна версія перегляду політики правлячих кіл країни у сфері державних видатків зводилася до необхідності ліквідації величезного дефіциту державного бюджету, зниження рівня інфляції, зменшення внутрішньої і зовнішньої заборгованості тощо. Тому саме програмовані видатки, що давали змогу державі здійснювати інвестиції в економіку країни й активно впливати на хід соціально-економічного розвитку, піддалися значним скороченням.

2. Збільшення непрограмованих видатків у загальному обсязі державних видатків є необхідним наслідком перерозподілу фінансових ресурсів з метою виконання державних зобов\'язань, що накопичилися, і в зв\'язку з переглядом ролі держави у фінансуванні економічного розвитку країни. Якщо раніше наголос робився на програмовану функцію державних фінансів, то тепер приділяється значно більша увага їхній непрограмованій функції. Протягом тривалого часу держава намагалася у будь-який спосіб знайти засоби для фінансування національної економіки, потрапляючи при цьому в дуже сильну боргову залежність від кредиторів. Як відомо, мексиканська держава справді перетворилася в одного з найбільших боржників у світі. Проте в останні двадцять років вона спрямувала величезні фінансові ресурси уже на виконання своїх боргових зобов\'язань і збільшила перерозподіл загальнодержавних коштів на користь штатів і муніципалітетів.

Країна домоглася вражаючих успіхів у погашенні своїх зовнішніх боргів. Консолідований державний борг (зовнішній і внутрішній), розрахований щодо ВВП країни, зменшився з 78,2% у 1986 р до 25,4% у 1997 р. Значна частина державних фінансів, як уже відзначалося, спрямовувалася на фінансування і розвиток об\'єктів державної власності.

У 80-ті й 90-ті роки паралельно з скороченням і реформуванням державних фінансів розгорнувся широкомасштабний процес приватизації. Виручені в процесі приватизації кошти переважно спрямовувалися на погашення державних боргів. Так, у 1993 р. на їхню виплату було виділено 93% усіх коштів, отриманих від продажу об\'єктів державної власності.

Державні фінанси, як і державна власність в цілому, до початку 80-х років значною мірою виконали свою історичну роль у становленні й розвитку мексиканського капіталу. Національний приватний та іноземний капітал перетворився в потужну економічну силу, що могла самостійно забезпечити подальше функціонування господарської системи країни. Тому в нових умовах держава за допомогою приватизації стала повертати кошти, які свого часу вклала в економіку, і розплачуватися ними з зовнішніми та внутрішніми кредито

326

327

рами. Національні приватнопідприємницькі структури, задля розвитку та підтримки яких мексиканська держава змушена була перетворитися в значного боржника і миритися з величезним дефіцитом державного бюджету, виявилися спроможними викупити багато об\'єктів державної власності.

Скорочення державних витрат у Мексиці супроводжувалося певними структурними змінами в системі програмованих видатків держави. Це простежується за даними табл. 12.2.2.

Таблиця 122.2

Галузева структура державних програмованих видатків у Мексиці в 1988—1997 р. (%)

Галузі економіки 1988 1989 1990 1995 1996 1997
Усього 100 100 100 100 100 100
Сільське господарство 5,6 5,7 5,8 8,4 6,5 6,3
Рибна промисловість 0,6 0,2 0,1 0,0 0,0 0,0
Навколишнє середовище 1,7 1,4 1,1 1,5 1,7 1,7
Соціальна сфера 31,6 34,2 37,8 51,5 53,0 55,8
Освіта 14,9 16,6 16,9 22,9 23,0 23,7
Охорона здоров\'я і соціальне забезпечення 14,8 15,6 17,9 21,2 22,2 24,5
Охорона праці н.
д.
н. д. 0,2 0,4 0,5 0,5
Розвиток регіонів і міст 1,9 2,1 2,8 4,8 4,7 4,5
Соціальна допомога н. д. н. д. 0,5 2,2 2,7 2,6
Тогівля і постачання 7,0 7,3 7,5 0,0 0,0 0,0
Туризм 0,2 0,1 0,1 0,0 0,0 0,0
Промисловість 10,0 9,4 8,5 0,0 0,0 0,0
Зв\'язок і транспорт 7,4 6,8 5,2 5,3 5,0 4,0
Паливно-енергетичний комплекс 26,7 25,8 26,2 22,1 24,0 22,6
Управління, національна безпека, оборона, правоохоронна діяльність тощо 9,2 8,7 7,2 11,2 9,8 9,6

Насамперед, привертає увагу істотне зростання витрат держави на соціальний розвиток. Якщо в 1988 р. на соціальні потреби припадало 31,6% від усіх програмованих видатків, то в 1997 р. на їхнє задоволення було виділено уже більше половини цих видатків — 55,8%.

