<<
>>

6.2. Фінанси штатів і місцевих органів влади

Особливості фінансів штатів і місцевої влади

Органи влади штатів і місцевих адміністративних одиниць автономні у проведенні бюджетної політики, включаючи податкову політику (див.

табл. 6.2).

Місцеві бюджети не входять у федеральний бюджет.

Мінімальне втручання федерального уряду у бюджетний процес: у бюджетах штатів частка власних надходжень становить 80% доходів, а федеральних субсидій — тільки 20%.

4) Доходи місцевих органів влади на 40% формуються за рахунок відрахувань від доходів федерального бюджету чи штату.

Таблиця 6.2 Структура податкових надходжень в штатах за видами податків

Види податків Частка в %
Загальний податок із продажу 32
Прибутковий податок з населення ЗО
Акциз на паливо 6,3
Акциз на тютюн 2
Акциз на спиртні напої 1,6
Податок на власників транспортних засобів 3,5
Податок на прибуток корпорацій 7,9
Податок на майно 2
Податок на спадщину і дарування 1

Податкові пільги в окремих штатах

Для юридичних осіб передбачені наступні пільги.

Штати і місцеві органи влади можуть надавати зацікавленим фірмам і корпораціям деякі податкові пільги та знижки (по податку на прибуток, податку на майно, податку з продажу, прибутковому податку).

Все більше штатів надають податкове субсидування тим корпораціям, які бажають вкласти свій капітал на території даного штату (як правило, в нові галузі).

Корпорації, які зайняті в традиційних галузях, з часом звільняються від податкових знижок.

Для фізичних осіб існують такі пільги.

Суми місцевого прибуткового податку, які сплачені платником податків до бюджету штатів і місцевим органам влади, вираховуються при розрахунках його обов\'язків по федеральному бюджету.

У деяких штатах при розрахунку бази оподаткування по місцевому прибутковому податку з величини оподаткованого доходу віднімається (повністю або частково) величина федерального прибуткового податку.

Проведення «податкової індексації» величини неоподатковуваного мінімуму тощо.

У цілому в США нараховується 19 тис. муніципалітетів, 17 тис. міських самоуправлінь, 15 тис. шкільних округів. Органи влади місцевих адміністративних одиниць автономні в проведенні податково-бюджетної політики, мають певну свободу дій у виборі й використанні джерел фінансування. Проте існує залежність від зовнішніх джерел, яка різна у зв\'язку з різноманітністю місцевих фіскальних структур, неоднаковим соціально-майновим рівнем. Наприклад, найбільш залежні від федеральної допомоги міста Анкоридж (Аляска) — на 71,3%, Вашингтон — на 40,8%, а найменше — Йонкерс (штат Нью-Йорк) — на 1,7%.

Нині спостерігається тенденція до зростання місцевих податкових надходжень, що пояснюється розширенням сфери діяльності місцевої влади, децентралізацією управління.

Найбільшим джерелом місцевих доходів є податок на майно, який у більшості місцевих адміністрацій становить близько 30%. Серед інших податкових надходжень можна виділити:

податок із продажу (близько 11% податкових доходів);

прибутковий податок, або муніципальний особистий прибутковий податок (у деяких містах — 40% податкових доходів);

акцизний збір та екологічні податки.

5   M.I. Карлін

66

67

Майновий податок називають ще податком на нерухомість, адже до об\'єктів оподаткування належить вартість нерухомого майна — землі (включаючи природні ресурси), житлових будинків, гаражів, господарських фермерських споруд, худоби, машин. Платниками майнового податку є фізичні та юридичні особи, які володіють певною власністю в межах її податкової юрисдикції.

Звідси третя назва податку на майно — податок на власність. Від нього звільняються:

нерухоме майно федерального уряду, урядів штатів та місцевих органів;

власність неприбуткових організацій у сфері освіти, благодійних та релігійних закладів, якщо вони не використовуються для комерційних цілей, майно трудових спілок, фермерських об\'єднань, об\'єднань ветеранів.

У 4-х штатах особисте майно звільнене від майнового податку, нематеріальні активи (акції, боргові зобов\'язання, гроші) звільнені від податку в 36-ти штатах.

