4.4. Глобалізація і соціальна політика у розвинутих країнах
У багатьох працях зарубіжних вчених другої половини XX ст. (Еспінг-Андерсен, Косонен, Шарп, Гоф та ін.) підкреслюються соціальні проблеми, які постали перед соціал-демократичними та кон-сервативно-корпоратистськими державами Європи внаслідок глобалізації світової економіки.
Серед них: зростання безробіття в результаті переміщення капіталу з регіонів і країн з високим рівнем податків (кошти від яких призначені для соціальних цілей); приховування доходів від оподаткування на всіх рівнях; нестача коштів для реалізації пенсійних програм тощо.У деяких соціал-демократичних державах добробуту (наприклад, у Швеції) були спроби зберегти вірність політиці добробуту через створення робочих місць у державному секторі, але в довготривалому
Державні видатки як регулятори фінансово-економічних процесів у країні 47
періоді ефективність подібної політики викликає дуже великі сумніви. В той же час ліберальні держави добробуту енергійно розпочали регуляцію і практику зменшення заробітної плати, щоб залучити глобальні інвестиції у створення робочих місць з низькою оплатою праці. Прихильником цієї стратегії виступають США, які відкрили свої кордони для низькооплачуваних працівників з країн третього світу. У консервативно-корпоратистських режимах (наприклад, у Німеччині) ліквідували робочі місця у непродуктивних секторах і фактично обрали стратегію безробіття і зростання, за якої кошти інвестують у високопродуктивні фірми. Це, природно, призводить до розшарування суспільства. Подібні процеси будуть характерними і для України при її вступі до Світової Організації Торгівлі (СОТ), оскільки значне безробіття очікується передусім у вугільній промисловості та сільському господарстві. Ці галузі є найменш конкурентно-здатними через низьку продуктивність праці і поки захищаються надвисокими ввізними митами, які Україні доведеться відмінити при вступі до СОТ.
Виходом із вказаної ситуації, на думку зарубіжних дослідників, можуть бути два варіанти дій (стратегій). Перший — це дотримання стратегії низьких ставок зарплатні, низьких соціальних витрат та нерівності. Другий — це інвестування у політику добробуту, яка дасть виграш у продуктивності, але призведе до значного безробіття. Ймовірним результатом обох буде розшарування робочої сили як у світовому масштабі, так і в межах однієї країни. Тому предметом серйозних дискусій у розвинутих країнах останніми роками стали альтернативні стратегії соціальної політики у сфері підтримання рівня доходів. Разом з тим, як вважають багато провідних вчених Заходу, глобалізація світової економіки назавжди поклала край тим умовам, які породили всезагальні соціал-демократичні або консерва-тивно-корпоратистські держави добробуту. За даними досліджень російськими вченими динаміки розвитку провідних економік світу наприкінці XX — початку XXI ст. перспективу в майбутньому матимуть країни з ліберальною моделлю економіки, де кожний громадянин (а не держава) самостійно відповідатиме за рівень свого добробуту. Ця модель дозволяє скоротити державні витрати і збільшити фінансові ресурси підприємницьких структур, чого поки, на жаль, не спостерігається в Україні. Крім того, як свідчать дані контролюючих структур, державні видатки у нашій країні використовуються недостатньо ефективно.
В цілому, треба пам\'ятати, що національну соціальну політику дедалі більше визначають глобальна економічна конкуренція та міжнародні організації. По своїй суті національна політика набуває
48
РОЗДІЛ 4
виразніших транснаціональних ознак, і тепер її слід розглядати як глобальний перерозподіл ресурсів, соціальне регулювання, соціальне забезпечення нових можливостей.
Завдання і запитання для самоперевірки
В чому суть закону Вагнера?
Які причини зростання державних видатків у XX столітті ви можете назвати?
Дайте визначення держави загального добробуту.
\'Чому багато розвинутих країн змушені сьогодні скорочувати соціальні видатки? Які причини цього явища?
Які проблеми бюджетного фінансування бідних верств існують у розвинутих країнах? Чи вони мають місце і в Україні?
Що треба зробити, щоб заохотити до роботи працездатних осіб, які отримують соціальну допомогу і не працюють? Що вам відомо з цього з досвіду зарубіжних країн?
В чому суть і чому поки не вводиться у розвинутих країнах так званий «негативний прибутковий податок»?
В чому суть «чистої» теорії державних видатків?
Проаналізуйте дані про зростання державних видатків у розвинутих країнах у XX столітті та спробуйте зробити прогноз на майбутнє (у розрізі окремих країн1 чи груп країн за вашим вибором).