2. Фінансова стратегія і фінансова тактика.

В залежності від тривалості періоду і характеру завдань, що вирішуються, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику. Фінансова стратегія – це довготривалий курс фінансової політики, який розрахований на перспективу і який передбачає рішення великомасштабних завдань, що визначені економічною та соціальною стратегією.

Фінансова тактика направлена на рішення задач конкретного етапу розвитку суспільства шляхом своєчасного вимірювання способів організації фінансових зв\'язків, перегрупування фінансових ресурсів. При відносній стабільності фінансової стратегії, фінансова тактика повинна відрізнятись гнучкістю, що зумовлюється рухомістю економічних умов, соціальних факторів та ін.

Стратегія і тактика фінансової політики взаємозв\'язані. Стратегія створює сприятливі можливості для рішення тактовних задач. Тактика, виявляючи вирішальні ланки та основні проблеми розвитку економіки й соціальної сфери шляхом своєчасної зміни способів, форм організації фінансових зв\'язків, дозволяє в більш стислі терміни з найменшими втратами і витратами вирішувати задачі, які позначуються фінансовою стратегією.

Фінансова політика на нинішньому етапі має визначатися якісно новими підходами до функціонування господарюючих суб\'єктів з урахуванням переходу на ринкові відносини, реформи цін, оплати праці, податкової і кредитної систем, спрямованих на формування нового фінансового механізму. Саме через фінансовий механізм як сукупність методів і форм, інструментів і важелів впливу на економічний і соціальний розвиток суспільства в процесі розподільчих і перерозподільних фінансових відносин можливо реалізувати завдання фінансової стратегії і фінансової тактики.

3. 0сновні напрямки фінансової політики, її завдання і принципи.

Перший принцип можна сформулювати як постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення.

Звичайно, в умовах ринкової економіки діють саморегулюючі фактори, які забезпечують надходження і перерозподіл капіталів у сфері виробництва. Механізм ринку робить усіх учасників виробничого процесу зацікавленими у розширенні виробництва і одержанні доходу від капіталу. Це головна рушійна сила ринку.

Другим напрямом фінансової політики держави є мобілізація і використання фінансових ресурсів для забезпечення фінансових гарантій. Як уже зазначалося, можливості ринкової економіки все ж обмежені. Ці обмеження особливо чітко виявляються при вирішенні соціальних проблем суспільства. Більшість соціальних гарантій мають загальнодержавне значення, їх не під силу вирішувати не тільки окремим підприємницьким структурам, але й цілим компаніям. Проте, потребу в них відчувають усі. Такими соціальними гарантіями є освіта, оборона, охорона здоров\'я, культура, державне управління, єдині енергетичні та комунальні системи тощо. Не менш важливе значення мають соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомоги.

На сьогодні, надання соціальних гарантій населенню є однією з найважливіших функцій держави в економіці вільної конкуренції, а фінансування їх здійснюється з центрального та місцевих бюджетів. Величина соціальних гарантій значною мірою визначає розміри перерозподілу валового національного продукту через бюджет. У зв\'язку з цим у фінансовій політиці держави питання фінансового забезпечення соціальних гарантій займає одне з центральних місць. Цей принцип можна сформулювати як пошук і постійне вдосконалення форм і методів мобілізації та використання фінансових ресурсів на цілі соціальних гарантій й інших видів загальних потреб громадян.

Третій напрямок фінансової політики - вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, що загрожують здоров\'ю людини.

Іншими словами, фінансова політика держави має спрямовуватися на забезпечення права людини на життя в умовах здорового навколишнього середовища, яке постійно порушується в умовах як планової, так і ринкової економіки.

Напрями фінансової політики держави в кожному конкретному випадку, в кожній окремо взятій державі, в певний період можуть змінюватися. Так, для України тепер важливим є проведення і фінансування заходів щодо соціального захисту громадян, що постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, завдання конверсії військової промисловості, прискореного розвитку агропромислового комплексу тощо.