Базою для оподаткування є ринкова вартість майна, тобто ціна, за якою власність можна було б продати в даному році. Місцеві уряди (як правило, на рівні графства) ведуть облік даних на майно та його характеристики. Інформація про кожну одиницю нерухомості дістається шляхом видачі дозволу на нову власність та свідоцтва про перелік наявного майна. Графства періодично переоцінюють вартість майна та оновлюють базу даних. Методи оцінки майна встановлюються законодавством штатів, тому вони різні.

Майновий податок, що стягується місцевими органами влади США, належить до розкладкового типу. Податковий збір обчислюється відділами та агентствами місцевого самоврядування. Вибірні місцеві органи затверджують його в процесі обговорення бюджету і виносять рішення щодо розміру збору від майнового податку на наступний рік. Фактичні ставки залежать від рівня оцінки майна і коливаються від 0,3% до 3,6%. Багато міст вираховують величину ставок, відштовхуючись від запрогнозованого рівня витрат.

При стягуванні місцевого майнового податку застосовуються також знижені ставки. Зокрема, власники майна, які не одержують певних послуг від місцевих органів управління, оподатковуються частково за зниженими ставками. Проте чим більше власності звільняється від податку, тим вища податкова ставка, тому застосування податкових пільг викликає суперечності серед платників податку.

Перевагою майнового податку є його наочність, доступність визначення податкової бази, що полегшує завдання контролю за його збором.

Разом із тим адміністративні зусилля з управління ним не позбавлені труднощів.

У США багато адміністрацій місцевого рівня мають повноваження стягувати будь-який податок із продажу. Однак округам деяких штатів надається можливість отримувати доходи за допомогою місцевого податку з продажу. Такий податок додається до податку штату і становить близько 2 центів на долар. Штат визначає ставку і стягує всі податки зі своєю часткою, вираховує витрати на збір податків і повертає частину, яка залишається округу, де цей податок було стягнуто.

Округ самостійно вирішує, чи оподатковувати йому товари на своїй території податком з продажу, проте більшість штатів користується цим правом. Після того як штат зібрав податки з усіх територій, отримана сума розподіляється між округами чи відомствами всередині них за допомогою певної формули.

Успіх процесу справляння місцевого податку з продажу залежить від трьох факторів: реєстрації продавців, ефективності системи стягування податків, аудиту і того, як дотримується податкове законодавство.

По-перше, для стягнення податку з продажу необхідно, щоб усі продавці зареєструвались в адміністрації штату. Для полегшення реєстрації продавцем називають будь-яку особу, яка продає товар.

По-друге, продавці виступають у ролі збирачів податку. Вони стягують податок із кожної торгової операції й регулярно його сплачують місцевим органам. Адміністрація штату і місцева адміністрація складають розклад цієї сплати таким чином, щоб максимально скоротити той час, протягом якого стягнені в податок суми залишаються в розпорядженні продавців.

Аудит і дотримання законодавства — це останній компонент, який є сполучною ланкою системи оподаткування. Ухилення від сплати податків можна мінімізувати, вводячи комп\'ютерну допомогу в аудиті при наявності простої зрозумілої податкової бази, приваблюючи висококваліфікований персонал і запроваджуючи жорсткі заходи покарання при порушеннях.

Місцева адміністрація також стягує акцизи з окремих товарних груп, таких, як тютюнові вироби, пальне, спиртні напої, номери в готелях і мотелях, ресторанні страви і деякі комунальні послуги.

Специфічні акцизи становлять 3% від податкових надходжень до місцевого бюджету. Окрім джерел доходів, акцизи виконують ще дві функції. Передусім, це вплив на структуру споживання шляхом зменшення попиту на товари, використання яких може призводити до негативних побічних ефектів або визнане соціально небажаним. Таке використання акцизів має на меті підвищення економічної ефективності шляхом ліквідації побічних факторів.

68

69

У США місцеві органи влади, переважно муніципалітети великих міст, стягують особистий муніципальний прибутковий податок. Як джерело доходів місцевих урядів він використовується лише у 10-ти штатах. У таких містах, як Філадельфія, Новий Орлеан, Лос-Анджелес, Сієтл, Нью-Йорк, надходження від всього податку становлять понад 40% усіх податкових надходжень. Податковою базою для більшості місцевих урядів є податок із заробленого доходу і податок з особистої власності.

