5. Поняття та грошові потоки валютного ринку.

Валютний ринок – це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом, який складається на основі попиту й пропозиції на ці валюти. Купівля іноземної валюти зумовлена необхідністю здійснювати платежі за куплені товари за кордоном, а також надані послуги й виконані роботи іноземними компаніями і фірмами.

Валюта – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання вартості товару. З економічного погляду валютний ринок – це досить складна форма перерозподілу фінансових ресурсів як всередині країни, так і на міждержавному рівні. Інструментом цього перерозподілу є валютний курс. Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Стабільність ціни грошової одиниці кожної країни визначається рівнем її економічного розвитку.

Валютна система кожної країни є складовою світової валютної системи, яка здійснює перерозподіл фінансових Ресурсів на міждержавному рівні. Місце національної валютної системи в світовій валютній системі характеризується насамперед умовами її конвертованості, паритетом національної валюти та механізмом формування валютного курсу, наявністю або відсутністю валютних обмежень і валютного контролю, офіційними валютними резервами та запасами дорогоцінних металів.

Елементами світової валютної системи є валютний паритет і валютний курс. Валютний паритет – це співвідношення між двома валютами. Валютний паритет є основою валютного курсу. Існує фіксований валютний курс, який коливається в невеликих межах, а також плаваючий, що змінюється залежно від ринкового попиту й пропозиції.

У будь-якій державі валютний ринок виконує певні функції, до яких належать:

своєчасне здійснення міжнародних розрахунків, страхування валютних ризиків;

регулювання валютних курсів і диверсифікації валютних резервів;

регулювання економічних і соціальних процесів у державі.

Об\'єктом валютного ринку є валютні операції з продажу й обміну національної та іноземної валют. Суб\'єктами ринку є продавці валюти, її покупці й посередники. Звичайно, обов\'язковим суб\'єктом ринку є держава., яка своїм законодавством встановлює правила функціонування валютного ринку. Конкретними суб\'єктами валютного ринку є банки, валютні біржі, брокерські фірми, підприємницькі структури.

6. Поняття та грошові потоки ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів – це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб\'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів Ще називають фондовим ринком. Це пов\'язано з тим, що цінні папери за своєю економічною суттю є відображенням певні фондів – матеріальних або грошових.

За економічною суттю ринок цінних паперів – це форма розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів у державі з метою повнішого забезпечення потреб економіки в ресурсах та їхнього ефективного використання.

За напрямками розміщення коштів від продажу цінні паперів їх можна умовно розподілити на кошти, що становлять кредитні ресурси, тобто кошти від продажу цінних пі перів, які мають термін погашення, і кошти, використані і інвестиційні потреби. Основним об\'єктом фондового ринку є цінні папери. Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів а також можливість передавання прав, що зазначені в цих документах, іншим особам.

Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий.

Цінні папери поділяються на три основні групи.

1. Пайові цінні папери, за якими емітент не бере зобов\'язань із повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді наділяють їхніх власників правом на участь в управлінні виробництвом і отримання частки майна при ліквідації емітента.

2. Боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, або які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні підприємством.

3. Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов\'язі з пайовими, борговими цінними паперами, іншими інструментами чи правами щодо них.

На ринку цінних паперів можуть здійснюватися такі види професійної діяльності:

торгівля цінними паперами – здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів за умови їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок із метою перепродажу третім особам дилерська діяльність);

депозитарна діяльність – діяльність із надання послуг щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод із цінними паперами;

розрахунково-клірингова діяльність – діяльність із визначення взаємних зобов\'язань щодо угод із цінними паперами та розрахунків за ними;

діяльність з управління цінними паперами – діяльність, що здійснюється від свого імені за винагороду на підставі відповідного договору протягом визначеного терміну щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;

діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів – збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що становлять систему реєстру власників іменних цінних паперів щодо іменних цінних паперів, їхніх емітентів та власників;

діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів – надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод із цінними паперами на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.

7. Поняття та грошові потоки ринку фінансових послуг.

Фінансові послуги – це сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення процесу виробництва, виконання робіт і надання послуг, які здійснюються, як правило, на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування. Фінансові послуги надаються фізичним і юридичним особам відповідно до чинного законодавства під контролем держави або інших визначених законодавством органів. За своїм економічним змістом фінансові послуги це, як правило, специфічні методи прискорення обігу капіталу, своєчасне його залучення в ті сфери діяльності, де в ньому є найбільша потреба, переміщення фінансових ресурсів із вільного обігу в інвестиції, а в цілому – досягнення ефективнішого їх використання. Наявність фінансових послуг зумовлена кругообігом фінансових ресурсів у процесі функціонування економічної системи, вони раціонально доповнюють мобілізацію й використання фінансових ресурсів в інших підсистемах фінансової системи держави.

До найхарактерніших видів фінансових послуг належить лізинг. Це вид діяльності, яка спрямована на залучення й розміщення фінансових ресурсів на основі передачі у користування майна за плату. Об\'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, що згідно з законодавством віднесене до основних фондів, у тому числі продукція, виготовлена підприємствами, не заборонена до вільного обігу на ринку та щодо якою немає обмежень про передачу в лізинг.

Суб\'єктами лізингових операцій є продавець лізингового майна. Лізинг дає змогу лізингоодержувачу економити на затратах, пов\'язаних із володінням майном, встановлювати за погодженням із лізингодавцем гнучкий порядок здійснення лізингових платежів. Для лізингодавців лізинг – це економічно вигідніша форма наймання майна завдяки порівняно високому рівню лізингових платежів.

Факторинг – це система фінансового обслуговування господарських структур, при якій ці структури передають банку право отримання платежів від платників за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги.

Головна мета факторингового обслуговування – інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належні їм платежів. Отримання такої послуги найповніше відповів потребам підприємства, оскільки дає їм змогу через факт посередництва перетворити продаж із відстрочкою платежу продаж із негайною оплатою і в результаті пришвидшити рух свого капіталу.

Питання для самоперевірки:

1. Яка економічна сутність фінансового ринку?

2. Що таке фінансовий ринок і які його функції?

4. Чим пояснюється поява фінансового ринку в Україні?

5. Охарактеризуйте учасників ринку фінансових ресурсів.

6. Яким чином можливе використання в Україні світового досвіду розвитку фінансового ринку?