Основні особливості фінансової системи Кореї

При аналізі стану фінансової системи Кореї необхідно виділити цілий ряд особливостей: загальну нерозвинутість фінансової системи, а в інституціональному плані — її особливий наголос на банківський сектор.

Основним державним органом, який займається питаннями регулювання діяльності фінансової системи, є Міністерство Фінансів і Економіки Кореї, яке бере активну участь у розробці економічної стратегії, розподіляє фінансові ресурси між галузями і фірмами, визначає податкові і тарифні пільги. Організаційна структура Міністерства фінансів Південної Кореї залишилась майже незмінною з часу його заснування.

Міністерство Фінансів і Економіки розробляє нові закони і ретельно переглядає вже існуючі, а також вживає багато заходів з метою зміцнення національної валюти, збільшення накопичень, розширення експорту, сприяння вкладенню як національного, так і іноземного приватного капіталу, залучення інвестицій і технологій з-за кордону. До Міністерства Фінансів і Економіки нерідко звертаються з проханнями взяти на себе ризик, пов\'язаний з інвестиційною діяльністю приватних підприємців, надаючи гарантії по зовнішніх позиках, що використовуються для покриття витрат на крупномасштабні проекти.

Концентрація фінансових і валютних ресурсів у руках держави впливала і впливає на формування основних пропорцій суспільного виробництва. При цьому основна ставка робилась і робиться на заохочення експорту. Держава використовувала субсидування національних експортерів, яким надавались банківські пільги.

20*

300

301

В Кореї досягненню фінансово-грошової збалансованості приділялось і приділяється першочергова увага. Навіть у роки значних господарських труднощів грошовий обіг, інфляція, дефіцит державного бюджету не виходили з-під контролю держави, що дало певні позитивні результати. Корейський уряд широко використовує випуск облігацій як неінфляційних засобів фінансування економіки і задоволення бюджетних потреб.

Державний борг

Досить тривалий час, до грудня 1997 p., загальна сума державного боргу Кореї була відносно невеликою. Це пояснюється тим, що бюджетний дефіцит країни з року в рік покривався не за рахунок залучення додаткових фінансових ресурсів з-за кордону, а за рахунок інфляції. А залучення міжнародних кредитів і позик здійснювалось не урядом країни, а крупними фінансово-промисловими групами. Однак світова фінансова криза, яка охопила всю Південно-Східну Азію, змусила Корею звернутися за фінансовою допомогою до Міжнародного валютного фонду на суму 105 млрд доларів.

Для фінансування державного боргу уряд Кореї випускає різні види цінних паперів: облігації; боргові і ощадні сертифікати; фінансові зобов\'язання. Більша частина державного боргу розміщена в Банку Кореї, державних компаніях, комерційних банках і страхових компаніях.

В останні роки спостерігається також швидке збільшення кількості небанківських фінансових закладів, таких як:

фонди розвитку;

ощадкаси;

інвестиційні організації;

страхові компанії і заклади.

На закінчення можна зазначити, що певною заслугою держави є централізоване планування основних фінансових показників з використанням середньо- і довгострокових планів і цільових програм, з встановленням конкретних виробничих завдань і строків їх виконання, з суворою системою контролю господарської діяльності і безжалісним економічним знищенням невдах.