Податок із заробітної плати стягується безпосередньо роботодавцем. Працівнику немає потреби заповнювати податкову декларацію на зарплату. Оподаткування незаробленого доходу потребує заповнення оподатковуваним декларації та сплати ним прибуткового податку. Проте оподаткування незаробленого доходу означає, що при оподаткуванні заробленого доходу бідніших сімей за такою самою ставкою, що й заможніших, податок перетворюється у регресивний. Ставки місцевого прибуткового податку нижчі за федеральні та штатні й варіюють залежно від штату (середня величина — 1—2%).

Важливою сферою податкової політики місцевих органів у США є питання екологічного менеджменту, охорони навколишнього середовища. Екологічні податки — це група нових податків, запроваджених у 80-ті роки XX ст. і спрямованих на захист навколишнього середовища від шкідливих викидів промислових підприємств. Із 1987 р. запроваджені додаткові акцизи на нафту (18,2 цента з бареля американської нафти і 11,7 цента — з імпортної) з метою мобілізації коштів для фінансування 5-річної програми спеціального фонду з очистки шкідливих відходів.

З метою мобілізації коштів на очищення ґрунтових вод від шкідливих забруднень, які надходять внаслідок зберігання нафти в підземних сховищах і загрожують чистоті питної води, запроваджено податок у 0,7 цента з галона бензину, дизельного пального і спеціального моторного пального.

Фінансовий ефект екологічних податків невеликий, але він дуже важливий для суспільства, і їх спектр, виходячи з їх спрямованості на захист середовища проживання людини, буде розширюватися.

Важливу роль у формуванні доходів місцевих бюджетів відіграють неподаткові доходи: доходи від власності, якою управляють місцеві органи влади, від здавання в оренду чи продажу землі, лісових масивів, від експлуатації водойм, комунальних підприємств, від надходжень штрафів, різноманітних зборів, надходжень за використання місцевого транспорту, доріг, води, електроенергії та ін. У загальній структурі надходжень місцевих бюджетів неподаткові доходи становлять 22% (див. табл. 6.3).

Про досить високий рівень місцевого оподаткування у США свідчать такі дані: частка місцевих податків у бюджеті середньої американської сім\'ї з 4-х осіб (дохід 50 тис. доларів на рік) сягає 8,8% у середньому по країні, при цьому залежно від штату цей відсоток коливається від 4,6 до 12,7%.

Таблиця 6.3 Основні доходи бюджетів місцевих органів влади, в %

Види доходів %
Доходи і субсидії 100
Доходи з власних джерел 60
у тому числі:
майновий податок 29
неподаткові доходи і збори 22
інші податки 9
субсидії штатів 33
субсидії федерального уряду 7

За період з 1980 по 1990 р. спостерігалася тенденція до зростання податкових надходжень у місцеві бюджети. Так, у 1980 р. вони становили 86 млрд доларів, у 1990 р. — 201 млрд доларів, у 1992 р. — 227 млрд доларів, а в 1993 р. — 239 млрд доларів.

Для СІЛА взагалі характерно уміння розв\'язувати більшість проблем на місцевому рівні. Федеральний центр повністю довірив штатам упорядкуваня життя на місцях, а ті, у свою чергу, надали чималу свободу містам і містечкам. Вони спрямовують свої кошти на економічний та культурний розвиток регіону, боротьбу з безробіттям та жебрацтвом, будівництво об\'єктів інфраструктури, транспорт, освіту, утилізацію сміття, екологію, охорону здоров\'я та безпеку тощо. До компетенції органів самоврядування належить і організація виборів.

Американські громадяни звикли відчувати, що вони самі творці своєї долі. Кожен може без чужих дозволів ознайомитися з документами місцевих органів. Кожен має право прийти на засідання «місцевої ради» і подискутувати, чи потрібно прийняття того або того рішення. Часом буває, що органи самоврядування мають амбітні плани розвитку регіону, які, відповідно, потребують чималих коштів. Так от, такі плани здебільшого узгоджуються на місцевих референдумах. Наприклад, у Каліфорнії всі нові податки мають затверджуватися двома третинами голосів виборців.

Слід зазначити: останнім часом у Сполучених Штатах розгоряються певні суперечки між прихильниками місцевого самоврядування

70

та захисниками централізованої влади. Містам дуже не подобається, коли федеральний центр або керівництво штату втручається в місцеві справи, нав\'язуючи якісь обов\'язкові програми. Тим паче, що під такі програми, як і в нас, додаткових грошей не дають.