Помітно зросло виділення коштів на освіту, охорону здоров\'я і соціальне забезпечення. У цей же час скорочувалося, а з другої половини 90-х років переважно припинилося фінансування рибної промисловості, торгівлі, туризму та інших галузей. У статистичних даних про державні програмовані видатки відповідна інформація відсутня взагалі. Це пояснюється тим, що в процесі приватизації в 90-ті роки поступово припинили своє існування багато об\'єктів державної власності у різних галузях економіки, що фінансувалися і контролювалися через бюджет.

Скорочення державних видатків на розвиток промисловості, торгівлі та деяких інших галузей економіки і зростання питомої ваги видатків на соціальні потреби суспільства свідчать про те, що державні фінанси Мексики поступово еволюціонують і набувають рис тих країн, де роль фінансування економіки за рахунок держави мінімальна і не визначає систему відтворення в ній. Це стало фактично наслідком втілення в життя економічної політики, суть якої щодо двох останніх десятиліть була сформульована в одному з урядових документів у 1988 p.: «Значення державних фінансів має визначатися не їхніми розмірами, а структурою видатків і їхньою спрямованістю». Є підстави стверджувати, що збільшення соціального навантаження на державні фінанси, скорочення майже на половину державної власності, зменшення державних інвестицій в економіку — переконлива ознака того, що сьогодні істотно послабшала залежність національного господарства країни від економічної діяльності держави. Дані табл. 12.2.3. свідчать, що після економічної кризи 1982—1983 р. негативні темпи зростання ВВП мали місце тільки у 1986 і 1995 р.

Таблиця 12.2.3 Темпи зростання ВВП Мексики в 1982—1999 роках (%)

Роки 1982 1983 1984 1985 1986 1987 1988 1989 1990
Темпи зростання ВВП -0,6 -4,2 3,6 2,6 -3,7 1,8 1,3 3,3 4,5
Роки 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999
Темпи зростання ВВП 3,6 2,8 2,0 4,5 -6,2 5,1 7,0 4,8 6,4

Щоправда, й раніше держава через свої фінанси підтримувала розвиток соціальної сфери. Це одна з принципових особливостей мексиканської моделі розвитку. Поклавши на державні фінанси і численні державні об\'єкти соціальної інфраструктури завдання розвитку освіти й охорони здоров\'я, держава намагалася зробити менш болісним і конфліктнішим процес формування національного ринкового господарства. Сьогодні цей напрям діяльності держави, як

328

329

переконуємося, не тільки не згортається, а, навпаки, розширюється. Вона збільшила фінансування соціального розвитку, відповідно до даних табл. 12.2.2, у 1,8 раза за рахунок скорочення фінансування державної промисловості, торгівлі і ряду інших галузей.

Проте слід зауважити, що триває державне програмоване фінансування паливно-енергетичного комплексу, транспорту, зв\'язку та сільського господарства. Відносно стабільне воно в паливній енергетиці та сільському господарстві й зменшується у сфері транспорту та зв\'язку. Що стосується паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв\'язку, то ці галузі, незважаючи на приватизацію, що їх торкнулася, залишаються у державній власності. Було б небезпечно сьогодні регулювати виробництво і реалізацію продукції та послуг цих галузей винятково на основі ринкових механізмів. Тому збереження державного фінансування цих сфер економіки є свідченням того, що мексиканський уряд намагається використовувати урівноважену функцію державної власності Для регулювання відтворюваль-них процесів у національному господарстві.

Головну спрямованість змін у системі державних програмованих видатків підтверджує й аналіз бюджетних фізичних інвестицій як їхньої складової. Збільшення бюджетних фізичних інвестицій відбулося тільки в соціальну сферу, і їхній приріст становив 10%. Це свідчить про те, що в Мексиці відбувається подальше збільшення державної власності в соціальній сфері й посилення соціальної функції державних фінансів. Майже половину всіх фізичних інвестицій держава спрямовує на розвиток паливно-енергетичного комплексу. Водночас практично припинено здійснення фізичних інвестицій держави в торгівлю, постачання, туризм і багато галузей промисловості. У першій половині 90-х років було майже завершено фінансування проектів, початок яким було покладено ще в 80-ті роки.

Отож у 90-ті роки в Мексиці дуже чітко окреслилися такі головні сфери здійснення державних інвестицій, як соціальний розвиток, нафтова і газова промисловість, електроенергетика, транспорт, засоби зв\'язку і водне господарство. У 1999 р. планувалося 3/4 усіх бюджетних інвестицій спрямувати в паливно-енергетичну, транспортну, комунікаційну та водну інфраструктури країни. Таким чином, у Мексиці спостерігається стійка тенденція до скорочення фінансових інвестицій держави в національну економіку.

<< | >>
Источник: Карлін М. І.. Фінанси зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К: Кондор, 2004. - 384 с. 2004

Еще по теме Державні видатки як інструмент економічної політики уряду:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -