12.2.3. Федеративна Республіка Бразилія
Фінансова система країни характеризується нестабільністю, високим рівнем впливу політичних чинників на використання бюджетів усіх рівнів, нерівномірністю у розподілі доходів. Економічний підйом у країні мав місце у 70-х роках (середньорічні темпи приросту ВВП — 8,5%), а потім змінився спадом у 80-ті роки (1,4%) і деяким підйомом у 90-ті (2,0%), що негативно позначилося на стабільності фінансової системи країни.
За обсягом промислового виробництва Бразилія вийшла на восьме місце у світі, має власний аерокосмічний комплекс. Разом з тим країна страждає від недостатньо розвиненої інвестиційної бази. Тут низька питома вага участі внутрішніх накопичень в інвестиціях (лише 15—18% ВВП). Тривалий час Бразилія орієнтувалася на іноземний капітал. За 1991 — 1997 pp. його приток зріс більше ніж у 4 рази, але в основному він має короткостроковий22*
332
333
характер і при зміні політичної або економічної ситуації «тікає» з країни. Вживаються заходи для збільшення національних накопичень: підвищується надійність банківської системи, розвивається фондовий ринок і ринок капіталів. Для регулювання фінансового ринку уряд використовує податкову політику. Тут встановлений 7%-ний податок на іноземні інвестиції в короткострокові облігації і 5%-ний податок на інвестиції в приватизаційні фонди.
Істотний прогрес у розвитку був досягнутий після проведення в 1988 р. широкої приватизації в нафтовій і електроенергетичній промисловості, фінансовій сфері. При цьому 40% прибутків від приватизації надійшло від продажу власності іноземним компаніям.
Були проведені заходи щодо зниження інфляції. Якщо в 1993 р. вона сягала 2489,1%, то в 1997 р. — 4,1%. Високі темпи інфляції і високі процентні ставки призвели до спекулятивних банківських операцій. Як тільки була досягнута фінансова стабілізація, багато банків, прибутки яких будувалися на спекулятивних операціях, стали банкрутами.