З іншого боку, нині все більше проблем уже не можна розв\'язати силами лише одного регіону. Наприклад, ефективна поліція та безпека — це пререгатива місцевої влади. Але боротьба з наркотиками, перекриття шляхів їх постачання та розповсюдження — ця проблема вже має розв\'язуватися не тільки на державному, а й на міжнародному рівні. Або торгівля по Інтернету. У США вона дедалі поширюється. Але ж тоді місцеві бюджети втрачають податок із продажу. Отже, це питання потрібно теж розглядати на федеральному рівні.

Фінанси міста (на прикладі м. Стерлінг, штат Нью-Йорк)

Мешканці Стерлінга свій бюджет приймають щороку до 20 листопада. Річні прибутки у ньому за 1997 рік склали 966 671 долар. Вони формуються з податків — 286 536 доларів, резервів — 144 165 доларів, дотацій від штату і району, продажу ліцензій та сплати штрафів — 535 370 доларів.

На що ж витрачає Стерлінг щороку майже мільйонний бюджет? Основна його частина — це кошти, які місто спрямовує на ремонт своїх доріг і догляд за ними. На це відраховують 421 248 доларів, у тому числі й на прибирання снігу — 87 100 доларів. Такі значні видатки на дороги пояснюють тим, що економічна життєздатність Стерлінга залежить від туристів, а вони не приїжджатимуть у місто з поганими дорогами. Адже це — надмірне зношення автомобілів, спущені шини, аварії. Саме тому й зарплата керівника дорожньої служби найвища серед обраних осіб міської влади і становить ЗО тисяч доларів на рік.

Решту коштів у бюджеті Стерлінга розподіляють так: страхування службовців — 70 398 доларів, страхування дорожньої техніки — 24 100, прибирання сміття — 20 250, пожежна допомога — 49 558, швидка допомога — 15 645, погашення боргу за землю під парк — 50 тисяч доларів. Пожежна команда складається не з професіоналів, а з добровольців, і це дозволяє економити кошти.

У бюджеті передбачено організаційну структуру і зарплати обраних осіб. Зарплатня ця повинна бути опублікована у газеті до виборів, які за звичаєм припадають на перший тиждень листопада. Головне правило: урядовці служать людям. Вони не можуть мати більше пільг, ніж громадяни.

Цікаво, що голова адміністрації (мер міста), який відповідає за бюджет, має втричі меншу річну платню, ніж, скажімо, юрист (20 тисяч доларів), експерт з оцінювання податків з нерухомості (21 тисяча), і отримує в рік тільки 7200 доларів. Більше за нього платять муніципальному виконавцю і судді — по 13 500, помічнику експерта з податків — 8600. По 2100 доларів призначено річної платні кожному з чотирьох членів ради, 3000 доларів — помічнику судді, 1800 — заступнику муніципального виконавця. Взагалі без оплати працюють у раді члени ради планів, апеляційного відділу та історик.

Бюджет розвитку міста: особливості його структури та розробки

У США неодмінною умовою розумного управління міськими фінансами є роздільне планування поточних і капітальних витрат. Такий розподіл викликаний неможливістю забезпечити належне планування коштів для інвестиційних проектів і фінансовий контроль за витрачанням капітальними витратами у рамках річного бюджету.

У структурі фінансів міста існує окремий бюджет розвитку, або фонд капітальних проектів, що становить собою окремий рахунок, на який спрямовуються заплановані до надходження у даному фінансовому році кошти на інвестиційні проекти і звідки вони витрачаються виключно на капітальні вкладення.

Загальноприйняті принципи обрахунку фінансів штатів і муніципалітетів були розроблені і запропоновані для використання Комісією по стандартах обліку у державній і муніципальній освіті.

Стандарти, запропоновані Комісією, не обов\'язкові до застосування і мають рекомендаційний характер. Однак багато муніципалітетів і штати наводять свою фінансову і бухгалтерську інформацію, відповідно зі стандартами Комісії, оскільки така фінансова інформація надається рейтинговим агентствам для присвоєння кредитного рейтингу борговим зобов\'язанням регіону при випуску муніципальної позики. Невідповідність наданої інформації вимогам сама по собі знижує кредитний рейтинг, тобто підвищує вартість позички.

Комісія по стандартах обліку в державних і муніципальних органах пропонує виділити сім різних фондів (бюджетних рахунків, на які зараховуються певні доходи з метою визначеного витрачання) та дві облікові групи (групи рахунків, призначені для обліку певних активів).

