3.4. Податковий тягар, його структура. Ухилення від податків
Важливою характеристикою податкової системи країни є так званий податковий тягар. Важливо з\'ясувати його оптимальний розмір та структуру.
Про рівень податкового тягаря
За рівень податкового тягаря береться частка доходів бюджету у ВВП.
У більшості розвинутих країн вона коливається від 30% (США та Японія) до 37,6% (Німеччина), а в Скандинавських країнах — близько 50% (Швеція — 56,7%). Дещо інші дані наводить д. є. н. В. Лановий: Німеччина і Японія — відповідно 25 і 17% (Див.: Финансовая Україна. — 1996. — 19 березня. — С 8).Про структуру податкового тягаря
Важливою характеристикою розподілу податкового тягаря є його структура, її особливості в розвинутих країнах такі:
1. В розвинутих країнах основний тягар прямих податків несуть фізичні особи. Так, частка особистого прибуткового податку і податку на прибуток корпорацій в сукупних доходах центрального уряду становить відповідно: у США — 41,37 і 8,72%; в Японії — 32,29 і 29,68%, у Німеччині 14,18 і 3,98%.
Державні доходи та їх вплив на фінанси підприємств і домашніх господарств 25
2. Частка непрямих податків (ПДВ + податки на товари та послуги) поступається прямим податкам у структурі доходів бюджетів розвинутих країн. Так, у Франції вона складає 45,53%, у Німеччині — 36,08%, у Великобританії — 48,61%. Причому, в структурі непрямих податків розвинутих країн переважають специфічні акцизи, а не універсальний акциз (ПДВ).
Ухилення від податків
Виділяють два види ухилення від податків (докладніше про це див.: Суторміна В. М. та ін. Держава. Податки. Бізнес. — К., 1992):
без порушення закону;
незаконне.
і. Без порушення закону: штучне заморожування вартості майна шляхом відкладення приросту багатств на майбутнє; переведення активів у категорію з нижчим рівнем податкових ставок; завищення витрат виробництва; переміщення коштів у благодійні фонди тощо. Про форми ухилення від сплати податків у сфері міжнародного бізнесу див.
с 310—311 названої книги.2. Незаконне ухилення від податків: приховування доходів у тіньовій економіці (у розвинутих країнах її оцінки коливаються від 5 до 15% ВВП); ухилення від сплати податків з боку лояльних громадян держави, які подають неправдиві декларації про доходи; дії менеджерів АК, які приховують доходи компаній з метою збільшення дивідендів акціонерам тощо. Наприкінці XX століття дуже поширеною формою ухилення від податків став переказ доходів в офшорні зони (зони пільгового оподаткування).
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 березня 2000 р. було оприлюднено перелік зон, визнаних українським урядом як офшорні, яких загалом 45. Подаємо їх перелік.
Британські острівні регіони: Гібралтар, Олдерні, Острів Гернсі, Острів Джерсі, Острів Мен.
Близький Схід: Бахрейн, Дамаск.
Центральна та Південна Америка: Беліз, Коста-Ріка, Панама.
Європа: Андорра, Ірландія, Кампіоне, Кіпр, Ліхтенштейн, Мадейра, Мальта, Монако, Чорногорія.
Карибський регіон: Ангілья, Антигуа, Антильські острови, Аруба, Багамські острови, Барбадос, Віргінські острови, Гранд, Кайман, Гренада, Бермуди, Невіс, Острови Гюркс і Кайкорс, Острови Теркс і Кайкос.
Африка: Ліберія, Маврикій, Сейшельські острови.
Тихоокеанський регіон: Вануату, Гонконг, Західне Самоа, Лівія, Маршаллові острови, Науру, Ніеу, Острови Кука, Сінгапур.
26
РОЗДІЛ З