11.9.2. Республіка Туркменістан
Республіка лежить у Центральній Азії, займає площу трохи більшу, ніж територія американського штату Каліфорнія. Межує з Афганістаном (744 км), Іраном (992 км), Казахстаном (379 км), Узбекистаном (1621 км).
Країна одержала незалежність після розвалу Радянського Союзу. Туркменістан є переважно пустельною країною з кочовим скотарством, інтенсивним веденням сільського господарства в зрошуваних оазах і з величезними ресурсами газу та нафти. Половина зрошуваних земель зайнята під бавовною, десятим за величиною світовим виробником якої є країна. Вона також володіє ресурсами природного газу (5-те місце у світі) та значними запасами нафти. При авторитарному, трансформованому з комуністичного, ре. жимові та клановій соціальній структурі Туркменістан обрав надзвичайно обережний підхід до економічних реформ, сподіваючись використовувати продаж газу й бавовни для підтримки загалом неефективної економіки. Успіхи приватизації обмежені. У 1998—2000 pp. Туркменістан зіштовхнувся з падінням доходів через відсутність достатніх можливостей транспортування газу на експорт і необхідність високих виплат за зовнішнім боргом.
Туркменістан вирізняється тим, що фактично зберіг радянську структуру управління. Проте в Туркменії вже з\'являються прообрази фінансових угруповань. Вони складаються з удатних підприємців, і назвати їх групами впливу було б точніше.
Середня зарплата становить приблизно 20—25 доларів. Це більше, ніж у середині 90-х років, коли вона була настільки низькою, що почалися хлібні бунти. У Туркменістані, як і колись в СРСР, панує зрівняльна система. Диференціація зарплат для зайнятих у різних секторах економіки — і в приватному, і в державному — незначна, її обмежено туркменським законодавством. Заробітної плати вистачає, щоб якось існувати. Як і в СРСР, у країні дешеві комунальні послуги, але Туркменбаші пішов далі — газом і сіллю населення забезпечене безплатно.
При цьому дорогі покупки чи, приміром, поїздки до родичів у Росію для багатьох — нездійсненна мрія. Ці труднощі не торкаються верстви «нових туркменів» — розбагатілих чиновників і підприємців.Примітна риса сучасної туркменської влади — гігантоманія, що призводить до неефективного використання коштів бюджету. Так, на замовлення влади мисткині-килимарки виткали килим площею 300 квадратних метрів. Виріб присвячено правлінню Туркменбаші. Друге починання — штучне озеро з дзеркальною поверхнею в три з половиною тисячі квадратних кілометрів посеред пустелі Каракум. Його об\'єм має перевершити 130 кубокілометрів. Земляні роботи вже почалися, й офіційний туркменський сайт докладно розповідає про кількість бульдозерів та іншої техніки, задіяної на будівництві. Вражають і масштаби будівництва Туркменбашистського нафтопереробного комплексу, у розробку якого вже вкладено 1,5 млрд доларів інвестицій. Фактично на місці колишнього підприємства створюється новий нафтохімічний комплекс, що об\'єднає 14 окремих заводів-ви-робництв.
В цілому, як вважають спеціалісти, значні фінансові ресурси, отримані від експорту газу (в тому числі й в Україну), використовуються в Туркменії дуже неефективно, що може призвести до проблем у фінансовій системі країни у майбутньому.
284
285