До фондів муніципалітету або уряду штату відносяться:

генеральний фонд, де враховуються всі фінансові ресурси, які не враховуються в інших фондах (як правило, поточні доходи, які фор

72

73

муються за рахунок податків і неподаткових надходжень, інші поточні надходження, а також поточні витрати);

спеціальні фонди, де враховуються спеціальні податки і збори, використання яких є суворо цільовим (наприклад, збори за музеї чи парки);

фонди капітальних проектів, де враховуються фінансові ресурси, призначені для придбання обладнання, землі, інших капітальних активів, а також для капітального будівництва (у цьому фонді не враховуються капітальні затрати, які фінансуються з приватних чи фі-дуціарних фондів);

фонди погашення боргів, де акумулюються кошти для сплати основної суми боргу і відсотків по строкових зобов\'язаннях;

фонди рентних платежів, де акумулюються платежі від власників нерухомості, якими вони обкладаються в силу того, що певні капітальні заграти чи послуги приносять користь тільки цій групі населення, а не всім жителям муніципалітетів;

фонди муніципальних підприємств, де враховуються ті види діяльності, які, по-перше, функціонують на основі принципів, схожих з принципами функціонування підприємств приватного сектору (затрати на надані послуги, включаючи амортизацію основних фондів, окупаються в основному за рахунок споживачів: до таких видів діяльності на рівні муніципалітетів у США, як правило, відносяться послуги з водопостачання і каналізації), по-друге, з політичних міркувань, для зручності фінансового контролю або належного утримання фізичних активів, а також з інших причин, що вимагають періодичного визначення отриманих доходів, витрат, отримання чистого доходу;

фонди внутрішніх послуг, де враховуються послуги і товари, як надаються одним департаментом іншому всередині місцевого уряду на оплатній основі (наприклад, послуги комп\'ютерного центру). До фідуціарних фондів відносяться кошти, які передаються місцевому уряду у довірче управління. Прикладом такого фонду може бути пенсійний фонд, до якого муніципалітети періодично відраховують внески в рахунок пенсії для працівників муніципалітетів.

Облікові групи складаються з груп основних матеріальних активів, де враховуються всі матеріальні активи муніципалітету чи штату (крім матеріальних активів муніципальних підприємств, що враховуються у фондах підприємств, і матеріальних активів довірчих фондів), а також групи довгострокових зобов\'язань загального покриття, де враховуються непогашені зобов\'язання муніципалітету чи штату (крім непогашених зобов\'язань муніципальних підприємств і довірчих фондів).

Планові документи для формування бюджету розвитку

Бюджет розвитку міста — підсумковий річний документ, що готується на основі цілого пакету довгострокових документів, який розробляється різними департаментами міської адміністрації. Він являє собою результат постійного оновлення цього пакету довгострокових документів.

Вихідними даними для формування бюджету розвитку є довгострокова інвестиційна програма міста (ДШ). Вона являє собою комплексний плановий документ, який визначає як напрямок капітальних вкладень міста, так і його можливості в галузі здійснення цих вкладень. ДШ міського розвитку включає 5 компонентів: розгорнутий генеральний план, майстер-план, майстер-план об\'єктів інфраструктури, розрахунок плати за підключення до інженерних мереж, фінансовий план капітальних витрат.

Формування пакета інвестиційних проектів

Основними критеріями включення затрат в бюджет розвитку є величина затрат і періодичність їх здійснення. Наприклад, інвестиційні проекти і окремі закупки обладнання включаються в бюджет розвитку м. Нью-Йорка, якщо перші сприяють продовженню тривалості життя міських капітальних об\'єктів, а строк служби других понад 5 років і вартість більше 15 000 доларів. Розмір планованих витрат бюджета на здійснення капітального проекта повинен бути таким, щоб не потрібно було збільшувати асигнування для завершення проекту. Однак мер міста може, повідомивши міську раду, збільшити асигнування на 15% для завершення проекту.

При виборі інвестиційних проектів для фінансування за рахунок запозичених коштів дотримуються наступного принципу — строк служби об\'єкта, профінансованого за рахунок запозичених коштів, повинен бути не більше строку погашення по облігаціях. Докладніше про це див.: Финансы. - 1998. - № Ц. - С. 49-52.

<< | >>
Источник: Карлін М. І.. Фінанси зарубіжних країн: Навчальний посібник. — К: Кондор, 2004. - 384 с. 2004

Еще по теме 6.2. Фінанси штатів і місцевих органів влади:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -